Рішення № 139515741, 07.09.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2026 рокум. Ужгород№ 260/4088/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Готіс" до Ясінської селищної ради про визнання протиправними та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Готіс" (90640, Закарпатська область, Рахівський район, с. Кваси, буд. 163, ЄДРПОУ 34620497) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ясінської селищної ради (90630, Закарпатська область, Рахівський район, селище Ясіня, вул. Борканюка, 7, ЄДРПОУ 04351452), у якому просить:

-Визнати протиправним та скасувати рішення 57 сесії УІІІ скликання Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області від 19 березня 2026 року №4439 «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки в оренду, для будівництва та обслуговування санітарно-оздоровчих закладів ТОВ «Готіс».

-Зобов`язати Ясінянську селищну раду Рахівського району Закарпатської області прийняти рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки в оренду, для будівництва та обслуговування санітарно-оздоровчих закладів ТОВ «Готіс».

В обгрунтування вказує, що відмова відповідача у затвердженні технічної документації та передачі в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 0,0700 га, кадастровий номер 2123683000:01:003:0159, розташованої за адресою: с. Квали (урочище Тростянець), для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів «у зв`язку з невідповідністю цільового призначення земельної ділянки вимогам генерального плану сіл Кваси, Тростянець, Сітний» не може вважатися обгрунтованою та свідчить про протиправність такого рішення Відповідача. Позивач зауважує, що право Товариства з обмеженою відповідальністю «Готіс» на затвердження проекту землеустрою охоплюється також гарантіями захисту права власності у формі майнових прав та легітимних очікувань на реалізацію права власності, оскільки отримання в користування (оренду) вищевказаної земельної ділянки є необхідним для забезпечення функціонування та обслуговування нерухомого майна, що знаходиться на цій земельній ділянці та належить Позивачу (ТОВ «Готіс») на праві власності. Безпідставно, з порушенням визначеного Земельним кодексом України порядку, відмовивши у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки в оренду, Відповідач позбавив Позивача можливості забезпечити функціонування належного йому майна, тобто втручання у «право власності».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року відкрито справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи.

02 липня 2026 року Ясінською селищною радою подано відзив на позовну заяву у якій просить відмовити у задоволенні позову, оскільки із поданої на затвердження технічної документації встановлено, що вона розроблена щодо земельної ділянки кадастровий номер 2123683000:01:003:0159 площею 0,0700 га для будівництва закладів, фактично для та обслуговування санаторно-оздоровчих обслуговування будівлі (споруди) водозабору. У рішенні №355 відсутні будь-які посилання на споруду водозабору як самостійний об`єкт нерухомого майна. Відтак технічна документація фактично виготовлена щодо іншого об`єкта, ніж той, який визначений рішенням органу місцевого самоврядування як підстава для її розроблення. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні та підлягає обов`язковому врахуванню органами місцевого самоврядування під час прийняття рішень щодо використання земельних ділянок. Таким чином, на момент розгляду заяви ТОВ «Готіс» та прийняття рішення №4439 від 19.03.2026 року Ясінянська селищна рада була зобов`язана перевірити відповідність поданої документації Генеральному плану населеного пункту та вимогам чинного законодавства незалежно від того, що дозвіл на її розроблення був наданий ще у 2018 році.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням двадцять другої сесії сьомого скликання Квасівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 21 грудня 2018 року №355 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)» Товариству з обмеженою відповідальністю «Готіс» (ідентифікаційний код 34620497) юридична адреса: 04053, м.Київ, вул. Гоголівська, 42 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,0700 га, яка розташована в с. Кваси, в межах населеного пункту Рахівського району Закарпатської області, з подальшим наданням їх в оренду, для оздоровчого призначення (обслуговування комплексу будівель санаторію «Гірська Тиса»).

01 грудня 2025 року із листом №390 Санаторій «Гірська Тиса» звернувся до Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області з проханням затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передати у користування (на умовах оренди) строком на 49 років земельну ділянку для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (обслуговування комплексу будівель санаторію «Гірська Тиса») обслуговування споруди водозабору, площею 0,070 га, за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, с. Кваси, урочище Тростянець, за населеного пункту. Кадастровий номер земельної ділянки: 2123683000:01:003:0159. межами

До заяви було долучено: 1) Технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки 2123683000:01:003:0159; 2) Витяг із Державного земельного кадастру, номер земельної ділянки 2123683000:01:003:0159.

Рішенням 57 сесії УІІІ скликання Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області від 19 березня 2026 року №4439 «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки в оренду, для будівництва та обслуговування санітарно-оздоровчих закладів ТОВ «Готіс».

Рішенням №4439 від 19 березня 2026 року відмовлено ТОВ «Готіс» (34620497) юридична адреса: с. Кваси № 163 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 0,0700 га, кадастровий номер 2123683000:01:003:0159, розташованої за адресою: с. Кваси (урочище Тростянець), для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (код згідно КВЦПЗ 06.01), у зв`язку з невідповідністю цільового призначення земельної ділянки вимогам генерального плану сіл Кваси, Тростянець, Сітний.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статі 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з пунктами «а», «в» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з абзацом 1 частини 1, частини 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

На підставі частини 11 статті 120 Земельного кодексу України, якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пропущення строку подання заяви, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об`єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

Згідно з частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, Запорізька міська рада наділена повноваженнями щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель комунальної власності.

Згідно з абзацами 1, 5, 6 частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Згідно з абзацом 1, 2 частини 2 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абзацом 1 частини 3 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 6 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання документації із землеустрою приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до частини 12 статті 123 Земельного кодексу України рішенням про надання земельної ділянки у користування здійснюються:

затвердження документації із землеустрою;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.

Згідно з частиною 15 статті 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише її невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно з частина 16 статті 123 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення заяви без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно з частини 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною 1, абзацом 1 частини 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, способом волевиявлення сільської, селищної, міської ради, яка здійснює право власності від імені певної територіальної громади, є прийняття сесією такої ради рішення.

Акт державного чи іншого органу це юридична форма рішення цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує відповідні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовані ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права та обов`язки лише в того суб`єкта (чи визначеного певного кола суб`єктів), якому вони адресовані.

Згідно з частини 1 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

На підставі частини 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а для розгляду питань щодо:

надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, відведення земельних ділянок (крім випадків, передбачених абзацом третім цієї частини) не менше одного разу на місяць;

передачі земельних ділянок у користування для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг, які відповідно до Закону України «Про електронні комунікації» внесені до реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг; передачі земельних ділянок у користування для розміщення лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; розроблення та затвердження документації із землеустрою з метою такої передачі; проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок з метою такої передачі не менше одного разу на два тижні (за наявності поданих до відповідної ради заяв).

Чинним законодавством України не передбачено право органу місцевого самоврядування змінювати встановлену законом періодичність проведення сесій ради один раз на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів із питань відведення земельних ділянок.

Згідно з пунктом 5 частини 5 статті 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується власником (розпорядником) земельної ділянки.

Відповідно до частини 8 статті 186 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Згідно з частиною 9 статті 186 Земельного кодексу України Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України «Про землеустрій»;

надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею;

проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

На підставі частини 10 статті 186 Земельного кодексу України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

Згідно зі статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проєкту, робочого проєкту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.

Види документації із землеустрою:

а) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

а1) проєкти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад;

б) проєкти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

б1) містобудівна документація, яка одночасно є документацією із землеустрою (комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій);

в) проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

г) проєкти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

ґ) проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

д) проєкти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб;

е) проєкти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

є) проєкти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

ж) проєкти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

з) робочі проєкти землеустрою;

і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

ї) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок;

к) технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель;

л) технічна документація із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об`єктів;

м) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-правових актів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується сертифікованим інженером-землевпорядником, який відповідає за якість робіт із землеустрою:

у паперовій формі підписом та особистою печаткою;

в електронній формі накладанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Чинним законодавством України передбачено повноваження та встановлено обов`язки саме такого органу місцевого самоврядування, як міська рада, приймати рішення про затвердження або відмову у затвердженні проєкту землеустрою.

Відповідна рада, як компетентний орган щодо вирішення земельних питань повинна належним чином та в установлені строки виконувати покладені законом обов`язки та не порушувати при цьому права громадян та юридичних осіб у частині затвердження документації землеустрою.

Як встановлено судом, рішенням №4439 від 19 березня 2026 року відмовлено ТОВ «Готіс» (34620497) юридична адреса: с. Кваси № 163 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 0,0700 га, кадастровий номер 2123683000:01:003:0159, розташованої за адресою: с. Кваси (урочище Тростянець), для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (код згідно КВЦПЗ 06.01), у зв`язку з невідповідністю цільового призначення земельної ділянки вимогам генерального плану сіл Кваси, Тростянець, Сітний.

Суд констатує, що підставою відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише її невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Однак, причиною відмови в оскаржуваному рішенні вказано "з невідповідністю цільового призначення земельної ділянки вимогам генерального плану сіл Кваси, Тростянець, Сітний", тобто Ясінянською селтщною радою недотримано визначеного чинним законодавством України обов`язку з розгляду в установленому законом порядку заяви, що є порушенням органом місцевого самоврядування реалізації повноважень у сфері регулювання земельних правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 16 березня 2023 року у справі № 420/6028/19 зробив такий висновок, що положення Регламенту міської ради визначають саме процедуру прийняття або відхилення міською радою проектів рішень, але його приписи не звільняють орган місцевого самоврядування, як суб`єкта розпорядження землями, від обов`язку навести відповідне мотивування прийнятого рішення у відповідності до положень чинного законодавства. За відсутності такого мотивованого рішення, касаційний суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що таку ситуацію необхідно оцінювати як протиправну бездіяльність. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 420/6027/19.

Отже, за результатами розгляду заяв орган місцевого самоврядування приймає позитивне рішення щодо задоволення заяви або рішення про мотивовану відмову в задоволенні заяви. Однак, будь-яких обгрунтовних підстав для відмови позивачу у задоволенні заяви від матеріали справи не містять.

Щодо належного способу захисту, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статей 12, 122, 123 Земельного кодексу України саме відповідна рада як представницький орган територіальної громади уповноважена вирішувати питання щодо розпорядження землями комунальної власності, передачі земельних ділянок у користування та затвердження документації із землеустрою.

Таким чином, прийняття рішення про затвердження або відмову у затвердженні документації із землеустрою належить до виключної компетенції Ясінянської селищної ради як колегіального органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям законності, обгрунтованості, добросовісності, пропорційності та розсудливості, однак не наділений повноваженнями підміняти собою відповідний орган влади.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише за умови, якщо для його прийняття виконані всі визначені законом умови та прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що судовий контроль за діяльністю суб`єкта владних повноважень не повинен призводити до підміни такого органу та втручання у його виключну компетенцію. Суд не вправі приймати рішення замість органу, якому законом надано відповідні владні повноваження.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 22.08.2018 у справі №826/5737/16 дійшов висновку, що надання дозволу на розроблення документації із землеустрою є лише однією зі стадій процедури набуття прав на земельну ділянку та не породжує для особи безумовного права на отримання позитивного рішення за результатами розгляду розробленої документації.

Таким чином, Верховний Суд послідовно виходить із того, що суд може перевіряти законність рішення органу місцевого самоврядування, однак не наділений повноваженнями приймати замість такого органу рішення про затвердження документації із землеустрою, якщо для його прийняття необхідне дослідження та оцінка обставин справи, перевірка відповідності документації вимогам земельного законодавства та містобудівної документації, а також реалізація компетенції колегіального органу.

Суд вказує, що у спорах щодо надання земельних ділянок, затвердження документації із землеустрою або прийняття інших рішень у сфері земельних правовідносин суд не може підміняти компетентний орган та приймати рішення замість нього, якщо для такого рішення необхідна оцінка відповідності документації вимогам законодавства та містобудівної документації.

Отже, у даному випадку належним способом захисту є скасування незаконного рішення 57 сесії УІІІ скликання Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області від 19 березня 2026 року №4439 «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки в оренду, для будівництва та обслуговування санітарно-оздоровчих закладів ТОВ «Готіс» та зобов`язання повторно розглянути відповідне питання уповноваженим органом.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вихдячи з системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Готіс" (90640, Закарпатська область, Рахівський район, с. Кваси, буд. 163, ЄДРПОУ 34620497) до Ясінської селищної ради (90630, Закарпатська область, Рахівський район, селище Ясіня, вул. Борканюка, 7, ЄДРПОУ 04351452) про визнання протиправними та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 57 сесії УІІІ скликання Ясінянської селищної ради Рахівського району Закарпатської області від 19 березня 2026 року №4439 «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки в оренду, для будівництва та обслуговування санітарно-оздоровчих закладів ТОВ «Готіс».

Зобов`язати Ясінянську селищну раду Рахівського району Закарпатської області повторно розглянути питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі земельної ділянки в оренду, для будівництва та обслуговування санітарно-оздоровчих закладів ТОВ «Готіс», з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ясінської селищної ради (90630, Закарпатська область, Рахівський район, селище Ясіня, вул. Борканюка, 7, ЄДРПОУ 04351452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Готіс" (90640, Закарпатська область, Рахівський район, с. Кваси, буд. 163, ЄДРПОУ 34620497) судові витрати у розмірі 3328,00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЮ.Ю.Дору