Рішення № 139515792, 07.09.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2026 року м. Ужгород№ 260/3873/25 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.11.2024 року №1022998-2408-0718-UA21020030000019624 на суму 10 612, 80 грн. та від 10.05.2023 року №0381788-2409-0718 на суму 10 296 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що позивач є власником нерухомого майна, будівлі, відкормча ферма сільськогосподарського призначення загальною площею 316,8 кв.м. (ДК 018 2000 - 1271.1; ДК 018 2023 - 1271.1, функціональне призначення - для вирощування дрібної рогатої худоби) та земельною ділянкою, кадастровий номер 2110200000:01:063:0005, загальною площею 1,9996 га., що є підставою для звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень абз. ж пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Разом з тим, контролюючий орган протиправно нарахував на вказаний об`єкт нерухомості податок на нерухоме майно за 2022 та 2023 роки, а тому оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечив з мотивів їх безпідставності. Так, зокрема, зазначає, що позивачем не підтверджено використання земельної ділянки в господарській діяльності та отримання прибутку від такої.

На підставі наявних баз даних ГУ ДПС у Закарпатській області було сформовано наступні податкові повідомлення-рішення, а саме щодо об`єкту нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 316,80 кв. м:

- від 10.05.2023р. №0381788-2409-0718, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік в сумі 10296,00 грн. (за об`єкт нерухомості, з типом об`єкта нерухомого майна «нежитлова будівля»).

- від 06.11.2024р. №1022998-2408-0718-UA21020030000019624, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік в сумі 10612,80 грн. (за об`єкт нерухомості, з типом об`єкта нерухомого майна «нежитлова будівля»).

З огляду на що вважає, що контролюючий орган правомірно прийняв оскаржені податкові повідомлення-рішення, а тому такі не підлягають скасуванню.

Згідно зі ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником будівлі, відкормча ферма сільськогосподарського призначення (літ. В) загальною площею 316, 8 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер 2110200000:01:063:0005, загальною площею 1,9996 га.

3 2016 року позивач здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування до листопаду 2024 року, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Серед обраних видів економічної діяльності значиться, в тому числі,

- 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний вид діяльності);

- 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів;

- 01.46 Розведення свиней;

- 01.47 Розведення свійської птиці;

- 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві,

- 10.92 Виробництво готових кормів для домашніх тварин;

- 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів;

- 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля,

- 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.;

- 81.29 Інші види діяльності із прибирання;

- 81.30 Надання ландшафтних послуг.

Зазначені об`єкти нерухомості розташовані на земельних ділянках з цільовим призначенням для підприємств іншої промисловості.

Згідно з долученого до матеріалів справи експертного висновку Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" АС1 №2423602 від 23.08.2024 р. відкормоча ферма за адресою: вул. Мукачівська, м. Берегово, буд. 325/Б вбачається, що вищевказане нерухоме майно за функціональним призначенням за державним класифікатором будівель та споруд ДК018:2000 (НК018:2023) відповідає коду 1271.1 (1271) для вирощування дрібної рогатої худоби.

ГУ ДПС у Закарпатській області було сформовано податкові повідомлення-рішення, а саме щодо об`єкту нерухомості, за адресою: України, Закарпатська обл., Берегівський р-н, місто, Берегове, вулиця Мукачівська, будинок 325/В, загальною площею 316,80 кв. м:

- від 10.05.2023р. №0381788-2409-0718, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік в сумі 10296,00 грн. (за об`єкт нерухомості, з типом об`єкта нерухомого майна «нежитлова будiвля»);

- від 06.11.2024р. №1022998-2408-0718-UA21020030000019624, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік в сумі 10612,80 грн. (за об`єкт нерухомості, з типом об`єкта нерухомого майна «нежитлова будівля»).

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення в спірних правовідносинах, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), Закону України від 18 січня 2001 року №2238-III "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", Законом України від 24 червня 2004 року №1877-IV "Про державну підтримку сільського господарства України", Закону України 23 вересня 2008 року №575-VI "Про сільськогосподарський перепис".

Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК Україниплатниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України(в редакції, яка діяла до 1 січня 2019 року) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ПК України й підпункт «ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, умовою звільнення подібних об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Здійснивши аналіз приписів підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України суд зробив висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов:

- перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником;

- друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель). Залежно від періоду (до і після 01 січня 2019 року) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України №507 від 17 серпня 2000 року, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Як встановлено з долученого до матеріалів справи експертного висновку Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" АС1 №2423602 від 23.08.2024 р. відкормоча ферма за адресою: вул. Мукачівська, м. Берегово, буд. 325/Б вбачається, що вищевказане нерухоме майно за функціональним призначенням за державним класифікатором будівель та споруд ДК018:2000 (НК018:2023) відповідає коду 1271.1 (1271) для вирощування дрібної рогатої худоби.

Отже, об`єкти нерухомості, які належать позивачу на праві приватної власності, щодо яких контролюючим органом нараховане податкове зобов`язання, належать до будівель/споруд, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

У спірних правовідносинах вирішальним є питання, чи є позивач сільськогосподарським товаровиробником, тобто, чи виконується друга умова для застосування пільги, встановленої п.п. "ж" п.п.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Загальні підходи щодо визначення поняття "сільськогосподарського виробника" сформульовані у постановах Верховного Суду, зокрема від 01.04.2021 у справі №820/6752/16, від 17.02.2021 у справі №820/3707/17, від 24.04.2020 у справі №540/2206/19, від 10.04.2020 у справі №823/1751/17.

У цих постановах Верховний Суд зазначав, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно - правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу XIV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ XII "Податок на майно").

Разом з тим, визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Згідно з ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Застереження в п.п.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.

Поняття "сільськогосподарський товаровиробник", що міститься у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у п.п.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п.5.3 ст. 5 ПК України.

Вказане свідчить, що в розумінні п.п. "ж" п.п.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають юридичні/фізичні особи, які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації).

Таким чином, належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа-підприємець).

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17.02.2020 №820/3556/17, від 10.04.2020 №823/1751/17, від 24.04.2020 №540/2206/19 від 17.02.2021 №820/3707/17 та від 22.04.2021 №822/3289/17.

Однак, лише сам по собі факт наявності у позивача будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника.

Відтак, вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, слід встановити чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права.

Згідно із приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Згідно матеріалів справи, а саме інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з 07 листопада 2016 року позивач здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування до 20 листопада 2024 року.

Серед обраних видів економічної діяльності значиться, в тому числі,

- 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний вид діяльності);

- 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів;

- 01.46 Розведення свиней;

- 01.47 Розведення свійської птиці;

- 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві,

- 10.92 Виробництво готових кормів для домашніх тварин;

- 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів;

- 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля,

- 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.;

- 81.29 Інші види діяльності із прибирання;

- 81.30 Надання ландшафтних послуг.

Зазначене спростовує доводи податкового органу про те, що позивач в оскаржувані періоди не займався сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД.

Отже, на переконання суду, матеріалами справи підтверджується, що позивач у спірний період був сільськогосподарським товаровиробником. Об`єкти нерухомості, які належить позивачу на праві приватної власності, та щодо яких контролюючий орган нарахував податкові зобов`язання, є будівлями, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. При цьому, такий об`єкт не здається власником в оренду, лізинг, позичку.

Таким чином, у спірних правовідносинах підстави для справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, відсутні, а відтак прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційно закріплений принцип законності також міститься і в п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору з відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.139, 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 06 листопада 2024 року №1022998-2408-0718-UA21020030000019624 та від 10 травня 2023 року №0381788-2409-0718.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ ВП 44106694) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк