Рішення № 139503969, 07.09.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/10010/25

Провадження № 2/487/1147/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

07 вересня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Сухаревич З. М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

07 січня 2026 року з Центрального районного суду міста Миколаєва до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (позивач) до ОСОБА_2 (відповідач), в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 55 200 грн, судовий збір 2422,40 грн та витрати на правову допомогу 10 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» отримало право вимоги за договором, укладеними відповідачем 20.06.2024 з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ. За цим договором відповідач не виконав зобов`язань у повному обсязі і після відступлення права вимоги також не здійснив платежу, в наслідок чого має заборгованість у сумі 55 200,00 грн, з яких: 8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 43 200,00 грн заборгованість за процентами, 4000,00 грн штрафні санкції.

09 січня 2026 року судом відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребувано докази з АТ КБ «ПриватБанк».

17 лютого 2026 року надійшла відповідь Відділу ДРАЦС у місті Миколаєві ОМУ МЮ України.

23 лютого 2026 року надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу без його участі, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не прибув, причину неявки не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

За таких обставин відповідно до вимог ч. 4 ст. 223, ст.ст. 280-281 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та постановити заочне рішення.

Дослідивши докази в сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 20 червня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_2 укладено договір № 1671524 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», за умовами якого ОСОБА_2 надано кредит у загальній сумі 8000,00 грн строком на 360 днів, з кінцевим терміном повернення 15.06.2025 (включно) зі сплатою процентів за користування кредитом: стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. Знижена процентна ставка 1,425% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 20.07.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Відповідно до п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

02 липня 2025 року кошти у сумі 8000,00 грн надані відповідачу у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , відповідно до умов п. 2.1. Договору (лист ТОВ «ПЕЙТЕК» від 02.07.2025, відповідь АТ КБ «ПриватБанк» від 23.02.2026).

Вказаний договір та паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до відповіді Відділу ДРАЦС у місті Миколаєві ОМУ МЮ України від 17.02.2026, 08.05.2024 ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_3 » після державної реєстрації шлюбу.

Відповідно до розрахунку заборгованість, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 55 200,00 грн, з яких: 8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 43 200,00 грн заборгованість за процентами, 4000,00 грн штраф, пеня за прострочку платежів.

27 червня 2025 року між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» укладено Договір факторингу № 27062025, за умовами якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги за договором № 1671524 від 20.06.2024 в розмірі 55 200,00 грн, з яких: 8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 43 200,00 грн заборгованість за процентами, 4000,00 грн пеня (реєстр боржників).

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За приписами ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 стаття 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 ЦК України).

Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тлумачення ч.1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); факторингу (гл.73 ЦК України).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 «… боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі матеріалів справи встановлено, що договір № 1671524 від 20.06.2024 підписаний електронним підписом в порядку передбаченому ст. ст. 638, 639 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та ЗУ «Про електронний цифровий підпис», про що свідчить зміст Договору.

Отже цей договір вчинений сторонами в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

В укладеному між сторонами догооврі визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, наслідки невиконання умов договору. З зазначеними умовами договору відповідач погодився, підписавши електронним підписом.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання за договором виконав, а саме перерахував на картковий рахунок відповідача вказаний в договорі кошти, що підтверджено належними та допустимими доказами.

Також встановлено, що відповідач не виконала умов договору та має заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» складає 55 200,00 грн, з яких: 8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 43 200,00 грн заборгованість за процентами, 4000,00 грн штраф, пеня за прострочку платежів.

Враховуючи наведене, позивачем доведено укладення сторонами договору в електронній формі, виконання кредитором своїх обов`язків за цим договором, а саме надання грошових коштів позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором та невиконання відповідачем умов вищевказаного договору, у зв`язку із чим і виникла заборгованість.

У справі також наявні докази переходу права вимоги до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», а тому у позивача, який є новим кредитором, виникло право вимоги до ОСОБА_1 .

Позивачем доведено на підставі належних та допустимих доказів наявність у відповідача заборгованості за основним боргом та процентами за цим договором.

Водночас суд не погоджується із вимогами про стягнення неустойки (пені, штрафів), виходячи з такого.

Пред`являючи вимоги про стягнення неустойки, позивач не врахував положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Згідно з цією нормою, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, за яким йому було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавцем) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. При цьому неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває на момент розгляду справи.

З огляду на викладене, з 24 лютого 2022 року відповідач звільнений від обов`язку сплачувати нараховану неустойку, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Таким чином ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» у сумі 51 200,00 грн, з яких: 8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 43 200,00 грн заборгованість за процентами.

Отже позов належить задовольнити в розмірі цієї заборгованості.

В задоволенні вимог про стягнення неустойки 4000,00 грн суд відмовляє.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов частково.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог (93%), а саме судовий збір - 2 252,83 грн, витрати на професійну правничу допомогу 9 300,00 грн.

Керуючись ст. ст. 10-13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором № 1671524 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 20.06.2024 у сумі 51 200,00 грн, з яких: 8000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 43 200,00 грн заборгованість за процентами.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір в розмірі 2 252,83 грн та витрати на професійну правничу допомогу 9 300,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги, якщо їх не буде подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», місцезнаходження юридичної особи: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ідентифікаційний код: 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 07 вересня 2026 року.

Суддя: З. М. Сухаревич