Рішення № 139503961, 07.09.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3096/26

Провадження № 2/487/2509/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судових засідань Янковець Г.А., представника відповідача Яреська Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

23.04.2026 року представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» - Грибанов Д.В. шляхом формування у системі «Електронний суд», звернувся до Заводського районного суду м.Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №168260, укладеним між ТОВ «НоваПей Кредит» та ОСОБА_1 14.07.2024 року, у розмірі 22900 грн., з яких: 11950 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 9450 грн. сума заборгованості за комісією за надання кредиту, 1500 грн. сума заборгованості за штрафом. Також просив стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначила, що 14.07.2024 між ТОВ «НоваПей Кредит» та ОСОБА_1 укладено публічний договір про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом «Розстрочка NovaPay», шляхом підписання позичальником заяви про приєднання від 14.07.2024 № 168260, Відповідно до вказаного договору ОСОБА_1 отримав в кредит грошові кошти в сумі 30000 грн. до 14.07.2025 року.

ТОВ «НоваПей Кредит» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в кредит в розмірі, відповідно до умов договору.

Відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за договором у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 22900 грн.

В подальшому, 12.11.2025 року між ТОВ «НоваПей Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 12112025 відповідно до умов якого TOB «НоваПей Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК ЄАПБ приймає належні TOB «НоваПей Кредит» Права Вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 12.11.2025 року, до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №168260 у сумі 22900 грн.

Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Загальний розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути з позичальника становить 22900 грн.

Вищевикладені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою суду від 28.04.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

24.06.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Яресько Т.В. надіслав до суду відзив, сформований в системі «Електронний суд», відповідно до якого позовні вимоги просив задовольнити частково.

В обгрунтування посилається на те, що кредитний договір №168260 був укладний 14.07.2024 року під час дії воєнного стану в країні та з огляду на положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зазначає що відповідач як позичальник звільнений від обов`язку сплати штрафу за прострочення ним виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. А отже, вимога позивача про сплату штрафу у сумі 1500 грн. задоволенню не підлягає.

Крім того, зазначає що умовами Кредитного договору (п.2.6) було передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 3,5% в місяць (42 % в рік).

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З огляду на викладене, умова пункту 2.6 Кредитного договору щодо обов`язку Позичальника сплатити комісію за «надання фінансового інструменту (кредиту)» є такою, що обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», оскільки покладає на відповідача обов`язок сплатити окремі платежі за дію, яка фактично становить виконання основного обов`язку кредитодавця надання кредиту. Надання кредиту є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором, а тому не може розглядатися як окрема додаткова чи супутня послуга, за яку з позичальника може стягуватися самостійна плата у вигляді комісії.

Отже, умова пункту 2.6 Кредитного договору щодо обов`язку відповідача сплатити комісію за «надання фінансового інструменту (кредиту)» є нікчемною.

При цьому відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідачем було здійснено платежі у загальному розмірі 21200,00 грн. з яких 3150,00 грн. Позивачем було зараховано саме як сплату комісії. Однак, вказана сума має бути зарахована в погашення дійсної заборгованості за Кредитним договором відповідно до статті 19 Закону України «Про споживче кредитування»

Щодо суми заборгованості яку слід стягнути з відповідача зазначив, що відповідно до розрахунку заборгованості, відповідачем було здійснено платежі на загальну суму у сумі 21200 грн. (15.07.2024 року - 5000 грн, 16.07.2024 року - 2000 грн., 23.07.2024 року - 7000 грн, 30.09.2024 року - 3600 грн., 22.11.2024 року - 3600 грн.). При цьому, враховуючи положення статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», 3150 грн.які були зараховані кредитором в рахунок сплати комісії, слід зарахувати в рахунок погашення суми кредиту. Таким чином, заборгованість відповідача складає 8800 грн. (30000 грн. - 21200 грн.).

Окрім цього, зазначив, що судові витрати відповідача ОСОБА_1 пов`язані витратами на правничу допомогу складають - 10000 грн. Враховуючи положення п.3. ч.2 ст. 141 ЦПК України, просив стягнути з позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати на правову допомогу в сумі 6158 грн.

26.06.2026 року представник позивача Омельянова Є.Ю. надіслала відповідь на відзив, відповідно яких просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зазначила що, позивачем доведено факт укладання відповідачем кредитного договору в електронній формі та підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тому позовні вимоги позивача є законними та обгрунтованими.

Також, зазначила, що відповідачем факт укладення Кредитного договору у відзиві не спростовується, а відповідно, він визнає отримання за даним договором коштів та визнає свою обізнаність щодо умов Кредитного договору.

Щодо правомірності нарахування та стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу) зазначила, щоположення пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не застосовуються до договорів споживчого кредиту, які укладатимуться після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом No 3498-IX. Тобто, на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Тож вимога про стягнення штрафу у сумі 1500 грн., є законною та обґрунтованою.

Щодо нарахування комісії, зазначила що умоваии кредитного договору №168260 передбачено сплату комісії за надання фінансового інструменту (кредиту) - 3,5 % в місяць (42 % в рік).Тож підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником. ОСОБА_1 з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «НоваПей Кредит», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору

Щодо стягнення витрат на правову допомогу у сумі 6158 грн. зазначила, що враховуючи сукупність обставин цієї конкретної справи, розмір судових витрат є неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг (підготовка відзиву не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а тому не підлягає задоволенню

Крім того, матеріали віздзиву не містять документів які б підтверджували факт понесених судових витрат. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Розгляд справи просила проводити за її відсутності.

Представник позивача до судового засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача адвокат Яресько Т.В. просив проводити розгляд справи за відсутності позивача. Позовні вимоги просив задовольнити частково з урахуванням правової позиції викладеної у відзиві. Одночасно просив стягнути з позивача витрати на правову допомогу у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача Яресько Т.В. та дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд приходить до наступного.

Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За нормами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з вимогами ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин 1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За нормами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 14.07.2024 між ТОВ «НоваПей Кредит» та ОСОБА_1 укладено публічний договір про споживчий кредит (публічна пропозиція) за продуктом «Розстрочка NovaPay», шляхом підписання позичальником заяви про приєднання № 168260 від 14.07.2024 .

Так, відповідно п. 2.1, 2,4, 2.5, 2.12, 2.13, 2.14, 2.15 Договору, відповідач отримав кредит у розмірі 30000 гривень зі строком користування кредитом 12 місяців до 14.07.2025 року. розмір процентної ставки за користуваня кредитом становить 0,000001 % річних, денна процентна ставка складає 0.1151%. Цільове призначення кредиту споживчі потреби.

Згідно з п. 2.6, 2.7 Договору, комісія за надання фінансового інструменту (кредиту): 3,5% в місяць (42% в рік). Комісія, що нараховується за Договором, є платою за надання фінансового інструменту (кредиту). Розрахунок комісії здійснюється за весь строк користування кредитом, в дату видачі кредиту, від загального розміру кредиту. Нарахування та сплата комісії здійснюється рівномірно, щомісяця 25 числа місяця, починаючи з наступного місяця за місяцем в якому наданий кредит, протягом строку користування кредитом згідно із Графіком платежів. У випадку фактичного дострокового погашення кредиту, комісія за погашені періоди, коли фактично Позичальник не користувався кредитом, не нараховується та не сплачується.

Пунктом 2.8 Договору передбачено, що загальні витрати за кредитом становлять 12600 гривень. Орієнтовна реальна річна процентна ставка визначена на рівні 97,21% річних (пункт 2.9), а орієнтовна загальна вартість кредиту складає 42600 гривень (пункт 2.10).

Відповідно п. 2.20 Договору, до додаткових та/або супітніх послуг кредитодавця, що надаються під час укладення договору відноситься надання фінансового інструменту (кредиту), за яку позичальник сплачує комісію відповідно до п. 2.6 Заяви. Інші додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, що надаються під час укладення договору відсутні.

Згідно з п. 5.4 Договору, позичальник зобов`язаний сплатити за вимогою кредитодавця штраф у розмірі 150 грн за кожен випадок прострочення виконання зобов`язання за договором - несплати або несвоєчасне внесення платежу згідно графіку платежів.

Договір підписано ОСОБА_1 ОТР-паролем 14.07.2024 о 19:46.

Згідно з платіжною інструкції № 168260 від 14.07.2024, ТОВ «НоваПей Кредит» перерахувало 14.07.2024 року на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 30000 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеного ТОВ «НоваПей Кредит» вбачається що в зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 11.11.2025 року нараховано заборгованість, яка становить 22900 грн., з яких: 11950 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 9450 грн. сума заборгованості за комісією за надання кредиту, 1500 грн. сума заборгованості за штрафом.

В подальшому, 12.11.2025 року між ТОВ «НоваПей Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 12112025 відповідно до умов якого TOB «НоваПей Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні TOB «НоваПей Кредит» Права Вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 12.11.2025 року, до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №168260 у сумі 22900 грн.

З огляду на викладене, суд вважає вимога ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою.

Щодо правомірності нарахування та стягнення заборгованості у вигляді штрафу в сумі 1500 грн., суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває дотепер.

Отже, тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Виходячи з вищенаведеного, оскільки штраф за кредитним договором нарахований у період дії в Україні воєнного стану, ОСОБА_1 звільняється від обов`язку його сплати на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Отже, суд вважає, що нарахування штрафу є неправомірним, а отже у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 1500 грн. слід відмовити.

Відтак, посилання позивача про правомірність нарахування штрафу є безпідставним.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по сплаті комісій у загальній сумі 9450 грн, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення».

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 12 вересня 2023 року в цивільній справі № 204/224/21, констатуючи відсутність виключної правової проблеми з приводу встановлених банками різного роду комісій у кредитних договорах, які є нікчемними, наголосила на тому, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає, передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі (а) за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи (б) за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи (в) за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З матеріалів справи встановлено, що умовами кредитного договору передбачено стягнення комісії за надання фінансового інструменту (кредиту) у розмірі 3,5% на місяць від суми кредиту, що становить 1050 грн щомісяця. Згідно з наданим позивачем розрахунком, загалом відповідачу нараховано 12600 грн такої комісії.

Судом встановлено, що фактична видача (надання) кредитних коштів відповідачу у розмірі 33000 грн відбулася разово 14.07.2024 року. Оскільки послуга з надання фінансового інструменту була фактично спожита позичальником одноразово в момент перерахування коштів, встановлення щомісячної плати (комісії) за цю разову дію протягом усього строку договору є безпідставним і таким, що порушує права споживача.

Таким чином, стягненню підлягає виключно перший платіж комісії у сумі 1050 грн, який був нарахований 14.07.2024 року, безпосередньо за факт видачі кредиту. Умова кредитного договору про подальше щомісячне стягнення комісії за надання фінансового інструменту є нікчемною, оскільки видача коштів відбувалась разово, а не щомісячно.

Окрім цього, з наданого розрахунку вбачається, що кредитодавдем в рахунок сплати комісії були зараховані сплачені ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 3150 грн.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що залишок сплачених позичальником коштів в рахунок комісії в сумі 2100 грн. (3150 грн. - 1050 грн.), слід зарахувати у рахунок погашення тіла кредиту (11950 грн. - 2100 грн. = 9850 грн.).

Таким чином, підсумовуючи зазначене вище, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у сумі 9850 грн.

Щодо заявлених вимог про відшкодування понесених судових, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог..

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи викладене, оскільки суд частково задовольнив позовні вимоги на суму 9850 грн, що становить 43% (9850*100/22900), витрати щодо розгляду справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача понесені ним витрати по сплаті судового збору у сумі 2662,40 грн.

На підтвердження понесених судових втрат, представником позивача, надано Платіжну інструкція №154048 від 10.04.2026 року про сплату судового збору на у сумі 2662,40 грн.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 1144,83 грн. (2662,40*43%/100%).

Окрім того, відповідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 04 червня 2021року по справі №380/887/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, представник відповідача просить стягнути з позивача понесені відповічем витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог з фактичної суми витрат 10000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представник відповідача надав суду договір № 26132 від 10.06.2026 про надання правничої допомоги, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Яресько Т.В., додаток №1 до договору № 26132, розрахункову квитанцію про отримання гонорару №10/06/26 від 10.06.2026 року на суму 10000 грн. акт прийому-передачі наданих послуг від 24.06.2026 року, відповідно до якого надано правову допомогу у виді надання правничої допомоги щодо супроводження судової справи у сумі 10000 грн., детальний опис робіт від 24.06.2026 року відповідно до якого надано правову допомогу у виді аналізу матеріалів справи та практики Верховного суду щодо аналогічних спорів у сумі 2000 грн., консультація клієнта щодо стратегії захисту його інтересів у сумі 2000 грн, написання відзиву на позовну заяву у сумі 6000 грн., копію ордеру на надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Яреська Т.В.

В свою чергу представник позивача Омельянова Є.Ю., вважаючи необґрунтованою вимогу відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 10000 грн., оскільки вказана сума є неспівмірнимою зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та відсутністю в матеріалах справи доказів понесених витрат, просила у задоволенні відмовити.

Враховуючи викладене, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд дійшов висновку про те, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 5700 грн. (10000 грн.*(100%-43%=57%)/100%).

Крім того, твердження представника позивача, щодо відсутності документального підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, є безпідставними.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.141, 258,259, 263-265, 352, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 168260 від 14.07.2024 року в сумі 9850 грн., що є заборгованістю за тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору в сумі 1144,83 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 5700 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: м. Бровари, вул. Лісова, 2, ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий суддя: І.О. Притуляк