Рішення № 139514420, 07.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/6035/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у формі неврахування під час обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 періодів роботи позивачки на посаді інспектора з кадрів Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» із 01.01.2022 до 31.03.2022 та вимушеного прогулу позивачки із 01.04.2022 до 31.12.2024, а також сум заробітної плати і середнього заробітку позивачки за зазначені періоди;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (здійснити перерахунок із дати призначення та виплату з урахуванням раніше виплачених сум пенсії за віком ОСОБА_1 : із зарахуванням до страхового стажу позивачки періодів роботи позивачки на посаді інспектора з кадрів Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» із 01.01.2022 до 31.03.2022 та вимушеного прогулу позивачки із 01.04.2022 до 31.12.2024; із зарахуванням до заробітної плати (доходу) позивачки для обчислення пенсії наступних сум заробітної плати і середнього заробітку позивачки: за січень 2022 - 8928,82 грн; за лютий 2022 - 11563,41 грн; за березень 2022 - 33563,61 грн; за квітень 2022 - 14457,03 грн; за травень 2022 - 15145,46 грн; за червень 2022 - 15145,46 грн; за липень 2022 - 14457,03 грн; за серпень 2022 - 15833,89 грн; за вересень 2022 - 15145,46 грн; за жовтень 2022 - 14457,03 грн; за листопад 2022 - 15145,46 грн; за грудень 2022 року - 15145,46 грн.; за січень 2023 року - 15145,46 грн.; за лютий 2023 - 13768,60 грн; за березень 2023 - 15833,89 грн; за квітень 2023 - 13768,60 грн; за травень 2023 - 15833,89 грн; за червень 2023 - 15145,46 грн; за липень 2023 - 14457,03 грн; за серпень 2023 - 15833,89 грн; за вересень 2023 - 14457,03 грн; за жовтень 2023 - 15145,46 грн; за листопад 2023 - 15145,46 грн; за грудень 2023 - 14457,03 грн; за січень 2024 - 15833,89 грн; за лютий 2024 - 14457,03 грн; за березень 2024 - 14457,03 грн; за квітень 2024 - 15145,46 грн; за травень 2024 - 15833,89 грн; за червень 2024 - 13768,60 грн; за липень 2024 - 15833,89 грн; за серпень 2024 - 15145,46 грн; за вересень 2024 - 14457,03 грн; за жовтень 2024 - 15833,89 грн; за листопад 2024 - 14457,03 грн; за грудень 2024 - 15145,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22.12.2011 їй було призначено пенсію по інвалідності. Після призначення пенсії по інвалідності позивач продовжувала працювати на посаді інспектора з кадрів Комунального підприємства Бердянської міської ради «БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК» (підприємство-роботодавець). Наказом підприємства від 31.03.2022 №48-к позивача звільнено з роботи з формулюванням «за власним бажанням». Оскільки позивач не виявляла бажання звільнятися з роботи, наказ про звільнення оскаржений до суду. Заочним рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 15.12.2022 у справі №195/423/22 наказ про звільнення визнано протиправним і скасовано, а позивача поновлено на роботі з присудженням середнього заробітку за час вимушеного прогулу із 01.04.2022 до 15.12.2022 з розрахунку 688,43 грн за один робочий день, що підлягає оплаті. Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10.10.2025 у справі №195/423/22 присуджено ОСОБА_1 середній заробіток за відповідний період у визначених судом помісячних розмірах, на загальну суму 366 996,19 грн. У резолютивній частині ухвали суду зазначений припис щодо нарахування та сплати підприємством-роботодавцем відповідних сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. 08.01.2026 позивачем направлено до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області заяву про зарахування до страхового стажу позивача періодів з 01.01.2022 до 31.12.2024 під час розрахунку пенсії за віком, право на яку буде набуто позивачем 01.02.2026 року, із визначеними помісячними сумами доходів, долучивши також копії судових рішень у справі №195/423/22. 31.01.2026 позивач досягла віку 60 років, що надало їй право на переведення на пенсію за віком. Заяву про переведення на пенсію за віком було подано ОСОБА_1 04.02.2026. 25.02.2026 представником позивача отримано листи відповідача від 19.02.2026 №0400-010303-8/30051 та №0400-010303-8/30477. Дослідивши листи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та додатки до них, позивач виявила некоректність відображення періоду з 01.01.2022 до 31.12.2024 у розрахунку призначеної їй пенсії за віком. Періоди з 01.01.2022 до 17.05.2022 та з 28.11.2022 до 31.12.2024 не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 , а період з 18.05.2022 до 27.11.2022 зараховано із заниженими помісячними коефіцієнтами доходу, оскільки відповідач включив до розрахунку пенсії лише суми одержаної ОСОБА_1 допомоги по безробіттю та проігнорував присуджені позивачу за цей період суми середнього заробітку. Позивач вказує, що з висновків пенсійного органу слідує, що підприємство-роботодавець сплатило страхові внески щодо позивача лише по 31.12.2021. Позивач наголошує, що заочним рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 15.12.2022 у справі №195/423/22 скасовано наказ підприємства-роботодавця про звільнення позивача з роботи з 31.03.2022. Цим рішенням суду встановлено: безперервне перебування позивача у трудових відносинах із підприємством-роботодавцем в період з 26.01.2000 до 31.03.2022; одержання позивачем від підприємства-роботодавця заробітної плати у січні, лютому та березні 2022 року. Позивач наголошує, що періоди перебування особи в трудових відносинах повинні зараховуватися до страхового стажу такої особи незалежно від сплати роботодавцем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Крім того, ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10.10.2025 у справі №195/423/22 визначено обов`язок підприємства-роботодавця нарахувати і сплатити у визначеному законом розмірі єдиний внесок за період вимушеного прогулу позивача з 16.12.2022 до 31.12.2024. Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 06.01.2026 у справі №195/423/22 відповідні обов`язки, включаючи нарахування і сплату єдиного внеску, покладено на Військову адміністрацію. Таким чином, єдиний внесок за період вимушеного прогулу позивача не сплачено виключно з вини третіх осіб. Позивач наголошує, що необхідною умовою відновлення права позивача на належне пенсійне забезпечення є не лише зарахування відповідачем спірного періоду до страхового стажу позивача, але й врахування під час обчислення її пенсії відповідних сум помісячних доходів. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 30.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідач суду відзив на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 22.12.2011 отримувала пенсію по інвалідності.

Після призначення пенсії по інвалідності позивач продовжувала працювати на посаді інспектора з кадрів Комунального підприємства Бердянської міської ради «БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК» (підприємство-роботодавець).

Наказом Комунального підприємства Бердянської міської ради «БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК» від 31.03.2022 №48-к позивача звільнено з роботи з формулюванням «за власним бажанням».

Оскільки позивач не виявляла бажання звільнятися з роботи, наказ про звільнення оскаржений до суду.

Заочним рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 15.12.2022 у справі №195/423/22 позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства Бердянської міської ради «БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено:

- визнано незаконним та скасовано наказ Комунального підприємства Бердянської міської ради «БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК» від 31.03.2022 №48-к про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора з кадрів Комунального підприємства Бердянської міської ради «БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК»;

- стягнуто з Комунального підприємства Бердянської міської ради «БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2022 по день ухвалення судового рішення - 15.12.2022, із розрахунку 688,43 за один робочий день, що підлягає оплаті;

- допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Заочне рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 15.12.2022 у справі №195/423/22 набрало законної сили 16.01.2023.

Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10.10.2025 у справі №195/423/22 заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Циндра Р.А., до Комунального підприємства Бердянської міської ради «БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК», про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (в порядку статті 236 КЗпП України) задоволено: стягнуто з Комунального підприємства Бердянської міської ради «БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК» на користь ОСОБА_1 з нарахуванням та сплатою відповідних сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, спричиненого затримкою виконання роботодавцем рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, за період із 16.12.2022 до 31.12.2024, в розмірі 366996,19 грн, а саме:

за період із 16 по 31 грудня 2022 року 7572,73 грн.;

за січень 2023 року, червень 2023 року, жовтень 2023 року, листопад 2023 року, квітень 2024 року, серпень 2024 року, грудень 2024 року по 15145,46 грн. за кожний календарний місяць;

за лютий 2023 року, квітень 2023 року та червень 2024 року по 13768,60 грн. за кожний календарний місяць;

за березень 2023 року, травень 2023 року, серпень 2023 року, січень 2024 року, травень 2024 року, липень 2024 року, жовтень 2024 року по 15833,89 грн. за кожний календарний місяць;

за липень 2023 року, вересень 2023 року, грудень 2023 року, лютий 2024 року, березень 2024 року, вересень 2024 року, листопад 2024 року по 14457,03 грн. за кожний календарний місяць.

08.01.2026 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про врахування під час розрахунку призначеної пенсії наявність страхового стажу за період з 01.01.2022 до 31.12.2024 із наведеними розмірами нарахувань за відповідні календарні місяці.

04.02.2026 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про переведення на пенсію за віком.

Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 06.02.2026 №12499-2491/Ц-01/8-0400/26 позивача повідомлено, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування наявна інформація про сплату страхових внесків по підприємству КП «БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК» по 31.12.2021. В свою чергу, заява ОСОБА_1 від 04.02.2026 про переведення на пенсію за віком буде розглянута в терміни, передбачені статтею 45 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

З наданого суду розрахунку пенсії станом на 11.02.2026 випливає, що з 04.02.2026 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком.

Разом з цим, з долученої копії розрахунку страхового стажу позивача за формою РС-право вбачається, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано спірні у цій справі періоди: з 01.01.2022 до 31.03.2022 (період роботи на посаді інспектора з кадрів Комунального підприємства Бердянської міської ради «БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК»), з 01.04.2022 до 31.12.2024 (період вимушеного прогулу).

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача у зарахуванні відповідних періодів до страхового стажу та врахуванні заробітної плати за відповідні календарні місяці, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Спірний період, що не зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 умовно можна поділити на дві частини: з 01.01.2022 до 31.03.2022 (коли позивач працювала) та з 01.04.2022 до 31.12.2024 (період вимушеного прогулу).

Як було зазначено вище, листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 06.02.2026 №12499-2491/Ц-01/8-0400/26 позивача повідомлено, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування наявна інформація про сплату страхових внесків по підприємству КП «БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК» по 31.12.2021.

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначені такі поняття:

страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

За змістом статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно з частинами 1, 2, 10 статтею 20 Закону №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21.

Частиною 1 статті 113 Закону №1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат та їх пенсійних активів, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках.

На підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 16 Закону №1058-IV застрахована особа має право: отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі; вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України від 08.07.2010 №2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

На підставі статті 26 Закону №2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за:

порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску;

неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності (відомостей) про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку);

подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим Законом.

У пунктах 32, 22 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.08.2022 у справі №560/4616/20 визначено обов`язок щодо сплати страхового внеску так і обов`язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.

В свою чергу, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.10.2025 у справі №400/2492/24 зроблено висновок, що позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв`язку з невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем трудових обов`язків.

Позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв`язку з невиконанням підприємством обов`язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України, суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем трудових обов`язків (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 220.01.2026 у справі №460/6126/24).

З наведеного слідує, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

У довідці про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням вказано, що ОСОБА_1 працювала в КП БМР «БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК» та зазначений розмір її заробітної плати за січень-березень 2022 (включно).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що у період з 01.01.2022 до 31.03.2022 позивач перебувала у трудових відносинах з КП БМР «БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК» та отримувала заробітну плату, що підтверджується довідкою про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

З огляду на викладене, незарахування відповідачем зазначеного періоду до страхового стажу виключно з підстави несплати роботодавцем страхових внесків є необґрунтованим. Обов`язок щодо нарахування та сплати страхових внесків покладається на страхувальника, а негативні наслідки невиконання ним цього обов`язку не можуть бути покладені на застраховану особу та призводити до обмеження її права на пенсійне забезпечення.

Відтак, період роботи позивача з 01.01.2022 до 31.03.2022 підлягає зарахуванню до її страхового стажу, оскільки факт перебування у трудових відносинах та отримання заробітної плати у зазначений період підтверджений належними та допустимими доказами, а відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не є законною підставою для відмови у зарахуванні такого періоду до страхового стажу.

Щодо вимоги про зарахування до страхового стажу періоду з 01.04.2022 до 31.12.2024, суд зазначає таке.

Як було встановлено судом, заочним рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 15.12.2022 у справі №195/423/22 позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства Бердянської міської ради «БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено:

- визнано незаконним та скасовано наказ Комунального підприємства Бердянської міської ради «БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК» від 31.03.2022 №48-к про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора з кадрів Комунального підприємства Бердянської міської ради «БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК»;

- стягнуто з Комунального підприємства Бердянської міської ради «БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2022 по день ухвалення судового рішення - 15.12.2022, із розрахунку 688,43 за один робочий день, що підлягає оплаті;

Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10.10.2025 у справі №195/423/22 заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Циндра Р.А., до Комунального підприємства Бердянської міської ради «БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК», про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (в порядку статті 236 КЗпП України) задоволено: стягнуто з Комунального підприємства Бердянської міської ради «БЕРДЯНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ РИНОК» на користь ОСОБА_1 з нарахуванням та сплатою відповідних сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, спричиненого затримкою виконання роботодавцем рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, за період із 16.12.2022 до 31.12.2024, в розмірі 366996,19 грн, а саме:

за період із 16 по 31 грудня 2022 року 7572,73 грн.;

за січень 2023 року, червень 2023 року, жовтень 2023 року, листопад 2023 року, квітень 2024 року, серпень 2024 року, грудень 2024 року по 15145,46 грн. за кожний календарний місяць;

за лютий 2023 року, квітень 2023 року та червень 2024 року по 13768,60 грн. за кожний календарний місяць;

за березень 2023 року, травень 2023 року, серпень 2023 року, січень 2024 року, травень 2024 року, липень 2024 року, жовтень 2024 року по 15833,89 грн. за кожний календарний місяць;

за липень 2023 року, вересень 2023 року, грудень 2023 року, лютий 2024 року, березень 2024 року, вересень 2024 року, листопад 2024 року по 14457,03 грн. за кожний календарний місяць.

У вказаній ухвалі зазначено таке.

« 15 грудня 2022 року Томаківським районним судом Дніпропетровської області було ухвалене заочне рішення у справі № 195/423/22, яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» про поновлення Позивачки на посаді інспектора з кадрів Підприємства-відповідача та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по 15 грудня 2022 року.

Рішення від 15.12.2022 було допущене до негайного виконання в частині поновлення позивачки на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

14.02.2023 органом державної виконавчої служби за заявою представника позивачки було відкрито виконавчі провадження з примусового виконання Рішення від 15.12.2022: №71005974 (з поновлення позивачки на роботі) та №71006042 (зі стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

14.03.2023 відбулося часткове виконання рішення від 15.12.2022 у формі перерахування позивачці 5143,63 грн. компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У іншій частині рішення від 15.12.2022 на даний час не виконано, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України про трудовий стаж позивачки (зазначений у довідці страховий стаж із травня по листопад 2022 період одержання позивачкою допомоги по безробіттю).

….

У даній справі має місце затримка виконання рішення від 15.12.2022 щодо поновлення позивачки на роботі, яка розпочалася із 16.12.2022 та триває на даний час (наказ про поновлення позивачки на роботі роботодавцем, всупереч об`єктивній можливості, видано не було), що породжує право позивачки на одержання відповідної компенсації.».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що наказ про звільнення позивача був визнаний судом незаконним та скасований, позивача поновлено на роботі, а на її користь стягнуто середній заробіток як за час вимушеного прогулу, так і за час затримки виконання роботодавцем рішення суду про поновлення на роботі.

При цьому, ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10.10.2025 у справі № 195/423/22 встановлено, що станом на дату її постановлення рішення цього ж суду від 15.12.2022 про поновлення позивача на роботі роботодавцем не виконано: наказ про поновлення на роботі не видано, а затримка виконання рішення суду триває з 16.12.2022.

Зазначені обставини стали підставою для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду відповідно до статті 236 КЗпП України із нарахуванням та сплатою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, відсутність у позивача відомостей про страховий стаж за період вимушеного прогулу з 01.04.2022 по - 15.12.2022 та період невиконання рішення суду з 16.12.2022 до 31.12.2024 зумовлена не припиненням трудових відносин чи відсутністю у неї права на відповідний страховий стаж, а виключно вимушеним прогулом та тривалим невиконанням роботодавцем рішення суду про поновлення на роботі.

Такі обставини не можуть покладатися у вину позивачу та бути підставою для відмови у зарахуванні зазначеного періоду до її страхового стажу.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV (у редакції, чинній на момент звернення позивача до пенсійного органу), до страхового стажу зараховується, зокрема, період вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, на підставі рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, яке набрало законної сили, та за який роботодавець сплатив страхові внески відповідно до законодавства.

Так, заочним рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 15.12.2022 у справі № 195/423/22 визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення позивача, поновлено її на посаді інспектора з кадрів КП БМР «Бердянський центральний ринок» та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2022 по 15.12.2022. Зазначене рішення набрало законної сили 16.01.2023.

Крім того, ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10.10.2025 у справі №195/423/22 встановлено, що рішення суду від 15.12.2022 у частині поновлення позивача на роботі станом на день постановлення ухвали роботодавцем не виконано, наказ про поновлення на роботі не видано, а затримка виконання рішення суду триває з 16.12.2022. У зв`язку із цим суд стягнув на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16.12.2022 по 31.12.2024 та визначив, що зазначені суми підлягають нарахуванню і виплаті із нарахуванням та сплатою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановленими судовими рішеннями, які набрали законної сили, підтверджено незаконність звільнення позивача, її поновлення на роботі, час вимушеного прогулу, факт триваючого невиконання роботодавцем рішення суду про поновлення на роботі у період до 31.12.2024, а також обов`язок роботодавця здійснити нарахування і сплату єдиного внеску із сум середнього заробітку за відповідний період.

Суд враховує, що відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відомостей про сплату страхових внесків за спірний період обумовлена виключно невиконанням роботодавцем рішення суду про поновлення позивача на роботі та покладених на нього законом обов`язків щодо нарахування і сплати єдиного внеску. Такі обставини не залежать від волевиявлення позивача та не можуть позбавляти її права на зарахування зазначеного періоду до страхового стажу, оскільки негативні наслідки протиправної бездіяльності роботодавця не можуть покладатися на застраховану особу.

З огляду на те, що незаконне звільнення не припиняє трудових правовідносин, а період вимушеного прогулу та період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі є наслідком протиправних дій (бездіяльності) роботодавця, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зарахування періоду з 01.04.2022 до 31.12.2024 до страхового стажу позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що період з 01.04.2022 по 31.12.2024 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, а відмова відповідача у його зарахуванні є протиправною.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату з пенсії за віком ОСОБА_1 із зарахуванням до заробітної плати (доходу) позивачки для обчислення пенсії наступних сум заробітної плати і середнього заробітку позивачки: за січень 2022 - 8928,82 грн; за лютий 2022 - 11563,41 грн; за березень 2022 - 33563,61 грн; за квітень 2022 - 14457,03 грн; за травень 2022 - 15145,46 грн; за червень 2022 - 15145,46 грн; за липень 2022 - 14457,03 грн; за серпень 2022 - 15833,89 грн; за вересень 2022 - 15145,46 грн; за жовтень 2022 - 14457,03 грн; за листопад 2022 - 15145,46 грн; за грудень 2022 року - 15145,46 грн.; за січень 2023 року - 15145,46 грн.; за лютий 2023 - 13768,60 грн; за березень 2023 - 15833,89 грн; за квітень 2023 - 13768,60 грн; за травень 2023 - 15833,89 грн; за червень 2023 - 15145,46 грн; за липень 2023 - 14457,03 грн; за серпень 2023 - 15833,89 грн; за вересень 2023 - 14457,03 грн; за жовтень 2023 - 15145,46 грн; за листопад 2023 - 15145,46 грн; за грудень 2023 - 14457,03 грн; за січень 2024 - 15833,89 грн; за лютий 2024 - 14457,03 грн; за березень 2024 - 14457,03 грн; за квітень 2024 - 15145,46 грн; за травень 2024 - 15833,89 грн; за червень 2024 - 13768,60 грн; за липень 2024 - 15833,89 грн; за серпень 2024 - 15145,46 грн; за вересень 2024 - 14457,03 грн; за жовтень 2024 - 15833,89 грн; за листопад 2024 - 14457,03 грн; за грудень 2024 - 15145,46 грн, суд зазначає таке.

Захисту в адміністративному процесі підлягають лише порушені права позивача на час звернення до суду.

З матеріалів справи випливає, що права позивача на час звернення до суду порушені в частині невірного визначення страхового стажу позивача.

За наслідком розгляду цієї справи судом встановлено наявність такого порушення та цим рішенням буде відновлено порушене право в цій частині.

Водночас, перерахунок пенсії має бути зроблений відповідачем лише після зарахування спірного періоду до страхового стажу на виконання цього рішення суду.

Таким чином, наразі вимоги позивача в частині зарахування сум заробітної плати (доходу) позивачки для обчислення пенсії за період з січня 2022 по грудень 2024 є передчасними, оскільки відповідні дії мають бути проведені відповідачем лише після виконання цього рішення.

Суд зауважує, що відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування призначення, перерахунок та обчислення пенсій здійснюються органами Пенсійного фонду України в межах визначених законом повноважень.

За таких обставин позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії із врахуванням сум заробітної плати та середнього заробітку за період із січня 2022 по грудень 2024 є передчасними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1331,20 грн, що документально підтверджується квитанцією №7025-0617-7506-5366 від 18.03.2026.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню на користь позивача в сумі 665,60 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів: роботи з 01.01.2022 до 31.03.2022 та вимушеного прогулу з 01.04.2022 до 31.12.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2022 до 31.03.2022 та вимушеного прогулу з 01.04.2022 до 31.12.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 04.02.2026, з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар