Рішення № 139501797, 26.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/25214/25-Е

Провадження 2/522/8185/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

26 серпня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 522/25214/25-Е за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.01.2026 року, ухваленим у справі за вищезазначеним позовом, позовні вимоги позивача було задоволено.

17.04.2026 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, ухваленого 13.01.2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг. Також просили поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, вказує, що відповідачці не було відомо про розгляд справи, повний текст заочного рішення було отримано представником 25.03.2026 року в електронному кабінеті Електронного суду при ознайомлені з матеріалами справи.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.04.2026 року заяву призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року заяву задоволено, заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 13.01.2026 року по цивільній справі № 522/25214/25-Е за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - задовольнити.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.01.2026 року у справі № 522/25214/25-Е за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - скасувати.

Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначенням судового засідання.

01.06.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач у відзиві зазначає, що позовні вимоги ТОВ «ІНФОКС» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки з листопада 2022 року вона постійно проживає за кордоном у Німеччині та фактично не користується послугами позивача. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг за період тимчасової відсутності понад 30 днів за умови надання підтвердних документів. Відмова позивача здійснити перерахунок через відсутність нотаріального перекладу доданих до заяви документів є надмірним формалізмом та суперечить засадам добросовісності цивільного законодавства. Крім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості є неналежним та недопустимим доказом, оскільки містить необґрунтований «вхідний борг» і частково не враховує здійснену відповідачем 25.04.2023 року оплату в розмірі 4036,25 грн. З огляду на безпідставність та недоведеність позовних вимог, відповідач просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

20.08.2026 року від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення по справі.

Відповідач зазначає, що наданий позивачем уточнений розрахунок заборгованості від 12.08.2026 року є неналежним та недопустимим доказом, оскільки складений неуповноваженою посадовою особою (юрисконсультом), є непослідовним, містить непропорційні й необґрунтовані нарахування, повністю суперечить первинному розрахунку та не розкриває підстав формування вхідного боргу. Окрім того, позивачем безпідставно не зараховано в повному обсязі здійснений відповідачем у квітні 2023 року платіж і не спростовано факт її постійного проживання з листопада 2022 року за кордоном (у Німеччині), що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є підставою для звільнення від оплати наданих послуг за період відсутності. Зважаючи на недоведеність та безпідставність позовних вимог ТОВ «ІНФОКС», відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судове засідання призначене на 21.08.2026 року з`явились представник позивача Солоненко Н.С. та представник відповідача Вишнивецька А.

Сторона позивача наполягали на задоволені позову в повному обсязі, зазначили, що всі внесені суми враховані у розрахунку заборгованості.

Сторона відповідача заперечували проти задоволення позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС», що підтверджується оформленим особовим рахунком за № НОМЕР_1 та Договором про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, водовідведення гарячої води від 29.12.2012 р.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 05.07.2019 №690 (далі Правила) Водоканал надавав послуги водопостачання та водовідведення відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 за які він у відповідності з п.5 ч. 47 Правил повинен оплачувати надані послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором. Нарахування відповідачу за надані послуги здійснювалися відповідно до показань норм споживання на кількість зареєстрованих осіб та тарифів, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 16.12.2020р. № 2499, від 22.12.2021р. № 2841, а відповідач в свою чергу користувався такими послугами

З розрахунку позивача, у зв`язку з неповною сплатою отриманих послуг з водопостачання та водовідведення у відповідача наявна заборгованість за період з 01.11.2022 по 30.09.2025 у розмірі 16182,60 грн.

Відповідач зазначає, що з 2022 року проживає у Німеччині, про що повідомили позивача та надали відповідні докази.

Дослідивши вказане обгрунтування суд зазначає про наступне.

Відповідно до п.6 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на не оплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Згідно із п. 33 та п.п.10 п. 34 Договору споживач має право на не оплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження відповідно до умов Договору.

Згідно пунктів п. 111 ч.45 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 р. №690, індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на не оплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води.

Згідно із нормами чинного законодавства, п. 39 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 р. №690, споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг.

Судом встановлено, що на підтвердження доводів про тимчасову відсутність за місцем проживання відповідачем надано документи, викладені німецькою мовою, без здійснення їх перекладу на державну мову та належного засвідчення такого перекладу.

Доводи відповідача про те, що відмова позивача у прийнятті таких документів як підстави для здійснення перерахунку є проявом надмірного формалізму, суд оцінює критично та відхиляє їх з огляду на таке.

Позивач, як суб`єкт господарювання, що надає послуги централізованого водопостачання та водовідведення, не є та не може бути зобов`язаний самостійно здійснювати переклад документів, поданих споживачем іноземною мовою, а також забезпечувати його нотаріальне засвідчення. Обов`язок щодо належного документального підтвердження обставин, з якими закон пов`язує право на непроведення оплати вартості послуг, покладається саме на споживача, а неподання перекладу таких документів державною мовою не може вважатися виконанням цього обов`язку. За таких обставин відмова позивача у здійсненні перерахунку на підставі документів, викладених іноземною мовою без перекладу, є правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, а не є проявом формалізму з боку позивача.

Окрім того, суд звертає увагу, що згідно з наведеними вище нормами Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, у разі якщо період відсутності споживача перевищує шість місяців, споживач з метою реалізації права на непроведення оплати вартості послуг зобов`язаний у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду подавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами. Матеріалами справи не підтверджується, що відповідач протягом усього заявленого періоду тимчасової відсутності виконувала зазначений обов`язок та періодично повідомляла позивача про факт свого непроживання за адресою надання послуг і факт невикористання відповідних послуг. Відтак підстави для звільнення відповідача від оплати вартості послуг за весь заявлений позивачем період відсутні.

Щодо доводів відповідача стосовно неналежності наданого позивачем розрахунку заборгованості, суд зазначає, що такий розрахунок відповідає нормативно встановленим тарифам та порядку нарахування плати за надані послуги, а доводи відповідача про його необґрунтованість, непослідовність чи невідповідність первинному розрахунку не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами. Відповідачем не надано контррозрахунку заборгованості, який спростовував би розмір заявлених позивачем вимог або підтверджував би здійснення оплати в іншому, ніж враховано позивачем, розмірі. За таких обставин у суду відсутні підстави вважати наданий позивачем розрахунок заборгованості неналежним або недостовірним доказом.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства та відсутності належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» борг у сумі 16182,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 04.09.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

26.08.26