Рішення № 139504394, 04.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2026 р. Справа № 911/1798/26

Господарський суд Київської області у складі:

судді Фурсової С.М.,

за участю секретаря судового засідання Сеніної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альта Експерт» (01103, місто Київ, Залізничне шосе, будинок №57; код ЄДРПОУ 37002806)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Травень 21» (09114, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Зенітного полку, будинок №10 А; код ЄДРПОУ 38168784)

про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився.

Р У Х С П Р А В И

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Альта Експерт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Травень 21» про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 22.05.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 справу № 911/1798/26 передано на розгляд судді Фурсовій С.М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.07.2026 о 12:30 год., встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи, доказів.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Травень 21» через підсистему «Електронний суд» 03.07.2026 надійшов відзив, в якому зазначено наступне: право оренди позивача припинене; обов`язок позивача повернути майно відповідачу виник; майно не повернуте; право відповідача на стягнення неустойки виникло безпосередньо із закону; позивач не спростував існування цієї вимоги; заява про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України; обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним та не відновлює жодного його права.

За наведених обставин, відповідач вважає, що відсутні як матеріально-правові, так і процесуальні підстави для визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У підготовчому засіданні 10.07.2026 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання, оскільки строк на подання відповіді на відзив станом на дату засідання ще не закінчився. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та час його проведення повідомлявся завчасно та належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2026 відкладено підготовче засідання у справі на 07.08.2026 о 12:00 год.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Альта Експерт» 13.07.2026 подано відповідь на відзив, в якій просить позовні вимоги задовольнити з підстав невідповідності спірної заяви про зарахування приписам статей 601, 602 Цивільного кодексу України, що, на його думку, є підставою для визнання такої заяви недійсною з огляду на частину першу статті 203, частину першу статті 215 вказаного Кодексу.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Травень 21» через підсистему «Електронний суд» 20.07.2026 надійшли заперечення на відповідь на відзив з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог з наведених у них підстав.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.09.2026 о 12:00 год.

У судове засідання 04.09.2026 з`явився представник позивача, який наполягав на задоволенні позовних вимог. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та час його проведення повідомлявся завчасно та належним чином.

Згідно з частиною першою статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі №11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

З огляду на викладене, подання сторонами заяв по суті справи, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

06.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬВАР» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Травень 21» (орендодавець) був укладений договір оренди нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим № 551 (далі Договір оренди).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 Договору оренди орендодавець зобов`язується передати орендарю у тимчасове платне користування та володіння частину нежитлової будівлі, літера «А-2», розташованої за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Грибоєдова, будинок 10-а, на умовах, визначених даним Договором. Загальна площа оренди за даними технічного паспорту складає 4441,00 квадратних метрів.

Пунктами 2.8, 2.11 Договору оренди передбачено, що передача об`єкту оренди орендарю, повернення об`єкту оренди орендарем за цим Договором здійснюється виключно на підставі актів приймання-передачі об`єкту оренди (в оренду та/або з оренди), підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками сторін. Об`єкт оренди вважається повернутим (переданим) орендодавцю з моменту підписання сторонами акту передачі-приймання об`єкту оренди з оренди. Після закінчення дії даного Договору або його дострокового розірвання, орендар звільняє об`єкт оренди і надсилає та/або передає орендодавцю акт передачі-приймання об`єкту оренди з оренди.

За умовами пунктів 5.1-5.3 Договору оренди підставою для сплати орендарем орендної плати є рахунки, які надаються орендодавцем до 10 числа поточного місяця.

Оплата орендної плати здійснюється орендарем до 20-го числа кожного поточного оплачуваного місяця авансовим платежем на банківський рахунок орендодавця згідно виставлених орендодавцем рахунків.

Оплата орендної плати здійснюється орендарем в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових сум на банківський рахунок орендодавця, реквізити якого визначені в рахунках на оплату

Пунктом 17.1 Договору оренди (в редакції договору від 28.05.2020 про внесення змін та доповнень до Договору оренди нерухомого майна від 06.07.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим № 551) визначено, що він набуває чинності з 06.07.2017 і діє до 31.12.2029.

Порядок зміни умов договору. Порядок розірвання договору врегульовано розділом 18 Договору оренди.

Відповідно до підпунктів 18.3.1-18.3.3 пункту 18.3 Договору оренди сторони досягли домовленості, що Договір достроково припиняє дію в разі загибелі об`єкту оренди, в разі набрання законної сили судовим рішенням про розірвання договору, в разі, якщо орендар не сплатив орендну плату протягом одного місяця. В цьому випадку орендодавець надсилає орендарю письмове повідомлення про необхідність оплати орендної плати протягом 30-денного терміну та попередження про подальше розірвання даного Договору у випадку несплати суми заборгованості. В разі, якщо протягом 30 календарних днів з моменту одержання повідомлення орендарем, орендар не сплатив суму заборгованості або не підписав додаткову угоду про розірвання договору оренди, то на 31 день з моменту одержання орендарем повідомлення, даний договір вважається розірваним.

06.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬВАР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Травень 21» було підписано акт приймання-передачі об`єкту оренди до договору нерухомого майна від 06.07.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим № 551, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Травень 21» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬВАР» прийняло в орендне користування частину нежитлової будівлі, літера «А-2», розташованої за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Грибоєдова, будинок 10-а, загальною площею за даними технічного паспорта 4441,00 квадратних метрів.

11.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Травень 21» (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬВАР» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альта Експерт» (новий орендар) був укладений договір про заміну сторони та внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 06.07.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим № 551 (далі Договір про заміну сторони).

Пунктами 1, 2 Договору про заміну сторони передбачено, що орендар передає, а новий орендар приймає на себе всі права та обов`язки орендаря за Договором оренди, а орендодавець підтверджує свою згоду із тим, що починаючи з 11.07.2023 орендар у Договорі оренди буде змінений новим орендарем.

Пунктом 6 Договору про заміну сторони передбачено, що сторони домовились доповнити пункт 3.2 Договору оренди підпунктом 3.2.1 та викласти його в наступній редакції: «Не зважаючи на інші умови Договору оренди, розмір орендної плати починаючи з 01.02.2023 до закінчення терміну дії договору включно за один місяць оренди об`єкту оренди в розмірі 400 000,00 (чотириста тисяч) гривень 00 копійок, без ПДВ.».

11.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Травень 21», Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬВАР» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Альта Експерт» склали акт приймання-передачі до Договору оренди нерухомого майна від 06.07.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим № 551 та до Договору про заміну сторони та внесення змін від 11.07.2023, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим № 1056, відповідно до умов якого у присутності та зі згоди орендодавця орендар передав, а новий орендар прийняв в тимчасове платне користування на умовах оренди частину нежитлової будівлі, літера «А-2», розташованої за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Грибоєдова, будинок 10-а, загальною площею за даними технічного паспорта 4441,00 квадратних метрів.

Унаслідок укладання вказаних правочинів між сторонами цього спору виникли договірні відносини.

Позивач зазначає, що про наявність повідомлення про розірвання Договору оренди він дізнався з повторної вимоги від 26.06.2024, станом на момент отримання якої заборгованість з орендної плати перед відповідачем була відсутня. При цьому, виходячи з формулювання підпункту 18.3.3 пункту 18.3 Договору оренди, право на одностороннє розірвання Договору оренди повинно бути реалізовано у погоджувальному сторонами порядку, а визначальним моментом реалізації права на одностороннє розірвання договору є встановлення факту отримання орендарем (позивачем) повідомлення про сплату орендної плати та можливе розірвання договору, встановлення факту невиконання такого повідомлення орендарем (позивачем). Дійсність Договору оренди та наявність триваючих зобов`язальних правовідносин між сторонами також підтверджується науково-правовим висновком експерта у галузі права, виконаним Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, в якому акцентовано увагу, що питання припинення зобов`язань за Договором оренди підлягає вирішенню судом першої інстанції за результатами нового розгляду зустрічного позову у справі № 911/2217/24. Після ініціювання Товариством з обмеженою відповідальністю «Альта Експерт» судового спору у справі № 911/2217/24, який розглядається Господарським судом Київської області, на виконання Договору оренди ним здійснювались платежі за орендну плату з серпня 2023 року по травень 2026 року. Незважаючи на те, що відповідач заперечує дійсність Договору оренди та вважає його припиненим, Товариством з обмеженою відповідальністю «Травень 21» направлялись рахунки для сплати орендної плати та підписувались електронними підписами акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з серпня 2024 року по грудень 2025 року.

Надалі Товариство з обмеженою відповідальністю «Альта Експерт» отримало від відповідача заяву від 22.05.2026 про зарахування зустрічних однорідних вимог в односторонньому порядку на підставі статті 601 Цивільного кодексу України, за змістом якої зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Альта Експерт» зі сплати неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України у сумі 400 000,00 гривень є припиненими, внаслідок зарахування зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю «Травень 21» перед позивачем з повернення грошових коштів у розмірі 400 000,00 гривень, перерахованих останнім 19.05.2026 на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Травень 21» з призначенням платежу «за оренду частини нежитлового приміщення».

Питання звільнення частини нежитлової будівлі, літера А-2, загальною площею 4441,00 квадратних метрів, розташовану за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Грибоєдова, 10-а та зобов`язання повернути за актом приймання-передачі частину нежитлової будівлі, літера А-2, загальною площею 4441,00 квадратних метрів, розташовану за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Грибоєдова, 10-а є предметом зустрічного позову у справі № 911/2217/24, яка наразі перебуває на новому розгляді у Господарському суді Київської області на підставі постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16.12.2025 у згаданій справі.

Водночас спір у даній справі виник між сторонами внаслідок вчинення відповідачем одностороннього правочину, оформленого заявою про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, визнання недійсним якого є предметом позову у справі, що розглядається.

Існування такого спору, на думку позивача, свідчить про невідповідність спірної заяви вимогам статей 601, 602 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання її недійсною з огляду на приписи частини першої статті 203, частини першої статті 215 вказаного Кодексу.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин першої-третьої статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

У статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5), тощо.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства.

Згідно зі статтею 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Системний аналіз положень чинного законодавства свідчить, що зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку має на меті оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, що становлять предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Водночас однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи невідповідність будь-якій із наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку.

Таким чином, для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 910/10471/19, від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 у справі № 910/13205/17, від 13.11.2018 у справі № 914/163/14 тощо.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18, умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, судом застосовується з урахуванням саме відсутності спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 601 ЦК України, однак прямо випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог.

За змістом частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

При цьому необхідно зазначити, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному одна сторона є кредитором, а інша боржником, а в другому навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Відповідно до статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування, оскільки, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов`язання, для цього (припинення зобов`язання) необхідна наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.

Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов`язань повністю або частково.

Отже, у разі несприйняття адресатом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, учасники правовідносин мають можливість звернутися за судовим захистом, подавши позов про визнання такого правочину недійсним або визнання зобов`язань такими, що припинилися у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

У постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновків, зокрема, про те, що за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення. При цьому, безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

Поряд з цим, Верховний Суд у постановах від 21.06.2018 у справі № 917/1862/16, від 13.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 13.11.2019 у справі № 910/16135/18, від 22.01.2025 у справі № 914/1260/24 зазначав, що штрафні санкції та інші нарахування на суму основного боргу можуть бути предметом зарахування зустрічних однорідних вимог в разі підтвердження їх нарахування документально, тобто підтвердження їх реальності, зокрема, зарахування є можливим у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, а також у разі наявності судового рішення, що набрало законної сили, про стягнення штрафних санкцій та/або передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань, оскільки в такому випадку в судовому рішенні будуть чітко встановлені розміри боргових зобов`язань, їх розмір матиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання таким судовим рішенням законної сили відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 та частини першої статті 129-1 Конституції України такі судові рішення підлягатимуть обов`язковому виконанню.

Верховний Суд в низці судових рішень дотримується послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню.

В той же час, зараховані відповідачем як зустрічні вимоги хоча і є однорідними (мають грошовий характер), але за своєю правовою природою зобов`язання за цими вимогами є різними, оскільки зобов`язання зі сплати неустойки у зв`язку з невиконанням, на думку відповідача, обов`язку позивача повернути орендоване приміщення, не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності згідно з частиною другою статті 785 ЦК України.

Отже, у спірних правовідносинах між сторонами може мати місце зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності в зобов`язаннях сторін прозорості та безспірності.

Оскільки у даній справі, підстави та умови нарахування відповідачем неустойки, є спірними, і доказів існування судового рішення, що набрало законної сили про стягнення такої штрафної санкції матеріали справи не містять, внаслідок чого зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлене заявою від 22.05.2026, здійснене відповідачем за відсутності безспірності вимог, оскільки нарахування неустойки на підставі частини другої статті 785 ЦК України, не є узгодженим та не носить безспірний характер.

Крім того, неустойка, стягнення якої передбачене частиною другою статті 785 ЦК України, є особливим самостійним видом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин. Для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу чи необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

При цьому, питання щодо наявності чи відсутності підстав для звільнення відповідачем орендованої за Договором оренди частини нежитлового приміщення та дати припинення такого договору (у разі його припинення), судом не досліджуються, оскільки це виходить за межі предмету даного спору та є предметом спору у справі № 911/2217/24.

З огляду на предмет та підстави заявленого позову, з урахуванням встановлених фактичних обставин цієї справи, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Травень 21» від 22.05.2026 про зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 400 000,00 гривень, суперечить вимогам чинного законодавства і не є безспірною, що є підставою для визнання такого правочину недійсним, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У статті 77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи статті 79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що інші доводи відповідача судом враховані, проте вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альта Експерт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Травень 21» про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог задовольнити повністю.

Визнати недійсним односторонній правочин Товариства з обмеженою відповідальністю «Травень 21», оформлений заявою від 22.05.2026 про зарахування зустрічних однорідних вимог між Товариством з обмеженою відповідальністю «Травень 21» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альта Експерт» на суму 400 000,00 (чотириста тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Травень 21» (09114, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Зенітного полку, будинок №10 А; код ЄДРПОУ 38168784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альта Експерт» (01103, місто Київ, Залізничне шосе, будинок №57; код ЄДРПОУ 37002806) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 04.09.2026 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альта Експерт» (01103, місто Київ, Залізничне шосе, будинок №57; код ЄДРПОУ 37002806)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Травень 21» (09114, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Зенітного полку, будинок №10 А; код ЄДРПОУ 38168784)

Суддя С.М. Фурсова