Ухвала суду № 139504722, 31.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"31" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/547/25

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.,

Секретаря судового засідання Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Ленченко О.О. на підставі посвідчення;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача (скаржника): Плющаков С.М., Шевчук В.М. на підставі ордеру;

Від третьої особи: Кудрявцева О.В. (керівник); Подолич А.В.

Від органу ДВС: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича (вх №2-1553/26 від 04.08.2026) на дії державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Прасолової Аліни Сергіївни, подану у справі за позовом керівника Доброславської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південнівської міської ради Одеського району до фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: виробничо-комерційної приватної фірми «Вячеслава», про припинення володіння правом власності з одночасним закриттям реєстраційного розділу та усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у цій справі у задоволенні заявленого керівником Доброславської окружної прокуратури (далі прокурор) позову було відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 рішення від 10.07.2025 у цій справі було скасовано частково, з викладенням його резолютивної частини у наступній редакції: позов задовольнити частково; зобов`язати фізичну особу-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича (далі ФОП Плющаков С.М.) усунути перешкоди територіальній громаді м. Південне в особі Південнівської міської ради Одеського району Одеської області (далі - Південнівська міська рада) у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0086 га за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва кафе-бару загальною площею 79,9 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1392796851117); у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; розподілено судові витрати зі сплати судового збору.

08.12.2025 господарським судом було видано накази про примусове виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025.

04.08.2026 до господарського суду від ФОП Плющакова С.М. надійшла скарга на дії державного виконавця, відповідно до якої відповідач просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову від 20.07.2026 про відкриття виконавчого провадження №81533000, винесену державним виконавцем Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Прасоловою Аліною Сергіївною. Одночасно відповідачем було заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду з цією скаргою та витребування у органу державної виконавчої служби належним чином засвідченої копії усіх матеріалів виконавчого провадження № 81533000.

В обґрунтування поданої до суду скарги ФОП Плющаков С.М. посилається на прийняття державним виконавцем до виконання виконавчого листа, видача якого ГПК України не передбачена. Відповідач також зазначає, що в оскаржуваній постанові боржником зазначено фізичну особу Плющакова С.М., в той час як згідно рішення суду боржником є ФОП Плющаков С.М. Виконання рішення суду щодо ФОП здійснюється за правилами виконання судових рішень щодо юридичної особи, про що повинно бути зазначено в постанові про відкриття виконавчого провадження, а, отже, вказівка на статус боржника як фізичної особи у постанові про відкриття виконавчого провадження є неправомірною.

Скаржником також наголошено, що ухвалою суду від 19.02.2025 у цій справі було накладено арешт на бар загальною площею 79,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є фізична особа Плющаков С.М., який не є стороною у цьому виконавчому провадженні і не може нею бути в силу приписів ч. 7 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження». Чинність застосованих судом заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно фізичної особи, яка не є стороною виконавчого провадження, за твердженням відповідача, виключала можливість відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою від 10.08.2026 судом було прийнято скаргу до розгляду у засіданні суду на 24.08.2026 о 12:40 год, відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду зі скаргою та у задоволенні клопотання про витребування копій матеріалів виконавчого провадження, встановлено учасникам справи та органу державної виконавчої служби строк до 18.08.2026 для надання пояснень щодо скарги відповідача, визнано явку учасників судового процесу та органу державної виконавчої служби у судове засідання обов`язковою.

10.08.2026 до суду від виробничо-комерційної приватної фірми «Вячеслава» (далі ПФ «Вячеслава») надійшли заперечення на скаргу відповідача, у задоволенні якої третя особа просить відмовити з наступних підстав. Наведені скаржником доводи частково суперечать фактичним обставинам, установленим судовими рішеннями у справі №916/547/25, частково ґрунтуються на неправильному тлумаченні правового статусу фізичної особи-підприємця, правових наслідків забезпечення позову та підстав повернення виконавчого документа, а частково взагалі не стосуються предмета судового контролю за рішеннями та діями державного виконавця. ПФ «Вячеслава» звертає увагу, що ухвалою від 21.07.2026 по даній справі Верховним Судом було надано правову оцінку тим самим аргументам відповідача, а, отже, подання нової скарги не може бути способом повторного перегляду обставин, які вже були встановлені судами, або способом фактичного блокування виконання рішення, що набрало законної сили. ПФ «Вячеслава» наголошує, що необхідно розрізняти фактичний виконавчий документ і його найменування у постанові виконавця, вжиття виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження словосполучення «виконавчий лист» замість слова «наказ» не може свідчити про відсутність у державного виконавця законної підстави для відкриття провадження. При цьому твердження скаржника, що фізична особа ОСОБА_1 та ФОП Плющаков С.М. є особами з різним статусом ґрунтується на неправильному розумінні відповідачем правового статусу фізичної особи-підприємця. Запропонована відповідачем інтерпретація наслідків застосування заходів забезпечення позову у вигляді неможливості виконання рішення положеннями ГПК України не передбачена.

24.08.2026 до суду від прокурора також надійшли заперечення на скаргу відповідача, у задоволенні якої прокурор просить відмовити. Наявність ухвали про арешт майна згідно з позицією прокурора не може автоматично блокувати виконання судове рішення про знесення самочинного будівництва, за винятком наявності постановлених судових рішень про зупинення виконання рішення або про заборону вчинення конкретних виконавчих дій. Факт накладення арешту на об`єкт не легалізує самочинне будівництво та не змінює правової природи спірного майна. Таким чином, підстави для задоволення скарги відповідача на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження відсутні.

У судовому засіданні 24.08.2026, яке було проведено за участю прокурора, представників відповідача і третьої особи, судом було оголошено перерву до 31.08.2026 о 15:15 год.

31.08.2026 до суду від ФОП Плющакова С.М. надійшла відповідь на заперечення прокурора, у якій відповідач наводить наступні твердження щодо суті поданої скарги: прокурор взагалі не є стороною виконавчого провадження; доводи про розмежування обов`язків боржника юридичної особи і обов`язків боржника фізичної особи прокурором спростовані не були; постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 у справі № 916/547/25 є злочинним судовим рішенням, ухваленим на підставі підробленого офіційного документа; об`єкт нерухомого майна, зареєстрований на праві приватної власності за фізичною особою Плющаковим С.М., був і залишається законно збудованим об`єктом нерухомого майна на законно відведеній земельній ділянці; власник об`єкта нерухомого майна фізична особа не зобов`язаний жодним судовим рішенням вчиняти будь-які дії немайнового характеру щодо належного йому на праві приватної власності майна, а ФОП власником жодного майна не виступає; арешт накладений на майно саме фізичної особи, яка не була учасником справи № 916/547/25, не має жодних обов`язків немайнового характеру щодо належного їй на праві приватної власності об`єкту нерухомого майна, та не є стороною у виконавчому провадженні.

31.08.2026 до суду від ФОП Плющакова С.М. надійшла відповідь на заперечення третьої особи, у якій відповідач також зазначає, що ПФ «Вячеслава» не є стороною виконавчого провадження. ФОП Плющаковим С.М. наголошено, що ПФ «Вячеслава» не було спростовано правові висновки Великої Палати Верховного Суду, на які відповідач посилається у скарзі, у зв`язку з чим тлумачення тотожності правового статуту фізичної особи-підприємця та фізичної особи є необґрунтованими.

Південнівська міська рада та Південний відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників під час розгляду скарги відповідача, письмові пояснення щодо заявленої скарги від зазначених осіб також не надходили.

Розглянувши скаргу ФОП Плющакова С.М. на дії державного виконавця, господарський суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою від 19.02.2025 Господарським судом Одеської області у цій справі за заявою прокурора було накладено арешту на бар загальною площею, 79,9 кв.м, розташований за адресою: Одеська область, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27, (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1392796851117), реєстрація права власності на який за Плющаковим С.М. проведена 24.10.2017 державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскровим О.В. (індексний номер рішення 37841587 від 30.10.2017).

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 04.03.2026, позов прокурора було задоволено частково, зобов`язано ФОП Плющакова С.М. усунути Південнівській міській раді перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0086 га за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва кафе-бару загальною площею 79,9 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1392796851117).

08.12.2025 господарським судом було видано накази про примусове виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025, в тому числі, наказ про зобов`язання ФОП Плющакова С.М. усунути Південнівській міській раді перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою.

Постановами про повернення виконавчого документа №80035200 від 30.01.2026, №80790002 від 04.05.2026 державним виконавцем Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було двічі повернуто Південнівській міській раді виконавчі листи від 08.12.2025 у справі №916/547/25 про зобов`язання ФОП Плющакова С.М. усунути Південнівській міській раді перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення кафе-бару. Виконавчі листи були повернуті без виконання з посиланням на наявність арешту, накладеного на нерухоме майно Плющакова С.М. згідно з ухвалою суду від 19.02.2025 у справі №916/547/25.

20.07.2026 державним виконавцем Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Прасоловою Аліною Сергіївною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81533000 з примусового виконання виконавчого листа № 916/547/25 від 08.12.2025, виданого Господарським судом Одеської області, про зобов`язання ФОП Плющакова С.М. усунути Південнівській міській раді перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення кафе-бару.

Згідно відомостей з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №487532246 від 27.07.2026 власником кафе-бару загальною площею 79,9 кв. м., яке розташоване за адресою: Одеська обл., м. Южне, вулиця Хіміків, будинок 27, є Плющаков С.М. При цьому в реєстрі наявні відомості про державну реєстрацію обтяжень зазначеного майна згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.02.2025 у справі №916/547/25.

28.07.2026 Плющаков С.М. звернувся до державного виконавця Прасолової Аліни Сергіївни із заявою про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №81533000 від 20.07.2026.

До скарги на дії державного виконавця відповідачем було додано постанову про повернення виконавчого документа №51813576 від 30.06.2025, згідно з якою державним виконавцем було повернуто стягувачу наказ від 28.07.2016 у справі №916/4106/14 про зобов`язання ФОП Плющакова С.М. усунути ПФ «Вячеслава» перешкоди у праві постійного користування земельною ділянкою з посилання на наявність арешту, накладеного на нерухоме майно згідно з ухвалою суду від 19.02.2025 у справі №916/547/25.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є, у тому числі, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Аналогічні приписи містяться в частині першій статті 18 ГПК України.

Згідно з частиною першою статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 04.03.2026, ФОП Плющаков С.М. був зобов`язаний усунути Південнівській міській раді перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0086 га за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27.

Враховуючи закріплену Конституцією України та іншими законодавчими актами обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, суд доходить висновку, що постанова від 25.11.2025 має бути виконана ФОП Плющаковим С.М.

20.07.2026 державним виконавцем Південного відділу держаної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Прасоловою Аліною Сергіївною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81533000 з примусового виконання виконавчого листа № 916/547/25 від 08.12.2025, виданого Господарським судом Одеської області, про зобов`язання ФОП Плющакова С.М. усунути Південнівській міській раді перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення кафе-бару.

Згідно зі ст. 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В процесі вирішення даного спору, в тому числі, у касаційній скарзі відповідач наголошував, що спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки власником спірної будівлі є фізична особа, а не ФОП.

Господарський суд зазначає, що аргумент про належність майна фізичній особі, а, отже, неможливість виконання судового рішення, тепер наводиться відповідачем в якості підстави для скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Верховним Судом у постанові від 04.03.2026 у цій справі було зазначено, що чинне законодавство України не виокремлює такого суб`єкта права власності як ФОП. Зокрема, згідно з частиною першою статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Тобто право власності на нерухоме майно реєструється за фізичною особою незалежно від наявності у неї статусу підприємця.

У рішенні від 12.03.2026 у справі «Ващенко та Третяк проти України», ухваленому за результатами розгляду, зокрема, заяви № 74213/17, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) повторив, що право на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції під час його тлумачення у контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності охоплює вимогу про те, що коли суди остаточно вирішили спір між відповідними сторонами, їхнє рішення не повинно ставитися під сумнів. Юридична визначеність передбачає дотримання принципуjudicata, тобто принципу остаточності рішень, згідно з яким жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи і її нового вирішення. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами, а відповідне рішення може бути скасовано винятково для виправлення помилки, яка має дійсно основоположне значення для судової системи.

Оцінка доводам відповідача про державну реєстрацію права власності на майно за ним як за фізичною особою та неможливість знесення такого майна за позовом до цього ж відповідача із статусом фізичної особи-підприємця вже була надана судом за результатом вирішення спору по суті, в тому числі, у постанові Верховного Суду від 04.03.2026.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги принцип res judicata, господарському суду не вбачається підстав для надання повторної оцінки доводам відповідача в цій частині під час розгляду скарги.

У поданій до суду скарзі ФОП Плющаков С.М. стверджує, що вказівка на статус боржника як фізичної особи у постанові про відкриття виконавчого провадження №81533000 від 20.07.2026 є неправомірною, оскільки виконання рішення суду щодо ФОП здійснюється за правилами виконання судових рішень щодо юридичної особи.

Закон України «Про виконавче провадження» окремо не виділяє боржника, який має статус фізичної особи-підприємця від боржника, який такого статусу не має. Водночас вказаний Закон визначає особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи підприємця (ст. 52).

У межах виконавчого провадження №81533000 виконавець має забезпечити виконання судового рішення, постановленого у цій справі, яким відповідача зобов`язано знести об`єкт самочинного будівництва, а, отже, ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягає до застосуванню під час виконання судового рішення по даній справі. З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що наявність/відсутність у постанові державного виконавця вказівки на статус Плющакова С.М. як ФОП жодним чином не впливає на процедуру виконання рішення суду немайнового характеру.

Державним виконавцем під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №81533000 від 20.07.2026 дійсно було вказано, що така постанова винесена на примусове виконання виконавчого листа № 916/547/25 від 08.12.2025, виданого Господарським судом Одеської області, про зобов`язання ФОП Плющакова С.М. усунути Південнівській міській раді перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення кафе-бару.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

У цій справі судом 08.12.2025 було видано накази про примусове виконання постанови від 25.11.2025, що узгоджується із приписами ч. 1 ст. 327 ГПК України. Проте виконавцем в оскаржуваній постанові було зазначено про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа, видача яких здійснюється на виконання рішень, ухвалених за правилами ЦПК України. Проте, як обґрунтовано наголошувала ПФ «Вячеслава», необхідно розрізняти фактичний виконавчий документ і його найменування у постанові виконавця; вжиття виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження словосполучення «виконавчий лист» замість слова «наказ» не може свідчити про відсутність у державного виконавця законної підстави для відкриття провадження.

Враховуючи зміст постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №81533000 від 20.07.2026, суд доходить висновку, що така постанова була видана на виконання наказу, виданого судом у цій справі. Вжиття виконавцем у постанові словосполучення «виконавчий лист» замість слова «наказ» не може бути достатньою та самостійною підставою для визнання неправомірною та скасування постанови.

Господарським судом також відхиляються доводи ФОП Плющакова С.М. про неправомірність постанови, прийнятою виконавцем за наявності чинного арешту, накладеного судом на підставі ухвали від 19.02.2025 у цій справі, з огляду на наступне.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з ч. ч. 7, 8 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

У постанові від 29.04.2021 у справі № 922/3284/18 Верховний Суд виснував, що аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що заходи забезпечення позову вважаються такими, що втратили свою дію в силу положень частини сьомої статті 145 ГПК України після спливу дев`яноста днів з дня набрання законної сили рішенням суду, яким задоволено позов, якщо не відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення. При цьому суд не позбавлений права на скасування заходів забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи, заявленого в період їх дії.

При цьому у постанові від 22.02.2024 у справі № 910/9855/20 Верховним Судом вказано, що втрата дії заходів забезпечення позову в силу положень частини сьомої статті 145 ГПК України не передбачає необхідності постановлення судом ухвали про їх скасування, оскільки вони припиняють свою дію в силу закону.

Суд зазначає, що заходи забезпечення позову вживаються для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, тобто вжиті судом заходи не можуть бути перешкодою для виконання судового рішення. Таким чином, доводи відповідача у цій частині ґрунтуються на помилковому розумінні призначення інституту забезпечення позову.

Крім того, Верховним Судом в ухвалі від 26.06.2026 у цій справі було відхилено аналогічні доводи відповідача як необґрунтовані. Верховний Суд погодився із встановленою судами обставиною закінчення 90-денного строку дії заходів забезпечення позову, який слід розраховувати з дати прийняття постанови від 25.11.2025, на момент прийняття виконавцем оскаржуваної постанови (23.02.2026). При цьому в ухвалі Верховного Суду від 26.06.2026 вказано, що накладений у межах цієї справи арешт не може слугувати інструментом для блокування примусового виконання судового рішення в іншій справі №916/4106/14, і не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 9 ч. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги мету застосування судом заходів забезпечення позову, які не можуть слугувати інструментом для блокування примусового виконання судового рішення, враховуючи закінчення 90-денного строку з дня прийняття постанови судом апеляційної інстанції від 25.11.2025 на момент прийняття виконавцем оскаржуваної постанови, господарський суд доходить висновку про прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови з дотриманням вимог закону.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 «Справа «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З урахуванням висновків, до яких суд дійшов в процесі розгляду скарги, суду не вбачається за необхідне надавати оцінку іншим доводам, наведеним скаржником та іншими учасниками даного процесу.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про правомірність відмови у задоволенні скарги фізичної особи-підприємця Плющакова Сергія Миколайовича про визнання неправомірною та скасування постанови, винесеної державним виконавцем Південного відділу держаної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Прасоловою Аліною Сергіївною про відкриття виконавчого провадження №81533000 від 20.07.2026.

Керуючись ст. ст. 86, 234, 339-1, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити фізичній особі-підприємцю Плющакову Сергію Миколайовичу у задоволенні скарги на дії державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Прасолової Аліни Сергіївни.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повна ухвала складена 07.09.2026.

Суддя С.П. Желєзна