Ухвала суду № 139502512, 02.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

02 вересня 2026 р. Справа № 902/1616/25

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

за участю :

арбітражний керуючий Бігдан О.А.

ТОВ "Факторинг Партнерс": Фоменко А.В.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/1616/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..

Ухвалою суду від 04.02.2026 року відкрито провадження у справі № 902/1616/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/1616/25 арбітражного керуючого Бігдана О.А.. Призначено попереднє засідання у справі.

09.02.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

02.04.2026 до суду від ТОВ "Факторинг Партнерс" надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд") № 902/1616/25 від 01.04.2026 року (вх. № 01-32/494/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 146 639,00 грн у справі № 902/1616/25.

Ухвалою від 06.04.2026 вказану заяву призначено до розгляду на 10.06.2026 року.

Разом з тим, в зв`язку з перебуванням судді Тісецького С.С. у відрядженні, ухвалою від 04.05.2026 року вказану заяву призначено до розгляду на 02.09.2026 року.

10.06.2026 року до суду від представника Боржника надійшло повідомлення б/н від 09.06.2026 року про результати розгляду грошових вимог ТОВ "Факторинг Партнерс" у справі № 902/1616/25.

Ухвалою від 23.06.2026 року задоволено клопотання ТОВ "Факторинг Партнерс" № 902/1616/25 від 11.06.2026 року про витребування доказів у справі № 902/1616/25.

Витребувано від АТ "Універсал Банк" у строк до 31.08.2026:

- Ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_2 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки;

- докази зарахування на картку № НОМЕР_2 кредитних коштів у сумі 30700,00 грн, які 06.06.2025 року були на неї перераховані, а саме виписки за номером картки № НОМЕР_2 за період із 06.05.2025 р. по 15.05.2025 р.;

- інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) банківська картка № НОМЕР_2 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_2 ;

- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 06.05.2025 по 15.05.2025 р.;

- інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

13.07.2026 року до суду від АТ "Універсал Банк" надійшов лист № БТ/Е-29492 від 29.06.2026 року, за змістом якого,

На ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), Банком емітовано картку № НОМЕР_4 .

Надаємо інформацію щодо власника картки (повний номер) НОМЕР_4:

прізвище ім`я, по батькові - ОСОБА_1 ;

реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;

адреса реєстрації місця проживання - АДРЕСА_1 ;

Тип документа - ID карта, Серія і номер: НОМЕР_5 ;

контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти): НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Щодо поповнення картки № НОМЕР_4 маємо зазначити, що у період з 06.05.2025 року по 15.05.2025 року дійсно надійшло зарахування коштів у сумі 30 700,00 гривень.

Номер телефона на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за карткою № НОМЕР_4 за період з 06.05.2025 по 15.05.2025 року - НОМЕР_3 .

Номер телефону НОМЕР_3 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ).

В додаток до листа додано рух коштів за картковим рахунком, спеціальним платіжним засобом до якого є картка № НОМЕР_4 , за період з 06.05.2025 року по 15.05.2025 року.

10.08.2026 року до суду від арбітражного керуючого Бігдана О.А. надійшло повідомлення б/н від 10.08.2026 року про розгляд грошових вимог ТОВ "Факторинг Партнерс" у справі № 902/1616/25.

26.08.2026 року до суду від представника Боржника надійшла заява б/н від 26.08.2026 року про розгляд справи за її відсутності, з посиланням на перебування у щорічній відпустці в період з 31.08.2026 року по 14.09.2026 року.

На визначену дату в судове засідання з`явились представник заявника та арбітражний керуючий. Інші учасники провадження правом участі в судовому засіданні не скористались.

В ході розгляду справи, представник заявника надав пояснення щодо обставин, наведених у кредиторській заяві, підтримав її вимоги та просив задоволити.

Арбітражний керуючий заявлені вимоги кредитора визнач частково, в сумі 89 275,60 грн.

Суд, розглянувши вказану вище кредиторську заяву, заслухавши учасників судового процесу та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.

За змістом кредиторської заяви, 06.05.2025 року між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір № 2283355, за умовами якого Товариство надає Споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно п.1.2. Договору, Сума кредиту (загальний розмір) складає: 30700,00 гривень.

Відповідно п.1.3. Договору, Строк кредиту - 360 дні (в) (день).

Відповідно п.1.4. Договору, Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Відповідно п.1.5. Договору, Тип процентної ставки - фіксована.

За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах:

Відповідно п.1.5.1. Договору, Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Відповідно п.1.5.2. Договору Знижена процентна ставка становить 0.56 % в день та застосовується у випадку, якщо Споживач як учасник Програми лояльності Товариства, в дату першого платежу - 04.06.2025 або протягом наступного календарного дня, що слідує за вказаною датою, сплатить кошти у сумі першого платежу, визначеного в Графіку платежів. Знижка Споживачу від Товариства на стандартну процентну ставку є індивідуальною; у випадку її застосування сума процентів, що підлягає сплаті до вказаної вище дати (дати першого платежу), перераховується замість стандартної процентної ставки за зниженою процентною ставкою. Також, Споживач може отримати індивідуальну знижку, якщо до вказаної дати здійснить повне дострокове повернення кредиту, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою буде перераховано за зниженою процентною ставкою до дати повного дострокового повернення кредиту (включно). У випадку часткового дострокового повернення кредиту такий перерахунок здійснюється тільки до дати часткового дострокового повернення кредиту, надалі застосовується стандартна процентна ставка без знижки і перерахунку. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка без знижки, що не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача.

26.11.2025 року між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 26-11/25, відповідно умов якого ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" (первісний кредитор) відступило ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором

№ 2283355 від 06.05.2025 р., що укладений між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та позичальником ОСОБА_1 .

Загальна сума кредиторських вимог становить 146 439,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 30 700,00 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 100 389,00 грн., та пенею в розмірі 15 350,00 грн.

На підставі викладеного, Заявник просить суд визнати кредиторські вимоги ТОВ "Факторинг Партнерс" до боржника в сумі 146 439,00 грн. та 5 324,80 грн - судового збору.

Представник боржника у повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог, визнає вимоги частково, зазначаючи, зокрема, наступне.

Докази, які надані кредитором, безумовно не свідчать про те, що одноразовий ідентифікатор був використаний саме боржником, а не іншою особою.

З аналізу усіх наданих Кредитором доказів до заяви про грошові вимоги вбачається, що Кредитором взагалі не було надано суду документу, який підтверджував би факт перерахування грошових коштів Відповідачеві за спірним кредитним договором.

Згідно ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та судової практики, доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відсутність серед доказів, які є додатками до грошових вимог ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" належних первинних документів не тільки позбавляє Боржника і суд можливості перевірити факт перерахування чи отримання позичальником грошових коштів за кредитним договором, але і перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстав та порядку нарахування відсотків.

Відсутність в розрахунку початкової інформації, від якої проводиться весь розрахунок, а також дат проведення погашень тіла та відсотків і їх розмірів, унеможливлює встановлення самих формул розрахунків, вірності їх результатів, повноти та безпомилковості. Відсутність як посилань на первинну бухгалтерську документацію, так і самої первинної бухгалтерської документації унеможливлює перевірку достовірності вказаних дат проведення фінансових господарських операцій та їх розмірів, а отже і вірності розрахунків в цілому. Фактично, кредитор надав до суду не сам доказ проведення господарських операцій та руху коштів, а отже і виконання зобов`язань, а лише свої власні висновки з цього приводу у вигляді розрахунку заборгованості за кредитним договором, позбавивши цим суд та боржника можливості надати власну оцінку вірності розрахунків як доказів, якими обґрунтовується розмір позовних вимог.

У додатках до заяви про грошові вимоги до Боржника не надано достатньо доказів, які б підтверджували факт виникнення зобов`язань перед кредитором, а також не були надані документи, що підтверджують факт надання кредиту та умов його погашення. Відсутність таких документів ставить під сумнів правомірність вимог кредитора.

Також, Кредитором безпідставно здійснено нарахування штрафних санкцій за Кредитним договором в умовах воєнного стану, всупереч п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

На переконання боржника, заявлені грошові вимоги ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" не підлягають визнанню, оскільки Кредитором не доведено факт перерахування коштів саме за кредитним договором.

Але, у випадку, якщо Кредитор надасть всі докази, вимоги підлягають частковому визнанню у наступному розмірі (загальний розмір визнаних вимог Боржником - 89 275,60 грн): 30 700, 00 тіло кредиту, 58 575, 60 грн. відсотки.

Не визнається Боржником вимоги (загальний розмір не визнаних вимог Боржником 57 163,40 грн): 4 052,40 надмірно нараховані відсотки первісним кредитором, 37 761,00 відсотки, самостійно нараховані ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" після 26.11.2025 року, 15 350, 00 грн штрафні санкції.

Арбітражний керуючий Бігдан О.А. у повідомленні про результати розгляду вимог ТОВ "Факторинг Партнерс", зазначає, окрім іншого, таке.

Кредитором не надано доказів реєстрації Боржника в ІКС ТОВ "Селфі Кредит" та створення Особистого кабінету Боржника; доказів надсилання Боржнику одноразового ідентифікатору 154512, шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_3 (як і не підтверджено користування Боржником зазначеним мобільним номером); доказів введення Боржником одноразового ідентифікатора 154512 в особистому кабінеті в ІКС Кредитора на Сайті https://procent.com.ua.

До заяви із грошовими вимогами Кредитором долучений Протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, який підтверджує підписання Кредитного договору з боку уповноваженої особи Кредитора, проте, не підтверджує підписання вказаного договору Боржником.

Кредитором не доведений належним чином факт укладення Кредитного договору між Боржником та первинним кредитором.

В якості підтвердження перерахування Боржнику кредитних коштів, Кредитором надано довідку третьої особи - ТОВ "Пейтек", що не є кредитором Боржника.

Довідка третьої особи щодо перерахування коштів на користь Боржника від імені Кредитора, не є належним доказом отримання Боржником коштів на виконання умов Кредитного договору. Згідно із наведеними правовими висновками Верховного суду, таким доказом є або касовий документ банку, або виписка з рахунку Боржника.

Крім того, Кредитором не надано доказів наявності між ним та третьою особою, що здійснили платіж, договірних відносин щодо можливості проведення таких платежів.

По-друге, згідно до матеріалів справи, ухвалою господарського суду від 23.06.2026р. по справі, витребувані відомості від АТ "Універсал Банк", зокрема, докази зарахування на картку кредитних коштів у сумі 30 700,00 грн, які 06.05.2025 року були на неї перераховані, а саме виписки за номером картки за період із 06.05.2025 р. по 15.05.2025р.

Як вбачається з відповіді АТ "Універсал Банк" та доданої до неї виписки по картковому рахунку, банком підтверджений факт зарахування коштів в розмірі 30 700,00 грн. на картковий рахунок Боржника. Одночасно, з долученої до листа банку виписки по картковому рахунку за період із 06.05.2025 р. по 15.05.2025р., неможливо встановити особу, яка здійснила відповідний платіж (в якості платника визначений "FUIB MoneyTransfer").

Отже, наведене є додатковим підтвердженням відсутності належних доказів надання Кредитором Боржнику грошових коштів у заявленому розмірі.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, за будь-яких умов відсутні правові підстави для застосування Кредитором штрафних санкцій до Боржника.

Кредитором не надані належні докази наявності суми заборгованості Боржнику перед Кредитором у заявленому розмірі.

Виходячи з вищевикладеного, на переконання арбітражного керуючого, грошові вимоги ТОВ "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 у справі №902/1616/25, не підлягають визнанню в повному обсязі.

Разом з тим, як зазначено раніше, в судовому засіданні арбітражний керуючий змінив свою процесуальну позицію та зазначив про часткове визнання заявлених кредитором грошових вимог, в розмірі 89 275,00 грн.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 09.02.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Факторинг Партнерс" № 902/1616/25 від 01.04.2026 року (вх. № 01-32/494/26) надійшла до суду 02.04.2026 року (сформована в системі "Електронний суд" - 01.04.2026 року), тобто поза межами визначеного ч. 1 ст.45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно ст. 1077 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору), за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору), предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні. Так, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок правонаступництва.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 06.05.2025 року між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" (Товариство) та ОСОБА_1 (Споживач), укладено договір про надання споживчого кредиту за продуктом "NewShort" № 2283355, за умовами якого Товариство надає Споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає: 30 700,00 гривень. Тип кредиту - кредит.

Строк кредиту - 360 дні (в) (день).

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), первісна редакція якого наведена в Додатку №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Тип процентної ставки - фіксована.

За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах:

Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Знижена процентна ставка становить 0.56 % в день та застосовується у випадку, якщо Споживач, як учасник Програми лояльності Товариства, в дату першого платежу - 04.06.2025 або протягом наступного календарного дня, що слідує за вказаною датою, сплатить кошти у сумі першого платежу, визначеного в Графіку платежів. Знижка Споживачу від Товариства на стандартну процентну ставку є індивідуальною; у випадку її застосування сума процентів, що підлягає сплаті до вказаної вище дати (дати першого платежу), перераховується замість стандартної процентної ставки за зниженою процентною ставкою. Також, Споживач може отримати індивідуальну знижку, якщо до вказаної дати здійснить повне дострокове повернення кредиту, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою буде перераховано за зниженою процентною ставкою до дати повного дострокового повернення кредиту (включно). У випадку часткового дострокового повернення кредиту такий перерахунок здійснюється тільки до дати часткового дострокового повернення кредиту, надалі застосовується стандартна процентна ставка без знижки і перерахунку. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка без знижки, що не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача.

Протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для Споживача у випадку та на умовах визначених в п. 1.5.2 Договору, зокрема у випадку отримання Споживачем знижки на стандартну процентну ставку.

Мета отримання кредиту: на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2 .

Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору.

Дати надання кредиту: 06.05.2025 року або 06.05.2025 року.

Датою сплати заборгованості за кредитом є дата отримання Товариством грошових коштів або інформаційного повідомлення від посередника чи учасника платіжної системи, через яку було здійснено переказ коштів, про здійснення відповідного переказу з посиланням на номер Кредитного договору / реєстраційний номер облікової картки Споживача як платника податків, за умови, що в подальшому грошове відшкодування за такою операцією надійшло на рахунок Товариства. Всі фінансові ризики, що пов`язані з затримкою в надходженні безготівкових коштів на поточний рахунок Товариства, несе Споживач.

Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п.5.3. Договору.

Отже, зважаючи на викладене вище, суд, надавши оцінку вказаному кредитному договору - № 2283355 від 06.05.2025 року, боржником підписано вказаний кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора В186 06.05.2026 року, 13:45:50, дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою та викладеними у ньому умовами є кредитним договором, який укладено у відповідності, зокрема, до Закону України "Про електронну комерцію".

При цьому, судом встановлено, що отримання боржником коштів згідно укладеного з ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" договору № 2283355 від 06.05.2025 року, на його банківську карту № НОМЕР_2 , що була зазначена у договорі в якості реквізитів банківської платіжної картки Позичальника, підтверджується:

- листом ТОВ "ПЕЙТЕК" № 20251127-1499 від 27.11.2025, за змістом якого повідомлено, що між Товариством та ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №01042024-2 від 2024-04-01.

Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ": на суму 30700,00 грн.

Номер транзакцїї в системі ТОВ "ПЕЙТЕК" - 9b394bf6-4233-4d6d-807f-eb35b7bf7730

Номер транзакцїї в системі ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" - 5db7al3d3d69c69ab58f873239c26ee3 Session ID - 031613078771

Сайт торгівця - http://selfiecredit.com.ua

Код авторизації - 141307

Банк-еквайр - AT "ПУМБ"

Дата і час створення - 2025-05-06 13:47:10

Дата і час прийняття в роботу - 2025-05-06 13:47:12

Дата і час виконання - 2025-05-06 13:48:04

Призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ НОМЕР_4;

- листом АТ "Універсал Банк" № БТ/Е-29492 від 29.06.2026 року, за змістом якого повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), Банком емітовано картку № НОМЕР_4;

- відомостями АТ "Універсал Банк" про рух коштів за картковим рахунком, спеціальним платіжним засобом до якого є картка № НОМЕР_4 , за період з 06.05.2025 року по 15.05.2025 року, згідно яких 06.05.2025 року 13:47:11 на карту боржника було зараховано 30 700,00 грн.

Відповідно до п. 53, п. 94 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Фінансова установа, що має право на надання платіжних послуг, - небанківська фінансова установа, що не має статусу платіжної установи або установи електронних грошей та має право надавати окремі фінансові платіжні послуги, перелік яких визначений законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Згідно ч. 3 ст. 31 Закону України "Про платіжні послуги", якщо платіжна операція ініціюється через надавача послуги з ініціювання платіжної операції, надавач послуги з ініціювання платіжної операції негайно після ініціювання платіжної операції зобов`язаний надати платнику та отримувачу (за потреби) таку інформацію: 1) підтвердження про успішне ініціювання платіжної інструкції надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку платника; 2) відомості (посилання на них), які дають змогу платнику та отримувачу ідентифікувати платіжну операцію, а також отримувачу - ідентифікувати платника, та будь-які відомості, що супроводжують платіжну інструкцію; 3) суму платіжної операції; 4) суму всіх комісійних винагород надавача послуг з ініціювання платіжної операції, які будуть стягнуті з користувача під час виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо).

Надавач послуги з ініціювання платіжної операції також зобов`язаний забезпечити надання відомостей (посилання на них) про платіжну операцію надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника.

Відповідно до підпунктів 8, 11 п. 3 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 (далі - Положення), документ за операцією з використанням платіжних інструментів (квитанція) - документ, що підтверджує результат ініціювання операції з використанням платіжного інструменту.

Електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, реалізований на будь-якому носії, що містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

За змістом пунктів 153, 157, 158, 159 Положення, документи за операціями з використанням платіжних інструментів можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів: 1) складаються та друкуються державною мовою; 2) можуть бути складені іншою мовою за домовленістю сторін відповідно до законодавства України або якщо платіжний пристрій дає користувачу технічну можливість здійснити вибір мови.

Паперова квитанція може не оформлятися в разі дотримання однієї з таких умов: 1) розрахунки за товари (послуги) здійснюються держателем на суму до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) держатель відмовився від її отримання; 3) таке право передбачене правилами відповідної платіжної системи (для платіжних інструментів, що використовуються для здійснення операцій у платіжній системі); 4) суб`єктом господарювання надано держателю встановлений законодавством України розрахунковий документ, який містить обов`язкові реквізити, що визначені для квитанції; 5) іншим надавачем платіжних послуг надано держателю документ, який підтверджує ініціювання платіжної операції через цього надавача та містить обов`язкові реквізити, що визначені для квитанції; 6) емітент не надав дозволу на проведення операції з використанням платіжного інструменту.

Документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Згідно п. 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України 03.11.2021 № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХХХ******ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Крім того, як зазначено Верховним Судом у постанові 12.06.2023 року у справі № 263/3470/20, судом не прийнято до уваги доводи касаційної скарги, що у матеріалах справи немає бухгалтерських документів про видачу кредиту, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання заявника на статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" є безпідставним.

Суд, надавши оцінку, згаданим вище доказам, дійшов висновку, що останні містить відомості, передбачені описаними вище нормами законодавства, які вказують про перерахування на електронний платіжний засіб Боржника - № НОМЕР_4 06.05.2025 року 13:47:11 грошових коштів в розмірі 30 700,00 грн. за кредитним договором № 2283355 від 06.05.2025 року.

При цьому, як свідчать матеріали справи, будь-яких інших зарахувань на карту Боржника за 06.05.2025 року в розмірі 30 700,00 грн. здійснено не було. Також, матеріали справи не містять доказів щодо укладення боржником будь-якого іншого кредитного договору на суму 30 700,00 грн., або ж підтвердження походження вказаних коштів.

При цьому, суд зауважує, що боржником при зверненні до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, додано список кредиторів та боржників станом на 18.11.2025 року, серед яких зазначено і кредитора - ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" (який в подальшому відступив своє право вимоги до ТОВ "Факторинг Партнерс") із заборгованістю за договором від 06.05.2026 року.

Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 кредитного договору № 2283355 від 06.05.2025 року, та надання Товариством кредиту згідно цього договору Позичальнику в сумі 30 700,00 грн.

Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів щодо звернення боржника до правоохоронних органів щодо несанкціонованого використання електронного підпису чи шахрайських дій при підписанні кредитного договору № 2283355 від 06.05.2025 року.

Наведені вище обставини та положення закону у їх сукупності, спростовують доводи боржника та арбітражного керуючого щодо неможливості ідентифікації чи належить картковий рахунок боржнику та ким саме був використаний одноразовий ідентифікатор, щодо підписання договору боржником та щодо отримання коштів за вказаним кредитним договором в розмірі 30 700,00 грн.

Згідно наявного у справі розрахунку заборгованості ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" станом на 26.11.2025 року, боржнику нараховано 108 678,00 грн. боргу, з яких: 30 700,00 грн. - за тілом кредиту, 15 350,00 грн. - штрафні санкції, 62 628,00 грн - відсотки за користування кредитом за період з 06.05.2025 року по 26.11.2025 року.

В подальшому, 26.11.2025 року між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" було укладено договір факторингу № 26-11/25, відповідно умов якого ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" (первісний кредитор) відступило ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 2283355 від 06.05.2025 р., що укладений між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та позичальником ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ "Факторинг Партнерс" набуло право вимоги до боржника за договором № 2283355 від 06.05.2025 року, на загальну суму 108 678,00 грн., згідно додатку № 1 - реєстру боржників до договору факторингу № 26-11/25 від 26.11.2025 року.

Згідно наявного у справі розрахунку заборгованості ТОВ "Факторинг Партнерс" станом на 30.03.2026 року, боржнику нараховано 146 439,00 грн. боргу, з яких: 30 700,00 грн. - за тілом кредиту, 15 350,00 грн. - штрафні санкції, 100 389,00 грн - відсотки за користування кредитом за період з 06.05.2025 року по 26.11.2025 року, з яких 37 761,00 грн. - за період з 27.11.2025 року по 30.03.2026 року.

Станом на дату подання цієї заяви, Боржник свої грошові зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості, кредитором нараховано заборгованість на загальну суму у розмірі 146 439,00 грн. боргу, з яких: 30 700,00 грн. - за тілом кредиту, 15 350,00 грн. - штрафні санкції, 100 389,00 грн - відсотки за користування кредитом.

При цьому, суд зауважує, що дата відкриття провадження у справі - 04.02.2026 року.

Водночас, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо спростування або ж погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Факторинг Партнерс" за згаданим кредитним договором, до суду не надано.

Отже, зважаючи на викладене, суд перевіривши розрахунок заборгованості боржника перед ТОВ "Факторинг Партнерс", дійшов висновку, що заявлені до визнання заявником кредиторські вимоги до боржника в частині вимог щодо заборгованості за тілом кредиту в розмірі 30 700,00 грн. та щодо відсотків за користування кредитом, нарахованих до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в розмірі 79 758,60 грн, є конкурсними, відповідають умовам даного кредитного договору та наявним у справі доказам, а тому є правомірними та підлягають визнанню в цій частині.

Щодо заяви в частині визнання вимог до боржника в розмірі 15 350,00 грн - пені, суд зауважує наступне.

Згідно п.п. 6.1, 6.2., 6.4, Договору, сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно чинного законодавства України, цього Договору.

Порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

У випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф:

у розмірі 4 605,00 гривень на 3 (третій) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та

у розмірі 921,00 гривень починаючи з 4 (четвертого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

При цьому, суд зауважує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором, заявником нараховано 15 350,00 грн пені у період дії воєнного стану в Україні.

Суд, зважає на те, що згідно приписів ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Отже, Цивільний кодекс має вищу юридичну силу та є базовим законом, який регулює кредитні правовідносини загалом, тоді як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним нормативно-правовим актом, що уточнює деталі для окремих видів кредитів. Перевага ЦК України полягає в тому, що він визначає фундаментальні принципи (зобов`язання, договори, наслідки прострочення), а спеціальні закони застосовуються в частині, що не суперечить ЦК України.

Тобто, основним регулятором договірних відносин є саме ЦК України, що також вбачається згідно аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц.

Згідно ч. 4 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв`язку із невиконанням боржником грошових зобов`язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню норми п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №758/5318/23), які превалюють над однопредметними нормами інших нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону України, оскільки, ЦК України є основним актом цивільного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012).

Також, згідно постанови Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі № 751/3052/23, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Суд звертає увагу на те, що умовами п. 6.4. договору, передбачено обов`язок позичальника сплатити штраф у визначеному розмірі у випадку невиконання умов договору, в т.р. щодо неповернення суми позики, сплати відсотків, тобто у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за цим договором.

Крім цього, Позичальник, який отримав кредитні кошти за згаданими вище договорами, є позичальником у правовідносинах з ТОВ "Селфі Кредит" (який в подальшому відступив право вимоги до ТОВ "Факторинг Партнерс"), а тому відповідно до правовідносин сторін за цим договором підлягають застосуванню норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК щодо звільнення боржника як позичальника (вказана норма не містить обмеження кола осіб, на яких вона розповсюджується) від відповідальності за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язань за вказаним договором, згідно якого Позичальнику було надано кредит ТОВ "Селфі Кредит".

За викладених обставин, з аналізу положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК та статті 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що на укладений між ТОВ "Селфі Кредит" та Боржником договір № 2283355, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак Позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитора пені у загальному розмірі 15 350,00 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що нараховані заявником та заявлені до визнання 15 350,00 грн - пені, підлягають списанню кредитодавцем, а тому визнанню не підлягають.

Стосовно заявлених вимог до боржника в частині відсотків, нарахованих кредитором після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (дата відкриття провадження у справі - 04.02.2026 року), суд зауважує наступне.

Так, як зазначено раніше, за договором № 2283355, нарахування, відсотків здійснено по 30.03.2026 року (включно).

Водночас, як вказувалося вище, ухвалою суду від 04.02.2026 року відкрито провадження у справі № 902/1616/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Суд зважає на те, що згідно п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 120 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника: пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом; припиняється нарахування штрафів та інших фінансових санкцій, а також відсотків за зобов`язаннями боржника.

Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 121 КУзПБ, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: зупиняється виконання боржником грошових зобов`язань, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що згідно зазначеного вище розрахунку заборгованості, заявником нараховано та заявлено до визнання 100 389,00 грн. - заборгованість по відсоткам за період з 06.05.2025 року по 30.03.2026 року включно, тобто вже після моменту відкриття провадження у справі № 902/1616/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (після 04.02.2026 року).

Всього, нараховано після відкриття провадження у справі № 902/1616/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 відсотки в розмірі 20 630,40 грн.

Слід зазначити, що згідно приписів ст. 45 КУзПБ, під час процедури реструктуризації боргів боржника, господарським судом розглядаються вимоги конкурсних кредиторів (відповідні вимоги виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство), тоді як вимоги поточних кредиторів (відповідні вимоги виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство) до моменту визнання боржника банкрутом, вирішуються господарським судом в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні.

Зважаючи на викладені обставини справи та наведені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що нараховані заявником згідно зазначеного розрахунку заборгованості та заявлені до визнання проценти за період з 04.02.2026 року по 30.03.2026 року, тобто після відкриття провадження у справі № 902/1616/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , є поточними кредиторськими вимогами, а не конкурсними.

За цих обставин, суд дійшов висновку, що нараховані заявником після відкриття провадження у цій справі 20 630,40 грн. - сума заборгованості за відсотками, визнанню не підлягають.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 133 КУ з процедур банкрутства, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч.ч. 1,4,6 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, за наслідками розгляду вищевказаної заяви, суд дійшов висновку, що заява ТОВ "Факторинг Партнерс" № 902/1616/25 від 01.04.2026 року (вх. № 01-32/494/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1616/25, підлягає частковому задоволенню, а вимоги в розмірі 110 458,60 грн. визнанню, з віднесенням їх до реєстру вимог кредиторів згідно положень ст. 133 КУ з процедур банкрутства.

В решті вимог, в розмірі 35 980,40 грн. (15 350,00 грн пені, 20 630,40 грн. відсотків), вказана кредиторська заява задоволенню не підлягає, з підстав наведених вище.

Крім того, визнанню підлягають вимоги кредитора в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву ТОВ "Факторинг Партнерс" № 902/1616/25 від 01.04.2026 року (вх. № 01-32/494/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1616/25, частково.

2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (вул.Ґедройця Єжи, 6, офіс 521; м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 42640374) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 110 458,60 грн заборгованості (друга черга задоволення); а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/1616/25.

3. Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Факторинг Партнерс" № 902/1616/25 від 01.04.2026 року (вх. № 01-32/494/26) в частині визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 35 980,40 грн. - пені та відсотків у справі № 902/1616/25.

4. Арбітражному керуючому Бігдану О.А. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі № 902/1616/25.

5. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику боржника адвокату Цимбал А.А. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; арбітражному керуючому Бігдану О.А. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АТ "Акцент-Банк" - Legal.Collect@a-bank.com.ua, представнику АТ "Акцент-Банк" адвокату Омельченку Є.В. - ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ТОВ "ФК "Процент" - legal@procent.com.ua, представнику ТОВ "ФК "Процент" адвокату Руденку К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" - fintrastletter@ukr.net; представнику ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" адвокату Городніщевій Є.О. - ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ТОВ "Факторинг Партнерс" - office@factoringp.in.ua; представнику ТОВ "Факторинг Партнерс" адвокату Мікрюкову С.В. - ІНФОРМАЦІЯ_9

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи.