Рішення № 139514459, 07.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/19952/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

10.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, в якій позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21а, м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про коригування митної вартості товарів № 500500/2026/000128/2 від 11.04.2026.

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21а, м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000296.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що заявник визначив митну вартість товару за ціною договору/контракту, яка зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі). На підтвердження заявленої вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, проте митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та оформив картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, з чим позивач не погоджується, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачу запропоновано усунути недоліки позову протягом двох днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху, а саме: шляхом надання суду перекладу доданих до позову документів, що виконані іноземною мовою, державною мовою у відповідності до вимог ст. 15, ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 отримано позивачем на його електронну адресу, про що свідчить довідка наявна у матеріалах справи.

15.07.2026 до суду надійшла заява: про усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

30.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу опрацювання документів, наданих для України від 13.03.2012 №4495-VII за результатами підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Також відповідач подав клопотання від 30.07.2026, в якому просив слухання справи проводити із викликом сторін, проте зазначене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на те, що спрощене позовне провадження передбачено законодавцем для розгляду, в тому числі справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Також, законодавець не пов`язує законність та обґрунтованість судового рішення з викликом сторін у судове засідання. Суд зауважує, що порядок розгляду справи не обмежує сторін в наданні пояснень, заяв, клопотань, додаткових доказів по суті справи. Наведені відповідачем у клопотанні мотиви необхідності розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не дають змоги дійти беззаперечного висновку, що права відповідача на відстоювання позиції у справі будуть певним чином обмежені через викладення позиції у відзиві на позов, запереченнях та письмових поясненнях, а не в судових засіданнях.

17.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній підтримав свої позовні вимоги та просив позов задовольнити.

19.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно положень статті 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.10.2023 між позивачем (покупець) та Bestway (Hong Kong) International Limited., (Китай) як продавець укладено контракт №3856-BW/CN на поставку продукції, за умовами якого продавець зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому контракті.

Пунктом 2.3 Контракту передбачено, що ціна на товар включає в себе вартість навантаження товару на території продавця, вартість усіх митних формальностей у країні Продавця, вартість серитфікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.

За умовами пункту 3.1. контракту, якщо у специфікації до цього контракту не зазначені інші умови, оплата товару за цим контрактом здійснюється Покупцем у доларах США (код валюти 840) у формі банківського переказу на рахунок Продавця у наступному порядку: відповідно до підпункту 3.1.1. оплата за товар здійснюється протягом 5 днів з дати митного оформлення.

11.12.2025 до вказаного контракту було укладено специфікацію №29 NG, яка є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до специфікації та контракту Продавець зобов`язувався поставити наступні товари: матрац надувний (King) 203х183х22 см, арт. 67004, у кількості 4 100 шт. вартістю 8 270,00 USD. Загальна вартість товарів за специфікацією складає 33 907, 00 USD.

Відповідно до специфікації, встановлені наступні умови оплати: передоплата за 30 днів до відвантаження готового товару.

11.12.2025 Продавець виставив Рахунок-фактуру (iнвойс) № 2025ENT-13823 на суму 33 907, 00 USD. 11.12.2025 зазначений товар було запаковано, поміщено у контейнер № APHU7270909 та опломбовано пломбою M6793106, що підтверджується пакувальним листом. Зазначений контейнер із товаром було завантажено на судно 25.01.2026, що підтверджується коносаментом від 25.01.2026 №CHN3037307 товар було сплачено, що підтверджується платіжним документом swift №б/н від 18.12.2025 та swift №б/н від 01.04.2026 на суму 644 834, 20 USD та 179 140, 00 USD (Передоплата за морський фрахт згідно з контрактом № 07/10/25 від 07.10.2025. Передоплата за продукцію згідно з контрактом № 3856-BW/CH від 16.10.2023, за інвойсами №№ 2025EHK-19583 - 2025EHK-19596 від 11.12.2025).

Після прибуття товару на митний термінал ТОВ «АТБ-маркет» з метою митного оформлення імпортованого товару подало митну декларацію №UA500500/2026/012719 від 10.04.2026 разом із декларацією митної вартості та усіма необхідним документами.

У зв`язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UA500500/2026/012719 від 10.04.2026 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000128/2 від 11.04.2026, а саме: 1. В коносаменті від 25.01.2026 № CHN3037307 відсутні підпис та печатка перевізника. Також на зазначеному документі відсутні печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордону; 2. В коносаменті від 25.01.2026 № CHN3037307 зазначено судно «EVER LIFTING», але у поданій до митного оформлення митній декларацій в графі 21 «транспортний засіб на кордоні» вказано судно «MEDKON ANA», разом з тим в рахунках на оплату транспортно - експедиційних послуг не зазначені вантажно - розвантажувальні роботи в процесі перевантаження на судно, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складової митної вартості товару; 3. Пунктом 4.2. розділу 4 контракту від 16.10.2023 № 3856-BW/CH зазначено обов`язковий перелік товаросупровідних документів які продавець повинен передати, проте до митного оформлення не надано копію митної декларації країни відправлення, що суперечить умовам контракту; 4. Відповідно до специфікації від 11.12.2025 № 29, оплата за товар, що поставляється здійснюється на таких умовах - 100% передоплата за 30 днів до відвантаження готового товару, проте до митного оформлення документ, що підтверджує оплату за товар, не наданий; 5. Відповідно до п 3.1 договору транспортного експедирування від 31.03.2025 № 110516, вартість послуг Експедитора погоджується Сторонами у Заявці та в п 1.2. зазначено, що Заявка є невід`ємною частиною цього договору, проте до митного оформлення зазначені документи не надані; 6. В CMR від 10.04.2026 № 909 в графі 23 відсутній підпис перевізника; 7. Рахунок від 25.03.2026 № UFDIC008272 не містить підпису надавача послуг; 8. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 5) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

11.04.2026 декларантом додатково надано документи: Копію прайс-листа виробника товару б/н від 01.12.2025; Копію комерційної пропозиції б/н від 04.12.2025; Банківський платіжний документ Swift б/н від 18.12.2025; Копію митної декларації країни відправлення № 223120260000264639 від 25.01.2026; Заявку на перевезення морським транспортом № 2004 від 26.01.2026 між ТОВ «АТБ-Маркет» та СМА CGM S.A..

Відповідно до положень ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України позивач протягом 80 днів з дня випуску Товару декларант надав відповідачу разом із заявою вих. ВІЗ-2026-0092 від 17.06.2026 копії наступних документів : 1) Бухгалтерські платіжні документи ТОВ «АТБ-Маркет»: банківські та платіжні документи - swift №б/н від 18.12.2025 та swift №б/н від 01.04.2026 (копії); 2) Виписка з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2100 на 03.06.2026 (копія); 3) Платіжні інструкції в іноземній валюті №6298 від 17.12.2025 та № 2070 від 31.03.2026 (копії); 4) Прайс-лист б/н від 01.12.2025 від продавця оцінюваних товарів (копія); 5) Комерційна пропозиція б/н від 04.12.2025 (копія); 6) Митна декларація країни відправлення № 223120260000264639 від 25.01.2026; (копія); 7) Заявка на перевезення вантажу № 104768/4448254 від 07.04.2026 (копія); 8) Заявка на перевезення морським транспортом № 2004 від 26.01.2026 між ТОВ «АТБ Маркет» та СМА CGM S.A.; 9) Банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжні інструкції №№ 424044, 424070 від 22.04.2026 (копії); 10) Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) ОУ-0002272, ОУ-0002273 від 14.04.2026, від ТОВ "ТГЛ-Україна" (копії); 11) Акт виконаних робіт № UFDIC008272 від 10.04.2026 до рахунку за морське перевезення № UFDIC008272 від 25.03.2026; 12) Експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-557/3 від 23.04.2026 (копія); 13) Договір перевезення № 07/10/25 від 07.10.2025 між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та CMA CGM S.A..

Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000296 від 11.04.2026 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 256 355,95 грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

11.04.2026 Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару UA 500500/2026/000128/2, не погодившись з яким позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною 1 статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 6 статті 257 МК України, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини 5, 7 статті 58 МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний:

1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно із частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок- фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 5 статті 53 МК України містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 1 статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною 2 статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі (частина 4, 5 статті 55 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частиною 2 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу(частина 3 статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).

Частиною 8 статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ).

Частиною 2 статті 64 МК України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Як зазначено в частині 4 статті 64 МК України у разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта зобов`язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Також, у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/143/174 зазначено, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Суд зазначає, що посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості та причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

Посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки «сумнівних» відомостей, а не вимагати від декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

- подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

- ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

- виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

- обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 (справа № 804/4365/16).

Враховуючи викладене, вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є необґрунтованими.

Отже, відповідач не довів наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів останній надав.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № 500500/2026/000128/2 від 11.04.2026 та картки відмови в прийняті митних декларацій № UA500500/2026/000296.

Суд враховує, що під час митного оформлення позивачем був наданий Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 2025ENT-13823 від 11.12.2025 на суму 33 907, 00 USD та платіжний документ «swift» разом з листом від 18.12.2025 та 11.04.2026.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 254 Митного кодексу: «Документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок».

Відповідно до правила 51 Правил та процедур генеральної Асамблеї ООН: «Арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська мови є як офіційними, так і робочими мовами Генеральної Асамблеї, її комітетів і підкомітетів». Відповідно до правила 41 Тимчасових правил та процедури Ради безпеки ООН: «Арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська є як офіційними, так і робочими мовами Ради Безпеки».

Крім того, китайська митна декларація не є документом, що підтверджує митну вартість товару.

Щодо висновку відповідача про те, що поданий до митного оформлення коносамент від 25.01.2026 № CHN3037307, що жодним чином не завірений, відсутні будь-які штампи, печатки, суд зазначає наступне.

Реквізити коносаменту визначені положеннями частини 1 ст. 138 Кодексу торговельного мореплавства України №176/95-ВР від 23.05.1995, якими є:

1)найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні;

2)найменування перевізника; 3)місце приймання або навантаження вантажу; 4)найменування відправника; 5)місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, місце призначення або направлення судна; 6)найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або зазначення, що коносамент видано "наказу відправника", або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано "наказу одержувача" (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред`явника (коносамент на пред`явника); 7)найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об`єм), а в необхідних випадках - дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу; 7-1)для небезпечних вантажів - найменування вантажу, порядковий номер виробу або речовини відповідно до прийнятої Організацією Об`єднаних Націй системи, клас (підклас), група сумісності для вантажів класу 1, додаткові види небезпеки та група пакування (якщо визначена), а також маса нетто вибухової речовини; 8) фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, або зазначення, що фрахт повністю сплачено; 9) час і місце видачі коносамента; 10)кількість складених примірників коносамента; 11)підпис капітана або іншого представника перевізника.

Вказаною нормою закону не передбачено завірення коносаменту печатками безпосередньо перевізника.

Також таких вимог не визначено статтею 15 Конвенції ООН про морське перевезення вантажів 1978 року (Гамбурзькі правила).

Щодо твердження посадової особи митного органу, що Відповідно до п 3.1 договору транспортного експедирування від 31.03.2025 № 110516, вартість послуг Експедитора погоджується Сторонами у Заявці та в п 1.2. зазначено, що Заявка є невід`ємною частиною цього договору, проте до митного оформлення зазначені документи не надані.

Слід зазначити, що разом з Листом №1104/13 від 11.04.2026 до митного оформлення декларантом було надано Заявку на перевезення вантажу морським транспортом № 104768/444825_4 від 07.04.2026.

Крім того, положеннями пункту 6 частини 2 статті 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником документи є допустимими доказами розміру таких витрат.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 у справі № 815/2501/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Щодо твердження посадової особи митного органу, що Пунктом 4.2. розділу 4 контракту від 16.10.2023 № 3856-BW/CH зазначено обов`язковий перелік товаросупровідних документів які продавець повинен передати, проте до митного оформлення не надано копію митної декларації країни відправлення, що суперечить умовам контракту.

Разом з Листом №1104/13 від 11.04.2026 до митного оформлення було надано копію митної декларації країни відправлення № 223120260000264639 від 25.01.2026.

До того ж, копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні митницею не зазначено у зв`язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання копії митної декларації країни відправлення. Верховний Суд в постанові від 19.03.2019 по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Враховуючи викладене, вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є необґрунтованими.

Отже, відповідач не довів наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів останній надав.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № 500500/2026/000128/2 від 11.04.2026 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA500500/2026/000296.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зауважує, що позивачем надано повні, змістовні та логічні пояснення на підтвердження позовних вимог.

Доводи відповідача суд відхиляє, оскільки вони неконкретизовані, не містять зауважень щодо наданих позивачем пояснень та документів, та зводяться до цитування норм законодавства та вільного їх трактування.

Відтак, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Водночас частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України на кожну сторону покладено обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5 738,67 грн. Заявлені позивачем вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і про визнання протиправною та скасування картки відмови пов`язані між собою як основна та похідна: картка відмови самостійних підстав не містить і є наслідком прийняття рішення про коригування митної вартості, а тому окремої ставки судового збору не породжує. Ціною позову у такій справі є різниця митних платежів, нарахована внаслідок коригування митної вартості, яка становить 256 355,95 грн. Ставка судового збору за подання юридичною особою до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову (підпункт 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»), а оскільки позовну заяву подано в електронній формі, до неї застосовується коефіцієнт 0,8 (частина 3 статті 4 цього Закону), тобто ставка становить 3 076,27 грн. Саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Зайво сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн може бути повернутий позивачу за його клопотанням у порядку, встановленому пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Позивач у позовній заяві зазначив, що поніс та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн, і на підставі частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України заявив, що докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та розміру цих витрат будуть подані ним до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом. Оскільки на час ухвалення цього рішення такі докази до суду не надійшли, питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу цим рішенням не вирішується і може бути вирішене шляхом ухвалення додаткового рішення в порядку статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № 500500/2026/000128/2 від 11.04.2026.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000296.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Івана і Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (пр. Олександра Поля, буд. 40, м. Дніпро, 49031, код ЄДРПОУ 30487219) судовий збір у розмірі 3 076,27 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез