Рішення № 139514447, 07.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/22814/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

30.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення ОСОБА_1 індексації пенсії за 2024-2026 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,0796; 1,115 та 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення індивідуального показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 12 236,71 грн: з 01 березня 2024 року - на коефіцієнт збільшення 1,0796; з 01 березня 2025 року - на коефіцієнт збільшення 1,115; з 01 березня 2026 року - на коефіцієнт збільшення 1,121, у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01 березня 2024 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 02.05.2023 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн. За доводами позивача, для забезпечення індексації пенсії відповідач був зобов`язаний щороку збільшувати саме цей показник на коефіцієнти збільшення, визначені Кабінетом Міністрів України, натомість з 01.03.2024 замість застосування коефіцієнта збільшення 1,0796 встановив позивачу надбавку на індексацію у розмірі 100,00 грн, а з 01.03.2025 та з 01.03.2026 застосував занижені коефіцієнти збільшення 1,0345 та 1,048 замість коефіцієнтів 1,115 та 1,121. Відмову відповідача, оформлену листом від 24.07.2026 № 0400-010303-8/142612, позивач вважає протиправною.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 31.08.2026. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

12.08.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 52296/26), у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначає, що при проведенні індексації пенсії з 01.03.2024 та з 01.03.2025 застосовувався показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, збільшений на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, який становив відповідно 7 994,47 грн і 8 913,83 грн, а тому підстав для перерахунку пенсії позивача з урахуванням коефіцієнтів 1,0796 та 1,115 немає. Перерахунок пенсії з 01.03.2025 та з 01.03.2026 проведено на підставі підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та відповідного положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,0345 та 1,048. Крім того, відповідач посилається на те, що призначення та перерахунок пенсії є дискреційним повноваженням органу Пенсійного фонду України, втручання в яке з боку суду є неприпустимим.

12.08.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на тому, що застосування знижених коефіцієнтів збільшення суперечить частині 2 статті 42 Закону № 1058-IV, а спірні правовідносини не передбачають дискреції відповідача.

Згідно з положеннями статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у відповідача та з 02.05.2023 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

При обчисленні розміру пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки, у розмірі 12 236,71 грн.

22.07.2026 представник позивача - адвокат Петров В.В. звернувся до відповідача з адвокатським запитом вих. № 78 від 22.07.2026, у якому просив провести перерахунок та виплату пенсії позивача відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії, на коефіцієнти збільшення 1,0796, 1,115 та 1,121, починаючи з 01.03.2024.

Листом від 24.07.2026 № 0400-010303-8/142612 відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення позивачу перерахунку (індексації) пенсії з 01.03.2024 та з 01.03.2025 з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115. Зі змісту цього листа, а також відзиву на позовну заяву вбачається, що:

- при проведенні індексації пенсії з 01.03.2024 відповідач застосовував показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 2014-2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796, який становив 7 994,47 грн (3 764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796), а з 01.03.2025 - той самий показник із додатковим застосуванням коефіцієнта 1,115, який становив 8 913,83 грн;

- оскільки зазначені показники є меншими за показник, який враховувався для обчислення пенсії позивача (12 236,71 грн), відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача з коефіцієнтами 1,0796 та 1,115, а з 01.03.2024 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 встановив позивачу надбавку на індексацію у розмірі 100,00 грн;

- з 01.03.2025 на підставі підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 відповідач перерахував пенсію позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки на коефіцієнт збільшення 1,0345 (12 236,71 грн х 1,0345 = 12 658,88 грн);

- з 01.03.2026 на підставі відповідного положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 відповідач перерахував пенсію позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,048 (12 236,71 грн х 1,0345 х 1,048 = 13 266,50 грн).

Наведені обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються матеріалами справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з абзацами першим і другим частини 1 статті 2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії. Частиною 5 статті 2 цього Закону визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Згідно з абзацом другим частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Відповідно до абзацу четвертого частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначено Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі Порядок № 124).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 124 перерахунку підлягають, зокрема, пенсії, обчислені відповідно до Закону № 1058-IV. Пунктом 3 Порядку № 124 визначено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.

Абзацом першим пункту 5 Порядку № 124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Абзацом другим цього пункту передбачено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням зазначеного показника проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 124 збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій.

Розміри коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначено Кабінетом Міністрів України, а саме: пунктом 1 постанови від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» у розмірі 1,0796; пунктом 1 постанови від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» у розмірі 1,115; пунктом 1 постанови від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» у розмірі 1,121.

Отже, Закон № 1058-IV уповноважив Кабінет Міністрів України визначати порядок здійснення індексації пенсій та розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, однак із прямо встановленою межею з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини 2 статті 42 цього Закону. При цьому під «порядком» розуміється право Кабінету Міністрів України встановити послідовність, черговість, спосіб виконання та методику здійснення перерахунку пенсій, а не визначити інший показник, ніж той, який названо в абзаці першому частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV.

Згідно із частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 виснував, що положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти, а абзац перший у сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

У постанові від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24 Верховний Суд додатково зазначив, що орган Пенсійного фонду України, встановивши особі щомісячні доплати до пенсії замість застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, діяв не відповідно до вимог чинного законодавства.

У постанові від 11.02.2025 у справі № 280/3620/24 Верховний Суд зазначив, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати базову розрахункову величину, до якої може бути застосований коефіцієнт збільшення, оскільки такий підхід нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення та суперечить акту вищої юридичної сили Закону № 1058-IV.

Постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 підстав для відступлення від наведених висновків не встановлено.

Перевіряючи наявність у позивача права на перерахунок пенсії, суд зазначає, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, враховано при обчисленні пенсії позивача за 2020-2022 роки, а пенсію призначено з 02.05.2023, тобто за зверненням, яке надійшло до 31 грудня року, що передує рокам, у яких проводилися спірні перерахунки. Отже, умову пункту 3 Порядку № 124 щодо часу такого звернення дотримано, а пенсія позивача підлягала перерахунку в порядку індексації, починаючи з перерахунку, проведеного у 2024 році.

За приписами абзацу першого частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV та з урахуванням наведених висновків Верховного Суду збільшенню на коефіцієнти збільшення, встановлені Кабінетом Міністрів України, підлягав той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії саме позивача, тобто показник у розмірі 12 236,71 грн, а кожен наступний перерахунок мав проводитися з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника, тобто коефіцієнти збільшення підлягали послідовному застосуванню.

Наведений відповідачем мотив відмови суд відхиляє. Відповідач порівнює показник, який враховувався для обчислення пенсії позивача (12 236,71 грн), з результатами обчислення, отриманими від показника у розмірі 3 764,40 грн станом на 1 жовтня 2017 року (7 994,47 грн та 8 913,83 грн), тобто від величини, яка для обчислення пенсії позивача не використовувалася. Норма абзацу першого частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV не передбачає заміни показника, який враховувався для обчислення конкретної пенсії, на іншу величину, а вимагає збільшення саме цього показника.

Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тому положення пункту 5 Порядку № 124 у частині, що визначає базову розрахункову величину показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 1 жовтня 2017 р., до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Не ґрунтується на законі і встановлення позивачу з 01.03.2024 надбавки на індексацію у розмірі 100,00 грн замість застосування коефіцієнта збільшення 1,0796: такий спосіб не забезпечує індексації пенсії у порядку, визначеному частиною 2 статті 42 Закону № 1058-IV, що прямо випливає з наведеного висновку Верховного Суду у справі № 620/7211/24.

Окремо суд оцінює доводи відповідача про правомірність застосування з 01.03.2025 коефіцієнта збільшення 1,0345, а з 01.03.2026 - коефіцієнта збільшення 1,048. Пунктом 1 постанови № 209 та пунктом 1 постанови № 236 встановлено коефіцієнти збільшення у розмірах 1,115 і 1,121 відповідно.

Разом з тим підпунктом 6 пункту 2 постанов № 209 та № 236 передбачено, що пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли до 31 грудня попереднього року включно, та не підвищені згідно з пунктом 1 цих постанов, перераховуються з урахуванням знижених коефіцієнтів збільшення залежно від року, показник середньої заробітної плати за який враховувався для призначення пенсії; для пенсій, призначених із застосуванням показника, що враховувався для призначення пенсії у 2023 році, такі коефіцієнти становлять 1,0345 і 1,048 відповідно.

Суд враховує, що частина 2 статті 42 Закону № 1058-IV передбачає єдиний механізм індексації для всіх раніше призначених пенсій незалежно від року їх призначення та не містить положень, які б дозволяли Кабінету Міністрів України встановлювати різні (знижені) коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати залежно від дати призначення пенсії. Делеговані Кабінету Міністрів України повноваження обмежуються визначенням порядку (послідовності, способу) проведення перерахунку та розміру коефіцієнта збільшення з урахуванням мінімального розміру, встановленого законом, а не запровадженням диференційованого підходу, який звужує обсяг гарантованого законом права окремих категорій пенсіонерів.

За таких обставин положення підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 в частині встановлення знижених коефіцієнтів збільшення залежно від року, показник середньої заробітної плати за який враховувався для призначення пенсії, не узгоджуються з вимогами частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV та статті 22 Конституції України, а тому відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають застосуванню судом як прийняті Кабінетом Міністрів України з перевищенням делегованих законом повноважень. Аналогічний правовий підхід щодо незастосування судом нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи були вони визнані нечинними в судовому порядку, викладений Верховним Судом у постановах від 12.03.2019 у справі № 913/204/18 та від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19.

Аналогічного висновку дійшов Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 12.08.2026 у справі № 160/4952/26, залишивши без змін рішення суду першої інстанції про протиправність непроведення індексації пенсії у 2025 році.

Доводи відповідача про те, що перерахунок пенсії є його дискреційним повноваженням, а тому суд не вправі зобов`язати вчинити конкретні дії, суд відхиляє. Обов`язок щороку з 1 березня проводити перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні сформульовано частиною 2 статті 42 Закону № 1058-IV імперативно, розмір коефіцієнта збільшення на кожен рік визначено Кабінетом Міністрів України у фіксованому розмірі, а показник, який підлягає збільшенню, встановлено при призначенні пенсії позивача. Отже, вибору між кількома правомірними варіантами поведінки відповідач не має, а абзац другий частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України до спірних правовідносин не застосовується.

Отже, дії відповідача щодо непроведення позивачу індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн, який враховувався для обчислення його пенсії, на коефіцієнти збільшення 1,0796; 1,115 та 1,121 є протиправними, а позовні вимоги - обґрунтованими.

Щодо періоду, за який підлягає проведенню перерахунок та виплата пенсії, суд зазначає таке.

Позивач просить провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2024 і одночасно заявляє про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на те, що про порушення свого права дізнався лише з листа відповідача від 24.07.2026, а також на проживання у м. Нікополь, віднесеному до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.02.2021 у справі № 800/30/17 зауважила, що вживання конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав; незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Пенсія позивачу виплачується щомісяця, а перерахунок раніше призначених пенсій для забезпечення індексації проводиться щороку з 1 березня в силу прямого припису частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV. Отже, про розмір своєї пенсії після кожного чергового перерахунку позивач дізнавався під час отримання пенсійної виплати. Звернення позивача за правничою допомогою у липні 2026 року та отримання листа відповідача від 24.07.2026 є моментом документального підтвердження порядку обчислення пенсії, а не моментом, з якого позивач уперше міг дізнатися про порушення свого права.

Проживання позивача у м. Нікополь суд враховує, проте ця обставина не позбавляла його можливості звернутися до суду: позовну заяву у цій справі подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а доказів того, що саме ця обставина унеможливлювала звернення до суду раніше, матеріали справи не містять.

Отже, підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та для його поновлення суд не вбачає.

Водночас за змістом наведених положень законодавства індексація здійснюється шляхом щорічного домноження показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто наростаючим підсумком. Обмеження періоду виплати шістьма місяцями, що передують дню звернення до суду, не впливає на кількість коефіцієнтів збільшення, які включаються у формулу визначення розміру пенсії особи, а тому позивач має право на врахування всіх відповідних коефіцієнтів збільшення, однак у межах шести місяців, що передують дню звернення до суду. Такий підхід відповідає правозастосуванню, наведеному у постанові Верховного Суду від 27.01.2025 у справі № 620/7211/24.

Позовну заяву подано до суду 30.07.2026, а тому перерахунок та виплата пенсії позивача підлягають проведенню починаючи з 30.01.2026.

Відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За таких обставин позовні вимоги за період з 01.03.2024 по 29.01.2026 - як щодо визнання дій відповідача протиправними, так і щодо проведення перерахунку та виплати пенсії - підлягають залишенню без розгляду.

Аналогічну процесуальну модель застосував Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 12.02.2026 у справі № 340/8020/24, якою у спорі про перерахунок пенсії в порядку індексації за частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV рішення суду першоїінстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог за період, що передував шести місяцям до дня звернення до суду, із залишенням позовних вимог у цій частині без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач не надав суду доказів правомірності непроведення перерахунку (індексації) пенсії позивача у визначений частиною 2 статті 42 Закону № 1058-IV спосіб.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у визначений судом спосіб.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн. Заявлені позивачем вимоги є вимогами немайнового характеру, які стосуються однієї пенсії та пов`язані між собою як основна та похідна: вимога про зобов`язання відповідача вчинити дії є способом усунення порушення, встановленого за основною вимогою. За абзацом другим частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за кожну об`єднану вимогу немайнового характеру, тоді як позивачем сплачено судовий збір за однією ставкою - за основну вимогу. Отже, підстав для пропорційного розподілу судового збору немає, і сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 064,96 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає, що доказів понесення цих витрат до суду не подано, а позивач у позовній заяві повідомив про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Отже, питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу вирішується судом після подання відповідних доказів у порядку, встановленому статтею 143 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 2, 5, 7, 9, 72, 77, 90, 122, 123, 139, 143, 241, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення ОСОБА_1 індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн, який враховувався для обчислення пенсії, на коефіцієнти збільшення 1,0796 та 1,115, починаючи з 30 січня 2026 року, та на коефіцієнт збільшення 1,121, починаючи з 01 березня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести починаючи з 30 січня 2026 року перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», та починаючи з 01 березня 2026 року - на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115), та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01 березня 2024 року по 29 січня 2026 року - залишити без розгляду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез