Ухвала суду № 139504727, 07.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"07" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/532/25

Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.,

розглянувши зареєстровану 21.08.2026 за вх. №15656/26 заяву Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України про заміну сторони виконавчого провадження по справі №916/532/25

За позовом: Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд.81, код ЄДРПОУ 38728376)

до відповідача: Державного підприємства Білгород-Дністровський морський торговельний порт (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд.81, код ЄДРПОУ 01125689)

за участі: Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород-Дністровський порт" (67707, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 81, код ЄДРПОУ 45213521)

про стягнення 69 279,63 грн,

установив:

Господарський суд Одеської області рішенням від 17.10.2025 по справі №916/532/25 позов задовольнив.

Стягнув з Державного підприємства Білгород-Дністровський морський торговельний порт на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) 3% річних у розмірі 10 970 (десять тисяч дев`ятсот сімдесят) грн 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 58 309 (п`ятдесят вісім тисяч триста дев`ять) грн 53 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 00 коп.

12.11.2025 Господарський суд Одеської області видав наказ про примусове виконання судового рішення.

21.08.2026 до суду від Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження по справі №916/532/25.

Обгрунтовуючи заяву позивач зазначає, що єдиний майновий комплекс ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» приватизований та переданий покупцеві ТОВ Топ-Оффер, що підтверджується договором купівлі продажу, серія та номер: 381, виданого 27.02.2025 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

У зв`язку із наведеним, правонаступником майнових прав і обов`язків ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» (код ЄДРПОУ 011256989) є ТОВ Топ-Оффер, який станом на 16.10.2025 змінив назву на ТОВ «Білгород-Дністровський порт» (код ЄДРПОУ 45213521).

Також розгляд цієї заяви позивач просив проводити без участі його представника.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 24.08.2026 прийняв заяву Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України до розгляду, призначив судове засідання на 03.09.2026.

У судове засідання 03.09.2026 представник відповідача та ТОВ «Білгород-Дністровський порт» не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст 334 ГПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Щодо строку розгляду заяви господарський суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Отже, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд установив, що згідно з оприлюдненим у системі «Prozorro продажі» відбувся аукціон із продажу єдиного майнового комплексу державного підприємства «Білгород Дністровський морський торговельний порт», де учасником та переможцем електронного аукціону стала компанія ТОВ Топ-Оффер.

11.12.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) та ТОВ Топ-Оффер було підписано попередній договір купівлі продажу єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Білгород Дністровський морський торговельний порт».

27.02.2025 між сторонами укладено Договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації Єдиного майнового комплексу Державного підприємства «Білгород Дністровський морський торговельний порт» шляхом викупу учасником, який один подав заяву на участь в аукціоні (далі Договір), зареєстрований у реєстрі №381.

22.08.2025 підписано акт приймання-передачі порту та 27.08.2025 здійснено державну реєстрацію майна за ТОВ Топ-Оффер.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 27.08.2025 № затверджено результати продажу об`єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу ДП «Білгород Дністровський морський торговельний порт». Пунктом 2 наказу приватизацію об`єкта малої приватизації завершено.

Пунктом 3.1 Договору установлено, що покупець, який придбав об`єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником його майнових прав і обов`язків відповідно до умов Договору та законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу плано

У відповідності до ч.2 ст. 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» з моменту переходу права власності на об`єкт приватизації покупець, який придбав об`єкт малої приватизації, зобов`язаний виконати всі умови договору купівлі-продажу об`єкта приватизації.

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачено, що особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Відповідно до абзацу 3 частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» після переходу в процесі приватизації права власності на єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства, заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну такого державного або комунального підприємства як сторони виконавчого провадження покупцем відповідного єдиного майнового комплексу.

Згідно з ч.1 ст.345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки.

Відповідно до ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно зі ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

За ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Варто зауважити, що для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною боржника в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині боржника.

Процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК України - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі №917/1339/16.

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15.05.2025 у справі № 917/1293/22 зазначено, що аналіз статті 28 Закону України,,Про приватизацію державного та комунального майна з огляду на її назву та зміст свідчить про те, що передбачене цієї нормою правонаступництво стосується саме осіб, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, тобто стосується саме покупця (власника) об`єкта приватизації, який в порядку правонаступництва і набуває майнових прав приватизованого підприємства. При цьому передбачене цією нормою правонаступництво хоча і є частковим, оскільки обмежується правом постійного користування земельною ділянкою, проте усі інші майнові права приватизованого підприємства передаються новому власнику в порядку правонаступництва у повному обсязі. Можливості правонаступництва майнових прав і обов`язків приватизованого підприємства іншою, ніж покупець (новий власник), особою зазначена спеціальна норма Закону не передбачає.

Господарський суд зазначає, що згідно з відомостями про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.10.2025, ТОВ «Топ-Оффер», код ЄДРПОУ: 45213521, адреса: 01104, Україна, місто Київ, вулиця Болсуновська, будинок, 23, кімната, 1, змінив назву на Товариство з обмеженою відповідальністю"Білгород-Дністровський порт", Limited Liability Company "Belgorod-Dnestrovskiy Port" (скорочене найменування іноземною мовою: LLC "BDP"), код ЄДРПОУ: 45213521, а також змінив юридичну адресу на: 67707,Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вулиця Шабська, 81.

На підставі наведеного суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України про заміну сторони виконавчого провадження по справі №916/532/25.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.129-1 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.18 ГПК України рішення суду, які набрали законної сили є обов`язковими до виконання.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст.233-235,334 ГПК України,

постановив:

1. Заяву Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України про заміну сторони виконавчого провадження по справі №916/532/25 задовольнити.

2. Замінити у наказі Господарського суду Одеської області про примусове виконання судового рішення від 12.11.2025 по справі № 916/532/25 боржника з Державного підприємства Білгород-Дністровський морський торговельний порт (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд.81, код ЄДРПОУ 01125689) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Білгород-Дністровський порт» (67707,Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вулиця Шабська, 81 код ЄДРПОУ 45213521).

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повна ухвала складена та підписана 07.09.2026.

Суддя Демченко Тетяна Ігорівна