Рішення № 139514407, 07.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/1966/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії відповідача, пов`язані з неправильним нарахуванням, неповною та несвоєчасною виплатою позивачу належної при звільненні грошової компенсації за усі дні невикористаної відпустки;

зобов`язати відповідача, із урахуванням вимог, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», нарахувати та виплатити позивачу у повному обсязі, за виключенням уже виплачених відповідачем 60107,82 грн, належну позивачу при звільненні грошову компенсацію за усі невикористані дні відпустки;

зобов`язати відповідача, із урахуванням вимог, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», нарахувати та виплатити позивачу у повному обсязі середній заробіток за весь час неповного та несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, за період з 09 вересня 2025 року по час прийняття судом рішення у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 09.09.2025 № 1214 о/с його звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 09.09.2025, а цим же наказом визначено кількість невикористаних ним днів щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток, яка загалом становить 262 дні. 19.09.2025 на його особовий банківський рахунок надійшло 60 107,82 грн, які позивач вважає неповним розрахунком при звільненні.

Позивач наполягає, що відповідач, обчислюючи компенсацію, керувався виключно підзаконним актом - Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, тоді як, на його думку, Закон України «Про Національну поліцію» власної методики обчислення такої компенсації не встановлює, не визначає розрахункового періоду і не містить правил обчислення середньоденного показника. З цього позивач робить висновок, що головною нормативною підставою розрахунку є Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Позивач стверджує, що за пунктом 2 Порядку № 100 розрахунковим періодом є два календарні місяці, що передують місяцю звільнення, а пунктом 3 цього Порядку до розрахунку включаються посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за вислугу років, щомісячні надбавки та доплати і регулярні премії. Позивач наголошує, що премія виплачувалася йому щомісяця та безперервно, зокрема у червні 2025 року в сумі 19013,98 грн, а в липні 2025 року в сумі 18 880,80 грн, тобто мала регулярний, постійний та системний характер і не була разовою виплатою, а тому підлягала врахуванню при обчисленні компенсації.

Позивач також вказує, що взятий відповідачем за основу місячний розмір грошового забезпечення є меншим за мінімальну заробітну плату, встановлену на 2025 рік, тоді як фактично нарахований місячний розмір його грошового забезпечення становив 27017,98 грн. Поділивши виплачену суму 60 107,82 грн на 262 дні, позивач одержує 229,41 грн за один день невикористаної відпустки і вважає такий результат свідченням свавільності та необґрунтованості розрахунку.

Крім того, позивач посилається на статтю 83 Кодексу законів про працю України та статтю 24 Закону України «Про відпустки», вважаючи, що спеціальний статус поліцейського не скасовує загальних трудових гарантій, а вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку обґрунтовує статтями 116 і 117 Кодексу законів про працю України. Позивач окремо наголошує, що підстава його звільнення зі служби не позбавляє його права на грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки. На підтвердження наведених обставин позивач долучив до позовної заяви копії наказу про звільнення, трудової книжки, довідки за формою ОК-7, скріншот з банківського застосунку, відповідь відповідача від 28.10.2025 на адвокатський запит та довідку відповідача від 27.10.2025 № 105 про грошове забезпечення та інші виплати.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику (повідомлення) учасників справи, відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

19.02.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що проходження служби в поліції регламентується спеціальним законодавством, зокрема Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та Порядком № 260, а норми Закону України «Про відпустки» в частині визначення порядку надання і тривалості щорічних оплачуваних відпусток на поліцейських не поширюються. Відповідач наголосив, що поліцейські за час служби отримують не заробітну плату, а грошове забезпечення, структура і порядок виплати якого визначаються не законодавством про оплату праці, а нормами спеціального законодавства, у зв`язку з чим Порядок № 100 до спірних відносин не застосовується.

Відповідач указав, що порядок обчислення грошової компенсації за невикористані дні відпусток поліцейських визначено пунктом 8 розділу III Порядку № 260, згідно з яким компенсація обчислюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби шляхом ділення цього розміру на 30 календарних днів, а у разі припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цього Порядку, - виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на день припинення, крім премії. Оскільки з 28.07.2025 позивач був відсутній на службі без поважних причин, розрахунок здійснено з розміру грошового забезпечення, встановленого станом на 28.07.2025, який без урахування премії складався з посадового окладу 2 400,00 грн, окладу за спеціальним званням 1 800,00 грн, надбавки за стаж служби в поліції 1 260,00 грн, надбавки за специфічні умови проходження служби 2 184,00 грн та надбавки за службу в умовах режимних обмежень 360,00 грн, а разом становив 8 004,00 грн. Загальна сума нарахованої при звільненні грошової компенсації за 262 невикористані дні відпусток склала 69901,60 грн.

Відповідач також повідомив, що у вересні 2025 року до грошового забезпечення, яке враховується для обчислення компенсації, помилково не було включено надбавку за службу в умовах режимних обмежень, у зв`язку з чим у лютому 2026 року позивачу донараховано відповідну різницю, а вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку вважає похідною і такою, що не підлягає задоволенню. До відзиву долучено довідку управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 13.02.2026 № 19, копії наказів від 09.09.2025 № 1214 о/с та від 05.09.2025 № 1906 к.

Крім відзиву, 19.02.2026 відповідач подав окрему заяву про залишення позовної заяви без розгляду, обґрунтовану тим, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, і не навів поважних причин такого пропуску.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною п`ятою статті 262 цього Кодексу суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області з 07 листопада 2015 року по 01 вересня 2017 року та з 31 серпня 2021 року по 09 вересня 2025 року. На день звільнення позивач обіймав посаду оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу кримінальної поліції Дніпровського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та мав спеціальне звання капітана поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 05.09.2025 № 1906 к позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Пунктом 2 цього наказу дні відсутності позивача на службі без поважних причин з 28.07.2025 по 19.08.2025 визнано прогулом. Пунктом 3 наказу начальнику управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області приписано грошове забезпечення позивачу за період відсутності на службі з 28.07.2025 по 19.08.2025 без поважних причин (прогул) не нараховувати.

Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 09.09.2025 № 1214 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) з 09.09.2025. Підставою видання наказу зазначено наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 05 вересня 2025 року № 1906 к. Цим же наказом позивачу встановлено преміювання за вересень 2025 року в розмірі 0,00 відсотка, а також зазначено, що стаж служби в поліції становить 15 років 00 місяців 18 днів.

Наказом від 09.09.2025 № 1214 о/с визначено кількість невикористаних позивачем днів щорічних відпусток, а саме: за 2017 рік - основної 30 діб, додаткової 2 доби; за 2018 рік - основної 30 діб, додаткової 3 доби; за 2019 рік - основної 30 діб, додаткової 4 доби; за 2021 рік - основної 30 діб, додаткової 6 діб; за 2022 рік - основної 16 діб, додаткової 7 діб; за 2023 рік - основної 30 діб, додаткової 8 діб; за 2024 рік - основної 30 діб, додаткової 9 діб; за 2025 рік за фактично відпрацьований час - основної 20 діб, додаткової 7 діб.

Таким чином, за наказом про звільнення позивачу належала компенсація за 216 днів щорічних основних відпусток та 46 днів щорічних додаткових відпусток, а разом за 262 дні невикористаних відпусток. Ця кількість днів позивачем не оспорюється: у позовній заяві він сам виходить із 262 днів і на цю ж кількість здійснює власні обчислення.

Первісно грошову компенсацію було обчислено виходячи з місячного розміру грошового забезпечення 7 644,00 грн, тобто без урахування надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 360,00 грн, унаслідок чого сума нарахованої компенсації склала 66 757,60 грн. З урахуванням перерахунку надміру виплаченого у липні 2025 року грошового забезпечення за період відсутності на службі без поважних причин з 28.07.2025 по 31.07.2025 у сумі 3 486,21 грн загальна сума нарахувань при звільненні склала 63 271,39 грн, а після утримання податку на доходи фізичних осіб, нарахування компенсації цього податку та утримання військового збору за ставкою 5 відсотків до виплати визначено 60 107,82 грн. Ця сума зарахована на особовий банківський рахунок позивача, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», 19.09.2025, що підтверджується долученим до позовної заяви скріншотом з банківського застосунку позивача.

16.10.2025 захисник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом. Листом від 28.10.2025 № 334834-2025 Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області надало розгорнуту відповідь про нормативні підстави та порядок обчислення виплаченої позивачу компенсації, а також довідку від 27.10.2025 № 105 про грошове забезпечення та інші виплати позивача.

У лютому 2026 року відповідач виявив, що при обчисленні компенсації помилково не було враховано встановлену позивачу надбавку за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 360,00 грн, і донарахував компенсацію за 262 дні на суму цієї надбавки у розмірі 3 144,00 грн, що після утримання податку на доходи фізичних осіб, нарахування компенсації цього податку та утримання військового збору склало до виплати 2 986,80 грн. Ці обставини підтверджуються довідкою управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 13.02.2026 № 19 та відзивом відповідача.

Позовну заяву датовано 09 січня 2026 року, до Дніпропетровського окружного адміністративного суду вона надійшла 28 січня 2026 року, що підтверджується відміткою суду про одержання.

Не погоджуючись із розміром нарахованої та виплаченої йому при звільненні грошової компенсації за невикористані дні відпусток, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Насамперед суд вирішує подану відповідачем 19.02.2026 заяву про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Частиною п`ятою статті 122 цього Кодексу місячний строк установлено для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, тобто у спорах, предметом яких є самі службові правовідносини - виникнення, зміна чи припинення статусу публічного службовця. Предметом цього спору є грошова вимога: позивач не оскаржує наказу про звільнення, не порушує питання про поновлення на службі і не заперечує проти підстави звільнення, а вважає неправильно обчисленою суму належної йому при звільненні грошової компенсації. За таких обставин до спірних відносин застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, який, обчислюваний навіть із найбільш ранньої з можливих дат - 19.09.2025, тобто дня надходження виплати на рахунок позивача, спливав 19.03.2026, тоді як позовну заяву датовано 09.01.2026 і подано до суду 28.01.2026, тобто в межах строку звернення. Крім того, суд враховує, що станом на день подання позову недоплата грошової компенсації, спричинена неврахуванням надбавки за службу в умовах режимних обмежень, об`єктивно існувала і була усунена відповідачем лише у лютому 2026 року на підставі довідки від 13.02.2026 № 19, а тому підстав вважати звернення позивача до суду передчасним чи несвоєчасним немає. З огляду на викладене заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає, а справа підлягає вирішенню по суті заявлених вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію».

Згідно з частиною першою статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Наведене формулювання є прямою і безумовною вказівкою законодавця на те, що порядок надання і тривалість щорічних оплачуваних відпусток поліцейських визначаються саме спеціальним Законом № 580-VIII, а не загальним законодавством про працю та відпустки.

Обчислення тривалості відпусток поліцейських визначено статтею 93 Закону № 580-VIII. За частиною другою цієї статті тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. Відповідно до частини третьої статті 93 Закону № 580-VIII за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Згідно з частиною десятою статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського, а також щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до частини першої статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Частиною другою цієї статті визначено, що порядок виплати грошового забезпечення поліцейським визначається Міністром внутрішніх справ України. Структуру та розміри грошового забезпечення поліцейських установлено постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

На виконання наведених приписів наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.

Абзацом десятим пункту 8 розділу III Порядку № 260 передбачено, що виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.

Пунктом 8 розділу I Порядку № 260 встановлено, що за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується. Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.

Отже, всупереч твердженню позивача, спеціальне законодавство, яке регулює проходження служби в поліції, містить власну, повну і замкнену методику обчислення грошової компенсації за невикористані відпустки поліцейських. Ця методика складається з трьох елементів: кількість днів, що підлягають компенсації, визначається наказом про звільнення на підставі статті 93 Закону № 580-VIII; базою обчислення є місячний розмір грошового забезпечення на день звільнення зі служби, а у випадку припинення виплати грошового забезпечення - розмір, встановлений на день припинення, крім премії; одноденний розмір визначається діленням цієї бази на 30 календарних днів. Жодного пробілу в правовому регулюванні, який потребував би застосування іншого нормативного акта за аналогією, тут немає.

Перевіряючи правильність визначення відповідачем кількості днів, за які підлягає виплаті грошова компенсація, суд виходить з такого.

Кількість днів щорічної основної оплачуваної відпустки за кожен повний рік служби визначена в наказі від 09.09.2025 № 1214 о/с у розмірі 30 діб, що точно відповідає частині другій статті 93 Закону № 580-VIII. За 2022 рік основну відпустку визначено в розмірі 16 діб, оскільки 14 діб цієї відпустки позивач використав. За 2025 рік - рік звільнення - відпустку обчислено пропорційно фактично відпрацьованому часу і визначено в розмірі 20 діб, що відповідає восьми повним місяцям служби у році звільнення (30 : 12 х 8 = 20).

Кількість днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки визначена в наказі за кожен рік у розмірі, що дорівнює кількості повних календарних років служби в поліції, які минули після досягнення позивачем п`ятирічного стажу служби станом на кінець відповідного року: за 2017 рік - 2 доби, за 2018 рік - 3 доби, за 2019 рік - 4 доби, за 2021 рік - 6 діб, за 2022 рік - 7 діб, за 2023 рік - 8 діб, за 2024 рік - 9 діб. Такий спосіб обчислення точно відповідає частині третій статті 93 Закону № 580-VIII, за якою за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки. Установлену цією ж нормою граничну межу в п`ятнадцять календарних днів не перевищено в жодному з років: найбільша кількість днів додаткової відпустки за один рік становить 9 діб. За 2025 рік додаткову відпустку, як і основну, обчислено пропорційно фактично відпрацьованому часу і визначено в розмірі 7 діб.

Наведене узгоджується і з відомостями наказу від 09.09.2025 № 1214 о/с про те, що стаж служби позивача в поліції на день звільнення становить 15 років 00 місяців 18 днів, тобто п`ятирічного стажу служби, з якого виникає право на додаткову оплачувану відпустку за частиною третьою статті 93 Закону № 580-VIII, позивач досяг задовго до звільнення.

Підсумовуючи, суд встановлює, що загальна кількість днів невикористаних відпусток, за які позивачу належала грошова компенсація, становить 262 дні, з яких 216 днів - щорічні основні оплачувані відпустки (30 + 30 + 30 + 30 + 16 + 30 + 30 + 20) та 46 днів - щорічні додаткові оплачувані відпустки (2 + 3 + 4 + 6 + 7 + 8 + 9 + 7). Кількість днів визначено відповідачем правильно, у повній відповідності до статті 93 Закону № 580-VIII, і сторонами не оспорюється.

Ключовим у цьому спорі є питання про базу обчислення грошової компенсації, а саме про правомірність невключення до неї премії.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 05.09.2025 № 1906 к дні відсутності позивача на службі без поважних причин з 28.07.2025 по 19.08.2025 визнано прогулом, а пунктом 3 цього наказу приписано грошове забезпечення позивачу за зазначений період відсутності на службі без поважних причин не нараховувати. Цей наказ за своїм змістом і формою є саме тим наказом керівника органу поліції, який пунктом 8 розділу I Порядку № 260 визначено підставою припинення виплати грошового забезпечення: у ньому прямо вказано період, за який виплату припинено, - з 28.07.2025 по 19.08.2025.

Отже, у справі має місце випадок припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I Порядку № 260. За прямим приписом абзацу десятого пункту 8 розділу III цього Порядку в такому разі виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення, крім премії. Днем припинення виплати грошового забезпечення є 28.07.2025, а тому базою обчислення компенсації є розмір грошового забезпечення, встановлений позивачу станом на 28.07.2025, без премії.

Виключення премії з бази обчислення у цьому випадку є не розсудом відповідача і не наслідком дисциплінарного стягнення, а прямим і безальтернативним приписом норми, яка регулює саме цю ситуацію. Застереження «крім премії» сформульоване імперативно і не залишає суб`єктові владних повноважень будь-якої свободи вибору.

Незалежно від наведеного, суд ураховує і те, що премії «на день звільнення» позивач не мав у будь-якому разі: наказом від 09.09.2025 № 1214 о/с позивачу встановлено преміювання за вересень 2025 року в розмірі 0,00 відсотка. Таким чином, навіть якби компенсація обчислювалася виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення, а не на день припинення виплати, премія до бази обчислення все одно не увійшла б, оскільки її розмір за місяць звільнення дорівнює нулю.

Розмір грошового забезпечення, встановленого позивачу станом на день припинення виплати 28.07.2025, крім премії, складався з таких елементів: посадовий оклад - 2 400,00 грн; оклад за спеціальним званням - 1 800,00 грн; надбавка за стаж служби в поліції у розмірі 30 відсотків - 1 260,00 грн; надбавка за специфічні умови проходження служби у розмірі 40 відсотків - 2 184,00 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 360,00 грн. Разом розмір місячного грошового забезпечення становить 8 004,00 грн (2 400,00 + 1 800,00 + 1 260,00 + 2 184,00 + 360,00 = 8 004,00).

Одноденний розмір грошового забезпечення, обчислений у порядку, визначеному абзацом десятим пункту 8 розділу III Порядку № 260, шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів, становить 266,80 грн (8 004,00 : 30 = 266,80).

Належна позивачу грошова компенсація за 262 дні невикористаних відпусток становить 69 901,60 грн (266,80 х 262 = 69 901,60). Цей результат підтверджується і поелементним обчисленням за кожним роком: за 32 доби за 2017 рік - 8 537,60 грн; за 33 доби за 2018 рік - 8 804,40 грн; за 34 доби за 2019 рік - 9 071,20 грн; за 36 діб за 2021 рік - 9 604,80 грн; за 23 доби за 2022 рік - 6 136,40 грн; за 38 діб за 2023 рік - 10 138,40 грн; за 39 діб за 2024 рік - 10 405,20 грн; за 27 діб за 2025 рік - 7 203,60 грн. Сума наведених складових становить 69 901,60 грн, що точно дорівнює результату загального обчислення.

Із нарахованої компенсації підлягав відрахуванню перерахунок надміру виплаченого у липні 2025 року грошового забезпечення за період відсутності позивача на службі без поважних причин з 28.07.2025 по 31.07.2025 у сумі 3 486,21 грн, після чого база оподаткування становить 66 415,39 грн (69 901,60 - 3 486,21 = 66 415,39).

Із цієї суми підлягає утриманню податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків. Водночас відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, поліцейськими у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Тому утриманий податок на доходи фізичних осіб і нарахована компенсація цього податку є рівними між собою і взаємно погашаються, не змінюючи суми, що підлягає виплаті.

Із бази оподаткування підлягає утриманню також військовий збір за ставкою 5 відсотків, що становить 3 320,77 грн (66 415,39 х 5 % = 3 320,77). Отже, до виплати позивачу належало 63 094,62 грн (66 415,39 - 3 320,77 = 63 094,62).

Фактично позивачу виплачено: 60 107,82 грн, зараховані на його особовий банківський рахунок 19.09.2025, та 2 986,80 грн, донараховані у лютому 2026 року на підставі довідки управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 13.02.2026 № 19 після виявлення факту неврахування надбавки за службу в умовах режимних обмежень. Разом виплачено 63 094,62 грн (60 107,82 + 2 986,80 = 63 094,62).

Таким чином, сума, яка належала позивачу до виплати, і сума, яка йому фактично виплачена, збігаються: 63 094,62 грн. Різниця між належною та виплаченою сумою дорівнює нулю. Суд окремо зазначає, що на день звернення позивача до суду недоплата в розмірі 2 986,80 грн об`єктивно існувала, проте на день ухвалення цього рішення її усунуто відповідачем у повному обсязі, а тому підстав для покладення на відповідача обов`язку донарахувати та виплатити будь-які додаткові суми грошової компенсації немає.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити таке. Підстава звільнення позивача зі служби не позбавляє його права на грошову компенсацію за невикористані дні відпусток. Частина десята статті 93 Закону № 580-VIII говорить про поліцейських, які звільняються зі служби в поліції, без будь-яких застережень щодо підстави звільнення, а Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, положень про позбавлення поліцейського грошової компенсації за невикористані відпустки не містить взагалі. Частиною третьою статті 13 цього Статуту встановлено вичерпний перелік видів дисциплінарних стягнень (зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність, пониження у спеціальному званні на один ступінь, звільнення з посади, звільнення із служби в поліції), а частиною п`ятою цієї ж статті застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, прямо заборонено.

Відповідач цієї обставини і не заперечує: грошову компенсацію за всі 262 дні невикористаних відпусток позивачу було нараховано і виплачено. Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 05.09.2025 № 1906 к вплинув не на право позивача на компенсацію, а лише на базу її обчислення - через пункт 3 цього наказу, яким припинено нарахування грошового забезпечення за період відсутності на службі без поважних причин і який тим самим запустив дію застереження «крім премії», передбаченого абзацом десятим пункту 8 розділу III Порядку № 260. Отже, доводи позивача в цій частині, будучи правильними по суті, на результат вирішення спору не впливають.

Надаючи оцінку решті доводів позивача, суд зазначає про таке.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі Краска проти Швейцарії визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі Руїс Торіха проти Іспанії).

Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час неповного та несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні з посиланням на статті 116 і 117 Кодексу законів про працю України суд зазначає, що ця вимога є похідною від першої та другої вимог: оскільки суд не встановив неправильності обчислення компенсації і не встановив наявності недоплати станом на час вирішення спору, підстав для покладення на відповідача обов`язку виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку немає й поготів.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши дії відповідача за наведеними критеріями, суд дійшов висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпусток відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано і з дотриманням установленої спеціальним законодавством методики обчислення.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд ураховує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень надав суду докази правомірності своїх дій, які в сукупності підтверджують і кількість днів невикористаних відпусток, і склад та розмір бази обчислення компенсації, і повноту здійснених виплат. Позивач же, у свою чергу, обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, не довів: наведене ним нормативне обґрунтування не підтверджує заявленої позиції, а власний розрахунок ґрунтується на нормі, яка до спірних відносин не застосовується, до того ж наведеній у нечинній редакції та із приписуванням їй змісту, якого вона не має.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Оцінивши наявні у справі докази за наведеними правилами, суд вважає їх достатніми для вирішення спору по суті.

Оцінюючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що дії відповідача, пов`язані з нарахуванням та виплатою позивачу при звільненні грошової компенсації за невикористані дні відпусток, є правомірними, кількість днів, за які нараховано компенсацію, визначено відповідно до статті 93 Закону № 580-VIII, база обчислення визначена відповідно до абзацу десятого пункту 8 розділу III Порядку № 260 у взаємозв`язку з пунктом 8 розділу I цього Порядку, а належна позивачу сума виплачена йому в повному обсязі. За таких обставин позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними та про зобов`язання донарахувати і виплатити грошову компенсацію задоволенню не підлягають, а похідна від них вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є безпідставною.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 40108866) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова