Ухвала суду № 139504729, 03.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"03" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1223/26

Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.,

За участі секретаря судового засідання: Кастрової М.С.,

За участю представників сторін:

від позивача: Ніколенко Є.А.

від відповідача: Нартова І.О.

розглянувши зареєстровану 12.08.2026 за вх. №1592/26 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанiя Бласт i КО про розстрочення виконання рішення по справі №916/1223/26

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Строй енерго інвест (03195, м. Київ, просп. Степана Бандери, 8Є, офіс 48, код ЄДРПОУ 39399629)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанiя Бласт i КО (65102, м. Одеса, вул. Сортувальна 2, буд. 2 В, код ЄДРПОУ 45136270)

про стягнення 891 721,64 грн,

установив:

Господарський суд Одеської області рішенням від 15.07.2026 по справі №916/1223/26 позов задовольнив частково.

Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) Компанiя Бласт i КО на користь ТОВ Строй енерго інвест переплату (аванс) за договором субпідряду № В1-М-03082023 від 03 серпня 2023 року в розмірі 289 410,21 грн, штраф за порушення строків виконання робіт у розмірі 210 079,23 грн, штраф за порушення строків виконання робіт більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів у розмірі 193 303,36 грн, а також штраф за порушення строку повернення авансу на 15 календарних днів і більше у розмірі 78 140,75 грн, а всього 770 934,25 грн.

Стягнув з ТОВ Компанiя Бласт i КО на користь ТОВ Строй енерго інвест заборгованість за Договором про надання послуг генпідряду № ГП-В1-М-03082023 від 03 серпня 2023 року у розмірі 66 501,84 грн.

Стягнув з ТОВ «Компанiя Бласт i КО» на користь ТОВСтрой енерго інвест витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 691,27 грн. У задоволенні решти вимог - відмовити.

12.08.2026 до суду ТОВ Компанiя Бласт i КО надійшла заява про розстрочення виконання рішення по справі №916/1223/26.

В обгрунтування заяви ТОВ Компанiя Бласт i КО зазначає, що одноразове стягнення всієї суми, присудженої рішенням суду, може істотно вплинути на можливість Товариства своєчасно виконувати поточні податкові зобов`язання, здійснювати виплати працівникам, виконувати укладені з контрагентами договори та продовжувати господарську діяльність.

У зв`язку із чим відповідач просить розстрочити виконання рішення шляхом затвердження плану погашення наявної заборгованості у загальному розмірі 848 127,36 грн: Вересень 2026 - 70 677, 28 грн, Жовтень 2026 - 70 677, 28 грн, Листопад 2026 - 70 677, 28 грн, Грудень 2026 - 70 677, 28 грн, Січень 2027 - 70 677, 28 грн, Лютий 2027 - 70 677, 28 грн, Березень 2027 - 70 677, 28 грн, Квітень 2027 - 70 677, 28 грн, Травень 2027 - 70 677, 28 грн, Червень 2027 - 70 677, 28 грн, Липень 2027 - 70 677, 28 грн, Серпень 2027 - 70 677, 28 грн та встановити, що останній платіж за наведеним графіком підлягає сплаті не пізніше 10 серпня 2027 року.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 17.08.2026 прийняв заяву ТОВ Компанiя Бласт i КО до розгляду, призначив судове засідання на 24.08.2026.

20.08.2026 до суду від позивача ТОВ Строй енерго інвест надійшли заперечення на заяву про розстрочення рішення, в яких воно зазначає, що відповідачем не доведено відсутність коштів, активів чи наявність дебіторської або кредиторської заборгованості, що перешкоджають виконанню рішення у повному розмірі.

Також позивач звертає увагу, що за наданими відповідачем трьома договорами убачається отримання ТОВ Компанiя Бласт i КО доходу зі своєї господарської діяльності до середини вересня 2026 року у розмірі 2 197 943,08 грн, з яких без надмірного фінансового навантаження на оплату податків, зборів, заробітних плат, внесків тощо, можливо здійснити погашення заборгованості перед позивачем на орієнтовну суму 555 000,00 грн, що становить 2/3 від всієї суми заборгованості.

На переконання позивача, відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами неможливість виконання судового рішення від 15.07.2026 у цій справі без його розстрочення, а відтак задля забезпечення балансу сторін у справі та з метою захисту прав кредитора на отримання присудженої суми заборгованості та досягнення гарантії виконання судового рішення, у задоволенні заяви ТОВ «Компанiя «Бласт i КО» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 15 липня 2026 року у справі №916/1223/26 слід відмовити.

24.08.2026 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він зазначає, що вартість договору підряду є валовою виручкою або договірною ціною, а не чистим прибутком підприємства та не вільним грошовим ресурсом, який може бути негайно вилучений з господарського обороту.

Отримані за договорами кошти мають конкретне господарське призначення та використовуються для: закупівлі будівельних матеріалів; оплати праці працівників; сплати податків, зборів та єдиного внеску; оплати послуг субпідрядників; транспортування та доставки матеріалів; оренди техніки та обладнання; покриття інших операційних витрат; виконання поточних договірних зобов`язань перед замовниками.

Отже, надходження за договорами підряду не можуть розглядатися як сума, яку відповідач може повністю спрямувати на погашення заборгованості перед одним кредитором без негативних наслідків для всієї господарської діяльності. Крім того, отримання остаточних платежів за договорами залежить від фактичного виконання робіт, їх прийняття замовниками, підписання відповідних актів та здійснення розрахунків контрагентами. Саме укладення договору ще не означає безумовного та миттєвого отримання чистого прибутку.

ТОВ «Компанiя «Бласт i КО» щодо розрахунків позивача щодо можливості сплати 555 000 грн зазначає, що ТОВ Строй енерго інвест застосовує умовний показник у розмірі 25% від майбутніх надходжень, які нібито можуть бути спрямовані на погашення заборгованості. При цьому жодного обґрунтування саме такого відсотка позивач не надає.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 24.08.2026 відклав судове засідання на 03.09.2026.

У судовому засіданні 03.09.2026 представник позивача проти задоволення заяви про розстрочення рішення заперечує. Представник відповідача просить заяву задовольнити у повному обсязі.

Проаналізувавши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення, заперечення позивача, господарський суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Згідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Приписами ч.1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо) сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також, серед іншого, враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору та наявність стихійного лиха, інших надзвичайних подій тощо.

Отже, надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка вчиняється останнім за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

При цьому судом враховується, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вказана норма процесуального закону не вимагає.

При цьому під відстроченням виконання рішення розуміється перерва у вчиненні виконавчих дій на певний, точно визначений строк, протягом якого виконавчі дії не проводяться, у зв`язку з існуванням обставин, за наявності яких вчасне виконання завдає шкоди правам або інтересам боржника або інших осіб.

Розстрочення - це спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановленні наперед.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України законодавство не передбачає одночасного застосування розстрочення та відстрочення судового рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Положення ГПК України не містять конкретного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ТОВ «Компанiя «Бласт i КО» обгрунтовуючи заяву про надання розстрочення виконання рішення суду вказує на неможливість одноразового стягнення всієї суми, присудженої рішенням суду, так як це може істотно вплинути на можливість Товариства своєчасно виконувати поточні податкові зобов`язання, здійснювати виплати працівникам, виконувати укладені з контрагентами договори та продовжувати господарську діяльність.

ТОВ «Компанiя «Бласт i КО» на підтвердження отримання доходів чи прибутку зараз чи в майбутньому та можливості погасити заборгованість у періоди, які він навів у заяві надає копії договорів підряду №15/07-2026 від 15 липня 2026 року, №27/07-2026 від 27 липня 2026 року, №28/07-2026 від 28 липня 2026 року виконання яких передбачає отримання підприємством доходу та дозволить спрямувати відповідні кошти на погашення заборгованості перед ТОВ «Строй енерго інвест».

На твердження відповідача, запропонований спосіб виконання рішення забезпечує баланс інтересів обох сторін: з одного боку, дозволяє боржнику зберегти господарську діяльність та отримувати дохід, а з іншого гарантує стягувачу поступове та повне отримання присуджених судом коштів.

Оцінивши надані відповідачем докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «Компанiя «Бласт i КО» та розстрочення виконання судового рішення у справі №916/1223/26 на 12 місяців.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.129-1 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.18 ГПК України рішення суду, які набрали законної сили є обов`язковими до виконання.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом. Присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи викладене, господарський суд, беручи до уваги матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, прийшов до висновку про те, що заява ТОВ Компанiя Бласт i КО підлягає задоволенню на підставі ст.331 ГПК України.

Керуючись ст.233-235,331 ГПК України,

постановив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанiя Бласт i КО про розстрочення виконання судового рішення суду у справі № 916/1223/26 задовольнити.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2026 у справі № 916/1223/26 строком на 12 місяців, а саме:

- до 30.09.2026 70 677, 28 грн;

- до 31.10.2026 - 70 677, 28 грн;

- до 30.11.2026 - 70 677, 28 грн;

- до 30.12.2026 - 70 677, 28 грн;

- до 31.01.2027 - 70 677, 28 грн;

- до 28.02.2027 - 70 677, 28 грн;

- до 31.03.2027 70 677, 28 грн;

- до 30.04.2027 70 677, 28 грн;

- до 31.05.2027 70 677, 28 грн;

- до 30.06.2027 70 677, 28 грн;

- до 31.07.2027 70 677, 28 грн;

- до 10.08.2027 - 70 677, 28 грн.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повна ухвала складена та підписана 07.09.2026

Суддя Демченко Тетяна Ігорівна