Рішення № 139504582, 07.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 Справа № 914/2066/26

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ,

до відповідача: Приватного підприємства «Аптечний склад «Данфарм», м. Львів,

про: стягнення 6634,62 грн.

Суддя І. Б. КОЗАК

Без виклику сторін.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Приватного підприємства «Аптечний склад «Данфарм» про стягнення 6634,62 грн.

Ухвалою суду від 06.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 05.08.2026 відмовлено в задоволенні клопотання ПП «Аптечний склад «Данфарм» про витребування доказів.

Правова позиція позивача.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов типового Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ у період з 01.12.2025 по 31.12.2025 у розмірі 5783,29 грн. Крім цього просить суд про стягнення 560,90 грн пені, 234,34 грн інфляційних втрат та 56,09 грн 3% річних.

Попередній розрахунок судових витрат:

- 2662,4 грн - сума сплаченого судового збору.

Правова позиція відповідача.

Проти задоволення позову відповідач заперечив повністю у відзиві на позовну заяву (вх.№20614/26 від 21.07.2026), в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що відповідач фізично не міг споживати природний газ оскільки газопостачання у квартирах №15, 17, 19 за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 6Г було опломбовано, відбір природного газу за вказаними адресами не здійснювався.

Згідно договору купівлі-продажу житлової квартир №19 за адресою: м.Львів, вул. Любінська, 6-Г укладеного між ПП «Аптечний склад «Данфарм» та ОСОБА_1 , від 17.07.2025 року вказана квартира була передана покупцю 17.07.2025 року та станом на 01.12.2025 року ПП «Аптечний склад «Данфарм» не належала.

Згідно договору купівлі-продажу житлової квартир АДРЕСА_1 укладеного між ПП «Аптечний склад «Данфарм» та ОСОБА_2 , від 06.02.2025 року вказана квартира була передана покупцю 06.02.2025 року та станом на 01.12.2025 року ПП «Аптечний склад «Данфарм» не належала.

Згідно договору купівлі-продажу житлової квартир АДРЕСА_2 укладеного між ПП «Аптечний склад «Данфарм» та ОСОБА_3 , від 28.03.2025 року вказана квартира була передана покупцю 28.03.2025 року та станом на 01.12.2025 року ПП «Аптечний склад «Данфарм» не належала.

З метою уникнення будь-яких непорозумінь, відповідач листом від 26 лютого 2026 року надіслав інформаційне повідомлення до оператора ГРМ (Львівська філія ТОВ «ГРМУ») про відчуження вказаних квартир з копіями зазначених договорів.

Той факт, що Оператор ГРМ своєчасно не оновив інформацію в інформаційній платформі Оператора ГТС та продовжував обліковувати вказані ЕІС-коди за відповідачем, не є підставою для покладення на відповідача обов`язку з оплати вартості природного газу, який він фактично не споживав та не міг спожити. Також позивачем подано до суду акти приймання-передачі природного газу, які підписані в односторонньому порядку та не місять жодних доказів споживання природного газу та показів приладів обліку газу, на підставі яких було зафіксовано споживання природного газу за вказаними адресами.

Таким чином, ПП «Аптечний склад «Данфарм» є неналежним відповідачем у даній справі, а вимоги позивача є безпідставними, у зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Обставини справи.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України » на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04 липня 2017 року №880 видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №917-р «Про визначення товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», позивача визначено постачальником «останньої надії» строком на три роки, як переможця конкурсу.

Після чого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2023 року № 793-р «Про визначення товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» постачальником «останньої надії» визначено Позивача постачальником «останньої надії» на період воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення без проведення конкурсу.

Позивачем з 02.12.2025 року розпочато постачання природного газу для забезпечення потреб відповідача, що підтверджується листом № 119/4.1.3-89938-2025 від 01.12.2025 року.

Постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» ( далі Договір) , затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів ( п.1 розділу VI Правил постачання природного газу, затвердженні Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2496 ).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТзОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ «Оператор Газотранспортної системи України».

Позивач зазначає про те, що у відповідача відсутні точки у Реєстрі споживачів іншого постачальника на інформаційні платформі Оператора ГТС, тому ПП «Аптечний склад «Данфарм» було автоматично зареєстровано в Реєстрі постачальників «останньої надії».

В інформаційній платформі споживач з ЕІС- кодами 56XN22C26248869N, 56XM22C26248871C, 56XM22C262488738, (відповідач) був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (позивач) у т.ч. у період з 02.12.2025 по 31.12.2025.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується: листом Оператора ГТС та інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10).

Позивачем було сформовано та направлено на адресу відповідача акт приймання-передачі природного газу №24639 від 31 грудня 2025 року та акт рахунок на оплату №2306 від 9 січня 2026 року за період з 02 грудня 2025 по 31 грудня 2025 року, відповідно до яких відповідачу було передано природний газ в обсязі 0,20480 тис. м.3 на загальну суму 5783,29 грн.

12.01.2026 року позивач направив на адресу відповідача вимогу №119/2.1.2-2205-2026 про сплату заборгованості за поставлений у грудні 2025 року природний газ, однак відповіді на вимогу не отримав.

26.02.2026 відповідач надіслав лист-повідомлення за вих.№3 до Львівської філії ТОВ «ГРМУ» у якому повідомив, що квартири до яких позивачем здійснювалось постачання природного газу не належить відповідачу оскільки були відчужені третім особам у зв`язку з чим просив не здійснювати жодних нарахувань по вказаних квартирах.

Станом на дату винесення рішення відповідачем не подано доказів оплати заборгованості.

Оцінка суду.

Правовідносини щодо розподілу природного газу, які виникли між сторонами врегульовані Законом України „Про ринок природного газу, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06.11.2015р., постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015р. „Про затвердження Типового договору розподілу природного газу.

Згідно ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Відповідно до п. 4 гл. 1 р. І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи.

Як встановлено п.п. 3, 4 глави 3 Розділу VI Кодексу договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. На письмову вимогу споживача Оператор ГРМ зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою Оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу.

Згідно з ч.1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки за точками комерційного обліку з ЕІС (код 56XN22C26248869N, 56XM22C26248871C, 56XM22C262488738) був відсутній постачальник природного газу, оператором ГРМ, в автоматичному режимі, віднесено споживача (відповідача за первісним позовом) з 02.12.2025 року до портфеля постачальника «останньої надії» (ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України») на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи.

Таким чином, відповідач приєднався до умов Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії», акцептування якого відбулось через споживання газу за відсутності іншого постачальника, докази чого містяться в матеріалах справи.

Пунктом 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ передбачено, що для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

З викладеного вбачається, що з моменту укладення між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, Оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу.

Газорозподільна система функціонує за принципом постійної та безперебійної наявності в системі газопостачання природного газу, який переміщується під тиском.

Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача (пункт 2 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ).

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Згідно абз. 4 п. 10 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу з новим споживачем укладається після припинення договору розподілу природного газу із споживачем, який звільняє об`єкт або приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2026 відповідач надіслав лист-повідомлення з вих.№3 до Львівської філії ТОВ «ГРМУ» у якому повідомив, що квартири до яких позивачем здійснювалось постачання природного газу не належить відповідачу оскільки були відчужені третім особам у зв`язку з чим просив не здійснювати жодних нарахувань по вказаних квартирах. До листа-повідомлення відповідачем були долучені копії договорів купівлі-продажу квартир №15 від 08.05.2025, №17 від 06.02.2026, №19 від 17.05.2025 в будинку №6-Г на вул. Любінській у м. Львові.

Разом з тим, відповідно з пункту 10 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ вбачається, що обов`язок повідомити Оператора ГРМ про припинення користування природним газом лежить саме на споживачу, який не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення об`єкта або приміщення повинен повідомити Оператора ГРМ про припинення користування природним газом. У разі ж неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем Оператора ГРМ про звільнення об`єкта або приміщення споживач повинен здійснювати оплату наданих йому послуг.

Відповідно до абзацу 1 пункту 6 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ якщо в результаті реконструкції чи технічного переоснащення вже підключеного до ГРМ об`єкта та/або зміни форми власності чи власника цього об`єкта є необхідність внесення змін до персоніфікованих даних споживача або укладання договору розподілу природного газу з новим власником, споживач (замовник) повинен самостійно звернутися до Оператора ГРМ з відповідною заявою про внесення змін до персоніфікованих даних або укладання договору розподілу природного газу.

Тобто з вказаного пункту вбачається, що саме споживач (замовник) повинен звернутися до Оператора ГРМ з заявою про внесення змін до персоніфікованих даних, а новий власник, в свою чергу, повинен укласти з Оператором ГРМ договір розподілу природного газу.

Означена позиція викладена в Постанові Верховного Суду №924/605/21 від 24.05.2022 року.

Таким чином, оскільки повідомлення відповідачем Оператора ГРМ про припинення користування природним газом відбулось із порушенням строків встановлених п. 10 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ саме відповідач повинен здійснювати оплату вартості спожитого природного газу.

Таким чином, враховуючи викладене, укладення Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», в означених в цій справі умовах, є підставним та правомірним, а стягнення з відповідача суми вартості природного газу за період з 02.12.2025 року по 31.12.2025 року є обґрунтованим.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Типовий договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом взаємних цивільних прав та обов`язків.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 5783,29 грн та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були ним спростовані.

Таким чином, позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати вартості спожитого газу, у зв`язку з неповідомленням оператора ГРМ про зміну власника.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за природний газ у розмірі 5783,29 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Пунктом 4.5 Типового договору визначено, що у разі порушення Відповідачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, за період зазначений позивачем, суд встановив правомірність до стягнення з відповідача 560,90 грн пені, 234,34 грн інфляційних втрат та 56,09 грн 3% річних у межах визначеного позивачем періоду. Таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Аптечний склад «Данфарм» (адреса: 79015, Львівська обл., місто Львів, вулиця Любінська, будинок 6; ідентифікаційний код: 23971226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; ідентифікаційний код 40121452, р/р НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», МФО банку: 320478) 5783,29 грн основного боргу, 560,90 грн пені, 234,34 грн інфляційних втрат, 56,09 грн 3% річних та 2662,4 грн судового збору.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

5. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Суддя Козак І.Б.