Ухвала суду № 139500824, 04.09.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 04.09.2026

Справа № 334/8443/17

Провадження № 4-с/334/20/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

за участі секретаря Нагорних О.С.,

представника скаржника Сколибог А.Ф.,

представника приватного виконавця Прибильського В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича,

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2026 року до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшла через підсистему «Електронний суд» скарга представника АТ «Запоріжжяобленерго» адвоката Лелекової В.В. на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О. щодо примусового виконання виконавчого листа № 334/8443/17.

Скарга обґрунтована тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця перебувало виконавче провадження № 78361210 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Запоріжжяобленерго» судового збору в сумі 1 600,00 грн. 17 червня 2026 року в ході ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження представнику стягувача стало відомо, що стягнуті з боржника грошові кошти у розмірі 1 600,00 грн за платіжною інструкцією № 5357 від 05.06.2026 перераховані приватним виконавцем не на рахунок стягувача, а на депозитний рахунок Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.

Як підставу такого перерахування приватний виконавець зазначив вимогу державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Владислава Берегових від 27.05.2026 № 20.1/В-7/77419144/зв-3 у зведеному виконавчому провадженні № 77419144, де боржником є АТ «Запоріжжяобленерго». Скаржник вважає такі дії протиправними, оскільки перерахування коштів іншій особі без відповідної ухвали суду в порядку ст. 440 ЦПК України та ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» суперечить вимогам ст. 47 вказаного Закону, порушує право власності товариства (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції) та свідчить про самовільну зміну виконавцем способу і порядку виконання судового рішення.

У зв`язку з цим скаржник просить визнати протиправними дії приватного виконавця Коциняна М.О. щодо виконання вимоги державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Берегових В. від 27.05.2026 № 20.1/В-7/77419144/зв-3.

31.08.2026 року від представника приватного виконавця адвоката Прибильського В.Г. надійшли заперечення на скаргу. Приватний виконавець зазначив, що 05.06.2026 у зв`язку з повним фактичним виконанням боржником рішення суду виконавче провадження № 78361210 було закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Водночас на його адресу надійшла обов`язкова до виконання вимога державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ щодо стягнення коштів на користь АТ «Запоріжжяобленерго» на депозитний рахунок відділу в межах зведеного ВП № 77419144, де АТ «Запоріжжяобленерго» є боржником перед НЕК «Укренерго» та ДП «Енергоринок» на суму понад 1,6 млрд грн.

Виконавець наголосив, що частина 5 статті 47 Закону прямо встановлює виняток із загальної заборони перерахування коштів третім особам - «крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні». Крім того, Верховний Суд у постановах від 27.11.2019 у справі № 401/1813/16-ц та від 16.02.2024 у справі № 910/10309/21 підтвердив правомірність скерування коштів безпосередньо на погашення заборгованості стягувача в іншому провадженні, оскільки це припиняє його власні невиконані зобов`язання і не порушує майнових прав. Приватний виконавець просив відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі, а також зазначив попередній розмір витрат на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн, докази яких зобов`язався надати у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Представник АТ «Запоріжжяобленерго» адвокат Сколибог А .Ф. скаргу підтримала, просила задовольнити.

Представник приватного виконавця адвокат Прибильський В.Г. проти скарги заперечував, вказував, що приватний виконавець діяв у межах закону та виконав законну вимогу.

Вислухавши пояснення представників скаржника та приватного виконавця, дослідивши матеріали скарги, суд прийшов до наступних висновків.

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна М.О. перебував виконавчий лист № 334/8443/17, виданий Дніпровським районним судом м. Запоріжжя 17 вересня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Запоріжжяобленерго» судового збору в розмірі 1 600,00 грн (ВП № 78361210, відкрито 13.06.2025).

У межах зазначеного виконавчого провадження боржник ОСОБА_1 перерахувала суму боргу в розмірі 1 600,00 грн.

27 травня 2026 року головним державним виконавцем ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України Берегових В. у межах зведеного виконавчого провадження № 77419144 (про стягнення з боржника АТ «Запоріжжяобленерго» заборгованості перед НЕК «Укренерго» та ДП «Енергоринок» на суму 1 608 338 289,00 грн) винесено та направлено приватному виконавцю Коциняну М.О. вимогу № 20.1/В-7/77419144/зв-3 про перерахування коштів, стягнутих на користь АТ «Запоріжжяобленерго», на депозитний рахунок ВПВР ДДВС МЮУ.

05 червня 2026 року приватний виконавець платіжною інструкцією № 5357 перерахував зазначені кошти в сумі 1 600,00 грн на депозитний рахунок ВПВР ДДВС МЮУ на виконання вказаної вимоги. Постановою від 05.06.2026 ВП № 78361210 закінчено за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини п`ятої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Тобто за загальним правилом виконавцю забороняється використовувати стягнуті кошти для виплати іншим особам, окрім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні. При цьому положення вказаної норми не передбачають, щоб обидва виконавчі провадження перебували на виконанні в одного виконавця.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10309/21 зазначено, що не зарахування стягнутих коштів на рахунок товариства не буде порушенням майнових прав (майнової сфери) позивача (стягувача у цій справі і боржника в іншій), адже стягнуті кошти у цій справі зараховуються в рахунок виконання рішення у іншій справі, де він є боржником, тобто відбувається погашення його боргу.

Відповідно до пункту 21 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), де визначено, що у разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналіз указаної норми закону свідчить про те, що для закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є факт зарахування на рахунок органу державної виконавчої служби стягнутих із боржника коштів, достатніх для задоволення вимог стягувача, а не зарахування їх на розрахунковий рахунок стягувача. Таким чином, кошти зараховані на рахунок виконавця належать стягувачу, та не є власністю виконавця.

Приватний виконавець Коцинян М.О. на підставі частини п`ятої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» здійснив перерахування коштів, стягнутих в межах ВП № 78361210, на рахунок відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі вимоги відділу примусового виконання рішень 27.05.2026 року про перерахування стягнутої на користь стягувача суми в рахунок погашення заборгованості в іншому (зведеному) виконавчому провадженні № 77419144, в якому АТ «Запоріжжяобленерго» є одночасно боржником.

У межах поданої скарги, суд не може надавати оцінку вказаній вимозі державного виконавця, при цьому відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України, невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволені скарги Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Баруліна Т. Є.