Рішення № 13951330, 21.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.11 Справа № 16/125

За позовом Державного підприємства "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут", м. Донецьк

до Державного підприємства “Антрацит”, м. Антрацит Луганської області

про стягнення 11605 грн. 08 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Сірий А.М., довіреність від 29.12.2010 №29-12/51-Д;

від відповідача –Архітова Н.В., дов. Від 04.01.11 №12,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем подано позов про стягнення з відповідача збитків у вигляді понесених витрат в сумі 11 605, 08 грн.

Позивач заявою про зменшення вимог від 07.02.2011 №527-юр просить суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки у вигляді понесених витрат у сумі 7149 грн.12 коп. (предмет спору). Зменшення позовних вимог позивач здійснив у зв’язку з допущеною помилкою у розрахунку при зверненні з даним позовом до суду. Тому судові витрати в частині зменшення позову слід покласти на позивача.

Відповідач запереченням на позовну заяву від 14.01.2011 №09/11 не погодився з позовом та стверджує, що підприємство відповідача є лише відправником та не має нести відповідальність за невідповідність якісних показників показникам, вказаним у посвідченнях якості, а таку відповідальність повинна нести ДВАТ "ЦЗФ "Нагольчанська", оскільки саме вона видає посвідчення якості на вугільну продукцію. Відповідач також зазначив, що позивачем не надсилалися претензії на адресу відповідача стосовно відшкодування збитків у зв'язку з постачанням неякісного вугілля у серпні 2007 року на адресу ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго".

Позивач листом від 07.02.2011 №528-юр заперечив проти відзиву відповідача, посилаючись на норми ст.ст.528, 618 Цивільного кодексу України, ст.194 Господарського кодексу України. Позивач також заперечив проти твердження відповідача відносно того, що при спільному відборі та аналізі проб відхилення показників якості вугілля не було зафіксовано у відповідних актах.

Позивач листом від 12.01.2011 №504-юр повідомив, що нарахування суми збитків у вигляді понесених витрат, нарахованих згідно відомостей плати за користування вагонами, відбувалось з дотриманням п.6.5 договору постачання вугільної продукції від 01.03.2007 №14-07/2-ЕН.

Відповідач листом від 21.01.2011 №09/22 продовжив заперечувати проти позову, стверджуючи, що при спільному відборі та аналізі проб відхилення показників якості вугілля не було зафіксовано, тому, на думку відповідача він не повинен нести відповідальність за умовами договору від 01.03.2007 №14-07/2-ЕН.

Відповідач доповнив свої заперечення листом від 18.02.11, в якому визнав позовні вимоги в частині простою вагонів на суму 6020,04грн. і заперечив решту вимог, пов’язаних з відбором проб та проведенням аналізу якості вугілля, а також відповідач не погоджується с заявленими до відшкодування судовими витратами, понесеними позивачем при розгляді спору у Київському господарському суді з ВАТ «ДЕК «Центренерго»з приводу поставки відповідачем по даній справі неякісного вугілля.

У судовому засіданні 21.02.11 представник відповідача надав відзив на уточнену позову заяву, якою визнав позов в частині 6201грн. і заперечив проти решти вимог.

Між сторонами у справі укладено договір поставки вугільної продукції від 01.03.07 №14-07/2-ЕН, на підставі якого відповідач (продавець) зобов’язався поставити у власність позивача (покупця) товар –вугілля кам’яне енергетичне українського походження - за ціною, по якості і в асортименті, обумовлених у відповідних додатках до договору, що є невід’ємною частиною цього договору, а покупець згідно з умовами п.5.4 зобов’язався забезпечити прийняття вугілля, підписати акт прийняття-передачі вугілля та розрахуватись за поставлене вугілля протягом місяця –90% вартості в місяць поставки і в термін 3 банківських днів з дня підписання актів та надання постачальником документів, вказаних у пункті 2.8 договору, решту вартості.

Розділом 4 договору сторони передбачили, що прийняття вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.65. №П6 та від 25.04.66. №П7 з подальшими змінами та доповненнями, положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88. №888, ДСТУ 4096-2002. В даному розділі договору (п.4.1) вказано, що вугілля приймається покупцем, і у разі поставки неякісного вугілля позивач має право на відшкодування збитків за рахунок відповідача плати за користування вагонами і за простій вагонів за час очікування представника відповідача (пункт 6.5). Порядок виклику представників постачальника (відповідача) для прийняття товару по якості детально врегульовано розділом 4 договору.

Право власності на товар переходить до відповідача з моменту підписання уповноваженими особами актів, що свідчать про передачу товару.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відповідає інституту правових норм поставки та купівлі-продажу - ст.265 ГК України, ст.655 Цивільного кодексу України.

Позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків у сумі 7149,12грн., спричинених:

- простоєм залізничних вагонів у зв’язку з поставкою неякісного вугілля на суму 6207,24грн;

- відбором проб та проведенням аналізу якості вугілля на суму 715,85грн.;

- заявлено до відшкодування судові витрати в сумі 226,03грн., понесені позивачем при розгляді спору у Київському господарському суді з ВАТ «ДЕК «Центренерго»-

як стверджує позивач, вказану суму збитків він оплатив на виконання рішення господарського суду м. Києва від 05.08.09. №52/39 за позовом ВАТ «ДЕК «Центренерго», м. Київ до ДП «Вугілля України», м. Київ (позивач в даній справі) про стягнення збитків в сумі 49537,80грн. за поставку позивачем по даній справі неякісного вугілля за договором від 15.02.07. №15-02/1-П, укладеним між ВАТ «ДЕК «Центренерго»та ДП «Вугілля України», м. Київ (позивач в даній справі).

Позов обґрунтовано умовами вказаного договору –пунктами 6.4, 6.5, вимогами ст.ст.193,224,225 ГК України, ст.ст.22,525,629 ЦК України.

Вимоги, викладені в позовній заяві, підтверджено залізничними накладними, посвідченнями про якість вугілля та актами відбору проб, відомостями простою залізничних вагонів.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі. Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.

Так, обов’язок по відшкодуванню збитків настає для суб’єктів господарювання у разі порушення господарського зобов’язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст.224,225 ГК України, ст.623 ЦК України) або такий обов’язок настає в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Позовні вимоги в частині простою залізничних вагонів у зв’язку з поставкою неякісного вугілля слід задовольнити на суму 6201грн., оскільки саме такий розмір збитків підтверджено належним чином матеріалами справи і визнано відповідачем. Решту вимог в цій частині –на суму 6,24грн. слід залишити без задоволення у зв’язку з відсутністю належних доказів щодо простою одного вагону. З акту звірення кількості та якості від 14.08.07 №220/А вбачається, що вугілля у вагоні №67171769 відповідає показникам якості, встановленим у договорі. Отже, позивач помилково зарахував час простою даного вагону на станції прибуття до збитків, спричинених відповідачем.

Позов в частині збитків на суму 715,85грн., спричинених необхідністю відбору проб та проведенням аналізу якості вугілля слід задовольнити повністю, оскільки обов’язок відшкодовувати такі витрати договір ( в частині умов пункту 6.4) покладає на відповідача, як на постачальника вугілля. Розмір збитків розраховано позивачем у відповідності до калькуляції собівартості відбору проб шнеком з партії вагонів вугілля (т.1,а.с.39-40) та калькуляції вартості проведення хімічного аналізу (т.1, а.с.41-42).

Згідно вимогам ст.224,225 ГК України, ст.629 ЦК України відповідач зобов’язаний відшкодовувати збитки, спричинені неналежним виконанням договору. Факт неналежного виконання умов договору в частині поставки неякісного вугілля відповідачем підтверджено належним чином –в порядку ст.ст.33,34 ГПК України –матеріалами справи і не спростовано відповідачем. Перевірка якості вугілля здійснювалась сумісно сторонами договору, про що складено сторонами відповідні акти (долучені до справи, т.2, а.с.46-79).

Позов в частині заявлених до відшкодування судових витрат в сумі 226,03грн., понесених позивачем при розгляді спору у Київському господарському суді з ВАТ «ДЕК «Центренерго»слід задовольнити тому, що у вказаному спорі позивач був відповідачем і поніс відповідальність у вигляді відшкодування збитків на користь ВАТ «ДЕК «Центренерго»за поставку неякісного вугілля, яке позивачем було отримано у власність від відповідача по даній справі на підставі договору поставки вугільної продукції від 01.03.07 №14-07/2-ЕН, адже у правовідносинах по купівлі-продажу вугільної продукції від безпосереднього постачальника до кінцевого споживача ДП «Вугілля України»є фактичним посередником: у правовідносинах з відповідачем по даній справі –ДП «Вугілля України»є покупцем вугілля, а у правовідносинах з ВАТ «ДЕК «Центренерго»(кінцевий споживач вугілля) –продавцем саме тієї вугільної продукції, яку поставляє ДП «Антрацит»(відповідач у даній справі).

За таких підстав позовні вимоги слід задовольнити частково і судові витрати покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог на підставі ст.49 ГПК України.

Зайво сплачене позивачем за платіжним дорученням від 03.12.2010 №1243 державне мито в сумі 0 грн. 05 коп. підлягає поверненню з державного бюджету України.

На підставі викладеного, ст.ст.224,225,265-267 ГК України, ст.ст.629 ЦК України, керуючись ст.ст.22,33,34,43,44-49,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Антрацит”, м. Антрацит Луганської області, вул.. «Ростовська», 38, ід. Код 32226065 на користь Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ, вул. ім. Богдана Хмельницького, 4, ід. Код 32709929 в особі філії "Донецьквуглезбут", м. Донецьк, проспект ім.. Б. Хмельницького, 69 збитки в сумі 7142,88грн., витрати по держмиту в сумі 71,46грн., витрати на інформаційно-технічні послуги судового процесу в сумі 145,25грн. Видати наказ.

3. В решті вимог відмовити.

4. Повернути з державного бюджету України Державному підприємству "Вугілля України", м. Київ, вул. ім. Богдана Хмельницького, 4, ід. Код 32709929 в особі філії "Донецьквуглезбут", м. Донецьк, проспект ім. Б. Хмельницького, 69, зайво сплачене за платіжним дорученням від 03.12.2010 №1243 державне мито в сумі 0 грн. 05 коп.

Підставою для повернення зайво сплаченого державного мита є дане рішення суду, скріплене гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Рішення підписане 25.02.11

Суддя Р. Шеліхіна