Рішення № 139501798, 07.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17356/25-Е

Провадження № 2-а/522/68/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Федчишеної Т. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Даценка Богдана Сергійовича, Департаменту патрульної поліції, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління патрульної поліції в Черкаській області, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до інспектора 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Даценка Богдана Сергійовича, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління патрульної поліції в Черкаській області, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позов мотивовано тим, що на підставі постанови серії ЕНА №5294726 від 23.07.2025, складеної інспектором 6 роти 1 батальйону УПП в Черкаській області старшим лейтенантом поліції Даценком Б. С., його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Як слідує із оскаржуваної постанови, ним 23.07.2025 о 12:55 год. під час керування транспортним засобом «HYUNDAI TUCSON» НОМЕР_1 на 210 км траси М05 Київ-Одеса не було виконано вимоги дорожнього знаку 2.2 та здійснено проїзд без зупинки, чим порушено п.8.4.б Правил дорожнього руху порушення вимог знаків пріоритету.

Із указаною постановою позивач не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою, прийнятою упереджено й усупереч встановленому порядку та такою, що підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Зазначає, що 23.07.2025 за наведених вище обставин його було зупинено на стаціонарному посту патрульної поліції біля н.п. Умань Черкаської області на трасі Київ-Одеса за нібито недотримання вимог Правил дорожнього руху. На запитання до інспектора Даценка Б. С. щодо підстав зупинки, останнім повідомлено про недотримання позивачем вимог дорожнього знаку 2.2 проїзд без зупинки заборонено та здійснення проїзду без зупинки.

Ознайомившись з наданим для перегляду відеофайлом, позивачем було зауважено відповідачу на тому, що з цього відео взагалі не вбачається ані марки чи моделі транспортного засобу, ані його номерного знаку, а візуальному спостереженню за рухом автомобіля в місці, де має відбуватися зупинка задля дотримання вимог знаку 2.2, перешкоджає придорожній кущ. З огляду на це, пересвідчитися в тому, що дійсно відбувалось за цією перешкодою для візуального спостереження неможливо.

Вважає, що постанова відповідачем винесена без урахувань вимог КУпАП, тобто упереджено і безпідставно, без наявності належних чи допустимих доказів правопорушення, без проведення підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема відповідачем не вирішено чи правильно складені протоколи та інші матеріали справ про адміністративні правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справ, про час і місце їх розгляду; чи витребувані необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час перевірки відповідачем його водійських документів і оформлення оскаржуваної постанови, він неодноразово наголошував про свою невинуватість та про відсутність в його діях складу будь-якого правопорушення, відсутність доказів вчинення будь-якого правопорушення, оскільки наданий для перегляду відеофайл не містив доказів його провини, а також ним було заявлено клопотання про залучення захисника для реалізації права на правничу допомогу. Проте, вищезазначені заперечення та клопотання відповідачем були проігноровані, належної оцінки його доводам і запереченням надано не було, будь-яких процесуальних заходів для їх перевірки чи реалізації його права на захист вжито не було, внаслідок чого було порушено його право на захист та його необґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності. Також відповідачем не було встановлено свідків інкримінованого йому правопорушення.

Також вважає, що відповідачем було грубо порушено процесуальний порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до ст. 279 КУпАП, відповідач не оголошував, яка справа підлягала розгляду, хто притягався до адміністративної відповідальності, не заслуховував належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, не досліджував будь-яких доказів взагалі та ігнорував заявлені позивачем клопотання.

На підставі наведеного позивач просить визнати дії інспектора 6 роти 1 батальйону УПП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Даценка Б. С. щодо складання постанови серії ЕНА №5294726 від 23.07.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в сумі 340 грн противоправними; скасувати постанову серії ЕНА №5294726 від 23.07.2025, складену інспектором 6 роти 1 батальйону УПП в Черкаській області старшим лейтенантом поліції Даценком Б. С., про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 1 ст.122 КУпАП у виді штрафу в сумі 340 грн та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08.09.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, витребувано в Управління патрульної поліції в Черкаській області належним чином засвідчену копію матеріалів, на підставі яких ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП відповідно до постанови серії ЕНА № 5294726 від 23.07.2025.

У відзиві на позовну заяву інспектор 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області старший лейтенант поліції Даценко Б. С. зазначив, що 23.07.2025 близько 12 год. 45 хв. він ніс службу по забезпеченню публічної безпеки і порядку та став свідком того, як позивач, керуючи автомобілем Hyundai Tucson, д.н.з. НОМЕР_1 , в Черкаській області, Уманському pайоні, на автодорозі М05 «Київ-Одеса» 210-й км, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та здійснив проїзд без зупинки перед даним дорожнім знаком, чим порушив п. 8.4.б) ПДР України. У зв`язку з цим, на підставі ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», автомобіль було зупинено. Звертаючись до позивача, який був за кермом автомобіля, інспектор назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання, проінформував про вищезазначене порушення ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та оголосив законні вимоги щодо пред`явлення посвідчення водія.

Після перевірки документів поліцейський згідно з вимогами ст. 279 КУпАП, з урахуванням ст. 280 КУпАП, розпочав розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому роз`яснив позивачеві права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Під час розгляду справи позивач факт вчинення правопорушення заперечував та надав усні пояснення, що він здійснив зупинку перед дорожнім знаком, але поліцейський цього не помітив. Жодних письмових заяв та/або клопотань до та під час розгляду справи від позивача не надходило. Позивач усно заявив клопотання про надання поліцейським йому адвоката та винесення останнім відповідної постанови. При цьому, інспектор пояснив позивачу, що це його право і він може зателефонувати та викликати адвоката на місце правопорушення. Проте, позивач відмовлявся сам це робити та вимагав, щоб адвоката викликав інспектор.

Ознайомивши позивача з відеодоказами правопорушення та розглянувши справу, поліцейський відповідно до ст. 258 КУпАП з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП, з врахуванням ч. 2 ст. 33 КУпАП, ст. 251 КУпАП, ст. 252 КУпАП виніс постанову серії ЕНА №5294726 за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно позивача та наклав стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Надалі поліцейський згідно зі ст. 285 КУпАП ознайомив позивача з постановою по справі про адміністративне правопорушення та вручив копію під підпис. Також позивачу було роз`яснено зміст ст. ст. 307, 308 КУпАП щодо порядку виконання постанови про накладення штрафу та ст. 289 КУпАП щодо порядку оскарження постанови.

Щодо доводів позивача про виконання ним вимог дорожнього знаку 2.2 та здійснення зупинки перед знаком, інспектор зазначає, що на відеозаписі з постової відеокамери зовнішнього відеоспостереження зафіксовано та підтверджено, що транспортний засіб позивача не зникає з поля зору за кущем, на який вказує позивач, та видно по даху автомобіля, що він постійно знаходився в русі і, відповідно, зупинки транспортного засобу не було. Це було продемонстровано позивачу.

Зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення і винесенні постанови по справі відносно позивача, доведено наявність події та складу адміністративного правопорушення і вину особи у його вчиненні. Водночас посилався на недоведення позивачем обставин, ні які він посилається у позовній заяві. Зауважував, що заперечуючи факт вчинення адміністративного правопорушення, позивач жодного клопотання та/або письмового пояснення до початку та під час розгляду справи не заявляв та не надавав. Лише усно заявив клопотання про надання йому поліцейським адвоката та прийняття відповідної постанови, на що поліцейським було роз`яснено позивачу право зателефонувати та викликати адвоката на місце правопорушення. Реалізації такого права поліцейський не перешкоджав, а позивач мав достатньо часу та можливостей реалізувати таке право.

Також інспектор наголошував, що відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення в суді, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Відповідач вважає, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою посадовою особою, в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою суду від 24 червня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання Управління патрульної поліції в Черкаській області про заміну неналежного відповідача. Залучено Департамент патрульної поліції як другого відповідача у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Даценка Б. С., за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління патрульної поліції в Черкаській області, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Встановлено Департаменту патрульної поліції строк на подання відзиву на позовну заяву.

Від Департаменту патрульної поліції на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , який за змістом є ідентичним відзиву на адміністративний позов відповідача інспектора 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Даценка Б. С.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що 23 липня 2025 року о 13.00 інспектором 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області старшим лейтенантом поліції Даценком Б. С. прийнято постанову серії ЕНА № 5294726 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Із зазначеної постанови слідує, що 23.07.2025 о 12:55 годині ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «HYUNDAI TUCSON» НОМЕР_1 на 210 км траси М05 Київ-Одеса не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 проїзд без зупинки заборонено та здійснив проїзд без зупинки, чим порушив п.8.4.б ПДР порушення вимог знаків пріоритету. За дане правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

У постанові ОСОБА_1 зазначив про незабезпечення йому реалізації права на правничу допомогу адвоката.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (надалі - ПДР).

Пунктом 1.1 ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

У відповідності до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 8.1 ПДР України, встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п. 8.4 ПДР України Дорожні знаки поділяються на групи.

Згідно з п. 8.4.б ПДР знаки пріоритету встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частинабо вузьких ділянок дороги.

Згідно з розділом 33 «Дорожні знаки» ПДР, дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» є знаком пріоритету - забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України, зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Відповідно до частини 2 «Знаки пріоритету» розділу 33 «Дорожні знаки», знак 2.2 встановлюється безпосередньо перед перехрестям або вузькою ділянкою дороги.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення надано відеозапис з розміщення дорожнього знаку 2.2, відеозаписи з місця події та розгляду адміністративної справи поліцейським.

Так, із досліджених судом відеозаписів установлено, що позивач, керуючи автомобілем «HYUNDAI TUCSON» НОМЕР_1 на 210 км траси М05 Київ-Одеса не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 проїзд без зупинки заборонено та здійснив проїзд без зупинки, чим порушив вимоги п.8.4.б ПДР, у зв`язку з чим був зупинений працівником поліції.

Таким чином наданим відповідачем відеозаписом підтверджується вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відеозапис був продемонстрований позивачу.

Доводи позивача про те, що на відео не вбачається ані марки чи моделі транспортного засобу, ані його номерного знаку, спростовуються відеозаписом, на якому чітко зафіксована марка та модель, а також номерний знак транспортного засобу, яким керував позивач.

Щодо доводів позивача про те, що візуальному спостереженню за рухом автомобіля в місці, де має відбуватися зупинка перешкоджає придорожній кущ, то такі доводи також спростовуються відеозаписом, на якому чітко вбачається, що транспортний засіб позивача не зникає з поля зору за кущем, на який вказує позивач, та видно по даху автомобіля, що він постійно знаходився в русі, що свідчить про те, що зупинки транспортного засобу у встановленому місці здійснено не було.

Також, з оглянутого судом відеозапису слідує, що під час розгляду справи, інспектором позивачу були роз`яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, в тому числі і право на правову допомогу.

Як слідує з відеозапису, позивач заявив інспекторові усне клопотання про залучення захисника, зазначив про необхідність прийняття інспектором постанови про його залучення та наполягав на необхідності забезпечення йому адвоката саме працівником поліції.

Водночас, реалізація права на правову допомогу в межах справи про адміністративне правопорушення покладається безпосередньо на особу, яка притягається до відповідальності, оскільки забезпечення захисником не входить до визначених законом повноважень працівника поліції.

При цьому інспектором позивачу було забезпечено достатніх можливостей для реалізації права на правничу допомогу. Однак таким правом позивач не скористався.

Крім того, у статті 222 КУпАП чітко встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, на час виникнення спірних відносин законодавством передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою УПП справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо. Реалізація права позивача щодо можливості скористатися правовою допомогою забезпечується під час оскарження безпосередньо рішення суб`єкта владних повноважень у суді (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №487/2179/17 від 07.11.2019).

Отже, доводи позивача про порушення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення його права на захист є необґрунтованими, позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення в суді, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Також не знайшли свого підтвердження й доводи позивача про порушення порядку розгляду справи.

Позивачем відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог.

Висновок про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи. Стягнення за адміністративне правопорушення накладено у межах, визначених санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Отже, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, посадова особа відповідача діяла у межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, суб`єктом владних повноважень, у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, доведено правомірність прийнятого ним рішення, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Щодо пред`явлення позивачем позову до інспектора 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Даценка Б. С., суд зазначає, що згідно з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеному у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 742/2298/17 (адміністративне провадження № К/9901/4436/17), при розгляді справ про адміністративні правопорушення посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу, який уповноважений такі стягнення накладати. Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 9, 72, 77, 139, 242-246, 250, 286 КАС України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Даценка Богдана Сергійовича, Департаменту патрульної поліції, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління патрульної поліції в Черкаській області, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА

07.09.26