Рішення № 139510923, 07.09.2026, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/219/26

Провадження № 2/581/231/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2026 року селище Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання Бочкун Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Липова Долина цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

Сутність заявлених до суду вимог

У квітні 2026 року ТОВ «ФК «Солвентіс» звернулося до суду через систему «Електронний суд» з вказаним позовом, який мотивувало тим, що 17 грудня 2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту №4299147, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4800 грн 00 коп на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а відповідач у порушення своїх зобов`язань своєчасно не погасив заборгованість відповідно до умов договору. У наступному 29 жовтня 2025 року укладено договір факторигну №29/10-2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» та 31 жовтня 2025 року укладено договір факторигну №ДФ-31102025 між ТОВ ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» відповідно до яких ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Алекскредит», зокрема, і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4299147 від 17 грудня 2020 року. У зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань у відповідача утворилась загальна сума заборгованості за кредитним договором №4299147 від 17 грудня 2020 року у розмірі 30920 грн 66 коп, яка складається з: суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4800 грн 00 коп, суми заборгованості за відсотками у розмірі 26120 грн 66 коп, яку разом із судовим збором у розмірі 2662 грн 40 коп та витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн 00 коп товариство просило суд стягнути з відповідача.

Позиція позивача, відповідача по даній справі

Представник позивача про час та місце розгляду справи повідомлявся в порядку п.1 ч.7 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій прохав розгляд справи проводити за відсутності представника товариства, на задоволенні позову наполягав.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Козін Т.В. подала заяву про розгляд справи в її відсутність, про підтримання раніше викладених у відзиві на позов доводів в частині вимог про відмову у задоволенні позову про стягнення процентів за користування кредитом.

20 липня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Козін Т.В. через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив, в якому сторона відповідача позов визнає частково, нею не заперечується факт отримання позики в розмірі 4800 грн на підставі договору № 4299147 укладеного між сторонами, однак відповідач не погоджується що йому як військовослужбовцю, учаснику бойових дій з 2016 року нараховані відсотки за користування кредитом. Також відповідач вважає, що витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грнякі, які позивач просить стягнути з відповідача є завищеними. Сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором в сумі 26120 грн 66 коп, а також стягнення витрат на правничу допомогу та відповідно судового збору.

Від представника позивача 22 липня 2026 року надійшла відповідь на відзив, у якій він не погоджується з доводами відповідача та зазначає наступне. Зі змісту відзиву, представник відповідача зазначає, що відповідач проходить військову службу з 1 березня 2022 року. Разом з тим зазначені доводи не спростовують заявлених позивачем вимог, оскільки проценти за кредитним договором нараховувалися у період з 16 грудня 2020 року по 30 червня 2021 року, тобто їх нарахування було завершено до 1 березня 2022 року, з якої, за твердженням самого відповідача, він проходить військову службу. Отже, проценти, заявлені до стягнення, були нараховані до початку періоду проходження відповідачем військової служби, на який він посилається у своїх запереченнях, а тому наведені доводи не спростовують обґрунтованості позовних вимог. Щодо доводів представника відповідача про завищені витрати на правничу допомогу, то позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6000 грн. підлягають до повного задоволення.

23 липня 2026 року представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь відзив, у якому не погоджується з доводами представника позивача про те, що ОСОБА_1 проходить військову службу з 1 березня 2022 року, а відсотки за кредитним договором нараховані за період з 16 грудня 2020 року по 30 червня 2021 року, тобто їх нарахування було завершено до 1 березня 2022 року, тобто до початку періоду проходження відповідачем військової служби. Вказує, що особливий період настав 18 березня 2014 року відповідно до рішення про часткову мобілізацію, оголошеного Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014, затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII. Дата закінчення особливого періоду визначається відповідним Указом Президента України. Відповідно до військового квитка відповідач брав участь в антитерористичній операції в 2015-2016 роках на території Донецької та Луганської областях, а тому як учасник АТО він має відповідні пільги передбачені ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Процесуальні дії суду у даній справі

Ухвалою судді місцевого суду від 16 липня 2026 року заяву задоволено заяву представника відповідача адвоката Козін Т.В. про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення від 3 червня 2026 року, призначено судовий розгляд на 7 вересня 2026 року о 13 год 40 хв. 07 вересня 2026 року спір вирішено по суті з ухваленням рішення по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Установлені судом фактичні обставини даної справи

17 грудня 2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №4299147, на виконання якого останній отримав кредит в розмірі 4800 грн 00 коп строком до кінцевої дати виконання договору 01 липня 2021 року (включно) зі сплатою відсотків за користування кредитом: у випадку використання кредиту менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,65% від визначеної (п. 1.3. цього договору) суми кредиту; у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 16 календарних днів з 17 грудня 2020 року до 02 січня 2021 року (включно) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,53% або ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил); орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних (покращених) умов кредитування складає 5975 грн 04 коп, у тому числі основна сума кредиту 4 800 грн 00 коп, проценти за користування кредитом 1175 грн 04 коп; при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 17 грудня 2020 року до 02 січня 2021 року (включно) - 1,70 % за один день користування кредитом; в спеціальний період з 03 січня 2021 року до 01 липня 2021 року (включно) - 3 % за один день користування кредитом; орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 6 111 грн 00 коп; використання базової процентної ставки у базовому періоді, нарахування процентів у спеціальному періоді за спеціальною процентною ставкою є правом кредитодавця. Договір про надання кредиту та паспорт споживчого кредиту були підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.20-21,46-48).

ТОВ «Алекскредит» належним чином у повному обсязі виконало свої зобов`язання за договором, а саме 17 грудня 2020 року надало кредит ОСОБА_1 у розмірі, передбаченому умовами договору у сумі 4800 грн 00 коп шляхом перерахування на картковий рахунок наданий останнім № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ ФК «Елаєнс» від 02 листопада 2024 року (а.с.26).

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту від 17 грудня 2020 року відповідач свої зобов`язання по сплаті відсотків та тіла кредиту не виконував, жодних проплат у рахунок погашення боргу протягом грудня 2020 року по червень 2021 року не здійснював, унаслідок чого станом на 29 жовтня 2025 року утворилась заборгованість за договором про надання кредиту №4299147 в сумі 32025 грн 60 коп, яка складається з: суми кредиту у розмірі 4800 грн 00 коп, суми нарахованих відсотків за користування кредитом у розмірі 27225 грн 60 коп (а.с.50-51).

29 жовтня 2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу №29/10-2025, за яким ТОВ «Алекскредит» відступило права вимоги, а ТОВ «Секвоя Капітал» набуло право вимоги за первинними договорами в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Алекскредит». Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29/10-2025 від 29 жовтня 2025 року ТОВ «Секвоя Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 30920 грн 66 коп, з яких: сума заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) у розмірі 4800 грн 00 коп, сума заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 26120 грн 66 коп, перехід між сторонами договору прав вимоги оформлено відповідним актом (а.с.19,39-45,53,58).

31 жовтня 2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу №ДФ-31102025, за яким ТОВ «Секвоя Капітал» відступило права вимоги, а ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло право вимоги за первинними договорами в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Секвоя Капітал». Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ДФ-31102025 від 31 жовтня 2025 року ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 30920 грн 66 коп, з яких: сума заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) у розмірі 4800 грн 00 коп, сума заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 26120 грн 66 коп, перехід між сторонами договору прав вимоги оформлено відповідним актом (а.с.18,22,31-38,52,57).

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 від 22 жовтня 2008 року ОСОБА_1 3 квітня 2015 року мобілізований до лав Збройних Сил України, 22 квітня 2016 року звільнений (демобілізований) в запас, 1 березня 2022 року мобілізований до лав Збройних Сил України (а.с. 155 зворотна сторона-164). Відповідно до довідки військової частини № НОМЕР_3 від 25 жовтня 2024 року ОСОБА_1 у період із 12 серпня 2022 року по 2 жовтня 2022 року, з 30 грудня 2022 року по 24 травня 2023 року , з 3 червня 2023 року по 26 жовтня 2023 року, з 5 листопада 2023 року по 16 лютого 2024 року , з 23 березня 2024 року по 13 травня 2024 року, з 25 травня 2024 року по 11 липня 2024 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у Донецькій області (а.с. 164 зворотна сторона). З 23 лютого 2016 року є учасником бойових дій (а.с.155).

Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.ст.526,530 ч.1 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Висновки суду по суті заявлених вимог

1. За встановлених обставин справи суд уважає, що між сторонами виникли цивільні правовідносини врегульовані ст.ст.509, 526, 547, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, нормами законодавства про електронну комерцію та Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У разі прострочення відповідачем повернення чергової частини кредитних коштів позивач має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилися, та сплати процентів, належні йому відповідно до умов договору. За невиконання зобов`язання може бути встановлена відповідальність у виді пені і штрафу.

Матеріалами справи підтверджується ініціювання ОСОБА_1 укладання договору про надання споживчого кредиту, звернення до ТОВ «Алекскредит», зазначивши бажаний розмір кредиту, надав необхідні для укладення договору особисті дані, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, номер мобільного телефону (а.с.46-48).

Договір про надання кредиту та паспорт споживчого кредиту підписані електронним підписом відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, уклавши його відповідно до вимог закону.

Із наданих позивачем суду розрахунків вбачається повне неповернення відповідачем отриманих кредитних коштів та процентів за їх користування у строки визначені електронним кредитним договором, тому суд уважає, що підлягає стягненню сума заборгованості за кредитом на користь позивача (нового кредитора за договором відступлення права вимоги). Розрахунки суми заборгованості відповідають умовам кредитного договору, докази зворотнього у суду відсутні.

2. Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача боргу по відсотках, з цього приводу суд зазначає наступне.

Нарахування фіксованої процентної ставки (процентів) як плати за користування кредитом передбачено п. 1,7., 1.7.1., 1.7.2., 1.7.3., 1.7.4 договору від 17 грудня 2020 року, згідно з якими у випадку використання кредиту менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,65% від визначеної (п. 1.3. цього договору) суми кредиту; у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 16 календарних днів з 17 грудня 2020 року до 02 січня 2021 року (включно) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,53% або ставка за програмою лояльності (п.2.34. Правил); орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних (покращених) умов кредитування складає 5 975 грн 04 коп, у тому числі основна сума кредиту 4 800 грн 00 коп, проценти за користування кредитом 1175 грн 04 коп; при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 17 грудня 2020 року до 02 січня 2021 року (включно) - 1,70 % за один день користування кредитом; в спеціальний період з 03 січня 2021 року до 01 липня 2021 року (включно) - 3 % за один день користування кредитом; орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 6 111 грн 00 коп; використання базової процентної ставки у базовому періоді, нарахування процентів у спеціальному періоді за спеціальною процентною ставкою є правом кредитодавця.

Разом із цим, відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на час спірних правовідносин) військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Необхідними умовами для підтвердження статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142, зокрема: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною лише для мобілізованого позичальника.

Установлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 є учасником бойових дій, з серпня по жовтень 2015 року в особливий період приймав участь в антитерористичній операції у період її проведення на території Луганської Донецької областях (далі-АТО), а тому набув право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, учасників бойових дій (а.с.155-164).

Із урахуванням вищенаведених даних про особу відповідача, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом.

Застосування приписів п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин) обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Положення п.15 ст.14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Отже, на відповідача, як на учасника бойових, який приймав участь в АТО в особливий період, поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме для нього не повинні нараховуватися проценти за користування кредитом, починаючи з дня підписання договору кредитної лінії, тобто з 17 грудня 2020 року, і по день закінчення особливого періоду.

Тобто, суд уважає, що в ОСОБА_1 в силу набутих ним законних пільг відсутній обов`язок по сплаті процентів за користування кредитом з 17 грудня 2020 року і по день звернення позивача до суду (по 23 квітня 2026 року включно) на підставі частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», та дійшов висновку про наявність підстави для відмови у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за відсотками у зв`язку з його безпідставністю.

Зазначені вище висновки суду узгоджуються із подібними за своїм змістом правовими позиціями суду касаційної інстанції, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі №813/402/17, а також у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15, від 14 травня 2021 року у справі №502/1438/18, від 24 лютого 2022 року у справі №591/4698/20, від 12 травня 2022 року у справі №336/512/18, від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14, від 18 березня 2023 року у справі №642/548/21, від 04 вересня 2024 року у справі N 426/4264/19.

3. Також судом ураховується той факт, що ТОВ «Алекскредит» на підставі договору факторингу від 29 жовтня 2025 року №29/10-2025 відступлено право вимоги щодо відповідача на користь ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Секвоя Капітал» на підставі договору факторингу від 31 жовтня 2025 року №ДФ-31102025 відступлено право вимоги щодо відповідача на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» і таке відступлення відповідає вимогам п.1 ч.1 ст.512 та ст.513 ЦК України.

3. Із урахуванням вищенаведеного, суд уважає, що право позивача на вільне володіння та користування належними йому грошовими коштами є частково порушеним і воно підлягає судовому захисту в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу по тілу кредиту в розмірі 4800 грн 00 коп, а в іншій частині заявлений позов є безпідставним та в його задоволенні слід відмовити саме з цієї підстави.

Розподіл судових витрат по справі

Із матеріалів справи убачається подання позовної заяви через систему «Електронний суд» та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662 грн 40 коп. На підставі ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеній частині вимог у розмірі 15,5 % від заявлених у позові у сумі 412 гривень 67 копійок.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування, представником позивача надано: договір про надання правової допомоги №43657029/03 від 02 січня 2026 року ТОВ «ФК «Солвентіс» та ОСОБА_2 та додаткової угоди до нього від 27 березня 2026 року №4299147, детальним описом робіт (наданих послуг) ТОВ «ФК «Солвентіс» Міньковською А.В. на суму 6000 грн 00 коп, акту №4299147 про надання послуг правової допомоги від 27 березня 2026 року ТОВ «ФК «Солвентіс» Міньковською А.В. із детальним описом робіт (наданих послуг) на суму 6000 грн 00 коп (а.с.17,27,28-30,49,56).

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд ураховує те, що дана справа не є складною за предметом та підставою позову, у ній представник позивача підготував і подав позов до суду, не приймаючи участі у судових засіданнях, надав юридичну консультацію позивачу, отримавши від неї відповідні документи, у даній категорії спорів сформована усталена судова практика, обсяг наданих правових послуг як за своїм змістом та тривалістю не є значним, певне значення даної справи для позивача, яке пов`язується із стягненням із відповідача належних позивачу грошових коштів.

Разом із цим, суд, практично застосовує норму ч.3 ст.141 ЦПК України, якою визначені критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У даній справі суд, ураховуючи сутність правничої допомоги, яка повинна надаватися у даній справі із урахуванням предмету існуючого спору, а також із урахуванням ціни позову та частково задоволених судом позовних вимог заявлені витрати є необгрунтовано завищеними та не відповідають критеріям реальності й пропорційності таких витрат щодо предмету спору, включаючи ціну позову та складність справи. Із урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про доцільність стягнути з відповідача зменшений розмір цих витрат у сумі 800 грн 00 коп. Дані висновки суду узгоджуюються із наближеними правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, у п.148,149 постанови від від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, та із правовими висновками, сформульованими у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20), у п.141-144 постанови цього суду від 29 січня 2025 року у справі № 756/1428/22.

Керуючись ст. 2,4,12,13,81,89,141,263-265, 279, 287 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за договором про надання кредиту №4299147 від 17 грудня 2020 року в розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, із них: заборгованість по тілу кредиту - 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» про стягнення відсотків за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» 412 гривень 67 копійок повернення судового збору та 800 гривень 00 коп понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (місцезнаходження юридичної особи: Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 43657029).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Повний текст рішення суду складено 07 вересня 2026 року.

Суддя Д. В. Бутенко