Ухвала суду № 139504450, 07.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2679/26

Суддя Господарського суду Київської області Янюк О. С. перевіривши матеріали

заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність

УСТАНОВИЛА:

1. 04.09.2026 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» до Господарського суду Київської області (далі суд) надійшла заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , заявник) від 03.09.2026 (вх. № 12034 від 04.09.2026) про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.

Водночас заявником у порядку абз. 2 п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) подано суду пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією Белінську Наталія Олександрівну (свідоцтво № 190 від 12.02.2013, далі Белінська Н.О.), яка, у свою чергу, також подала заяву про участь у даній справі (вх. № 4598/26 від 04.09.2026).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється КУзПБ, Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК України), іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених КУзПБ.

2. Перевіривши подану заяву суд вважає її такою, що не відповідає вимогам КУзПБ та ГПК України з наступних підстав.

2.1. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця.

Як зазначає ОСОБА_1 у своїй заяві, він не має статусу фізичної особи-підприємця, на підтвердження чого надає витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.09.2025 № 36012676. Однак із змісту вказаного витягу вбачається, що останній містить відповідні відомості про ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а не про заявника. Указане свідчить про невиконання ОСОБА_1 вимог п. 2 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.

2.2. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема: конкретизований список кредиторів (п. 3); опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна (п. 4); декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства (п. 11); проєкт плану реструктуризації (ч. 4).

Як убачається із наявних матеріалів, перелічені документи долучені ОСОБА_1 до його заяви, проте останні не можуть братися судом до уваги з огляду на наступне.

Із змісту ст. 116 КУзПБ вбачається, що перелічені вище документи додаються до заяви боржника в оригіналі, адже останні не виготовляються шляхом оформлення відповідних копій.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Так, до своєї заяви заявник долучає файл у форматі pdf під назвою:

«процесуальні документи», який підписаний шляхом накладення на нього електронного цифрового підпису 02.03.2026. У вказаному файлі містяться: конкретизований список кредиторів і боржників; опис майна (наявність/відсутність) тобто, перелік майна, яке на праві власності належить/неналежить боржнику; перелік обов`язкових документів наданих до заяви на відкриття справи про неплатоспроможність фізичної особи, згідно п. 4 ч. 1 ст. 116 КУзПБ та проєкт плану реструктуризації;

«декларації», підписаний шляхом накладення електронного цифрового підпису 02.03.2026. У вказаному файлі містяться: декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2023 рік; декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2024 рік; декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2025 рік та декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність станом на 01.02.2026 рік.

Суд зазначає, що накладення заявником 02.03.2026 електронного цифрового підпису на весь файл під назвою «процесуальні документи», який містить у собі 4 окремих документа, та накладення заявником електронного цифрового підпису 02.03.2026 на весь файл під назвою «декларації», який містить у собі 4 декларації, не може свідчити про надання юридичної сили оригіналу кожному окремому документу.

Таким чином, оскільки надані ОСОБА_1 документи не містять доказів накладення електронного цифрового підпису на кожний окремий документ, вважати, що останні є оригіналами електронних документів у суду підстав немає.

Крім того, відповідно до п. 5 ст. 116 КУзПБ декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.

Проте, як зазначалося вище, заявник надав декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність станом на 01.02.2026, що не відповідає п. 5 ст. 116 КУзПБ.

2.3. Пунктом 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ передбачено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.

Так, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень (абз. 3 ч. 2 ст. 30 КУзПБ).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», зокрема, встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб із 01.01.2026 у розмірі 3 328,00 грн.

Таким чином, загальна сума основної грошової винагороди арбітражного керуючого, яка повинна бути авансована заявником, становить 49 920,00 грн (3 328,00*5*3).

Водночас абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, зокрема, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування стосовно боржника справу про неплатоспроможність може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про неплатоспроможність додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом.

За таких обставин, законодавцем надано особі право під час звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подати або докази авансування заявником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у встановленому розмірі, або угоду, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим. При цьому, суд зазначає, що відповідна угода повинна бути укладена у порядку визначеному Цивільним кодексом України (далі ЦК України) із дотриманням умов, визначених КУзПБ.

Отже укладення заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим виключає здійснення авансування (виплати винагороди наперед) на дипозитний рахунок суду (де ця винагорода зберігається).

2.3.1. Із матеріалів заяви вбачається, що до останньої долучений договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 19.02.2026 (далі Договір), укладений із ОСОБА_3 проаналізувавши який суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У свою чергу, ст. 6 ЦК України, зокрема, визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З наведеного можна зробити висновок, що особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Приписи ч. ч. 2 та 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору. Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Так, відповідно до п.п. 3.4., 3.5. Договору заявник вносить (перераховує) оплату протягом 8 місяців по 6 240,00 грн на загальну суму 49 920,00 грн на депозитний рахунок суду в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність, до закриття провадження у справі. Кошти вносяться боржником на депозитний рахунок суду до 10.10.2026.

Отже вказаними умовами Договору до його виконання фактично залучено Господарський суд Київської області, який виступає як особа, яка приймає та зараховує на свій депозитний рахунок грошові кошти заявниці, призначені для виплати грошової винагороди арбітражному керуючому, тобто фактично здійснює зберігання коштів.

Проте з огляду абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, суд зазначає, що сторонами відповідного договору, який регулює оплату грошової винагороди, повинні бути тільки арбітражний керуючий, як особа яка отримує таку винагороду, та фізична особа-боржник. Залучення до виконання вказаного Договору суду є таким, що не узгоджується із цими приписами КУзПБ.

За таких обставин, долучений до заяви ОСОБА_1 договір із арбітражною керуючою Белінською Н.О. у відповідній редакції не може братися судом до уваги.

2.3.2. Водночас як зазначає заявник, ним, на депозитний рахунок суду, здійснена часткова оплата за укладеним з арбітражним керуючим Договором. На підтвердження чого долучає квитанції від 13.11.2025 № 531762866262 на суму 4 542,00 грн та від 13.02.2026 № 604447137322 на суму 4 542,00 грн. Усього на 9 084,00 грн, тоді як відповідно до умов Договору така сума станом на 04.09.2026 повинна бути не менше 37 400,00грн.

Ураховуючи зазначене, наявність доказів часткового авансування грошової винагороди керуючому реструктуризацією, та те, що наданий Договір не може братися судом до уваги, у заявника наявний обов`язок здійснити відповідне авансування у встановленому КУзПБ розмірі.

Таким чином, заявник повинен надати суду докази здійснення авансування грошової винагороди арбітражному керуючому у розмірі 40 836,00 грн (49 920,00 9 084,00).

2.4. Відповідно до вимог п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява, зокрема, повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Проте ОСОБА_1 вищевикладених вимог не дотримався та не зазначив у кого знаходяться оригінали доказів, копії яких ним долучені до заяви.

3. Додатково, суд звертає увагу на те, що за змістом ч. 5 ст. 34 КУзПБ у сукупності з ч. 1 ст. 113 КУзПБ передбачено застереження щодо боржника, який ініціює своє банкрутство, а саме, звертаючись до господарського суду з заявою про неплатоспроможність фізичної особи заявник зобов`язаний мати достатньо майна для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі (аналогічна правова позиція в постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 910/11518/20).

4. Відповідно до ч. 1 ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим КУзПБ для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Частиною 3 ст. 37 КУзПБ передбачено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог КУзПБ.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 174 ГПК України).

Ураховуючи те, що заявником подано відповідну заяву без дотримання вимог ст. 116 КУзПБ та ГПК України, суд вважає за необхідне залишити зазначену заяву без руху та надати ОСОБА_1 час для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 12, 76-78, 162, 174, 234-235 ГПК України, ст.ст. 2, 30, 37, 113, 116 КУзПБ, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 від 03.09.2026 (вх. № 12034 від 04.09.2026) про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність залишити без руху.

2. Запропонувати заявнику протягом десяти днів з дня отримання ним цієї ухвали виконати належним чином вимоги ст. 116 КУзПБ і ст. 162 ГПК України та надати (актуальні станом на день звернення з заявою до суду):

документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;

конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;

опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;

перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;

декларації про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства за 2023-2026 роки;

проєкт плану реструктуризації;

докази, які підтверджують авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 40 836,00 грн на депозитний рахунок Господарського суду Київської області (реквізити депозитного рахунку суду: назва установи - Господарський суд Київської області; код ЄДРПОУ - 03499945; реєстраційні рахунки (депозитний) UA 578201720355269002000014298; установа банку - ДКСУ місто Київ);

відомості відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

3. У разі невиконання заявником п. 2 зазначеної ухвали у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набрала законної сили 07.09.2026 та окремо від рішення оскарженню не підлягає.

Суддя О.С. Янюк

Повна ухвала складена 07.09.2026.