Рішення № 13951438, 21.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.11                                                                                 Справа № 4/16/2011

Розглянувши матеріали справи за позовом

Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Темперанс”, м. Луганськ

про стягнення 3625140 грн. 50 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

Секретар судового засідання: Макаренко В.А.

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача –не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 625 140,50 грн., а саме: коштів позики у розмірі 1 989 000,00 грн., пені у сумі 385380,50 грн. та штрафу у розмірі 1250760,00 грн.

Представник позивача у засідання суду не прибув про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвала суду направлялася за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Отримання вказаної ухвали відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд –

в с т а н о в и в :

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем (далі –Позикодавець) та відповідачем (далі –Позичальник) був укладений договір позики на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів №09-п/04 від 08.06.2004 (далі за текстом - Договір), згідно якого Позикодавець надає Позичальнику безвідсоткову цільову позику на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а останній зобов’язується використати її за цільовим призначенням і повернути позику на умовах та у визначений даним договором строк.

( п. 1.1 ) та додаткові договори №1 від 14.10.2004,№2 від 07.06.2005, № 3 від 19.09.2005 до договору позики № 09-п/04 від 08.06.2004, відповідно до яких змінювався графік працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, шляхом відстрочення їх працевлаштування в більш пізніший термін (а.с.15-26).

Відповідно до п. 3.1 договору, сума позики становить 2 000 000 грн.

Згідно п.4.1 договору, позика надається на строк дії договору з моменту находження суми коштів позики на розрахунковий рахунок Позичальника до 08.06.2007.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування суми коштів, визначеної в п. 3.1 договору на розрахунковий рахунок позичальника двома траншами ( етапами): 1 транш -1000000 грн. –протягом місяця з моменту підписання даного договору; 2 транш –1000000 грн. –після надання звіту про цільове використання коштів першого етапу згідно кошторису витрат на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів

( додаток 2 до Договору).

Як вказує позивач, строк повернення позики згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2006. № 26/205 для першого траншу у сумі

1 000 000,00 грн. встановлено 08.06.2008, а для другого траншу у сумі 1 000 000,00 грн. строки повернення коштів позики встановлюється з урахуванням строку, зазначених в п.4.1 договору, але не пізніше закінчення трьохрічного терміну з моменту отримання позичальником коштів другого траншу ( з урахуванням додаткового договору № 5 від 07.11.2006 до договору позики № 09-п/04 від 08.06.2004 –строк повернення 08.12.2008.

Відповідачем 21.01.2008 прийнято рішення про дострокове повернення отриманих коштів позики.

Позивачем 31.01.2008 було узгоджено графік дострокового погашення позики наданої відповідачу відповідно до Договору.(а.с.30,31)

Станом на 01.07.2008 року за відповідачем рахувалась прострочена заборгованість у сумі 994 000,00 грн.

Так, позивач листом від 01.07.2008 № 04-02/220/1 повідомив позивача про наявність у останнього простроченої заборгованості у сумі 994 000,00 грн.(а.с.32).

Відповідач листом від 01.08.2008 б/н визнав зобов'язання по сплаті боргу перед позивачем у сумі 994 000,00 грн. Але, враховуючи тяжке фінансове становище та відсутність можливості виконання плану розвитку виробництва у 2007 - 2008 роках та прийняте рішення про продаж частини активів товариства та погашення заборгованості протягом серпня - вересня 2008 року відповідач просить поставитись з розумінням до виниклої ситуації на підприємстві та не допустити його банкрутства.(а.с.33)

Позивач направив вдруге лист вимогу від 30.09.2008 № 04-02/279/1 щодо виконання зобов'язання, однак відповідач відповіді не надав суму простроченої заборгованості не сплатив.( а.с34).

Також, позивач направив на адресу відповідача претензію від 06.10.2008 № 04-02/281/1щодо повернення отриманих коштів першого траншу позики.( а.с.35). Вказана претензія від 17.10.2008 № 04-01/558/1 визнана в повному обсязі, але до цього часу кошти першого траншу позики відповідачем не повернуті.

Так, 08.12.2008 настав строк повернення відповідачем коштів другого траншу, але відповідач вказані кошти не повернув.

Сторонами у справі 22.01.2009 було підписано акт звірки розрахунків за договором № 09-п/04 від 08.06.2004 з якого вбачається, що відповідач визнає за собою заборгованість перед Позичальником, у розмірі 1 989 000,00 грн., оскільки вказаний акт підписаний сторонами у справі без доповнень та зауважень, скріплений печатками(а.с.37).

Відповідно до п. 9.1. Договору, за порушення строків виконання зобов'язання по поверненню коштів позики стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаного розміру позики.

Відповідно до п. 9.2 договору, при встановленні фактів нецільового використання коштів Позичальник сплачує Позикодавцю штраф у розмірі 25 відсотків від суми, що використана не за цільовим призначенням.

Позивач свої зобов’язання за договором позики №09-п/04 від 08.06.2004 на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів виконав у повному обсязі, перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 2 000 000 грн., що підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростовується.

          На час розгляду справи, сума позики повернута позивачу частково, що є порушенням умов договору та ст. ст. 526, 530, 1049 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. Відповідачем даний факт визнається у повному обсязі що підтверджується актом звірення розрахунків від 22.01.2009.

Відповідно до п.9.1 договору відповідачу нарахована пеня у сумі 385380,50 грн.(перший транш у сумі 251700,50 грн. та другий транш у сумі 133680 грн. за період з 30.04.2008 по 01.07.2009) та штрафу у розмірі 1250760,00 грн. ( перший транш у сумі 830 760,00 грн, та другий транш у сумі 420 000,00 грн.).

Відповідач відзив на позов не надав у судове засідання не прибув.

          Оцінивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне.

Позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача 3625140,50 грн., а саме: коштів позики у розмірі 1989000,00 грн., пені у сумі 385380,50 грн. та штрафу у розмірі 1250760,00 грн.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем), у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (далі –Позикодавець) та відповідачем (далі –Позичальник) був укладений договір позики №09-п/04 від 08.06.2004 на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів (далі за текстом - договір), згідно якого Позикодавець надає Позичальнику безвідсоткову цільову позику на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а останній зобов’язується використати її за цільовим призначенням і повернути позику на умовах та у визначений даним договором строк. ( п. 1.1 ) та додаткові договори до нього (а.с.21-16).

Відповідно до п. 3.1 договору, сума позики становить 2000000 грн.

Позивача свої зобов’язання за договором позики на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів №09-п/04 від 08.06.2004 виконав у повному обсязі, перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 2 000 000 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач умови договору позики №09-п/04 від 08.06.2004 на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів виконав частково, тому за ним числиться заборгованість у сумі 1 989 000,00 грн.

          Позивач надіслав відповідачу претензію від 06.10.2008 № 04-02/281/1щодо повернення отриманих коштів першого траншу позики( а.с.35). Вказана претензія від 17.10.2008 № 04-01/558/1 визнана відповідачем у повному обсязі, але вказані кошти першого траншу позики відповідачем не повернуті.

З матеріалів справи вбачається, що 08.12.2008 настав строк повернення відповідачем коштів другого траншу, але відповідач вказані кошти не повернув.

На час розгляду справи, за договором позики №09-п/04 від 08.06.2004 на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів сплачена частково, що є порушенням умов Договору. Сторонами у справі 22.01.2009 було підписано акт звірки розрахунків за договором № 09-п/04 від 08.06.2004 з якого вбачається, що відповідач визнає за собою заборгованість перед Позичальником, у розмірі 1 989 000,00 грн., оскільки вказаний акт підписаний сторонами у справі без доповнень та зауважень, скріплений печатками їх підприємств ( а.с.37).

Таким чином, заборгованість суми позики у розмірі 1 989 000,00 грн., нарахована позивачем обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1250760,00 грн., відповідно до умов п. 9.1 договору, ( перший транш у сумі 830 760,00 грн., та другий транш у сумі 420 000,00 грн.) є необґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9.1. Договору, за порушення строків виконання зобов'язання по поверненню коштів позики стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаного розміру позики.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором позики на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів №09-п/04 від 08.06.2004 складає 1 989 000 грн. 00 коп.: перший транш у сумі 989000,00 грн. та другий транш у сумі 1 000000,00 грн.

На підставі викладеного, суд вважає, що з урахуванням п. 9.1 договору позики на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів №09-п/04 від 08.06.2004, за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаного розміру позики, тому розмір штрафу повинен складати : перший транш у сумі 69230,00 грн. (989000,00 грн.х 7%) та другий транш у сумі 70000,00 грн. (1000000 грн. х7%), всього штрафу у розмірі 139 230,00 грн.

Вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 139 230,00 грн., нараховані позивачем обґрунтовано, підтверджені матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача.

У стягненні решти штрафу у розмірі 1 111 530,00 грн. слід відмовити.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 385380,50 грн. (перший транш у сумі у сумі 251 700,50 грн. та другий транш у сумі 133 680 грн. за період з 30.04.2008 по 01.07.2009), відповідно до умов п. 9.1 договору, є необґрунтованою з огляду на наступне.

Позивач 10.01.2011 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 3 625 140,50 грн., а саме: коштів позики у розмірі 1 989 000,00 грн., пені у сумі 385380,50 грн. та штрафу у розмірі 1250760,00 грн. (згідно відмітки господарського суду 10.01.2011), згідно штемпелю почтового відділення на конверті позовну заяву надіслано до суду 27.12.2010.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.

Статтею 256 ЦК України, встановлено, поняття позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно із п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (скорочена спеціальна позовна давність).

Таким чином, керуючись п. 1 ч.2 ст.258 ЦК України, за вимогами, заявленими у позові в частині стягнення з відповідача пені у сумі 385380,50 грн. .( перший транш у сумі 251 700,50 грн. та другий транш у сумі 133 680 грн. за період з 30.04.2008 по 01.07.2009), тобто, перебіг строку позовної давності в цій частині позовних вимог закінчився.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) початок перебігу позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про стягнення неустойки.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.4.1 договору, позика надається на строк дії договору з моменту находження суми коштів позики на розрахунковий рахунок Позичальника до 08.06.2007.

З матеріалів справи вбачається, що строк повернення позики згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2006. № 26/205 для першого траншу у сумі 1 000 000,00 грн. встановлено 08.06.2008, а для другого траншу у сумі

1 000 000,00 грн. строки повернення коштів позики встановлюється з урахуванням строку, зазначених в п.4.1 договору, але не пізніше закінчення трьохрічного терміну з моменту отримання позичальником коштів другого траншу ( з урахуванням додаткового договору № 5 від 07.11.2006 до договору позики № 09-п/04 від 08.06.2004 –строк повернення 08.12.2008.

Отже, граничний строк повернення коштів позики становив –08.12.2008.

Отже, строк позовної давності для стягнення пені сплинув 08.12.2009. (один рік).

Таким чином, позивачем пропущений строк позовної давності для стягнення пені (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Крім того, позивачем нарахована пеня за 387 днів (перший транш) та за 204 дня (другий транш), тобто більш ніж за рік. Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено нарахування пені за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, пеня повинна була бути нарахована за шість місяців - ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України.

На підставі викладеного, позивач, в порушення вимог ст. ст.256, 258 ЦК України, звернувся з даним позовом в частині стягнення з відповідача пені у сумі 385380,50 грн.

( перший транш у сумі 251 700,50 грн. та другий транш у сумі 133 680 грн. за період з 30.04.2008 по 01.07.2009) після спливу строку позовної давності, що згідно ч.3, ч.4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові в цій частині.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду з даною позовною заявою в частині стягнення з відповідача пені у сумі 385380,50 грн. .( перший транш у сумі 251700,50 грн. та другий транш у сумі 133 680 грн. за період з 30.04.2008 по 01.07.2009) сплинув строк позовної давності на право даної вимоги.

На підставі викладеного, у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 385380,50 грн. ( перший транш у сумі 251 700,50 грн. та другий транш у сумі 133 680 грн. за період з 30.04.2008 по 01.07.2009) слід відмовити.

У судовому засіданні 21.02.2011 оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Відповідно п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 та згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.05 позивач звільнений від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, тому державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу стягуються в доход державного бюджету України .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 253,256,258,261,267, 525, 526, 530,1049 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193 Господарського кодексу України, ст.ст.44,49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Темперанс”, вул.. Оборонна, 7,приміщення 4, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 31306385 на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Червоноармійська, 104, м. Київ, код ЄДРПОУ 22869098 суму позики у розмірі 1 989 000,00 грн., штраф у розмірі

139 230,00 грн., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 385380,50 грн. відмовити.

4. У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі

1111 530,00 грн. відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Темперанс”, вул. Оборонна, 7,приміщення 4, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 31306385, в доход Державного бюджету України:

- в доход Державного бюджету України державне мито у розмірі 14970 грн. 41 коп., на поточний рахунок 31118095700006, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, одержувач –УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, банк –ГУ ДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200, видати наказ Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції м. Луганська після набрання рішенням законної сили;

- в доход Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 138 грн. 54 коп. на поточний рахунок 312117264700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач –УДК у м. Луганську, банк –ГУ ДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22050003., видати наказ Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції м. Луганська після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено –28.02.2011.

Суддя                                                   Г.М. Старкова

Пом. судді Ю.А.Зайцева