Рішення № 13950864, 21.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.02.11 р. Справа № 28/259

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Енергобанк”, м.Київ в особі філії Публічного акціонерного товариства „Енергобанк” в м.Курахове, м.Курахове

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-виробниче підприємство „Ліос”, м.Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 791080,38 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Смоляков В.В.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство „Енергобанк”, м.Київ в особі філії Публічного акціонерного товариства „Енергобанк” в м.Курахове, м.Курахове, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-виробниче підприємство „Ліос”, м.Донецьк, про стягнення 767 189,47 грн., в т.ч. сума заборгованості за кредитом в розмірі 668 888,40грн., сума заборгованості за відсотками в розмірі 69 672,93грн., сума пені за несплачений в строк кредит та відсотки в розмірі 28628,14 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем договору на видачу кредиту №62/4 від 19.07.2007р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 09.12.2010р. порушив провадження у справі № 28/259.

26.01.2011р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява №05/01-370 від 25.01.2011р. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість станом на 01.01.2011р. у розмірі 791 080,38грн., в т.ч. заборгованість за кредитом – 668 888,40 грн., заборгованість за відсотками – 78 102,76грн., 3% річних – 5 479,73 грн., заборгованість з суми інфляції – 23 010,63 грн. Суд приймає до уваги вказану заяву та розглядає збільшені позовні вимоги.

Відповідач з’явився в засідання суду 26.01.2011р., однак витребувані судом документи не надав, відзиву не представив. Таким чином, зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи продовжувався за клопотанням відповідача відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Між Акціонерним банком „Енергобанк”, м. Київ в особі філії Акціонерного банка ”Енергобанк” в м. Курахове, м. Курахове (назва банку змінена на ПАТ „Енергобанк”, банк, позивач) та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-виробниче підприємство „Ліос”, м.Донецьк (позичальником), було укладено договір на видачу кредиту №62/4 від 19.07.2007р. (договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 840 000,00 грн. на строк з 19.07.2007ро. по 19.07.2012р. для придбання автокрану КТА-18 „Силач” на шасі КАМАЗ-53215 2007року випуску, реєстраційний номер АН 7367 СЕ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АНС №076514 та екскаватора JSB (транспортні засоби) (п. 1.1. договору).

За своєю правовою природою договір №62/4 від 19.07.2007р. є кредитним договором, згідно якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Кредит –це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Надання кредиту здійснюється банком в безготівковій формі з позичкового рахунку позичальника №20639346403 шляхом оплати розрахункових документів позичальника на цілі, визначені п. 1.1. цього договору двома траншам: 19.07.2007р. в сумі 489600,00 грн. для придбання автокрану КТА-18 „Силач” на шасі КАМАЗ-53215, в сумі 350400,00 грн. до 31.12.2007р. для придбання екскаватора JSB після оформлення його в заставу (п. 1.2. договору).

На виконання зобов’язань за договором на видачу кредиту №62/4 від 19.07.2007р. банк здійснював кредитування позичальника, що підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-виробниче підприємство „Ліос”, м.Донецьк та платіжними дорученнями. Тобто, факт кредитування відповідача підтверджується матеріалами справи та не оскаржено відповідачем.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 30.05.2008р. до договору процента ставка за користування кредитом складає 20% річних з 01.06.2008р.

Пунктом 3.4. договору сторони встановили порядок нарахування процентної ставки за користування кредитом.

Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.5. в редакції договору про внесення змін №3 від 31.07.2009р. до договору кредит погашається позичальником шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок №20639346403 згідно графіку погашення: жовтень-грудень 2009р. – по 10 000,00 грн., січень 2010р. – червень 2012 – по 20 609,30 грн., липень 2012р. – 20609,40 грн.

Прийняті на себе зобов’язання за договором на видачу кредиту №62/4 від 19.07.2007р. відповідачем належним чином не виконувалися, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4.2. договору, банк має право стягувати достроково з позичальника всю суму заборгованості, включаючи проценти і пені, при невиконанні позичальником договірних зобов’язань, використання кредиту не за цільовим призначенням, наданні банку недостовірних відомостей про свій фінансовий стан, а також при погіршенні фінансового стану позичальника.

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у випадку прострочення повернення чергової частини кредиту банк має право звернутися з позовом про дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Позивачем доведено банківськими виписками, що у відповідача перед позивачем, відповідно до розрахунку заборгованості станом на 01.01.2011р., наявна заборгованість: за кредитом у сумі 668 888,40грн.; несплачені відсотки за користування кредитом 78102,76грн., в зв’язку з чим в цій частині позов підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати з прострочених процентів в розмірі 6777,75 грн. за період з 18.01.2010р. по 31.12.2010р., інфляційні витрати з простроченої суми кредиту в розмірі 16232,88 грн. за період з 31.10.2009р. по 31.12.2010р., та 3% річних з прострочених процентів в розмірі 1062,14 грн. за період з 18.01.2010р. по 31.12.2010р., 3% річних в розмірі з простроченої суми кредиту в розмірі 4417,59 грн. за період з 31.10.2009р. по 31.12.2010р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційних витрат з прострочених процентів в розмірі 6777,75 грн. за період з 18.01.2010р. по 31.12.2010р., інфляційні витрати з простроченої суми кредиту в розмірі 16232,88 грн. за період з 31.10.2009р. по 31.12.2010р. підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні витрати за прострочену сплату кредиту в розмірі 14014,39 грн. та за прострочену сплату відсотків у розмірі 3132,95 грн., а загалом інфляційні витрати – 17147,34 грн. Розрахунок здійснений судом у відповідності з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі Верховного суду України від 03.04.97 р. № 62-97р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем заявлені до стягнення штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань в розмірі 15598,86 грн. з посиланням на ст. 231 ГК України.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань.

За приписами п. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Таким чином, неустойка за своєю правовою природою є забезпеченням виконання зобов’язань та, одночасно, штрафною санкцією.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, в тому числі і неустойка, вчинюється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З урахуванням зазначеного, штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) можуть стягуватися тільки у випадку встановлення їх розміру в договорі чи в законі.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, на підставі вищевикладених статей Господарського та Цивільного кодексів п.6 ст.231 Господарського кодексу України передбачає тільки порядок встановлення штрафних санкцій за невиконання грошових зобов’язань в договорах, а не норму на підставі якої стягуються штрафні санкції.

На підставі зазначеного, суд відмовляє позивачу з задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення грошових зобов’язань в розмірі 15598,86 грн.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають віднесенню на сторони пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 47, 49, 75, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов Публічного акціонерного товариства „Енергобанк”, м.Київ в особі філії Публічного акціонерного товариства „Енергобанк” в м.Курахове, м.Курахове, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-виробниче підприємство „Ліос”, м.Донецьк, частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-виробниче підприємство „Ліос” (83015, м.Донецьк, вул Набережна, 141/3, ЄДРПОУ 32296305, п/р 26000346401 в філії ПАТ „Енергобанк”, МФО 335441) на користь Публічного акціонерного товариства „Енергобанк” (01025, м.Київ, вул. Воздвиженська, 56, ЄДРПОУ 19357762) в особі філії публічного акціонерного товариства „Енергобанк” в м.Курахове (85612, Донецька область, м. Курахове, пр-т Маяковського, 42б, ЄДРПОУ 21963487, р/р 3739394 в філії ПАТ „Енергобанк”, МФО 335441) суму заборгованості за кредитом в розмірі 668 888,40грн., суму заборгованості за відсотками в розмірі 78102,76грн., інфляційні витрати в розмірі 17147,34грн., 3 % річних в розмірі 5479,73 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 7696,18грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 229,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

У судовому засіданні 21.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 24.02.2011р.

Суддя Курило Г.Є.

Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2011р.