Ухвала суду № 139506711, 27.08.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/8162/25

№ 1-кп/183/1546/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

провівши судове засідання в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області у кримінальному провадженні №12025042350000510 стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, має малолітню доньку 2012 року народження, має середньо-спеціальну освіту, військовослужбовця за призовом під час мобілізації на особливий період, в посаді номера обслуги зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні старший сержант, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 408 КК України,

встановив:

У провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 408 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження раніше обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб без визначення розміру застави, в обґрунтування якого зазначив, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинувачуваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, а саме: спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що тривалий час утримується під вартою.

Крім того, обвинувачений заявив клопотання, в якому просив на підставі ст. 616 КПК України скасувати йому запобіжного захід у вигляді тримання під вартою для продовження проходження військової служби.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 підтримав клопотання обвинуваченого та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого про скасування запобіжного заходу, оскільки наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.

02 липня 2026 року ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 28 серпня 2026 року включно із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 332800 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикиЄвропейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких, у разі визнання обвинуваченого винуватим, останньому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання, у разі винесення судом обвинувального вироку.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

Суд також погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, який існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, враховуючи, у тому числі, що свідки у кримінальному провадженні проходять військову службу в одній військовій частині з обвинуваченим.

Також обґрунтованим є ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , з метою ухилення від можливого покарання може вчинити інший військовий злочин.

Враховуючи сукупність викладених обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, для запобігання вищевказаним ризикам, суд дійшов висновку, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 доцільно продовжити дію застосованого раніше до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

З урахуванням особи обвинуваченого, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що запобігти зазначеним ризикам за допомогою більш м`яких запобіжних заходів неможливо.

Суд вважає, що обвинуваченим та його захисником не наведено достатніх даних, які б безумовно вказували на необхідність зміни запобіжного заходу або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, суд виходить з того, що ч. 3 ст. 183 КПК України покладає на слідчого суддю, суд обов`язок при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням обставин кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, його майнового та сімейного стану, враховуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на підставі п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, суд вважає за необхідне залишити раніше визначений розмір застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 332800 гривень і вважає, що саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Щодо клопотання обвинуваченого про скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для проходження ним військової служби, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 616 КПК України у разі введення воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також підозрюваний, обвинувачений, який згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

Рішенням Конституційного суду України №7-р(ІІ)/2026 від 15.07.2026 абзац другий частини першої статті 616 КПК України визнано таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним), та втрачає чинність через шість місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2026 від 15.07.2026, відтермінування втрати чинності абзацом другим частини першої статті 616 Кодексу означає, що він залишається чинним і підлягає застосуванню до спливу строку щодо втрати чинності, визначеного цим Рішенням.

Таким чином, на цей час абзац другий частини першої статті 616 КПК України залишається чинним і підлягає застосуванню.

З огляду на викладене, до втрати чинності абзацом другим частини першої статті 616 КПК України, обвинуваченому, який виявив бажання проходити військову службу, та щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слід звертатися з відповідним клопотанням не до суду, а до прокурора, який в свою чергу, лише після отримання такого клопотання обвинуваченого, має право звернутися до суду з клопотанням про скасування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що клопотання обвинуваченого не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 376, 616 КПК України, суд,

постановив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

У задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 23 жовтня 2026 року включно із збереженням визначеного раніше розміру застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 332800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити та покласти на нього наступні обов`язки:

- прибувати за викликом суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця роботи/проходження військової служби, проживання/перебування;

- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади, документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)".

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 31 серпня 2026 року о 16 год. 00 хв.

Суддя ОСОБА_1