Рішення № 139504395, 04.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2026 р. Справа № 911/1785/26

Господарський суд Київської області у складі:

судді Фурсової С.М.,

за участю секретаря судового засідання Сеніної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Білоцерківської окружної прокуратури Київської області (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Шолом-Алейхема, будинок №38-А; код ЄДРПОУ 0290999621) в інтересах держави в особі

Відділу освіти Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області (09601, Київська область, Білоцерківський район, смт Рокитне, вулиця Заводська, будинок №2; код ЄДРПОУ 44118312)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС» (10003, місто Житомир, майдан Перемоги, будинок №10; код ЄДРПОУ 45440077)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 283 209,88 гривень

за участю представників сторін:

прокурор: Буковчаник Є.Ф.

від позивача: не з`явився

від відповідача: Радченко М.В.

Р У Х С П Р А В И

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС» про:

- визнання недійсними додаткових угод № 2 від 19.11.2025 та № 3 від 10.12.2025 до договору № 179 від 13.08.2025 про закупівлю товарів;

- стягнення 283 209,88 гривень, з яких: 153 636,73 гривень пеня, 129 573,15 гривень штраф.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 справу № 911/1785/26 передано на розгляд судді Фурсовій С.М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.07.2026 о 12:00 год., встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи, доказів.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС» надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовний вимог з таких підстав:

- підставою для ініціювання перегляду строків поставки стали об`єктивно непереборні чинники масові обстріли критичної інфраструктури України восени 2025 року, що призвели до тривалих та системних аварійних і планових відключень електроенергії. Зазначені обставини безпосередньо вплинули на виробничий процес виробника, унеможлививши роботу ліній у штатному режимі;

- Відділ освіти Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, діючи як самостійний суб`єкт господарювання та розпорядник коштів, оцінив вказані обставини як об`єктивні, та з метою фактичного забезпечення навчальних закладів обладнанням, свідомо пішов на укладання додаткових угод;

- відсутність сертифіката Торгово-промислової палати України (ТПП) не нівелює факту існування загальновідомих обставин (тривала військова агресія та її наслідки у вигляді руйнування енергосистеми), внаслідок чого обставини непереборної сили в кожному конкретному випадку підлягають оцінці незалежно від наявності сертифіката ТПП, базуючись на сукупності інших доказів;

- сторони діяли правомірно у межах підпункту 4 пункту 19 Особливостей (зі змінами), які дозволяють продовження строку виконання зобов`язань за наявності об`єктивних причин.

Водночас відповідач зазначає, що у даному випадку відсутні порушення інтересів держави та принципів ефективності закупівель, а розрахунок штрафних санкцій є безпідставним та помилковим.

Білоцерківською окружною прокуратурою Київської області подано відповідь на відзив.

Від представника відповідача 09.07.2026 отримано клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2026 відкладено підготовчого засідання на 07.08.2026.

Від Відділу освіти Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області 24.07.2026 надійшла заява про розгляд справи без участі її представника.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2026 об 11:00 год.

У судове засідання 04.09.2026 прокурор з`явився, підтримав заявлені вимоги.

Представники позивача та відповідача не з`явились. Про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з частиною першою статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі №11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 19.11.2025 та № 3 від 10.12.2025 до договору № 179 від 13.08.2025 про закупівлю товарів, а також стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків поставки товару.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час укладення додаткових угод № 2 від 19.11.2025 та № 3 від 10.12.2025 до договору № 179 від 13.08.2025 про закупівлю товарів сторони порушили вимоги підпункту 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 та пункт 5.2 договору № 179 від 13.08.2025 про закупівлю товарів.

Відділом освіти Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області 25.07.2025 розміщено оголошення про проведення відкритих торгів щодо придбання навчального обладнання (засоби навчання та обладнання для навчальних кабінетів фізики, хімії та математики) на загальну суму 1 902 000,00 гривень (ідентифікатор закупівлі UA-2025-07-25-007157-a).

Участь у цій закупівлі взяв один суб`єкт господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС» (код ЄДРПОУ 45440077), який був визнаний переможцем закупівлі.

Згідно з тендерною пропозицією учасника, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС» підтвердило повну, безумовну та беззаперечну згоду з усіма умовами закупівлі, визначеними в тендерній документації; ознайомлення та згоду з умовами договору про закупівлю.

13.08.2025 між Відділом освіти Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС» (постачальник) укладено договір № 179 про закупівлю товарів (далі Договір), за умовами якого:

- постачальник зобов`язується у 2025 році поставити замовникові засоби навчання та обладнання для навчальних кабінетів фізики, хімії та математики (ДК 021:2015:39160000-1 Шкільні меблі (ДК 021:39162100-6 Навчальне обладнання) (далі товар), визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а замовник зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначені цим Договором (пункт 1.1 Договору);

- обсяг закупівлі товару, що є предметом цього Договору, може бути зменшений залежно від реального фінансування замовника (пункт 1.3 Договору);

- постачальник гарантує, що товар, який є предметом Договору належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України (пункт 1.4 Договору);

- постачальник повинен поставити замовнику новий товар, якість якого відповідає умовам, встановленим чинним законодавством України для цієї категорії товару. Технічні та якісні характеристики товару повинні відповідати чинним нормативним актам (державним стандартам/технічним умовам/нормам) (пункт 2.1 Договору);

- ціна на товар становить 1 902 000,00 гривень, в тому числі ПДВ 317 000,00 гривень, за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам (кошти державного бюджету та коштів співфінансування Європейського Союзу) 1 521 600,00 гривень та за рахунок співфінансування із місцевого бюджету 380 400,00 гривень (пункт 3.2 Договору);

- ціна Договору може бути зменшеною за взаємною згодою сторін та згідно з іншими умовами, що передбачені цим Договором (пункт 3.4 Договору);

- розрахунок за поставлений товар здійснюється в розмірі 100 % упродовж 10 (десяти) робочих днів з дати поставки товару на адресу замовника на підставі наданого оригіналу видаткової накладної (пункт 4.3 Договору);

- місце поставки товару: 09601, Україна, Київська область, Білоцерківський район, селище Рокитне, вулиця Вокзальна, 46 (Рокитнянський ліцей № 1 Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області) (пункт 5.1 Договору);

- строк поставки товару: до 30.09.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами договірних зобов`язань (пункт 5.2 Договору);

- датою поставки товару є дата, коли товар передано у власність замовника в місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної. Товар вважається переданим замовнику у кількості та якості в місці поставки з моменту та на підставі підписаної сторонами видаткової накладної (пункт 5.7 Договору);

- право власності на товар переходить від постачальника до замовника з моменту підписання сторонами видаткової накладної та передання товару замовнику в місці поставки (пункт 5.8 Договору);

- постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару в терміни, встановлені цим Договором (підпункт 6.3.1 пункту 6.3 Договору);

- у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором (пункт 7.1 Договору);

- за непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару, або порушення строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний), постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної суми (пункт 7.2 Договору);

- сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом семи днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (пункт 8.2 Договору);

- доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України (пункт 8.3 Договору);

- Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін, скіплюється печатками сторін (за наявності) і діє до 31.12.2025, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (пункт 11.1 Договору).

Надалі сторони уклали:

- додаткову угоду № 1 від 18.08.2025 до договору про закупівлю товарів № 179 від 13.08.2025, відповідно до якої погоджено внести зміни та викласти в новій редакції пункт 1.2 вказаного Договору;

- додаткову угоду № 2 від 19.11.2025 до договору про закупівлю товарів № 179 від 13.08.2025, відповідно до якої погоджено продовжити строк передавання товару і викласти пункт 5.2 Договору в такій редакції: «Строк поставки товару: до 10.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами договірних зобов`язань.»;

- додаткову угоду № 3 від 10.12.2025 до договору про закупівлю товарів № 179 від 13.08.2025, відповідно до якої погоджено продовжити строк передавання товару і викласти пункт 5.2 Договору в такій редакції: «Строк поставки товару: до 20.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами договірних зобов`язань.»;

- додаткову угоду № 4 від 22.12.2025 до договору про закупівлю товарів № 179 від 13.08.2025, відповідно до якої погоджено внести зміни та викласти пункт 3.2 до Договору в новій редакції: «Ціна Договору становить 1 851 045,00 гривень, в тому числі ПДВ 308 507,50 гривень, за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам (кошти державного бюджету та коштів співфінансування Європейського Союзу) 1 470 645,00 гривень та за рахунок співфінансування із місцевого бюджету 380 400,00 гривень».

23.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС» забезпечило виконання договору про закупівлю товарів № 179 від 13.08.2025 та поставило позивачу товар на загальну суму 1 851 045,00 гривень, про що свідчить підписана видаткова накладна № 1 від 23.12.2025.

Згідно з платіжними інструкціями № 1 від 24.12.2025 (внутрішні номери 476399318 та 476399432) перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС» 1 470 645,00 гривень та 380 400,00 гривень відповідно.

Прокурор зазначає, що продовження строку поставки товарів за вказаний договором відбулось за відсутності належного документального підтвердження об`єктивних обставин, що є підставою для визнання вказаних додаткових угод недійсними.

Крім того, посилаючись порушення строків поставки товару, прокурор зазначив про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій на підставі пункту 7.2 договору № 179 від 13.08.2025 про закупівлю товарів.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді.

Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що прокурор може представляти інтереси держави у суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (частини третя, четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, про що зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17.

Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора».

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Неефективне витрачання бюджетних коштів може порушувати економічні інтереси держави.

Питання захисту інтересів держави у бюджетній сфері, зокрема, щодо використання бюджетних коштів в умовах воєнного стану, дотримання умов договорів, укладених за результатами публічних закупівель, виконання зобов`язань за ними стосовно строків, належної якості та комплектації постачання товарів, робіт і послуг, є пріоритетним.

Крім того, навчальні моделі, обладнання для кабінетів необхідні для здійснення навчання учнів, але у зв`язку з укладенням оскаржуваних додаткових угод, вказані предмети в повному обсязі до закладу освіти не доставлені в строк до 30.09.2025 (термін поставки відповідно до Договору у першій його редакції).

Звернення прокурора з вказаним позовом спрямоване на захист і відновлення зазначених державних інтересів, оскільки визнання недійсними оскаржуваних додаткових угод та стягнення коштів за прострочення виконання договірних зобов`язань сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, дисциплінуватиме постачальників до своєчасного виконання покладених на них обов`язків, а отже і сприятиме створенню належних умов для здобуття освіти.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організаційна-правова форма Відділ освіти Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області орган місцевого самоврядування.

Відділ освіти Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, як орган місцевого самоврядування, та який у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля товару за договором), уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та сфері публічних закупівель.

Однак, Відділ освіти Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області, укладаючи оскаржувані додаткові угоди всупереч законодавству про публічні закупівлі, саме сприяло порушенню цих інтересів держави, тим самим є органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, однак неналежно здійснює їх.

Порушення норм законодавства у сфері публічних закупівель у зв`язку з укладенням всупереч вимог закону додаткових угод, призвело до безпідставної зміни істотних умов договору про закупівлю після його укладення, за відсутності документального підтвердження об`єктивних обставин, що спричинили продовження строків поставки товару.

Тобто, прокурором належним чином обґрунтовано підстави для звернення до суду з даним позовом.

Листами 08.05.2026 за № 50/2-4783вих-26 та від 22.05.2026 за № 50/2-5331вих-26 Білоцерківською окружною прокуратурою Київської області поінформовано Відділ освіти Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області про виявлені порушення вимог законодавства при укладенні оскаржуваних додаткових угод та з`ясовано питання щодо вжиття заходів з метою усунення таких порушень.

При цьому, відповідно до листа від 29.05.2026 за № 01-09/317 Відділ освіти Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області повідомив прокуратуру, що заходи стосовно визнання недійсними додаткових угод № 2 від 19.11.2025 та № 3 від 10.12.2025 до договору № 179 від 13.08.2025 про закупівлю товарів, стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань ним не вживались внаслідок відсутності видатків на сплату судового збору. Водночас Відділ освіти Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської не заперечував щодо представництва його інтересів в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратур».

Листом від 09.06.2026 за № 50/2-6127вих-26 прокурор повідомив позивача про намір звернення до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Відділу освіти Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської про визнання недійсними додаткових угод та стягнення штрафних санкцій у розмірі 283 209,88 гривень.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» для представництва прокурором інтересів держави в суді у даній справі.

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснення закупівель в умовах воєнного стану врегульовано Законом України «Про публічні закупівлі» (далі Закон) з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 за № 1178 (далі Особливості).

Законом встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад, з метою забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Згідно зі статтею 5 Закону закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до пункту 17 Особливостей договір про закупівлю за результатами проведеної закупівлі згідно з пунктами 9-2, 10, 80, 86, 88, 89, 91 цих Особливостей укладається відповідно до ЦК України з урахуванням положень статті 41 Закону, крім частин другої-п`ятої, сьомої-дев`ятої статті 41 Закону, та цих Особливостей.

Зазначена вище закупівля проведена замовником та Договір був укладений сторонами відповідно до пункту 10 Особливостей, шляхом відкритих торгів з Особливостями, внаслідок чого підстави внесення змін до істотних умов Договору в умовах воєнного стану передбачені пунктом 19 Особливостей.

Системне тлумачення норм ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі» свідчить, що визначена сторонами у Договорі така умова як строк виконання зобов`язань поставка товару, є істотною умовою договору про закупівлю.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 927/863/23, від 30.04.2024 у справі № 927/782/23 тощо.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає з суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частинами третьою та четвертою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України «Про публічні закупівлі», норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм ЦК України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22.

Так, особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону, яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини п`ятої статті 41 Закону).

Зазначена норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21 тощо.

Таким чином, спеціальним законодавством встановлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 41 цього Закону.

Окрім того, відповідно підпункту 4 пункту 19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного, у тому числі відповідно до пункту 10 цих Особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Тобто, неухильним аспектом при застосуванні підпункту 4 пункту 19 Особливостей при продовженні строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт є наявність документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної договором.

За змістом пунктів 8.1-8.3 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом семи днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 907/811/21.

Сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Укладенню оскаржуваних додаткових угод не передувало будь-яке надання документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі, визначених пунктом 8.3 Договору.

Причинами продовження строку передавання товару за Договором та підставою укладення вищезазначених додаткових угод № 2 від 19.11.2025 та № 3 від 10.12.2025, виходячи з їх змісту визначено неможливість поставки товару через затримку отримання супутніх документів, які необхідно надати на виконання пункту 2.4 Договору.

Відповідно до листа № 1 від 02.12.2025, на який є посилання в додатковій угоді № 3 від 10.12.2025 до Договору та копія якого наявна в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС Трейд» як виробник засобів навчання та обладнання для навчальних кабінетів фізики, хімії та математики, повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС», що у зв`язку зі складною ситуацією з відключенням світла, не має можливості швидко виготовляти товар, внаслідок чого строк поставки за Договором зміщуються.

Місцем поставки товарів є: 09601, Україна, Київська область, Білоцерківський район, селище Рокитне, вулиця Вокзальна, 46 (Рокитнянський ліцей № 1 Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області) (пункт 5.1 Договору). Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС Трейд» знаходяться в місті Житомир, а виробничі потужності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС Трейд» за адресою: Житомирська область, село Оліївка, вулиця Олександра Білаша, 1.

Отже, з наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС» листів вбачається лише констатація факту настання обставин, які обумовлені широкомасштабною триваючою військовою агресією російської федерації проти України та існували на момент укладення Договору сторонами, за відсутності документального підтвердження, яким чином зазначені обставини вплинули на реальну можливість виконання зобов`язання за Договором. При цьому, у листі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС Трейд» від 24.11.2025 за № 24/11-25-1 зазначено, що з 23.10.2025 на виробничих потужностях підприємства відбувають систематичні та непередбачувані відключення електроенергії (графікові та аварійні) внаслідок масованих обстрілів енергетичної інфраструктури, що призводить до запровадження аварійних/стабілізаційних графіків. Тобто, настання таких обставин (з 23.10.2025) відбулось пізніше, ніж первісно визначний у Договорі строк поставки товару до 30.09.2025.

Так, загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно супроводжується оголошенням повітряних тривог, не рідко відключенням світла внаслідок ракетних атак (атак БПЛА) та впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

Вказані обставини існували до моменту оголошення закупівлі та на момент підписання Договору. Це не є обставиною, яка виникла після укладення Договору і яку неможливо було врахувати під час його підписання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС» не надано доказів того, що вказані обставини неможливо було передбачити на момент подання тендерної пропозиції та підписання Договору. При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС» є господарюючим суб`єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності, у тому числі в умовах воєнного стану.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Окрім того, суб`єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність приймає, як сприятливі наслідки такої господарської діяльності, так і несприятливі, а тому, підписуючи договір товариство мало здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, з урахуванням того, що договір між сторонами укладено відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі» (постанова Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №916/410/23).

Підписуючи Договір, постачальник, який взяв участь у конкурентній процедурі та був визнаний її переможцем, мав оцінити ризики несвоєчасного його виконання та негативні наслідки для себе та контрагента, у зв`язку з цим.

Тобто, постачальник, здійснюючи свою господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов`язані з цим ризики, зокрема, наявність реальної можливості виконання умов Договору в частині своєчасної поставки товару, у тому числі, з урахуванням обставин укладання Договору під час дії на території України воєнного стану, у зв`язку з чим товариство мало усвідомлювати, що під час виконання Договору можуть мати місце певні обставини (як-то ракетні обстріли енергетичної інфраструктури України, тривалі повітряні тривоги, введення комендантської години, перебої з електропостачанням тощо), пов`язані з повномасштабною військовою агресією проти України.

На час проведення закупівлі та укладення Договору наведені обставини вже існували не перший рік, внаслідок чого підписуючи Договір та погоджуючись щодо строків виконання зобов`язань, відповідач повинен був це усвідомлювати та передбачати ризики, які можуть виникнути з її існуванням. Крім того, необхідно було врахувати вказане при наданні згоди на поставку товару, який не лише був в нього відсутній, а який взагалі ще не вироблявся.

Підписавши Договір, відповідач засвідчив можливість та згоду виконати домовленість, тобто добровільно взяв на себе зобов`язання виконати поставку у повному обсязі в обумовлений Договором строк. Умова щодо строку поставки товару, обумовленого Договором, включена замовником до тендерної документації під час проведення публічної закупівлі.

Приймаючи участь у торгах, відповідач надав тендерну пропозицію, відповідно до змісту якої засвідчив, що має можливість та погоджується виконати вимоги замовника та договору; учасник процедури закупівлі повідомив, що ознайомлений та погоджується з істотними умовами, що обов`язково будуть включені в договір та проєктом відповідного договору, що викладений додатком № 5 до тендерної документації.

У вказаному проєкті Договору був передбачений пункт 5.2, в якому встановлювався термін поставки товару до 30.09.2025.

Всупереч умовам Договору, відповідач у встановлені строки договірні зобов`язання не виконав та, натомість, ініціював укладення оскаржуваних додаткових угод вже після закінчення строку поставки товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС Трейд», взявши на себе зобов`язання за Договором, погодилося із передбаченою ним відповідальністю за прострочення його виконання, а позивач, у свою чергу, мав на меті використати результати отриманого за Договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на нього повноважень у сфері освіти.

Договір № 179 від 13.08.2025 укладено із застосування процедури відкритих торгів з Особливостями, а тому замовник (позивач) мав законні очікування на правомірну поведінку постачальника як суб`єкта господарювання щодо виконання останнім умов Договору, як наслідок, отримання належного результату виконання зобов`язання у строки, які передбачено тендерною документацією та Договором.

Натомість, на підставі додаткових угод № 2, № 3 до Договору відбулася зміна істотних умов у зобов`язанні. Такі зміни, за відсутності законодавчо визначених підстав для їх застосування, призводять до порушення принципів проведення закупівель та інтересів держави у сфері контрою за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, додаткового та неефективного витрачання бюджетних коштів, які першочергово мали бути використані за рахунок цільових державних коштів.

Дії сторін Договору щодо необґрунтованого продовження строків поставки товару шляхом укладення додаткових угод суперечать меті Закону України «Про публічні закупівлі». Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Укладення оскаржуваних додаткових угод до Договору щодо продовження строку виконання зобов`язання за відсутності для цього документально підтверджених об`єктивних обставин, у тому числі обставин непереборної сили, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. А можливість зміни строку поставки товару внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду, зокрема, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17, від 25.06.2019 у справі № 913/308/1812, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 01.06.2020 у справі № 913/368/19,від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 19.08.2020 у справі № 925/47/19, від 09.09.2020 у справі №921/524/18 та інших.

Відповідач у встановлені строки не виконав умови Договору у повному обсязі та ініціював продовження строку поставки товарів, надавши листи, які не містять документального підтвердження об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, не доводить безпосереднього впливу обставин на строки виконання ним зобов`язання за Договором та не підтверджує відповідні обставини саме для даних правовідносин, носить суто формальний характер і лише констатує обставини, викликані воєнним станом в Україні, які були відомі Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС» ще на етапі участі у торгах.

Крім цього, відповідно до статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, об`єктивними обставинами, з якими стаття 617 ЦК України пов`язує можливість звільнення від відповідальності за порушення (одним з видів якого є прострочення зобов`язання) є наступні: 1) випадок; 2) обставини непереборної сили.

Натомість, підстави, зазначені Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС» в своїх листах, якими ініційовано укладення додаткових угод № 2, № 3, не доводять виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку виконання зобов`язань за Договором з огляду на наступне.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, згідно зі статтею 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин, навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанова Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина друга статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).

У постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 Верховний Суд, щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що: «- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності; - форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; - наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката».

Окрім того, у пункті 8.28 постанови від 22.12.2022 у справі № 916/3577/21 Верховний Суд звернув увагу, що підставою для зміни істотних умов договору, можуть бути лише обставини, що виникли після його підписання та впливають на виконання зобов`язання сторін за договором (див. схожий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.10.2018 у справі № 910/23585/17).

Відповідно до висновків, викладених у постановах від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 та від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, Верховний Суд виснував, що ключовими відмінностями між непереборною силою та невідворотною обставиною є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості та докази наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), невідворотної зміни обставин та їх впливу на неможливість своєчасної поставки товару постачальником, обґрунтування проведення аналізу причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконувати зобов`язання та такими обставинами.

З урахуванням наведеного, введення воєнного стану, відсутністю робочої сили, затримка матеріалу, відключення електроенергії тощо, не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Вищевикладене свідчить про те, що відповідач ініціював укладення додаткових угод за відсутності належного документального підтвердження об`єктивних обставин, які спричинили продовження строку поставки товару, а отже з порушенням вимог пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підпункту 4 пункту 19 Особливостей, що є підставою для визнання вказаних додаткових угод недійсними в судовому порядку.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Частиною першою та другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживань правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).

На підставі частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Враховуючи те, що додаткові угоди № 2 від 19.11.2025 та № 3 від 10.12.2025 до договору № 179 від 13.08.2025 про закупівлю товарів є недійсними на момент їх укладення, оскільки суперечать вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підпункту 4 пункту 19 Особливостей, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до статті 16, частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, а тому позовні вимог в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 153 636,73 гривень пені та 129 573,15 гривень штрафу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України, однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтями 626, 627 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Отже, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 судом сформульовано висновок про те, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

За приписами частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 5.2. Договору строк поставки товару визначено до 30.09.2025.

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару в терміни, встановлені цим Договором (підпункт 6.3.1 пункту 6.3 Договору).

Приписами статей 610, 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару, або порушення строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний), постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної суми (пункт 7.2 Договору)

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

Оскільки додаткові угоди № 2 та № 3 до Договору є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем і відповідачем щодо строку поставки товару має регулюватись пунктом 5.2 Договору, відповідно до якого кінцевим терміном є 30.09.2025.

Тлумачення положень частини третьої статті 549 ЦК України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов`язання.

Таким чином, оскільки відповідач допустив прострочення поставки товару, у відповідності до наведених вище норм чинного законодавства, усталеної судової практики та умов Договору, прокурором нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 153 636,73 гривень пені, розрахованої за період з 01.10.2025 по 22.12.2025 та 129 573,15 гривень штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів, виходячи з ціни Договору та вартості товару, що становить 1 851 045,00 гривень (з урахуванням додаткової угоди № 4 від 22.12.2025 до Договору).

Перевіривши розрахунки пені та штрафу, з урахуванням дати поставки товару, суд зазначає, що такі розрахунки є арифметично та методологічно правильними, а відтак заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У статті 77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи статті 79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам відповідача оцінка судом не надається, оскільки вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі позивача Відділу освіти Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 283 209,88 гривень задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 19.11.2025 до договору № 179 від 13.08.2025 про закупівлю товарів, укладеного між Відділом освіти Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС».

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 10.12.2025 до договору № 179 від 13.08.2025 про закупівлю товарів, укладеного між Відділом освіти Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС» (10003, місто Житомир, майдан Перемоги, будинок №10; код ЄДРПОУ 45440077) на користь Відділу освіти Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області (09601, Київська область, Білоцерківський район, смт Рокитне, вулиця Заводська, будинок №2; код ЄДРПОУ 44118312) пеню у розмірі 153 636,73 гривень та штраф у розмірі 129 573,15 гривень.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС» (10003, місто Житомир, майдан Перемоги, будинок №10; код ЄДРПОУ 45440077) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі України, будинок №27/2; код ЄДРПОУ 02909996) витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 723,32 гривень.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 04.09.2026 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2026.

Прокурор: Білоцерківська окружна прокуратура Київської області (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Шолом-Алейхема, будинок №38-А; код ЄДРПОУ 0290999621)

Позивач: Відділ освіти Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області (09601, Київська область, Білоцерківський район, смт Рокитне, вулиця Заводська, будинок №2; код ЄДРПОУ 44118312)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІЗ ЛАБС» (10003, місто Житомир, майдан Перемоги, будинок №10; код ЄДРПОУ 45440077)

Суддя С.М. Фурсова