Рішення № 139507900, 31.08.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2-а/381/90/26

381/5224/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участі секретаря Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Фастів Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2026 року позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся в порядку адміністративного судочинства з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі відповідач), в якій просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати постанову № R671960 від 07 серпня 2026 року, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 до адміністративної відповідальності на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

2. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили вирішити питання щодо повернення ОСОБА_1 сплаченого адміністративного штрафу в розмірі 8 500,00 гривень відповідно до вимог статті 296 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 серпня 2026 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № R671960, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень за те, що він нібито не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, чим порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В постанові зазначено, що 04 серпня 2026 року позивач через електронний кабінет призовника «Резерв+» подав заяву в порядку статті 279-9 КУпАП, пов`язану з порушенням правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та протиправною з огляду на відсутність події та складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що інкримінованого йому правопорушення не вчиняв, а висновок про неприбуття за викликом зроблено лише на підставі відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Позивач посилається на те, що в оскаржуваній постанові не зазначено дату складання повістки, її номер, дату та спосіб вручення, докази її отримання або відмови від отримання, а також докази належного повідомлення позивача про необхідність прибуття до ТЦК та СП.

Позивач зазначає, що жодної повістки не отримував, про необхідність прибуття до ТЦК та СП належним чином повідомлений не був, а саме посилання на відомості Реєстру не підтверджує факту належного повідомлення про виклик та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Крім того, позивач зазначає, що на момент винесення оскаржуваної постанови перебував на військовому обліку та мав чинну відстрочку/бронювання від призову на військову службу під час мобілізації, строк дії якої, за його твердженням, закінчувався 02 липня 2027 року. Вважає, що відповідач не з`ясував та не врахував зазначені обставини під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим порушив вимоги статті 280 КУпАП.

Також позивач посилається на відсутність належних доказів його вини відповідно до статті 251 КУпАП та зазначає, що обов`язок доказування правомірності постанови покладається на відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Окремо позивач зазначив, що 07 серпня 2026 року сплатив 50 відсотків штрафу в розмірі 8 500,00 гривень передбаченого оскаржуваною постановою, та просить після набрання рішенням суду законної сили вирішити питання щодо повернення сплачених коштів відповідно до статті 296 КУпАП.

Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

21 серпня 2026 року представником відповідача через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечував.

У відзиві відповідач зазначає, що позивач повинен був з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 18 липня 2026 року за повісткою № 8171398 від 08 липня 2026 року для уточнення даних.

Відповідач посилається на те, що зазначена повістка була сформована в автоматичному режимі та направлена позивачу засобами поштового зв`язку, однак повернулася до ТЦК та СП з відміткою поштового оператора «адресат відсутній за вказаною адресою».

На думку відповідача, така відмітка відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, є належним підтвердженням оповіщення позивача.

Також відповідач зазначає, що станом на 18 липня 2026 року позивач бронювання та відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не мав.

Відповідач вказує, що 31 липня 2026 року в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів була сформована адміністративна справа № F4727326 за фактом неприбуття позивача до ТЦК та СП за повісткою, а 04 серпня 2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста від позивача надійшла заява в порядку статті 279-9 КУпАП про те, що він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

У зв`язку з цим 07 серпня 2026 року винесено постанову № R671960 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Відповідач вважає, що позивач своїми діями порушив вимоги пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а його заява за статтею 279-9 КУпАП є визнанням факту вчинення адміністративного правопорушення.

Також відповідач зазначає, що строки накладення адміністративного стягнення дотримані, оскільки правопорушення виявлено 28 липня 2026 року, а постанову винесено 07 серпня 2026 року.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За змістом оскаржуваної постанови № R671960 від 07 серпня 2026 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП у зв`язку з неприбуттям 18 липня 2026 року за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою № 8171398 від 08 липня 2026 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Разом з тим обов`язок особи прибути за викликом передбачає належне її оповіщення про такий виклик у встановленому законом порядку.

Порядок надсилання повісток засобами поштового зв`язку врегульований, зокрема, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок № 560), та Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі Правила).

Відповідно до пункту 34 Порядку № 560 повістка про виклик військовозобов`язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки може бути надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою нею територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних, або за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, якщо особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Таким чином, сама по собі відмітка поштового оператора про відсутність адресата за зазначеною адресою може мати правове значення як належне підтвердження оповіщення лише за умови встановлення обставин, передбачених пунктом 41 Порядку № 560, зокрема відповідності адреси встановленим у цій нормі вимогам.

Отже, для висновку про належне оповіщення позивача суду необхідно встановити не лише факт повернення поштового відправлення з відповідною відміткою, а й те, що повістку було направлено за належною адресою позивача у розумінні пункту 41 Порядку № 560.

Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач посилається на повернення повістки № 8171398 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Водночас належних документів поштового оператора, які б підтверджували факт направлення повістки, її повернення саме з такою відміткою та адресу, за якою здійснювалася доставка, відповідачем до матеріалів справи не долучено.

Самої копії повістки та відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів недостатньо для підтвердження всіх зазначених обставин.

При цьому відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що повістка № 8171398 була направлена саме за адресою місця проживання, повідомленою позивачем територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення облікових даних, або за його задекларованою/зареєстрованою адресою, якщо іншої адреси позивач відповідачу не повідомляв.

Таким чином, відповідачем не доведено обставин, за яких відмітка поштового оператора «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідно до пункту 41 Порядку № 560 є належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ТЦК та СП.

Посилання відповідача лише на факт повернення поштового відправлення без підтвердження наведених обставин не може бути достатнім доказом належного оповіщення позивача.

За таких обставин суд не може вважати доведеним факт належного повідомлення позивача про необхідність прибуття до ТЦК та СП 18 липня 2026 року.

Водночас сам факт неприбуття особи до ТЦК та СП у визначений у повістці строк не є достатнім для притягнення її до адміністративної відповідальності, якщо не доведено, що така особа була належним чином оповіщена про відповідний виклик.

Щодо посилань відповідача на подання позивачем 04 серпня 2026 року заяви в порядку статті 279-9 КУпАП суд зазначає таке.

Відповідно до статті 279-9 КУпАП у випадках, коли особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала відповідну заяву, уповноважена посадова особа протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язана перевірити викладені в ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП винести постанову у справі.

Отже, подання особою такої заяви не звільняє уповноважену посадову особу від обов`язку перевірити фактичні дані, встановити наявність події та складу адміністративного правопорушення, з`ясувати питання вини особи та дотриматися інших вимог, передбачених КУпАП.

При цьому суд не ставить під сумнів сам факт подання позивачем заяви від 04 серпня 2026 року. Однак зміст цієї заяви не може розглядатися як безумовний доказ усіх обставин, необхідних для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема факту її належного оповіщення про виклик.

Заява, передбачена статтею 279-9 КУпАП, є процесуальною підставою для розгляду справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак не усуває обов`язку уповноваженої посадової особи дотримуватися вимог статей 247, 280 та 283 КУпАП.

Таким чином, за наявності сумнівів щодо належного оповіщення позивача відповідач був зобов`язаний перевірити цю обставину та надати належні докази її підтвердження.

Щодо доводів позивача про наявність у нього відстрочки/бронювання від призову на військову службу під час мобілізації суд зазначає, що сторони надали протилежні твердження з цього питання: позивач зазначає про наявність чинної відстрочки/бронювання, тоді як відповідач стверджує, що станом на 18 липня 2026 року така відстрочка/бронювання у позивача була відсутня.

Оскільки зазначена обставина не має визначального значення для вирішення спору з огляду на встановлену судом недоведеність належного оповіщення позивача, суд не вбачає необхідності надавати їй самостійної правової оцінки.

Щодо посилань відповідача на дотримання строків накладення адміністративного стягнення суд зазначає, що питання дотримання строків накладення адміністративного стягнення не має самостійного значення для правильного вирішення спору, оскільки судом встановлено відсутність належних доказів на підтвердження самого складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Таким чином, саме на відповідача покладається обов`язок довести обставини, на яких ґрунтується оскаржувана постанова, у тому числі факт належного оповіщення позивача про виклик до ТЦК та СП.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган або посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У цій справі відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт належного оповіщення позивача про виклик до ТЦК та СП 18 липня 2026 року.

За відсутності доказів належного оповіщення позивача не можна вважати доведеним виникнення у нього обов`язку прибути за відповідним викликом, а відтак і наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Посилання в оскаржуваній постанові на відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів саме по собі не підтверджує факту належного оповіщення позивача та не замінює доказів, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження у справі підлягає закриттю.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість постанови № R671960 від 07 серпня 2026 року, а тому така постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Щодо позовної вимоги про повернення сплаченого штрафу в розмірі 8 500,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до статті 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, а також скасування інших обмежень, пов`язаних з цією постановою.

Таким чином, скасування постанови № R671960 від 07 серпня 2026 року та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є правовою підставою для повернення позивачу сплаченої ним суми адміністративного штрафу в розмірі 8 500,00 грн.

Разом з тим відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, питання повернення сплаченої суми адміністративного штрафу не потребує окремого стягнення цих коштів з відповідача на користь позивача в межах даної справи, оскільки правовою підставою для їх повернення є скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з цим окреме стягнення з відповідача на користь позивача 8 500,00 грн судом не здійснюється.

Щодо вимоги про повернення сплаченого штрафу відповідач посилається на частину третю статті 286 КАС України та зазначає, що вирішення такого питання виходить за межі повноважень суду в цій категорії справ.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, понесені нею судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 665,60 грн підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, статтями 7, 247, 251, 279-9, 280, 283, 296 КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Постанову № R671960 від 07 серпня 2026 року, винесену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03.09.2026.

Суддя Л.М.Ковалевська