Рішення № 139511048, 07.09.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1580/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Сумський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді Гончаренко Л.М., за участю секретаря судового засідання Макошенець С.І., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Степанівської селищної ради Сумського району, Сумської області, третя особа: Сумська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на земельні діялнки в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом та просить визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на спадщину за заповітом на земельну ділянку загальною площею 0,0500 га, кадастровий номер 5924783800:05:002:1124, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на земельну ділянку загальною площею 0,1191 га, кадастровий номер 5924783800:05:002:1125, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельна ділянка загальною площею 0,0974 га, кадастровий номер 5924783800:12:009:0203, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Косівщина.

Заявлені вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 бабуся позивача. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все належне їй майно. Серед спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 є земельні ділянки, зокрема- земельна ділянка загальною площею 0,0500 га, кадастровий номер 5924783800:05:002:1124, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка загальною площею 0,1191 га, кадастровий номер 5924783800:05:002:1125, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка загальною площею 0,0974 га, кадастровий номер 5924783800:12:009:0203, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Косівщина. Вищенаведені земельні ділянки були передані у власність ОСОБА_3 рішенням виконавчого комітету Косівщинської сільської ради народних депутатів Сумського району Сумської області №77 від 30 листопада 1993 року «Про приватизацію земельних ділянок на території сільської Ради». Відповідно до довідки від 04 жовтня 2024 року, наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області, зазначено, що згідно облікових даних, станом на 01 січня 2013 року, право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 у відділі не зареєстровано (державні акти на право власності на земельні ділянки за вищезазначеною адресою не видавалися). 16 жовтня 2007 року державним нотаріусом Сумської районної державної нотаріальної контори була відкрита спадкова справа №805/2007. В зазначеній спадковій справі спадкоємцем за заповітом є онук померлої ОСОБА_3 ОСОБА_1 та на його ім`я були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на інше спадкове майно, зокрема на земельну ділянку загальною площею 2,7184 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на частку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №607 від 06.03.2018 р. Інша частка вищезазначеного житлового будинку в розмірі належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 дядько позивача. 23 жовтня 2024 року приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Сумської області Шамуковою С.Ф. було видане свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстрованого в реєстрі за №689, після померлого ОСОБА_4 , в якому зазначено, що спадкоємцем частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 є його племінник ОСОБА_1 (спадкова справа №104/2024). Тобто, з вищевикладеного вбачається, що вищезазначений житловий будинок повністю належить позивачу. 02 січня 2025 року звернувся позивач із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , але державним нотаріусом у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом було відмовлено з підстав відсутності документів, що підтверджують право власності ОСОБА_3 на земельні ділянки з кадастровими номерами 5924783800:05:002:1124, 5924783800:05:002:1125, 5924783800:12:009:0203. Встановити безспірно склад спадкового майна за наявними у справі документами, відповідно до статті 69 Закону України «Про нотаріат», - неможливо. Окрім цього державним нотаріусом Сумської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 , було зазначено, що Витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, які були сформовані позивачем у листопаді 2024 року, в яких розміри земельних ділянок не відповідають наданому рішенню виконавчого комітету Косівщинської сільської Ради народних депутатів Сумського району Сумської області за №77 від 30 листопада 1993 року «Про приватизацію земельних ділянок на території сільської Ради». З огляду на вищезазначене позивач позбавлений можливості у позасудовому порядку отримати свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки після ОСОБА_3 , тому вимушений звернутися до суду для вирішення цього питання.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, від представника надійшла заява про проведення судового засідання без їх участі, заявлені вимоги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити, додатково подала письмові пояснення для обгрунтування своїх вимог.

Від Степанівської селищної ради Сумського району, Сумської областінадійшла заява, в які просить провести розгляд справи у відсутність їх представника, при вирішенні рішення покладаються на розсуд суду.

Представник Сумської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, від нього надійшла заява з проханням провести розгляд у його відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 бабуся ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим виконкомом Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області, про що зроблений відповідний актовий запис № 15.( а.с.9)

На підтвердженням того, що позивач є онуком померлої ОСОБА_3 представником було надано свідоцтво про народження позивача серії НОМЕР_1 , свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 та свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 . ( а.с.10, 11,12,13)

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на все належне їй майно.

Серед спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 є земельні ділянки, зокрема:

- земельна ділянка загальною площею 0,0500 га, кадастровий номер 5924783800:05:002:1124, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка загальною площею 0,1191 га, кадастровий номер 5924783800:05:002:1125, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка загальною площею 0,0974 га, кадастровий номер 5924783800:12:009:0203, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Косівщина.(а.с.22, 23,24)

Вищенаведені земельні ділянки були передані у власність ОСОБА_3 рішенням виконавчого комітету Косівщинської сільської ради народних депутатів Сумського району Сумської області №77 від 30 листопада 1993 року «Про приватизацію земельних ділянок на території сільської Ради».( а.с.14)

Відповідно до рішення №28 від 31.05.1994 року «Про затвердження актів інвентаризації земельних ділянок жителів сільської ради», було затверджено акти інвентаризації земельних ділянок та відповідно до акту №81 за ОСОБА_3 рахується всього землі 0,33 га( з яких 0,05 га для будівництва та 0,28 га для с/г призначення)( а.с.15)

Відповідно до довідки від 04 жовтня 2024 року, наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області, зазначено, що згідно облікових даних, станом на 01 січня 2013 року, право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 у відділі не зареєстровано (державні акти на право власності на земельні ділянки за вищезазначеною адресою не видавалися).( а.с.16)

16 жовтня 2007 року державним нотаріусом Сумської районної державної нотаріальної контори була відкрита спадкова справа №805/2007.( а.с.36-52)

В зазначеній спадковій справі спадкоємцем за заповітом є онук померлої ОСОБА_3 ОСОБА_1 та на його ім`я були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на інше спадкове майно, зокрема на земельну ділянку загальною площею 2,7184 га, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва( а.с.43) та на частку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №607 від 06.03.2018р.( а.с.48 зв.б.)

Інша частка вищезазначеного житлового будинку в розмірі належала ОСОБА_4 , 1953 року народження.( а.с.46-47)

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 дядько позивача, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим виконавчим комітетом Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області, про що зроблений відповідний актовий запис №55.( а.с.58 зв.б.)

23 жовтня 2024 року приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Сумської області Шамуковою С.Ф. було видане свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстрованого в реєстрі за №689, після померлого ОСОБА_4 , в якому зазначено, що спадкоємцем частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 є його племінник ОСОБА_1 (спадкова справа №104/2024).( а.с.57-69)

Тобто, з вищевикладеного вбачається, що вищезазначений житловий будинок повністю належить позивачу.

02 січня 2025 року звернувся позивач із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , але державним нотаріусом у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом було відмовлено з підстав відсутності документів, що підтверджують право власності ОСОБА_3 на земельні ділянки з кадастровими номерами 5924783800:05:002:1124, 5924783800:05:002:1125, 5924783800:12:009:0203. Встановити безспірно склад спадкового майна за наявними у справі документами, відповідно до статті 69 Закону України «Про нотаріат», - неможливо.

Окрім цього державним нотаріусом Сумської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 , було зазначено, що Витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, які були сформовані Позивачем у листопаді 2024 року, в яких розміри земельних ділянок не відповідають наданому рішенню виконавчого комітету Косівщинської сільської Ради народних депутатів Сумського району Сумської області за №77 від 30 листопада 1993 року «Про приватизацію земельних ділянок на території сільської Ради».( а.с.25-27)

Документи, що посвідчували право на земельну ділянку, були визначені статтею 23 ЗК України 1993 року. Проте, дію статті 23 було зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року за №19-52.

Пунктом 3 Декрету було визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчувалося самим рішенням уповноваженого органу про передачу у власність земельної ділянки. Згідно з пунктом 7 Перехідних Положень ЗК України 2001 року громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

У роз`ясненнях, наданих у п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 Цивільного кодексу

України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 Цивільного кодексу України).

Ст. 1220 Цивільного кодексу України встановлено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч.1 ст.1222 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 1268, 1296,1297 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкт нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Зазначені норми земельного та цивільного законодавства закрпілюють принцип цілісності та єдності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований та встановлюють, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Таким чином, особа, яка є власником будівлі чи споруди (та/або частини), стає власником відповідної земельної ділянки (та/або частини). При цьому слід виходити з того, що навіть в разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на цій ділянці об`єкти. Це правило стосується у випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстровано одночасно з правом на нерухомість, однак ділянка набула ознак об`єкту права власності (постанова ВСУ від 15.05.2017 року у справі №705/6917/14-ц, постанова ВСУ від 01.11.2017 року у справі №334/2465/14-ц).

У постанові від 21.03.2018 року у справі №686/950/16-ц ВСУ звернув увагу на те, що ч. 1 ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7, про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Щодо відмови державного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину через те, що розміри земельних ділянок у витягах з ДЗК (сформованих у 2024 році) не відповідають розмірам, вказаним у рішенні №77 від 1993 року, то суд керується слідуючим.

Згідно з п. 3 Декрету КМУ № 15-92 від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», право приватної власності громадян на земельні ділянки посвідчувалося безпосередньо рішенням відповідної Ради народних депутатів. Хоча повне оформлення вимагало видачі Державного акту, законодавець гарантував збереження прав громадян на ділянки. Згідно з п. 7 Перехідних положень чинного Земельного кодексу України від 2001 року, громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Враховуючи, що державний акт за життя спадкодавиці так і не був виданий, право на завершення приватизації (та визнання права власності) переходить до спадкоємців у порядку ст. 1225 Цивільного кодексу України та роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (лист №24-753/0/4-13 від 16.05.2013).

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України та ст. 55 Закону України «Про землеустрій», формування земельної ділянки полягає у визначенні її площі, меж та внесенні інформації до Державного земельного кадастру. На момент прийняття рішень у 1993-1994 роках координати поворотних точок меж ділянок не визначалися геодезичним (інструментальним) способом. Площа обчислювалася орієнтовно за зовнішніми фактичними межами (огорожами). Під час розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж у натурі в 2024 році (на підставі якої ділянки внесено до ДЗК), площі визначалися точними геодезичними приладами. Саме тому сумарна площа сформованих ділянок за кадастровими номерами 5924783800:05:002:1124 (0,0500 га), 5924783800:05:002:1125 (0,1191 га) та 5924783800:12:009:0203 (0,0974 га) може відрізнятися від зазначеної у рішеннях 90-х років.

Згідно зі ст. 107 Земельного кодексу України (відновлення меж), основою для встановлення меж є фактичне використання земельної ділянки. Відхилення площ, отриманих в результаті сучасних геодезичних вимірів, від площ, зазначених у старих рішеннях рад, є закономірним наслідком застосування сучасних систем координат та методів кадастрової зйомки і цілком відповідає нормам чинного законодавства (Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Пункт 7 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в чинній редакції) гарантує, що громадяни, які одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 318/1274/18, якщо спадкодавець за життя отримав рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність (відповідно до Декрету № 15-92), але не встиг отримати державний акт, право власності на таку ділянку переходить до спадкоємців. Суд визнає право власності за спадкоємцями в порядку спадкування.

Розбіжність у площах не є свідченням формування інших земельних ділянок, а є прямим виконанням вказівки органу місцевого самоврядування про уточнення площі під час землевпорядних робіт.

Суд вважає, що ОСОБА_3 за життя набула право власності на земельні ділянки, а ОСОБА_1 прийняв в установленому законом спадщину після смерті бабусі, а тому наявні всі підстави для визнання за позивачем права власності на спадкове майно після смерті останньої.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 377, 1216-1218, 1261, 1268, 1296-1297 ЦК України, ст. 120 ЗК України, ст. ст. 89, 259, 263-265,268 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , право на спадщину за заповітом на наступні земельні ділянки:

- на земельну ділянку загальною площею 0,0500 га, кадастровий номер 5924783800:05:002:1124, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- на земельну ділянку загальною площею 0,1191 га, кадастровий номер 5924783800:05:002:1125, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- на земельна ділянка загальною площею 0,0974 га, кадастровий номер 5924783800:12:009:0203, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Косівщина.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.М. Гончаренко