Рішення № 139514424, 07.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/5534/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі третя особа, ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про прийняття рішення про відмову в призначенні/перерахунку пенсії № 046150018231 від 12.12.2025 ОСОБА_2 за віком;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області № 046150018231 від 12.12.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_2 до загального страхового стажу період роботи в Малому приватному підприємстві «Торговий дім-Крок» з 15.02.1997 до 31.08.2004 відповідно запису в трудової книжки НОМЕР_1 від 05.04.1984 на посаді експедитора, а також зарахувати до спеціального стажу періоду роботи Фізичною особою підприємця з 05.10.2004 до 01.07.2013 та період з 01.01.2025 до 01.04.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 08.12.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти обґрунтоване рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що після досягнення пенсійного віку, вона звернулася із заявою про призначення пенсії за віком до територіального підрозділу ПФУ. Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 12.12.2025 №046150018231 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи, визначеного законодавством (32 роки). Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем не зарахований період роботи позивача з 15.02.1997 до 31.08.2004, оскільки на прийнятті наявні виправлення, відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Разом з цим, позивач також вказує, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період ведення нею підприємницької діяльності з 05.10.2004 до 01.07.2013 та з 01.01.2025 до 01.04.2025. На думку позивача, відповідач безпідставно не зарахував спірний період роботи та період здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, у зв`язку з чим позивачу безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за віком. Вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 30.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

10.04.2026 до суду від представника третьої особи надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що згідно з інформаційно-комунікаційною системою ДПС України ОСОБА_1 з 05.10.2004 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС (Криворізька ДПІ) як фізична особа підприємець. За період з 05.10.2004 до 31.12.2009 ФОП ОСОБА_1 обліковувалась на спрощеній системі оподаткування, а з 01.01.2010 до 30.06.2013 на загальній системі оподаткування. Відповідно до статей 269 та 292 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 (зі змінами та доповненнями) (далі Перелік №578/5) термін зберігання документів (акти, довідки, відомості, платіжні реєстри, довіреності, листи) при надходженні податків і зборів (обов`язкових платежів) у бюджети та державні цільові фонди та особистих рахунків платників податків і зборів (обов`язкових платежів) становить 5 років. Згідно з пунктом 1.8. розділу І Переліку №578/5, строки зберігання типових документів на електронних носіях відповідають строкам зберігання аналогічних документів на паперових носіях. Виходячи з вищенаведеного, надати інформацію щодо сплачених сум податків ФОП ОСОБА_1 за період з 05.10.2004 до 30.06.2013 немає можливості.

Ухвалою суду від 02.07.2026 зобов`язано позивача надати до суду протягом десяти календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали належним чином засвідчені копії документів на підтвердження сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2025 до 01.04.2025.

На виконання вимог вказаної ухвали позивачем надано до суду копії запитуваних документів.

Відповідач суду відзив на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.12.2025 звернулась до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком.

До матеріалів справи долучено копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 серії ААА №023226; дата проведення реєстрації 05.10.2004; номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 2 227 002 0001 001294.

Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 12.12.2025 №046150018231 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи. У рішенні вказано, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) становить 60 років. Необхідний страховий стаж, відповідно до статті 26 Закону №1058-IV - 32 роки. Страховий стаж особи - 22 роки 3 місяці 22 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 15.02.1997 до 31.08.2004, оскільки на прийнятті наявні виправлення, відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача у призначення їй пенсії за віком, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон № 1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі Порядок №637) визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядок №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній відповідних записів.

В трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 містяться записи, зокрема:

МПП «КРОК»

№4: 15.02.1997 прийнята експедитором;

№5: 31.08.2004 звільнена за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України).

Зі змісту спірного рішення вбачається, що підставою для незарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу позивача є наявність «на прийнятті наявні виправлення, відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування».

З цього приводу суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначені такі поняття:

страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

За змістом статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно з частинами 1, 2, 10 статтею 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21.

Частиною 1 статті 113 Закону №1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат та їх пенсійних активів, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках.

На підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 16 Закону №1058-IV застрахована особа має право: отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі; вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України від 08.07.2010 №2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

На підставі статті 26 Закону №2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за:

порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску;

неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності (відомостей) про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку);

подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим Законом.

У пунктах 32, 22 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.08.2022 у справі №560/4616/20 визначено обов`язок щодо сплати страхового внеску так і обов`язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.

В свою чергу, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.10.2025 у справі №400/2492/24 зроблено висновок, що позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв`язку з невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем трудових обов`язків.

Позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв`язку з невиконанням підприємством обов`язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України, суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем трудових обов`язків (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі №460/6126/24).

З наведеного слідує, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

З огляду на викладене, незарахування відповідачем періоду роботи з підстави несплати роботодавцем страхових внесків є необґрунтованим. Обов`язок щодо нарахування та сплати страхових внесків покладається на страхувальника, а негативні наслідки невиконання ним цього обов`язку не можуть бути покладені на застраховану особу та призводити до обмеження її права на пенсійне забезпечення.

Також, у спірному рішенні відповідача зазначено про наявність виправлень на прийнятті на роботу позивача.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

На підставі пункту 2.2. Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно з пунктом 2.11. Інструкції №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 2.13. Інструкції №58).

Відповідно до пункту 4.1. Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Враховуючи вищезазначене, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Крім того, нормативно-правовими актами не передбачено визнання трудової книжки недійсною в разі виявлених помилок.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 15.02.1997 до 31.08.2004.

Також, позивач просить зарахувати до спеціального стажу періоди діяльності як фізична особа-підприємець з 05.10.2004 до 01.07.2013, з 01.01.2025 до 01.04.2025.

З цього приводу суд зазначає таке.

До матеріалів справи долучено копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 ; дата проведення реєстрації 05.10.2004; номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 2 227 002 0001 001294.

На відповідне звернення представника позивача, ГУ ДПС в Дніпропетровській області листом від 24.11.2025 №94622/6/04-36-24-16-15 повідомило, що згідно з інформаційно-комунікаційною системою ДПС України ОСОБА_1 з 05.10.2004 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС (Криворізька ДПІ) як фізична особа підприємець. За період з 05.10.2004 до 31.12.2009 ФОП ОСОБА_1 обліковувалась на спрощеній системі оподаткування, а з 01.01.2010 до 30.06.2013 на загальній системі оподаткування. Відповідно до статей 269 та 292 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 (зі змінами та доповненнями) (далі Перелік №578/5) термін зберігання документів (акти, довідки, відомості, платіжні реєстри, довіреності, листи) при надходженні податків і зборів (обов`язкових платежів) у бюджети та державні цільові фонди та особистих рахунків платників податків і зборів (обов`язкових платежів) становить 5 років. Згідно з пунктом 1.8. розділу І Переліку №578/5, строки зберігання типових документів на електронних носіях відповідають строкам зберігання аналогічних документів на паперових носіях. Виходячи з вищенаведеного, надати інформацію щодо сплачених сум податків ФОП ОСОБА_1 за період з 05.10.2004 до 30.06.2013 немає можливості.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 01.01.1998 до 30.06.2000 включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 01.07.2000 до 31.12.2017 включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно з пунктом 4 Порядку №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Підпунктом 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1) встановлено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком № 637.

Частиною 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:

ТП = Св : В, де:

ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;

Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;

В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності з 07.07.2000 є сплата страхових внесків (єдиного внеску). При цьому, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України або наявність спеціального торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян тощо.

Спірним у цій справі є питання правомірності незарахування до страхового стажу позивача періодів здійснення нею підприємницької діяльності з 05.10.2004 до 01.07.2013, з 01.01.2025 до 01.04.2025.

Суд зазначає, що матеріали справи містять копії звітів суб`єкта малого підприємства фізичної особи платника єдиного податку за:

- IV квартал 2004 року;

- ІІІ, IV квартали 2005 року;

- І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2006 року;

- І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2007 року;

- І, ІІ квартали 2008 року;

- І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2009 року.

Зазначені документи містять відомості про розмір фактично сплаченого позивачем єдиного податку за відповідні звітні періоди.

Отже, матеріалами справи підтверджується сплата позивачем єдиного податку за періоди, що охоплюють такі календарні проміжки: з 05.10.2004 до 31.12.2004, з 01.07.2005 до 31.12.2005, з 01.01.2006 до 31.12.2006, з 01.01.2007 до 31.12.2007, з 01.01.2008 до 30.06.2008 та з 01.01.2009 до 31.12.2009, тому зазначені періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Разом з цим, матеріали справи не містять документів, які б підтверджували сплату позивачем страхових внесків за періоди з 01.01.2005 до 30.06.2005, з 01.01.2008 до 31.12.2008 та з 01.01.2010 до 01.07.2013, що позбавляє суд можливості зарахувати зазначені періоди до страхового стажу позивача.

В частині зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення нею підприємницької діяльності з 01.01.2025 до 01.04.2025 суд зазначає таке.

Матеріали справи містять відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску позивача за І квартал 2025 року, відповідно до яких сума нарахованого єдиного внеску за січень березень 2025 включно становить 5 280,00 грн (1 760,00 грн Ч 3).

Крім того, позивачем надано до суду копію квитанції від 18.04.2025 № 0031110016 про сплату 4 870,00 грн, у призначенні платежу якої зазначено: « 101 ЄСВ 22% за 1 кв/2025».

Таким чином, надані позивачем документи підтверджують сплату єдиного внеску за І квартал 2025 року в сумі 4 870,00 грн, тоді як відповідно до відомостей про суми нарахованого єдиного внеску за цей період нарахована сума становить 5 280,00 грн.

Для визначення періоду, за який позивачем фактично сплачено єдиний внесок, суд виходить із того, що січень, лютий та березень 2025 охоплюють 90 календарних днів.

Відповідно до відомостей про нарахований єдиний внесок, за зазначений період підлягало сплаті 5 280,00 грн, що відповідає 90 календарним дням. Позивачем фактично сплачено 4 870,00 грн.

Отже, кількість календарних днів, за які фактично сплачено єдиний внесок, визначається пропорційно сплаченій сумі: 4 870,00 грн Ч 90 календарних днів / 5 280,00 грн = 83,01 календарних днів, що становить 83 календарні дні.

Отже, сплачена позивачем сума єдиного внеску відповідає 83 календарним дням страхового стажу.

Враховуючи, що період з 01.01.2025 по 24.03.2025 включно становить 83 календарні дні, зарахуванню до страхового стажу позивача підлягає період з 01.01.2025 до 24.03.2025 включно.

В частині позовних вимог про зарахування періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності до спеціального стажу такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки зазначені періоди підлягають зарахуванню саме до страхового стажу позивача.

Вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо прийняття рішення також не підлягають задоволенню, оскільки визнання протиправною бездіяльності щодо прийняття рішення та одночасне прийняття такого рішення є взаємовиключними за своїм змістом. Якщо відповідачем відповідне рішення прийнято, підстави для визнання протиправною бездіяльності щодо його прийняття відсутні.

На підставі частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вказані критерії суд приходить до висновку, що рішення відповідача винесено необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено; непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Отже, рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 12.12.2025 №046150018231 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідність поданих ОСОБА_1 документів для призначення пенсії була досліджена відповідачем поверхнево, неповно та не всебічно, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.12.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Враховуючи викладене, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в загальному розмірі 1331,20 грн, що документально підтверджується квитанціями №1553475206 від 19.12.2025 на суму 1211,20 грн та №0031110113 від 06.02.2026 на суму 120,00 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню на користь позивача в сумі 665,60 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (адреса: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005; реєстраційний ідентифікаційний код ВП в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44118658) про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області № 046150018231 від 12.12.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_2 до страхового стажу період роботи з 15.02.1997 до 31.08.2004 та періоди підприємницької діяльності: з 05.10.2004 до 31.12.2004, з 01.07.2005 до 31.12.2005, з 01.01.2006 до 31.12.2006, з 01.01.2007 до 31.12.2007, з 01.01.2008 до 30.06.2008 та з 01.01.2009 до 31.12.2009, з 01.01.2025 до 24.03.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 08.12.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти обґрунтоване рішення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області судові витрати у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар