Рішення № 13951574, 07.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          07.02.11                                                                                 Справа № 5015/7/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представника позивача Жука В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерфарм”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Доната”, м. Львів про стягнення 28329 грн. 67 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерфарм”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Доната”, м. Львів про стягнення 28329 грн. 67 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 06.01.2011р. призначив розгляд справи на 24.01.2011р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 07.02.2011р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість за товар становила 23008 грн. 08 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати вартості товару, відповідачу нараховано пеню в сумі 2014 грн. 94 коп., 3% річних в сумі 901 грн. 21 коп., інфляційні втрати в сумі 2405 грн. 44 коп. Представником заявлено також клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та розрахунковий рахунок відповідача.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 06.01.2011р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та по місцезнаходженню відповідача, внесеному в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику сторони роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 07.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

27 березня 2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №24/2009.

За цим договором продавець (позивач) продав, покупець (відповідач) купив товар виробництва компанії “ЮС Фармація” і АТ “Лабораторія Алкала Фарма” (лікарські препарати та засоби косметичної промисловості) в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу по накладних №ИнРН-00335 від 30.03.2009р., №ИнРН-00645 від 19.05.2009р., №ИнРН-00659 від 19.05.2009р., №ИнРН-02450 від 03.11.2009р., №ИнРН-02452 від 03.11.2009р., №ИнРН-02454 від 03.11.2009р. (оригінали накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 41508 грн. 08 коп.

Пунктом 3.1. договору №24/2009 від 27.03.2009р. передбачено, що оплата за товар, що поставляється в рахунок цього договору здійснюється на умовах відтермінування платежу:

- за товар виробництва компанії “ЮС Фармація” –відтермінування платежу 30 календарних днів від дати видаткової накладної;

- за товар виробництва АТ “Лабораторія Алкала Фарма” –відтермінування платежу 60 календарних днів від дати видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 23008 грн. 08 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 3.3. договору №24/2009 від 27.03.2009р., у випадку недотримання терміну оплати покупець зобов’язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 2014 грн. 94 коп., 3% річних в сумі 901 грн. 21 коп., інфляційні втрати в сумі 2405 грн. 44 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 23008 грн. 08 коп. основного боргу, 2014 грн. 94 коп. пені, 901 грн. 21 коп. 3% річних, 2405 грн. 44 коп. інфляційних втрат.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що майно чи грошові суми, які є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 551, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 233 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Доната”, м. Львів, вул. Пасічна, 43 (ідентифікаційний код 22402555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерфарм”, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А (ідентифікаційний код 22911541) 23008 грн. 08 коп. основного боргу, 2014 грн. 94 коп. пені, 901 грн. 21 коп. 3% річних, 2405 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 283 грн. 30 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

          Суддя