Рішення № 139500137, 04.09.2026, Чечельницький районний суд Вінницької області

Справа № 151/356/26

Провадження №2/151/411/26

РІШЕННЯ

іменем України

04 вересня 2026 року селище Чечельник

Чечельницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Токарчук Л.Г.

за участю секретаря судових засідань Трачук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Чечельник Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Ейс'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ "ФК "Ейс" Сахарова О.І. через систему "Електронний суд" звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на їх користь 39 182 гривні 03 копійки заборгованості за кредитним договором № 370917306 від 07.08.2022, суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662 гривні 40 копійок та 7 000 гривень витрат на оплату правової допомоги. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.08.2022 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 370917306 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV6ZY44. Відповідно до кредитного договору відповідачеві були перераховані грошові кошти в розмірі 3 600 гривень шляхом перерахування через банк провайдер, проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку із чим загальна сума кредиту становить 10 800 гривень. 28.11.2018 ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' (Клієнт) та ТОВ ''Таліон Плюс'' (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Відповідно до реєстру прав вимоги № 198 від 11.10.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 від ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' до ТОВ ''Таліон Плюс'' перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 18 956 гривень 51 копійка.

23 лютого 2024 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ФК "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу № 23/0224-01. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому в відповідному додатку договору (п.4.1.). Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 від ТОВ ''Таліон Плюс'' до ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 39 182 гривні 03 копійки.

15 липня 2025 ролку ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' та позивач уклали договір факторингу № 15/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 370917306 від 15.07.08.2022. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу№ 15/07/25-Е від 15.07.2025 від ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 39 182 гривні 03 копійки. Просять стягнути з відповідача на користь позивача вищевказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою судді від 05 травня 2026 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

30 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву в якому він просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності та відмовити ТОВ "ФК "ЄАПБ" у задоволенні позову. У разі відмови у застосуванні позовної давності, просить відмовити у стягненні договірних відсотків у розмірі 30 979,82 грн, нарахованих поза межами строку дії договору. Судові витрати покласти на позивача. Відзив мотивує тим, що кредитний договір № 370917306 укладено 07.08.2022 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем. Відповідно до п. 7.1 укладеного договору, сторони погодили плановий строк кредитування - 06.09.2022 (30 днів від дати отримання першого траншу), тобто строк виконання зобов`язання щодо повернення кредиту в повному обсязі настав 06.09.2022. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, перебіг строку позовної давності щодо повернення кредиту розпочався 07.09.2022. Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Отже, загальний строк позовної давності у даних правовідносинах сплив 07.09.2025. Позивач звернувся до суду з позовною заявою лише 30.04.2026 (згідно з датою формування позову в системі "Електронний суд" та штампу суду), тобто із пропуском позовної давності на 7 місяців та 23 дні. Позивач є професійною фінансовою установою, що здійснює господарську діяльність з купівлі проблемних заборгованостей (факторингу). Позивач має у штаті кваліфікованих юристів та користується системою "Електронний суд", яка функціонувала безперебійно протягом усього періоду з 2022 по 2026 роки. Сам факт введення воєнного стану в Україні не є автоматичною та безумовною підставою для поновлення чи продовження строків позовної давності для професійних кредиторів, якщо вони не доведуть наявність реальних фізичних перешкод для звернення до суду (правова позиція Верховного Суду у постановах від 03.04.2024 у справі № 343/2012/23 та від 17.04.2024 у справі № 199/1941/23). Позивачем не надано жодних доказів того, що воєнний стан чи інші обставини завадили йому подати позов протягом вересня 2022 - вересня 2025 років. Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосусвується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Щодо незаконності нарахування договірних відсотків (поза строком дії договору). Навіть у разі безпідставного відхилення судом заяви про застосування позовної давності, вимоги щодо стягнення відсотків у розмірі 30 979,82 гривень є повністю незаконними та не підлягають задоволенню з таких підстав: Строк кредитування закінчився 06.09.2022. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла однозначного висновку: "Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту. В обох випадках кредитор має право нараховувати лише інфляційні втрати та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, а не договірні відсотки". Позивач нарахував договірні відсотки за період далеко поза межами строку дії договору, що є прямим порушенням вказаної правової позиції Верховного Суду. Направлення позивачем 04.12.2025 досудової вимоги вих. № 25770986105\ВМ додатково підтверджує факт усвідомлення позивачем закінчення строку дії договору та наявності прострочення, однак не поновлює його право на нарахування будь-яких договірних відсотків після 06.09.2022.

02 липня 2026 року через систему "Електронний суд" представник позивача ТОВ "ФК "Ейс" Сахарова О.І. подала до суду відповідь на відзив, в якому просить позовні вимоги задовольнити. Щодо строків позовної давності зазначила, що відповідач зазначає, що строки позовної давності пропущено, тому вважає за необхідне звернути увагу суду на наступне. 07.08.2022 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем укладено кредитний договір № 370917306, згідно якого відповідачу надано кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 10800 грн. строком до 06.09.2022. Таким чином, кінцева дата повернення кредиту визначається - 06.09.2022. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Строк позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, відповідно до ст. 261 ЦК України. Тобто, відлік початку позовної давності починається саме 06.09.2022. З огляду на вищезазначене, строк позовної давності закінчується 06.09.2025. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, а саме : "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану". Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії воєнного стану. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2024 року у справі № 756/10176/23. Тобто, виходячи з вищесказаного, якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану. Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року до 26 березня 2022 року. Аналогічними Законами України воєнний стан продовжувався з 26 березня 2022 року по 25 квітня 2022 року, з 25 квітня 2022 року по 25 травня 2022 року, з 25 травня 2022 року по 23 серпня 2022 року, з 23 серпня 2022 року по 21 листопада 2023 року, з 21 листопада 2022 року по 19 лютого 2023 року, з 19 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року та з 20 травня 2023 року по 18 серпня 2023 року, з 18 серпня 2023 року до 14 лютого 2024 року, з 14 лютого 2024 року до 14.05.2024 року, з 14.05.2024 року до 12.08.2024 року, з 12.08.2024 до 10.11.2024, з 10.11.2024 до 08.02.2025, з 08.02.2025 до 09.05.2025, з 09.05.2025 до 07.08.2025, з 05.11.2025 до 03.02.2026, 03.02.2026 до 04.05.2026 продовжено строк дії воєнного стану в України ще на 90 діб. Частиною 5 ст.261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Отже, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Звертають увагу, що пункт 19 Закону України Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності втратив чинність 04.09.2025. Проте, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 29.04.2026. Щодо нарахування відсотків зазначили, що відповідно до п.15 Прикінцевих положень ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. Відповідно до ст.549 ЦК України відсотки не є видом неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних. Кредитним договором № 370917306 від 07.08.2022 передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку яка буде застосовуватись в період прострочення. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Уклавши Договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. Інформація надана ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". Відповідач стверджує, що позивач неправомірно стягнув відсотки після закінчення кредитного договору. Звертають увагу суду, що відповідно до п.п. 140-141 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі 910/4518/16: Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, навів висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. Таким чином, за умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: За користування кредитними коштами згідно з ст. 1048 ЦК України визначеному договором та за користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення. Також наголосили, що позивач у своїй позовній заяві користувався безпосередньо ст. 625 ЦК України (сторінка 10 Позовної заяви). Як зазначалося вище сторони в кредитному договорі узгодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України (відповідно до п. 12.4. Кредитного договору). Тобто у справі № 5017/1987/2012 сторони чітко та недвозначно визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за "користування кредитом", а є відповідальністю за порушення зобов`язання, та погодили їх розмір. Установивши зазначене, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення таких процентів. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 касаційний суд дійшов такого висновку: "проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Проценти за неправомірне користуваннячужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування". Отже, відповідно до позиції Верховного Суду, після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування можливе на підставі ст. 625 ЦК України: "Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом". Положеннями статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України). Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18). Враховуючи порушення відповідачем зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. У позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України).

06.07.2026 відповідач ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" подав заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що позивач у поясненнях зазначає, що кінцевий строк виконання зобов`язань за Договором № 370917306 від 07.08.2022 настав 06.09.2022. Відповідно, перебіг трирічної позовної давності (ст. 257 ЦК України) розпочався 07.09.2022 і закінчився 06.09.2025. Позивач посилається на п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо зупинення строків під час воєнного стану. Проте позивач сам же суперечить собі, зазначаючи на сторінці 3 своїх пояснень, що: "пункт 19 Закону України щодо поновлення перебігу позовної давності втратив чинність 04.09.2025". З набранням чинності Закону України № 3891-IX, норми щодо автоматичного зупинення/продовження строків позовної давності в цивільних правовідносинах припинили свою дію. Позивач звернувся до суду лише 29.04.2026, тобто майже через 8 місяців після того, як строк позовної давності безповоротно сплив (06.09.2025), та після скасування законодавчих пільг щодо зупинення строків. Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови в позові. Щодо протиправності нарахування "космічних" процентів (30 979,82 грн). Позивач вимагає стягнути відсотки за базовою ставкою 1087,70% річних (2,98% на день), посилаючись на те, що після закінчення строку договору ці нарахування є "мірою відповідальності" за ч. 2 ст. 625 ЦК України. Дане твердження є грубим спотворенням норм права та судової практики Верховного Суду: Велика Палата Верховного Суду у ключовій постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 чітко встановила: право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після 06.09.2022 (дати закінчення договору) позивач мав право нараховувати виключно передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати, а не договірні відсотки у розмірі 1087,70% річних. Нарахування 30 979,82 грн відсотків на тіло боргу 8 202,21 грн є незаконним та прямим збагаченням за рахунок відповідача. Щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу (7 000,00 грн). Позивач просить стягнути з відповідача 7 000,00 грн витрат на адвоката Сахарової О.І. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути пропорційним до складності справи та виконаних адвокатом робіт. Подача типової, шаблонізованої позовної заяви фінансової компанії, яка масово скуповує дебіторську заборгованість, не потребує значних інтелектуальних чи часових затрат. Текст додаткових пояснень повністю складається з цитування кодексів та застарілої практики. Сума 7 000 грн є абсолютно неспівмірною, штучно завищеною і не підлягає задоволенню. Враховуючи вищевикладене, просить суд прийняти та врахувати дані заперечення при розгляді справи № 151/356/26, застосувати строки позовної давності до вимог ТОВ "ФК "ЕЙС" та повністю відмовити у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності. У разі відмови у застосуванні позовної давності - відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення процентів у розмірі 30 979,82 гривень як нарахованих всупереч правовій позиції Великої Палати Верховного Суду та повністю відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн через їх очевидну неспівмірність та необґрунтованість.

06.07.2026 представник позивача ТОВ "ФК "ЕЙС" Сахарова О.І. через систему "Електронний суд" надала додаткові пояснення по справі в яких зазначила, що відповідач зазначає, що строки позовної давності пропущено, у зв`язку із чим, вважають за необхідне звернути увагу суду на наступне. 07.08.2022 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем укладено кредитний договір № 370917306, згідно якого відповідачу надано кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 10800 грн 00 коп. строком до 06.09.2022. Таким чином, кінцева дата повернення кредиту визначається - 06.09.2022. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Строк позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, відповідно до ст. 261 ЦК України. Тобто, відлік початку позовної давності починається саме 06.09.2022. З огляду на вищезазначене, строк позовної давності закінчується 06.09.2025. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, а саме : "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану". Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії воєнного стану. Отже, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Звертаємо увагу, що пункт 19 Закону України Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності втратив чинність 04.09.2025. Проте, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 29.04.2026. Звертають увагу, що є позитивна практика суду щодо позовної давності, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, а саме: Такі висновки зазначені в постанові Верховного Суду №727/4133/22 від 21.06.2023: ". Натомість, скасовуючи законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що оскільки відповідно до положень статті 261 ЦК України позовна давність у цій справі почала свій перебіг 26 квітня 2019 року, а звернення ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду м.Чернівців із позовними вимогами про стягнення надмірно сплачених коштів здійснено лише 30 травня 2022 року, то позивач пропустив позовну даність, кінець якої припав на 26 квітня 2022 року Апеляційний суд проігнорував те, що 17 березня 2022 року набув чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення зміни до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норми на період воєнного стану", яким було внесені зміни до ЦК України, а саме розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії". Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні". Щодо правомірності нарахування процентів за кредитним договором. Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умови договору та вимоги цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Відповідно до ч. та ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з положеннями ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Статтею 1050 ЦК України передбачено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.Відповідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Отже, в охоронних правовідносинах - у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання - права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанови Великою Палатою Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16). Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу кредит на суму 10800 грн. строком до 06.09.2022, однак, відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту у встановлений кредитним договором строк не виконав. Відтак, позивач у праві вимагати від відповідача повернення отриманих за кредитним договором коштів, а також процентів за неправомірне користування такими коштами, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України. Варто звернути увагу Суду, що первинний кредитор та відповідач уклали кредитний договір шляхом використання електронного підпису. З моменту накладення електронного підпису та підтвердження акцепту пропозиції (оферти) між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання. При цьому сторони погодили всі істотні умови кредитного договору, зокрема: суму кредиту, строки його повернення, порядок нарахування та сплати процентів, права та обов`язки сторін, а також відповідальність за порушення умов договору: Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 10800 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на пункт 3.1. Кредитного договору передбачає, що позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий Транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором. Згідно п. 8.5.1. Кредитного договору, якщо позичальник здійснить дострокове повернення всієї суми отриманого кедиту до закінчення строку Дисконтного періоду, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом будуть визначатися за процентною ставкою 525,60 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,44 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка). Пунктом 8.4. Кредитного договору погоджено, що зобов`язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сімцілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним. Згідно п. 12.4. Кредитного договору, сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання позичальник зобов`язаний сплачувати на користь кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087,70 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Відповідно до п. 8.14. Кредитного договору, усі істотні умови Договору, в тому числі розмір Базової та Дисконтної процентної ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього Договору. З аналізу умов Кредитного договору вбачається, що сторони погодили два різні механізми нарахування процентів залежно від строку користування кредитом: нарахування за дисконтною та базовою ставками. Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, проценти за користування кредитом поділяються на два види: "Проценти за користування кредитом" - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Проценти за неправомірне користуваннячужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування". Тобто, виходячи з умов кредитного договору, нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі. Більше того, товариство звертає увагу, що укладення кредитного договору було здійснено саме за ініціативою відповідача, яким, після ознайомлення з умовами кредитного договору та "Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "смарт", не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов кредитного договору, в тому числі і порядку чи розміру нарахування відсотків, що свідчить про факт повного погодження відповідача із всіма умовами кредитного договору, враховуючи і нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування. Отже, підписавши кредитний договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами. При укладенні кредитного договору волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та такий правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів відповідачем. Виходячи з наведених матеріалів справи та правової позиції Верховного Суду, заборгованість відповідача перед позивачем складається з суми основного боргу (тіла кредиту) та процентів за користування кредитом, які, відповідно до договору та цивільного законодавства, поділяються на два окремі види. Перший вид - це проценти за правомірне користування кредитом, нараховані в межах строку дії кредитного договору, розмір яких визначено договором або законом, а порядок їх сплати врегульовано частиною першою статті 1048 ЦК України. Другий вид - це проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, що виникають у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, і підлягають стягненню на підставі частини другої статті 625 ЦК України. Враховуючи зазначене, позиція щодо нібито неправомірного нарахування процентів є необґрунтованими, оскільки не враховують нарахування процентів другого типу - за прострочене користування кредитом. Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач стверджує, що позивач не обґрунтував понесення витрат на професійну правничу допомогу. Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані витребуванням доказів проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Пунктом 2 ч. 3. ст. 141 ЦПК України зазначено, що розмір таких витрат має бути обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Відповідно до п. 6. ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладасться на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. До позовної заяви долучено свідоцтво адвоката, довіреність надана ТОВ "ФК "Ейс", договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт. Частинами 2-3 ст. 137 ЦПК України зазначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3) Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до п. 3.4 Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином. Просять врахувати додаткові пояснення по справі та задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві зазначив про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, проте у відзиві на позовну заяву зазначив про розгляд справи без його участі.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Норми статтей 509, 623, 625 ЦК України зазначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки, і він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Також статтями 526, 530, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Судом встановлено, що 07 серпня 2022 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінінї № 370917306 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Згідно договору товариство надає клієнту кредит в розмірі 10 800 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених у даному договорі. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV6ZY44. Зокрема, 07.08.2022 о 9:29:10 год. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку ''Так'', що є підтвердженням підписання договору.

Відповідно до п.2.1. договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 10 800 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога".

Відповідно до п. п. 2.2 - 2.3 Договору сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає позичальнику перший Транш за Договором в сумі 3600 грн 00 коп. (три тисячі шістсот грн. нуль коп.) одразу після укладення Договору, орієнтовна дата повернення якого 06.09.2022.

Згідно п. 5.1.1 договору, кредит надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_6, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового траншу за Договором. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб, кредитодавець відповідальності не несе. (а.с. 14 зворотня сторона - 22)

Згідно платіжних доручень № 7d9e5fe5-89d0-4b6e-95aa-ee1646d3b4dd, № 898c2b2e-8bc6-4854-9ba3-85f8a549b7de, № 6ec737c6-e647-4b59-9333-9690b33f25ec, № 0e55a6fc-da4f-418a-be02-7432d6f22a72 від 07.08.2022ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' перерахувало грошові кошти в загальній сумі 10 800 гривень на банківську карту відповідача № НОМЕР_6. (а.с. 39-40)

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право вимоги у тому числі і за кредитним договором № 3140874407 від 06.02.2022. (а.с. 49-52)

28.11.2019 ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' уклали додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою сторони дійшли згоди викласти п.8.2 Договору в наступній редакції: "8.2 строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений у п. 8.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором". При цьому інші умови договору залишилися без змін. (а.с. 54 зворотня сторона)

31.12.2020 між ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' та ТОВ ''Таліон Плюс'' укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1. цього Договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором". (а.с. 55-58)

31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно. (а.с. 60)

31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно. (а.с. 60 зворотня сторона)

31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. (а.с. 61) Відповідно до п.4.1. вказаного договору, наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку.

Згідно до п.1.3. вказаного договору, право вимоги - права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №198 від 11.10.2022 ТОВ "Таліон Плюс" набуло право вимоги за кредитним договором № 370917306 від 07.08.2022, боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості 18 956 гривень 51 копійка, заборгованість по основному боргу 8 202 гривні 21 копійка, заборгованість по відсоткам 10 754гривні 30 копійок та сума фінансування 3 034 гривні 76 копійок. (а.с. 63)

Відповідно, ТОВ ''Манівео швидка фінансова допомога'' відступило дійсне право вимоги до ТОВ "Таліон Плюс", оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Тобто, право вимоги за кредитним договором № 370917306 від 07.08.2022, перейшло до ТОВ "Таліон Плюс" - 11 жовтня 2022 року, відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги № 198, яка складається з: суми заборгованості 18 956 гривень 51 копійка, заборгованість по основному боргу 8 202 гривні 21 копійка, заборгованість по відсоткам 10 754гривні 30 копійок та сума фінансування 3 034 гривні 76 копійок

Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ "Таліон Плюс" має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

23 лютого 2024 року між ТОВ ''Таліон Плюс'' та ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' укладено договір факторингу № 23/0224-01. (а.с. 64-66)

Відповідно до п.4.1. вказаного договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Як вбачається з реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024, від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 370917306 від 07.08.2022 на загальну суму 39 782 гривні 03 копійки, в тому числі: заборгованість по основному боргу 8202гривні 21 копійка та заборгованість по відсоткам 30 979гривень 82 копійки. (а.с. 70-71)

15 липня 2025 року ТОВ ''ФК ''Онлайн Фінанс'' та позивач уклали договір факторингу № 15/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 370917306 від 07.08.2022. (а.с. 73-76) Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №15/07/25-Е від 15 липня 2025 року ТОВ "ФК "Ейс" набуло право вимоги за кредитним договором № 370917306 від 07.08.2022, боржник ОСОБА_1 , сума боргу 39 182 гривні 03 копійки, 8 202 гривні 21 копійка прострочене тіло кредиту, 30 979 гривень 82 копійки прострочені відсотки та 164 гривні 04 копійки сума фінансування. (а.с. 79)

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунка за кредитним договором № 370917306 від 07.08.2022 заборгованість становить 39 182 гривні 03 копійки, з яких: 8 202 гривні 21 копійка - прострочена заборгованість за сумою кредиту та 30 979 гривень 82 копійки - прострочена заборгованість за процентами. Станом на 26.12.2025 ТОВ "ФК "Ейс" повідомляє, що заборгованість за кредитним договором не погашена. (а.с. 87-91)

Крім того, як вбачається із інформації АТ КБ "ПриватБанк" від 26.05.2026 № 20.1.0.0.0/7-260520/83514-БТ на ім`я ОСОБА_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ). На ім`я ОСОБА_3 банком було емітовано й інші платіжні картки. За період з 27.08.2022-12.08.2022 на платіжну картку № НОМЕР_2 було зараховано платежі в загальній сумі 10 800 гривень. Номер телефону НОМЕР_3 був фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_2 , та який знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 .

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним (що відповідає належному виконанню відповідно до ст.516 ЦК України). Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуу своїй постанові від 06 лютого 2019 року у справі №361/2105/16-ц.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12статті 11 Закону № 675-VIII).

За змістом статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Щодо твердження відповідача, що позивачем пропущено строки позовної давності, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк дії карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати").

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням хвороби COVID-19" (далі - Закон № 540-ІХ), який набрав чинності 02 квітня 2020 року, продовжено позовну давність на період дії карантину.

Законом № 540-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

У постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21), від 21 лютого 2024 року у справі № 201/5016/21 (провадження № 61-9107св22) зазначено, що "у пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Отже, пунктом 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX продовжено позовну давність на строк дії карантину, який закінчив свою дію з 01 липня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Пунктом 19 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, згідно із Законом України № 2120-IX від 15.03.2022, в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду із цим позовом в межах позовної давності.

Щодо твердження відповідача щодо незаконності нарахування відсотків поза строком дії договору, то суд зазначає наступне.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми отриманих коштів за кредитним договором в розмірі 8 202 гривні 21 копійка, яка була відступлена позивачу відповідно до договорів факторингу.

Факт отримання кредитних коштів підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано, доказів здійснення погашення кредиту відповідачем надано суду не було.

Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту по вказаному кредитному договору в загальній сумі становить 8 202 гривні 21 копійка і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Разом з тим, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за кредитним договором № 370917306 від 07.08.2022, укладеним з ТОВ "Манівео швидка допомога", підлягає частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

За положеннями статтями 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем договору дана фінансова установа надала позичальнику суму позики, а останній зобов`язувався повернути надану позику у повному обсязі у визначений договором строк, тобто протягом 30 днів.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст.1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначені позивачем до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою включає період, який виходить за межі строку кредитування.

Крім того, суд зважає на те, що відповідно до досліджених судом договорів факторингу відступлено було саме заборгованість в сумі, яка існувала станом на момент її передачі (відступлення) кредитодавцем, строк платежу за якою настав, а саме у розмірі 10 754 гривні 30 копійок.

Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлені ТОВ "ФК "ЕЙС" вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою у сумі понад суму, яка була відступлена кредитодавцем (ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога") є безпідставними та задоволенню не підлягають.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за вказаним кредитним договором у розмірі 10 754 гривні 30 копійок.

Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови вказаного кредитного договору належним чином не виконував, то суд вважає за необхідне, позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 18 956 гривень 51 копійка, яка складається з: заборгованості по основному боргу 8 202 гривні 21 копійка та заборгованості по відсоткам 10 754 гривні 30 копійок.

Зважаючи на викладене, в іншій частині позову необхідно відмовити.

Згідно із ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції № 49483 від 29 квітня 2026 року (а.с. 9) в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдксят дві) гривні 40 копійок.

Так як позов ТОВ "ФК "ЕЙС" задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 288 гривень 08 копійок, виходячи з розрахунку: 18 956 гривень 51 копійка (розмір задоволених позовних вимог) х 2 662 гривні 40 копійок (сума сплаченого судового збору) / 39 182 гривні 03 копійки (розмір заявлених позовних вимог).

Також, представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 7 000 гривень.

Згідно п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Нормами ч. 3 цієї статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач, на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 7 000 гривень, надав суду договірпро надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с. 92 зв. ст.), додаткову угоду № 25770986105 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с. 94), витяг з акту прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с. 95), протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с. 93), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 7073/10 (а.с. 96).

Керуючись вищевикладеним та статтями 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України,

ВСТАНОВИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за договором кредитної лінії № 370917306 від 07 серпня 2022 року у розмірі 18 956 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 51 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) гривень 08 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 (сім тисяч) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та їх місцезнаходження:

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (код ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6 офіс 13, рахунок НОМЕР_4 в АТ "Універсал Банк", ЄДРПОУ АТ "Універсал Банк" 21133352, МФО 322001).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , картка платника податків НОМЕР_5 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 ).

Суддя Людмила ТОКАРЧУК