Рішення № 139503860, 04.09.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1971/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"04" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, у якому вказувало, що 01 жовтня 2025 року ТОВ «Сіроко фінанс» уклало з ОСОБА_1 . Договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №7874739.

За умовами договору ТОВ «Сіроко фінанс» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 в борг на умовах позики грошові кошти у розмірі 4 000 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути позикодавцю позику протягом 30 днів не пізніше 30 жовтня 2025 року.

За користування позикою ОСОБА_1 зобов`язалася сплачувати на користь позикодавця проценти:

- у розмірі 0,01 % від суми позики за кожен день користування коштами;

- у розмірі 5 % від суми позики за кожен день понадстрокового користування коштами (нараховуються у разі порушення позичальницею строку повернення позики).

Також позичальниця зобов`язалася сплатити на користь позикодавця комісію за надання позики у розмірі 26,71 % від суми позики, а в разі порушення умов договору сплачувати пеню у розмірі 5 % від суми простроченого платежу за кожен день порушення зобов`язань.

20 лютого 2026 року ТОВ «Сіроко Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №20022026/4, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з договору позики №7874739 від 01 жовтня 2025 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 13 036 грн, у тому числі:

-заборгованість за позикою 4 000 грн;

-заборгованість за процентами 11,60 грн;

-заборгованість за комісією за надання позики 1 068,40 грн;

-нарахована пеня 7 956 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте в матеріалах справи (позові) міститься заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в окремій заяві (позові) не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 01 жовтня 2025 року ТОВ «Сіроко фінанс» уклало з ОСОБА_1 . Договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №7874739.

За умовами договору ТОВ «Сіроко фінанс» зобов`язалося надати ОСОБА_1 в борг на умовах позики грошові кошти у розмірі 4 000 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути позикодавцю позику протягом 30 днів не пізніше 30 жовтня 2025 року.

За користування позикою ОСОБА_1 зобов`язалася сплачувати на користь позикодавця проценти:

- у розмірі 0,01 % від суми позики за кожен день користування коштами;

- у розмірі 5 % від суми позики за кожен день понадстрокового користування коштами (нараховуються у разі порушення позичальницею строку повернення позики).

Також позичальниця зобов`язалася сплатити на користь позикодавця комісію за надання позики у розмірі 26,71 % від суми позики, а в разі порушення умов договору сплачувати пеню у розмірі 5 % від суми простроченого платежу за кожен день порушення зобов`язань.

20 лютого 2026 року ТОВ «Сіроко Фінанс» уклало з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Договір факторингу №20022026/4, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з договору позики №7874739 від 01 жовтня 2025 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що договір позики був вчинений в електронній формі. Зокрема, сторони з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» узгодили у договорі усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала правочин за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, на підставі вказаного договору у ОСОБА_1 виникли відповідні права та обов`язки позичальниці.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Водночас, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (який застосовується до договорів комерційної позики) передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом (вказані положення такого стосуються відносин комерційної позики).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положення ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачають обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України в разі несвоєчасного повернення суми позики, позичальник не звільняється від виконання зобов`язання та зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, з укладенням договору факторингу до ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли усі права та обов`язки первісного кредитора.

Копією довідки ТОВ «Європейська платіжна система» від 13 березня 2026 року за вих. №КД-000050925 підтверджено виконання первісним кредитором своїх зобов`язань перед позичальницею (а.с. 10).

Однак матеріали справи не містять доказів належного виконання позичальницею своїх зобов`язань на користь первісного кредитора або його правонаступника.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором заборгованість станом на 20 лютого 2026 року становить 13 036 грн, у тому числі:

-заборгованість за позикою 4 000 грн;

-заборгованість за процентами (за період з 02 жовтня 2025 року до 30 жовтня 2025 року) 11,60 грн;

-заборгованість за комісією за надання позики 1 068,40 грн;

-нарахована пеня 7 956 грн.

Суд погоджується з розрахунком заборгованості за позикою, процентами за користування позикою (які нараховані в межах узгодженого строку користування позикою) та комісією за надання позики, оскільки нарахування в цій частині повністю відповідають умовам договору.

Що стосується нарахованої неустойки, то в цій частині слід зазначити наступне.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічні положення, що містилися в Законі України «Про споживче кредитування», дійсно були виключені Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

При цьому, аналогічні зміни в розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України Законом № 3498-IX не вносились.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин є чинними положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону № 2120-IX.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі №5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Відтак, хоч Закон №3498-IX від 22 листопада 2023 року прийнятий пізніше, ніж Закон № 2120-IX від 15 березня 2022 року, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України, застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Разом з тим, при існуванні складної змістової колізії, застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб`єктів правовідносин.

У практиці Європейського суду з прав людини знайшов своє застосування принцип правової визначеності. Цей Суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).

Суд неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа «Санді Таймз проти Сполученого Королівства». У справі «Кантоні проти Франції» Суд зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.

Аналіз нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо стягнення неустойки під час дії воєнного стану.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.

Враховуючи викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який регулює звільнення позичальників від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань (зокрема, сплати неустойки) під час дії воєнного стану в Україні, і яка превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

За встановленого, вказана неустойка не підлягає стягненню, а внесені позичальницею кошти, зараховані на оплату неустойки (пені) у розмірі 44 грн підлягають зарахуванню на сплату заборгованості за комісією за надання позики.

Таким чином, заборгованість до стягнення за договором позики станом на 20 лютого 2026 року становить 5 036 грн, у тому числі:

-заборгованість за позикою 4 000 грн;

-заборгованість за процентами (за період з 02 жовтня 2025 року до 30 жовтня 2025 року) 11,60 грн;

-заборгованість за комісією за надання позики 1 024,40 грн (1 068,40 грн 44 грн).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 1 028,49 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, 2; код ЄДРПОУ 35625014, р/р № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКомбанк») заборгованість за Договором позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №7874739 від 01 жовтня 2025 року, що утворилася станом на 20 лютого 2026 року, а саме: заборгованість за позикою у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень; заборгованість за процентами за користування позикою (за період з 02 жовтня 2025 року до 30 жовтня 2025 року) у розмірі 11 (одинадцять) гривень 60 копійок; заборгованість за комісією за надання позики у розмірі 1 024 (одна тисяча двадцять чотири) гривні 40 копійок, а всього в загальному розмірі 5 036 (п?ять тисяч тридцять шість) гривень, а також судовий збір у розмірі 1 028 (одна тисяча двадцять вісім) гривень 49 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв