Рішення № 139514399, 07.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокуСправа №160/14591/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 20.05.2026 року №120312000009380 про відкликання посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , запис №19970708-08168, орган що видав 1203, виданої на її ім`я.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що перебувала в шлюбі з громадянином України ОСОБА_2 та на підставі цього була документована посвідкою на тимчасове проживання в Україні, строк дії якої встановлено до 24.02.2022. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. У зв`язку з чим, 20.05.2026 року відповідачем було прийнято рішення про відкликання її посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 . Вважає, що таке рішення є протиправним, оскільки суперечить положенням постанови КМУ від 21.10.2022 року №1202 "Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану". Відповідно до вказаної постанови, посвідки на тимчасове чи постійне проживання, крім тих, які оформлені громадянам російської федерації, строк дії яких закінчився або які підлягають обміну відповідно до законодавства після 24 лютого 2022 р., підтверджують законні підстави для тимчасового чи постійного проживання в Україні та право на в`їзд в Україну на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування. Крім того, вказує, що відповідачем при прийнятті спірного рішення було порушено принцип пропорційності. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання ухвали суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до матеріалів міграційної справи позивача, громадянка Республіки Білорусь ОСОБА_1 , перебувала на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання, виданої у зв`язку з укладенням шлюбу з громадянином України ОСОБА_2 . Так, 01.02.2022 року позивач звернулася до Головного управління ДМС у Дніпропетровській області із заявою-анкетою №105122158 про обмін посвідки на тимчасове проживання у зв`язку із закінченням строку її дії. У заяві-анкеті вона зазначила місцем реєстрації та проживання адресу: АДРЕСА_1 . Однак, під час перевірки поданих документів та зазначених позивачем у заяві-анкеті відомостей уповноваженими працівниками ГУ ДМС у Дніпропетровській області спільно зі співробітником відділення №3 ГУНП у Дніпропетровській області було перевірено зазначену адресу, яка, як встановлено, є адресою масової реєстрації іноземних громадян. За результатами перевірки встановлено, що за вказаною адресою позивач фактично не проживає, а будинок є непридатним для проживання. Зазначені обставини, підтверджуються поясненнями сусідки та фотоматеріалами, наявними у матеріалах міграційної справи. У зв`язку з неможливістю підтвердити факт проживання позивача за зазначеною нею адресою ГУ ДМС у Дніпропетровській області 07.02.2022 року прийняло рішення №12031300013538 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі пп.9 п.61 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 №322, у зв`язку із встановленням факту подання іноземцем завідомо неправдивих відомостей. Копію зазначеного рішення було направлено позивачу рекомендованим листом на адресу, зазначену нею у заяві-анкеті.

Також відповідач зазначив, що правомірність рішення ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 07.02.2022 року була предметом судового розгляду у справі №160/34647/24, за результатами якого рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. За даними підсистеми "Електронний суд" та Єдиного державного реєстру судових рішень, зазначене рішення набрало законної сили 09.05.2025 року. Крім того, відповідач послався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_2 . У зв`язку зі смертю чоловіка, який був підставою для законного перебування позивача на території України, ГУ ДМС у Дніпропетровській області 20.05.2026 року прийняло рішення №120312000009380 про відкликання посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 на підставі пп.6 п.63 Порядку №322. Копію зазначеного рішення та супровідний лист також було направлено на адресу позивача. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Громадянка країни Білорусь.

09.12.2016 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та громадянином України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 09.12.2016 року Самарським районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (актовий запис №278).

25.02.2021 громадянці країни Білорусь видано посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , строк дії - до 24.02.2022, підстава видачі - 04/14 (возз`єднання сім`ї з громадянином України на підставі шлюбу).

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 23.04.2026 року Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (актовий запис №2808).

20.05.2026 року Головним управлінням Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області було прийнято рішення № 120312000009380 про відкликання позивача посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , на підставі пп.6 п.63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 №322.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно із ч.1 ст.3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI) іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

За змістом ч.16 ст.4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

При цьому документами, що засвідчують законність перебування іноземця, особи без громадянства на території України, можуть бути посвідка на постійне проживання та посвідка на тимчасове проживання.

Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у ч.3-13 цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України (ч.14 ст.4 Закону №3773-VI).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону № 3773-VI встановлено, що возз`єднання сім`ї - в`їзд та тимчасове або постійне проживання в Україні членів сім`ї іноземця або особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та можуть підтвердити відповідними документами наявність достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім`ї в Україні, з метою спільного проживання сім`ї незалежно від того, коли виникли сімейні відносини - до чи після прибуття іноземця або особи без громадянства до України.

Згідно із абз.6 ч.1 ст.15 Закону № 3773-VI передбачено, що в`їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянами України, здійснюється за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання.

Отже, наведені норми Закону № 3773-VI передбачають право для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України з метою возз`єднання сім`ї за наявності укладеного шлюбу з громадянином України та посвідки на тимчасове проживання.

Строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства у випадку, визначеному ч.14 ст.4 Закону №3773-VI, становить один рік (п.5 ч.1 ст.5-1 Закону № 3773-VI).

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання передбачено Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 25.04.2018 року (далі - Порядок № 322).

Відповідно до пунктів 1-3 Порядку № 322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Посвідка виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України та які:

1) досягли 16-річного віку або не досягли 16-річного віку, але самостійно прибули в Україну з метою навчання, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто;

2) не досягли 16-річного віку або визнані обмежено дієздатними чи недієздатними, - на підставі заяв-анкет осіб, зазначених у частинах другій - тринадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", до яких вони прибули з метою возз`єднання сім`ї.

Згідно із пунктом 4 Порядку № 322 посвідка видається строком на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом.

Як було зазначено судом вище, що 09.12.2016 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та громадянином України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було зареєстровано шлюб, що в подальшому слугувало підставою для оформлення позивачу посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 .

Разом з тим, 20.05.2026 року ГУ ДМС України у Дніпропетровській області було прийнято рішення № 120312000009380 про відкликання посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 , на підставі пп.6 п.63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого КМУ від 25.04.2018 №322.

Відповідно до підпункту 6 пункту 63 Порядку №322 посвідка скасовується ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі якщо з`ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з`ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся.

За приписами пункту 64 Порядку № 322 рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки приймається Головою ДМС або уповноваженою ним особою, керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня

Рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки формується засобами Реєстру та підписується шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису. У випадку відсутності технічної можливості підписання рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису таке рішення підписується власноручно та сканується особою, яка його підписала, до заяви-анкети із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

Копія рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки із зазначенням причин її відкликання або визнання недійсною надсилається ДМС, територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства на адресу особистої електронної пошти або рекомендованим листом (у разі відсутності електронної пошти) невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня його прийняття (крім випадку, визначеного підпунктом 10 пункту 63 цього Порядку) (пункт 65 Порядку № 322).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до супровідного листа від 20.05.2026 відповідачем на адресу позивача надіслано копію оскаржуваного рішення.

Щодо посилання позивача на те, що у спірному рішенні не були зазначені конкретні підстави для відкликання посвідки на тимчасове проживання, а лише наведено посилання на відповідний підпункт (пп.6) пункту 63 Порядку №322, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 64 Порядку №322 рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання формується засобами Реєстру. При цьому уповноважена особа має можливість лише обрати відповідні варіанти із запропонованого системою переліку, без можливості самостійно змінювати текст або структуру форми рішення.

Отже, спірне рішення сформоване у встановленому порядку та у відповідний спосіб.

Таким чином, у зв`язку із смертю чоловіка позивача, громадянки України ОСОБА_2 , правові підстави для перебування її на території України припинились.

З огляду на викладене, суд не погоджується з доводами позивача про те, що оскаржуване рішення не має належного обґрунтування, оскільки в ньому вказано законодавчо визначені підстави для його прийняття та надано достатні, достовірні та допустимі докази, з урахуванням яких суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

Щодо посилання позивача, на норми постанови КМУ від 21.10.2022 №1202 "Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану" стосовно строку дії посвідки на тимчасове проживання, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.21 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правовий статус іноземців та осіб без громадянства, юридичних осіб іноземних держав, які перебувають на території України під час дії воєнного стану, визначаються Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до постанови КМУ від 21.10.2022 року №1202 "Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану", посвідки на тимчасове чи постійне проживання, крім тих, які оформлені громадянам російської федерації, строк дії яких закінчився або які підлягають обміну відповідно до законодавства після 24 лютого 2022 р., підтверджують законні підстави для тимчасового чи постійного проживання в Україні та право на в`їзд в Україну на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування.

Однак, у випадку позивача посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_1 була відкликана відповідачем, а не підлягала обміну або продовженню у зв`язку із закінченням строку її дії. Скасування посвідки відбулося через втрату підстави для її оформлення.

Відтак, така посвідка на тимчасове проживання не може вважатися чинною та, відповідно, не може вважатися такою, що підтверджує законні підстави для тимчасового проживання позивача в Україні та право на в`їзд в Україну на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування відповідно до постанови КМУ від 21.10.2022 №1202 "Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану".

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): Згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовної заяви повністю судові витрати не підлягають розподілу.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма