Ухвала суду № 139503201, 04.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.09.2026Справа № 910/430/22 (910/10338/26)

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" (03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3, корпус 8-Б; ідентифікаційний код 37165945)

2. ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" арбітражної керуючої Коренчук Тетяни Олександрівни (02141, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-А, прим. 58, оф. 2; ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

в межах справи № 910/430/22

за заявою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" (ідентифікаційний код 37165945)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/430/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою суду від 23.10.2025.

До Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" та ліквідатора банкрута арбітражної керуючої Коренчук Тетяни Олександрівни визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії арбітражного керуючого - ліквідатора Коренчук Тетяни Олександрівни, щодо скасування результатів аукціону від 10.08.2026 р. № BRD001-UA-20260729-11007, які полягають у винесенні рішення у вигляді повідомлення про скасування аукціону № BRD001-UA-20260729-11007 з продажу лота-трьох об`єктів нежитлової нерухомості, розташованих за адресою: Сумська обл., м. Суми, вулиця Григорія Давидовського, будинки 38/1, 38/2, 38/3, з правами на відповідні земельні ділянки;

- зобов`язати арбітражну керуючу - ліквідатора Коренчук Тетяну Олександрівну підписати від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД", код ЄДРПОУ 37165945, за результатами проведеного 10.08.2026 р. аукціону № BRD001-UA-20260729-11007 з переможцем аукціону ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , договір купівлі-продажу або акт щодо продажу майна, відповідно специфіки електронної торгової системи АТ "Прозорро.Продажі" та прийняти кошти в рахунок оплати придбаного на аукціоні майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2026 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД", ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" арбітражної керуючої Коренчук Тетяни Олександрівни про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії до розгляду в межах справи № 910/430/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 15.10.2026.

28.08.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони арбітражному керуючому - ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" Коренчук Тетяні Олександрівні до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/430/22 (провадження № 910/10338/26) вчиняти дії, спрямовані на повторне виставлення на електронні торги, проведення повторного аукціону, продаж або інше відчуження на користь будь-яких третіх осіб майна ТОВ "Торгівельний дім "АгроімпортЛТД", яке було предметом електронного аукціону № BRD001-UA-20260729-11007 від 10.08.2026, а саме: трьох об`єктів нежитлової нерухомості, розташованих за адресою: Сумська обл., м. Суми, вулиця Григорія Давидовського, будинки 38/1, 38/2, 38/3, з правами на відповідні земельні ділянки, розпоряджатися коштами отриманими від реалізації цього майна за лотом аукціону № BRD001-UA-20260729 11007 від 10.08.2026.

Встановити, що зазначена заборона не поширюється на вчинення арбітражним керуючим - ліквідатором Коренчук Тетяною Олександрівною дій, необхідних для оформлення та виконання результатів електронного аукціону № BRD001-UA-20260729-11007 від 10.08.2026 на користь переможця цього аукціону ОСОБА_1 , у тому числі на підписання акта про придбання майна на аукціоні та інші передбачені Кодексом України з процедур банкрутства дії щодо оформлення результатів зазначеного аукціону.

- заборони арбітражному керуючому - ліквідатору Коренчук Тетяні Олександрівні вчиняти дії щодо визнання ОСОБА_1 таким, що порушив строк підписання договору купівлі-продажу та/або строк здійснення розрахунків за результатами електронного аукціону від 10.08.2026 № BRD001-UA-20260729-11007, а також застосовувати до ОСОБА_1 будь-які наслідки можливого пропуску зазначених строків, у тому числі дискваліфікацію переможця, скасування результатів аукціону, зміни статусу ОСОБА_1 як переможця цього аукціону з цих підстав, зміни статусу самого аукціону, або оголошення повторного аукціону з продажу того самого лота, - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову обраним шляхом, заявник посилається на те, що ліквідатором Коренчук Т.О. вже одноособово, у позасудовому порядку та з перевищенням повноважень, наданих статтею 72 Кодексу України з процедур банкрутства, було скасовано результати проведеного аукціону.

У зв`язку з чим, на переконання заявника, існує реальний ризик того, що до вирішення спору судом по суті ліквідатор оголосить та проведе новий аукціон з продажу спірного майна іншому переможцю, укладе з ним договір купівлі-продажу або іншим чином розпорядиться майном (передасть в оренду, заставу тощо). У разі настання такої обставини задоволення позовної вимоги про зобов`язання ліквідатора укласти договір саме з позивачем стане об`єктивно неможливим, оскільки, майно вибуде з володіння боржника на користь іншої особи, права якої підлягатимуть самостійному захисту, а рішення суду в цій справі виявиться таким, що не підлягає виконанню.

При тому, заявник зазначає, що обидва заявлені заходи забезпечення позову пов`язані з предметом спору, є розумними, адекватними та співмірними заявленим вимогам, не зупиняють ліквідаційну процедуру у справі № 910/430/22 в цілому, не перешкоджають формуванню та реалізації іншого майна ліквідаційної маси, а тому не порушують прав кредиторів боржника чи інших учасників провадження у справі про банкрутство, які не є учасниками цього спору. Обираючи саме такі способи забезпечення позову, позивач враховує, що вони не завдадуть значної шкоди відповідачам і сприятимуть ефективному виконанню судового рішення в разі задоволення позову.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд вказує наступне.

Правила застосування заходів забезпечення позову регламентовані положеннями глави 10 розділу І ГПК України, зокрема статті 136-144 цього Кодексу.

Згідно ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Близькі за змістом висновки щодо застосування ст. 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Згідно положень ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог, є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Враховуючи положення ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі №911/2930/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 25.03.2019 у справі № 920/622/18.

Так, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії арбітражного керуючого - ліквідатора Коренчук Тетяни Олександрівни, щодо скасування результатів аукціону від 10.08.2026 та зобов`язання ліквідатора оформити його результати.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такі заходи не будуть перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, на підставі поданих заявником доказів, має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №916/2364/20).

Постановою Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" арбітражну керуючу Коренчук Тетяну Олександрівну.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, формує ліквідаційну масу, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси. Індивідуально визначене майно, що належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не може бути включене до складу ліквідаційної маси.

Відтак, враховуючи наведені норми, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД" здійснює продаж майна банкрута, яке належать йому на праві власності, з врахуванням розділу 5 Кодексу України з процедур банкрутства "Продаж майна в провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність)".

Зважаючи на те, що Кодексом України з процедур банкрутства, а саме, статтями 12, 61, 62 та розділом 5 Кодексу України з процедур банкрутства "Продаж майна в провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність)", якими врегульовано права та обов`язки арбітражного керуючого - ліквідатора, зокрема, щодо формування ліквідаційної маси, продажу майна банкрута на аукціоні для задоволення вимог кредиторів, а також, щодо скасування аукціону, то за таких обставин, обрані заявником заходи забезпечення позову фактично є втручанням та перешкоджанням виконанню покладених на арбітражному керуючому Коренчук Тетяну Олександрівну обов`язків ліквідатора у справі № 910/430/22 про банкрутство ТОВ "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД", що у свою чергу є неприпустимим.

Тобто, в контексті викладеного, заявником обрано заходи забезпечення позову, що є неспіврозмірним із заявленими позивачем позовними вимогами, оскільки, право та законний інтерес, за захистом яких заявник звертається до суду з даним позовом, у разі вжиття заходів забезпечення позову, можуть мати більш негативні наслідки, аніж, невжиття таких заходів.

Крім того, в контексті викладеного, обрані заявником заходи забезпечення позову унеможливлюють збереження балансу інтересів сторін та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а саме, кредиторів у справі № 910/430/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агроімпорт ЛТД".

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Отже, з огляду на викладене вище, суд не вбачає підстав для вжиття обраних ОСОБА_1 заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд визнає подану ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову, безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 04.09.2026.

Суддя Сергій СТАСЮК