Рішення № 139498963, 30.03.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/5649/25

Провадження № 2/577/71/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Ярмак О.М.,

за участі секретаря судового засідання Мукосєєва І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотопі Сумської області у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит в розмірі 30 400 грн 00 коп,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та прохає стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року в розмірі 30 400 грн 00 коп.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 12 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 3402849. Вказаний договір був підписаний електронним підписом ОСОБА_1 .

Відповідно до умов зазначеного договору відповідачу був наданий кредит на суму 8 000 грн 00 коп, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами: 1,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування строку користування кредитом (п.1.5.2. договору) та 5,0% за кожен день користування строку користування кредитом (стандартна (базова) процентна ставка.

Умовами кредитного договору визначена видача кредитних коштів ОСОБА_1 безготівково шляхом переказу грошових коштів на картковий рахунок.

Відповідач ОСОБА_1 брав на себе зобов`язання повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування кредитними коштами та інші платежі, визначені договором про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року, відповідно до Графіку сплати кредитних коштів.

Свої зобов`язання за вищевказаним договором ТОВ «Мілоан» виконало.

Однак свої зобов`язання за договором про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року ОСОБА_1 не виконував, у зв`язку з чим станом за ним утворилася заборгованість за вказаним договором на загальну суму 30 400 грн. 00 коп, яка включала в себе: заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 8 000 грн 00 коп, заборгованість по процентам з користування кредитними коштами в розмірі 20 800 грн 00 коп. та заборгованість за комісією 1 600 грн 00 коп.

26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» був укладений договір факторингу № 26-07/2024, за умовами якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року.

Оскільки станом на 22 вересня 2025 року ОСОБА_1 не погашена заборгованість за вищевказаними договорами, то прохає стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року в розмірі 30 400 грн 00 коп.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 вересня 2025 року було відкрито провадження у справі, визначено, що розгляд справи буде здійснюватися у порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 61).

Судовий розгляд справи був відкладений на 30 березня 2026 року на 08 год. 45 хв.

Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» в судове засідання не з`явився. У позовній заяві ТОВ «Факторинг Партнерс» зазначило, що розгляд справи прохає проводити без участі його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 5 зв).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку (а.с. 128-130).

Відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позов не визнає, оскільки відповідно до пункту 1.3. та 1.4. договору про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року строк його дії закінчився 11 січня 2022 року. Однак, кредитор, незважаючи на закінчення строку дії договору, продовжував нараховувати проценти, що підтверджується наданим ТОВ «Факторінг Партнерс» розрахунком.

Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняються. Вказана правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Таким чином, нараховані за договором № 3402849 від 12 грудня 2021 року проценти, після закінчення строку дії вказаного договору є незаконними.

Згідно п. 1.5.1 договору про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року зазначено, що комісія за надання кредиту становить 1 600 грн 00 коп, яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Проте, ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки стягнення комісії, пов`язаної з обслуговуванням безпосередньо вказаного кредиту, суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як наголошено у висновках Верховного Суду України в постановах від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16), від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16) і підкреслено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц), з посиланням на пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зміст якого кореспондується з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

До змісту складової частини кредитного договору було закладено умови з виплати йому позичальником комісії, зокрема за надання кредиту, як за дії, вчинювані на власну користь ТОВ «Мілоан», що є нікчемними та не потребують визнання їх недійсними, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за комісією у розмірі 1 600 грн 00 коп.

Крім того, позивач стверджує, що договір про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року укладено в електронній формі, однак не надає суду підтвердження вказаного факту. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Позивач не надав суду підтвердження про направлення пропозиції укласти договір (оферту) та відповіді на неї.

Крім того, в договорі, який долучений до позовної заяви, в розділі «Реквізити сторін», відсутні підписи сторін в тому числі за допомогою одноразового ідентифікатора. Тому такий договір є не укладеним.

Кредитний договір не є доказом надання кредитних коштів. Отже, для підтвердження надання кредиту шляхом безготівкового перерахування на відповідні рахунки (так само як і при видачі кредиту готівкою) необхідне обов`язкове складання окремого первинного документа, який має бути оформлений належним чином.

З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Згідно з вищезазначеними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Додана до позовної заяви квитанція № 1849787044 про перерахування суми 8 000 грн 00 коп не підтверджують факту перерахування кредитних коштів на його рахунок оскільки не містить ідентифікуючих даних отримувача, а тому є неналежним доказом.

Отже, позивачем не доведено виконання умов договору в частині здійснення переказу кредитних коштів на його банківський рахунок , як позичальника.

Витрати на правничу допомогу в даній справі є не співмірними складністю справи: справа є малозначною; за клопотанням представника позивача справа розглядається без участі ТОВ «Факторинг Партнерс»; ціна позову складає 30 400 грн 00 коп, а витрати на професійну правничу допомогу - 13 000 грн, що може половина ціни позову; позовна заява є шаблонною і не потребує вивчення, оскільки представник позивача такі заяви складає та подає до суду систематично.

Таким чином, витрати на правничу допомогу не є співмірними

Враховуючи вищевикладене, прохає відмовити ТОВ «Факторинг Партнерс» у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 69-71)

Крім того відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що відповідно до пункту договору про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року строк дії вказаного договору був визначений 30 днів з 12 грудня 2021 року, тобто його строк закінчився 11 січня 2022 року

ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до нього з позовом про стягнення заборгованості за вищевказаним договором 22 вересня 2025 року.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином позов ТОВ «Факторинг Партнерс»» до нього про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року поданий з порушенням строку, встановленого ст. 257 ЦК України.

Із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку позивач до суду не звертався.

Тому прохає суд застосувати строк позовної давності (а.с. 68).

Представником позивача ТОВ «Факторінг Партнерс» Сердійчук Я.Я. надана відповідь на відповідь на відзив, а якому представник позивача зазначив про безпідставність тверджень позивача щодо не укладення 12 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 3402849, оскільки відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання вказаного договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, із зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти. Факт ідентифікації відповідача підтверджується довідкою про ідентифікацію. Згідно вказаної довідки на номер телефону відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано договір. Крім того, відповідач не заперечує, що всі відомості, вказані в заявці-анкеті є коректними, зокрема, його прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, телефон, реквізити банківської картки, тощо.

Крім того, ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному кредиту. Будь-яких доказів того, що персональні дані відповідача були використані для укладення договору від його імені, відповідачем не надані. Укладений між сторонами договір відповідає вимогам чинного законодавства та вільному волевиявленню сторін; сторонами було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов, в тому числі щодо порядку нарахування та оплати процентів за договором, можливості продовження строку користування кредитними коштами, в порядку та на умовах визначених договором. ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами договору, висловив своє волевиявлення шляхом підписання договору, що свідчить про прийняття ним таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків.

Оскільки вказаний договір укладено на сайті позикодавця та відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором, отриманим у смс-повідомленні, тому без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства договір між відповідачем та товариством не був би укладений. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, провадження № 61-1602св20.

Таким чином укладений 12 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 3402849 відповідає формі, передбаченій ст.ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.

На виконання умов укладеного договору ТОВ «Мілоан» перераховано грошові кошти на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 8 000 грн 00 коп. Відповідачем не надано жодних доказів на спростування ним факту отримання грошових коштів.

Щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами, то відповідно до п. 2.2.2 договору про споживчий кредит № 3402849 нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору. Відповідно до п. 2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 договору. Стандартна (базова) ставка не є підвищеною. Згідно п. 1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Пунктом 4.2. договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. Відповідно до п. 2.3.2 договору домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної обставини щодо якої невідомо настане вона чи ні, відповідно до ст. 212 ЦК України, і яка полягає у наступному: а) здійснені платежу(ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 договору. Після настання зазначених в пунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації.

Таким чином, сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Сторони договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Отже, ОСОБА_1 було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами був погоджений сторонами.

Стосовно посилання відповідача на те, що вимога про стягнення комісії за надання кредиту суперечить нормам закону, то відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: - доходи кредитодавця у вигляді процентів; - комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; - інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). З вищенаведеного вбачається, що Закон України «Про споживче кредитування» безумовно та однозначно передбачає право позивача (як кредитодавця) на встановлення комісії за надання кредиту за кредитним договором. Комісія за надання кредиту була також відображена і в тексті кредитного договору, який був підписаний відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії за надання кредиту до загальних витрат за кредитним договором. Крім того, у відповідності до пункту 9 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затв. постановою Правління НБУ № 113 від 03 листопада 2021 року, який визначає додаткові умови, не визначені ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про фінансові послуги» та іншими законами України, які містять норми щодо договірних відносин у частині надання фінансових послуг, вимоги договорів про надання фінансових послуг, що укладаються між споживачами та небанківськими фінансовими установами, Договір про надання фінансових послуг повинен містити, в т.ч. назви грошових зобов`язань (із роз`ясненням їх економічної сутності), включаючи комісії за надання та користування кредитом.

До того ж, позивач в вказаному питанні також звертає особливу увагу суду, що Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц зазначає, що «умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734 Ш від 15 листопада 2016 року». Відтак, починаючи з 10 червня 2017 року, коли набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», а рівно й зміни до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Після внесення Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, спеціальним законодавством України прямо визначені можливості позивача (як небанківської фінансової установи) як включати до тексту кредитних договорів із споживачами (яким є і відповідач) умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги. Проте відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Сторонами договору про надання професійної правничої допомоги погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою відповідача (а.с. 69-71).

Також представником позивача надані заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності, у якій ТОВ «Факторинг Партнерс» зазначило, що п. 1.3. договору про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року визначено, що кредит надається строком на 30 днів з 12 грудня 2021 року. Позов пред`явлено до суду 22 вересня 2025 року.

Разом з тим, 02 квітня 2020 року, тобто ще до дати укладення вищевказаного кредитних договорів (тобто, ще до дати укладення вищевказаних) набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, на момент укладення 12 грудня 2021 року кредитного договору вже діяла норми закону, які призупиняли перебіг строку позовної давності. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 в Україні запроваджено карантин, який продовжено на всій території України згідно з постановами КМУ № 392 від 20 травня 2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року, № 641 від 22 липня 2020 року, № 760 від 26 серпня 2020 року, № 956 від 13 жовтня 2020 року, № 1236 від 09 грудня 2020 року, № 104 від 17 лютого 2021 року, № 405 від 21 квітня 2021 року, № 611 від 16 червня 2021 року, № 855 від 11 серпня 2021 року, № 981 від 22 вересня 2021 року, № 1336 від 15 грудня 2021 року, № 229 від 23 лютого 2022 року, № 630 від 27 травня 2022 року, № 928 від 19 серпня 2022 року, № 1428 від 23 грудня 2022 року до 30 квітня 2023 року.

У постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 920/724/21 Верховний Суд зазначив про автоматичне продовження строків позовної давності пов`язане саме зі встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону.

Постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України тривав з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року. Тобто, загальні та спеціальні строки позовної давності відповідно до вищезазначеного були призупинені до 30 червня 2023 року, а їх перебіг мав би початися з 30 червня 2023 року.

В той же час, відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який діяв на час звернення ТОВ «Факторинг Партнерс» з позовом до суду, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та діє і на теперішній час. Отже, за загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу строку звернення до суду. Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності. Зокрема, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року. Також, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24.

Перебіг строку позовної давності за договором про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року станом на дату звернення до суду з позовом - станом на 30 червня 2025року не настав. Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року за № 4434-IX передбачено виключення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Пунктом 2 вказаного Закону передбачено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Набрання чинності цим Законом відбулось 04 вересня 2025 року тобто, саме із цієї дати почався відлік строку позовної давності, який спливе 04 вересня 2028 року.

За таких обставин прохає відмовити відповідачу ОСОБА_1 у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з у рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 202-0 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В судовому засіданні встановлено, що 12 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 3402849 (а.с. 77-11).

Пунктами 6.1.-6.5. вказаного договору передбачено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та (або) відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариством електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через веб-сайт Товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника.

Позичальник, приймаючи пропозицію Товариства про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариства, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього договору; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив Товариству (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана Товариству, в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариства, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього договору; він не є військовослужбовцем та не проходить один з видів військової служби, визначених ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в момент укладення цього договору.

Укладення Товариством кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Згідно із пунктом 7.1 договору, цей договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками № 1,№ 2) набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі.

Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Z93113 (а.с. 7).

ТОВ «Мілоан» надана довідка про ідентифікацію, відповідно до якої було здійснено ідентифікацію особи, з якою 12 грудня 2021 року був укладений договір про споживчий кредит № 3402849 як ОСОБА_1 . При цьому зазначений номер мобільного телефону, на який був направлений ідентифікатор, - НОМЕР_1 (а.с. 18 зв.).

Слід зазначити. що вказаний номер мобільного телефону зазначений ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» як фінансовий номер мобільного телефону особи, на ім`я якої відкритий банківський рахунок (а.с. 104).

Для укладення договору договір про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року відповідач подав до ТОВ «Мілоан» відповідну анкету-заяву на кредит на веб-сайті ТОВ «Мілоан», в якій вказав свої персональні дані, зокрема прізвище, ім`я, по-батькові, дату народження, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу реєстрації та місце фактичного проживання, номер мобільного телефону та адресу електронної пошти.

Отже, ідентифікація клієнта була проведена належним чином.

Після чого ТОВ «Мілоан» надіслало позичальнику за допомогою засобів зв`язку (номером телефону) одноразовий ідентифікатор, який і було використано для підтвердження підписання кредитного договору.

Таким чином договір про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачем не був би укладений.

Відтак, договір про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року укладений сторонами в електронному вигляді, підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю - ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 1.1 вищевказаного договору, за цим договором кредитодавець (ТОВ «Мілоан») зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію за користування кредитом у встановлений у п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

Умовами вказаного кредитного договору визначено, що ТОВ «Мілоан» надає позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8 000 грн. 00 коп на строк 30 днів з 12 грудня 2021 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 11 січня 2022 року (п.п. 1.2-1.4 договору).

Пунктом п. 1.5.1. договору про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року визначено, що комісія за надання кредиту 1 600 грн 00 коп, яка нараховується за ставкою 20,00 % від суми кредиту одноразово.

Згідно п.п. 1.5.2., 1.5.3., 1.7. зазначеного договору проценти за користування кредитом у розмірі 3 600 грн 00 коп, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього договору.

На думку суду підписані відповідачем в електронній формі всі складові кредитного договору містять всі істотні умови укладеного між сторонами кредитного договору, зокрема строк кредитування, цілі кредитування, форма надання кредиту, процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту з різними умовами погашення боргу, права та обов`язки позичальника, відповідальність та інші умови.

Відповідно до ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Свої зобов`язання за договором про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року ТОВ «Мілоан» виконало, перерахувавши 12 грудня 2021 року ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 8 000 грн 00 коп (а.с. 19, 104-105).

Грошові кошти в сумі 8 000 грн 00 коп.12 грудня 2021 року були зараховані на рахунок НОМЕР_2 , який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 та пов`язаний з емітованою на його ім`я банківською карткою № НОМЕР_3 (а.с. 104-105).

Пунктом 2.4.1. договору про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року передбачено, що позичальник зобов`язуються повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитними коштами не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації не пізніш дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування..

Проте свої зобов`язання за вищевказаним договором ОСОБА_1 не виконав.

Станом на 22 лютого 2022 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Мілоан» за договором про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року включала в себе: заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 8 000 грн 00 коп, заборгованість по процентам з користування кредитними коштами, які нараховані за період з 12 грудня 2021 року до 23 лютого 2022 року в розмірі 20 800 грн 00 коп та заборгованість за комісією в розмірі 1 600 грн 00 коп. Загальна сума заборгованості за вказаним кредитними договором становила 30 400 грн. 00 коп (29 зв. -30).

Щодо тверджень відповідача про те, що ТОВ «Мілоан» проценти нараховані йому поза межами строку кредитування, визначеними про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року

Як вбачається з наданого ТОВ «Мілоан» розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року проценти за користування кредитними коштами за вказаним договором нараховані з 12 грудня 2021 року до 23 лютого 2022 року (а.с. 19 зв. 20).

Як вже було зазначено, пунктом 1.4. договору сторони погодили строк повернення кредиту 11 січня 2022 року.

В той же час умовами договору про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року передбачена можливість його пролонгації.

Пунктом 2.3.1.1 передбачена пролонгація на пільгових умовах, а саме позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua за посиланням https://miloan.ua/s/documems і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування: на 3 дні, максимальний розмір комісії 3 відсотки від поточного залишку кредиту; на 7 днів, максимальний розмір комісії 5 відсотків від поточного залишку кредиту; на 15 днів, максимальний розмір комісії 10 відсотків від поточного залишку кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 договору.

Згідно з п. 2.3.1.2 пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом, протягом періоду на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6 договору.

Відповідно до п. 2.3.2 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 ЦК України, і яка(і) полягає(ють) у наступному: а) здійснені платежу(ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 договору. Після настання зазначених в пунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації. Зміни умов договору разом з актуальною сумою заборгованості відображаються кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що розміщується кредитодавцем в особовому кабінеті позичальника, який уповноважує кредитодавця на таке оновлення (актуалізацію) та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені графіком.

До 11 січня 2022 року відповідач ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку за договором про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року, не повернув кредит та навіть не сплатив проценти за користування кредитом, що підтверджується доданим до позовної заяви детальним розрахунком заборгованості.

Отже, на підставі пункту 2.3.1.2 відбулася пролонгація договору та, як наслідок, строк користування кредитними коштами було продовжено на 60 днів, тобто з 12 січня 2022 року до 11 березня 2022 року, що не потребувало додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника.

За таких обставин, нарахування процентів за продовжений строк користування кредитними коштами, на думку суду, є правомірним.

На думку суду умови договору є чіткими і зрозумілими та не допускають неоднозначного тлумачення. ОСОБА_1 під час підписання кредитного договору, ознайомившись зі змістом договору, будь-яких зауважень щодо його умов не висловлював, тобто в повній мірі погодився з умовами договору, викладеними в ньому.

Розмір процентів за продовжений строк користування кредитними коштами нараховано згідно із умовами договору та підтверджено належними доказами. Обґрунтованих доводів щодо спростування суми заборгованості сторона відповідача не наводила, а також не надала будь-якого власного розрахунку.

26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» був укладений договір факторингу № 26-07/2024 (а.с. 21-26).

Відповідно до п. 2.1 вищевказаного договору факторингу, за цим договором Клієнт (ТОВ «Мілоан») зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 287 052 895 грн 25 коп, а Фактор (ТОВ «Факторинг Партнерс») зобов`язується, здійснивши фінансування у порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить Клієнту і стає новим Кредитором за договорами про споживчий кредит, укладеним між Клієнтом і боржниками.

Пунктом 6.1.3. вищевказаного договору факторингу передбачено, що перехід від Клієнта до Фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників.

Сторони домовились, що розмір фінансування за цим договором згідно реєстру боржників складає 3 310 395 грн 81 коп. Фактор здійснює оплату розміру фінансування на користь клієнта шляхом одноразового перерахування грошових коштів протягом 3 робочих днів з дати підписання цього договору на поточний рахунок клієнта за реквізитами вказаними в розділі 16 цього договору (п. 7.1 договору).

Грошові кошти в сумі 3 310 395, 81 грн ТОВ «Факторинг Партнерс» були перераховані на рахунок ТОВ «Мілоан» 26 липня 2024 року, що підтверджується платіжним дорученням № 448090005 від 26 липня 2024 року (а.с. 31).

26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» був підписаний Акт приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року (а.с. 31зв,32зв).

Як вбачається з Реєстру боржників до договору факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит № 3402849, укладеним 12 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» на загальну суму 30 400 грн. 00 коп, з яких: заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 8 000 грн 00 коп, заборгованість по процентам з користування кредитними коштами в розмірі 20 800 грн 00 коп. та заборгованість за комісією 1 600 грн 00 коп. (а.с. 35 зв).

ОСОБА_1 не здійснювала погашення заборгованості за договором про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року ні ТОВ «Мілоан», ні ТОВ «Факторинг Партнерс».

Що стосується нарахування відповідачу комісії за надання кредиту в розмірі 1 600 грн 00 коп., вимогу про стягнення якої відповідач ОСОБА_1 вважає безпідставною, то суд враховує, що, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Тобто Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Вказаною постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Умовами договору про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року сторонами передбачено сплату ОСОБА_1 комісії за надання кредиту в сумі 1 600 грн 00 коп (що складає 20,00% від суми кредиту) одноразово при видачі кредиту.

При цьому у договорі не зазначено, які саме послуги, надані банком, включає в себе комісія за надання кредиту.

Аналіз умов договору про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року в частині встановлення комісії за видачу кредиту свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту, що надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена комісія у розмірі 20,00% від суми кредиту одноразово. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх з ОСОБА_1 при укладенні договору, не зазначено які саме послуги, пов`язані з наданням кредиту, виконує позивач за сплачену позичальником комісію.

При цьому надання кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, положення п. 1.5.1 договору про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22, в якій надавалась правова оцінка тотожному пункту договору про споживчий кредит, стороною якого є ТОВ «Мілоан».

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки п. 1.5.1 договору про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року, якими установлений обов`язок позичальника сплачувати комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту одноразово є нікчемним, суд на підставі ч. 5 ст. 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, зокрема, зменшити суму заборгованості за вказаним договором на суму комісії за надання кредиту у розмірі 1 600 грн 00 коп.

Стосовно заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності до заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Згідно з постановами КМУ № 392 від 20 травня 2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року, № 641 від 22 липня 2020 року, № 760 від 26 серпня 2020 року, № 956 від 13 жовтня 2020 року, № 1236 від 09 грудня 2020 року, № 104 від 17 лютого 2021 року, № 405 від 21 квітня 2021 року, № 611 від 16 червня 2021 року, № 855 від 11 серпня 2021 року, № 981 від 22 вересня 2021 року, № 1336 від 15 грудня 2021 року, № 229 від 23 лютого 2022 року, № 630 від 27 травня 2022 року, № 928 від 19 серпня 2022 року, № 1428 від 23 грудня 2022 року карантин на всій території України був продовжений до 30 квітня 2023 року, № 383 від 25 квітня 2023 року до 30 червня 2023 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Вказаний Закон набрав законної сили з 01 квітня 2020 року та діяв до 30 червня 2023 року.

Крім того Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в якому пунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України № 3450-IX від 08 листопада 2023 року, який набрав чинності 30 січня 2024 року, п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України був викладений у новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Вказаний пункт ЦК був виключений Законом України № 4434-IX від 14 травня 2025 року, який набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Враховуючи, що ТОВ Факторинг Партнерс» звернулось з вказаним позовом 22 вересня 2025 року, тобто під час дії воєнного стану в Україні, а тому, з урахуванням пунктів 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України суд вважає, що позивачем строк позовної давності не пропущений.

За таких обставин з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» слід стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року, яка включає в себе заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 8 000 грн 00 коп та заборгованість по процентам з користування кредитними коштами в розмірі 20 800 грн 00 коп.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ТОВ Факторинг Партнерс» слід відмовити.

Позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп (а.с. 6).

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати відшкодовуються пропорційно до задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволені на 95 %, то, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 2 301 грн 28 коп (2 422 грн 40 коп х 95 %).

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то у ч. ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України йдеться про те, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11 листопада 2021 року у справі № 922/449/21 та від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

ТОВ «Факторинг Партнерс» прохає стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн 00 коп.

На підтвердження витрат, понесених позивачем за надання адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» професійної правничої допомоги суду надані: договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року (а.с. 40-42); прайс-лист «Лігал Ассістанс» (а.с. 44), заявка про надання юридичної допомоги № 1000 від 01 серпня 2025року (а.с. 45), витяг з акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31 серпня 2025 року (а.с. 45 зв).

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд у тому числі враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейський суд з прав людини 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд вважає, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн 00 коп є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правничої допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову.

При цьому суд також враховує, що справа розглядалася у порядку спрощеного провадження, а адвокат не приймав участі в судових засіданнях.

Таким чином, суд приходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн 00 коп. Саме така сума, на думку суду, відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.

Керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 202,205, 207,509,525,526,530,599,512,514,516, 534, 610,612,625-29,638, 639, 1054, 1055, 1056-1, 1077, п.п. 18, 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст.12-13, 76-81, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3402849 від 12 грудня 2021 року, яка включає в себе: заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 8 000 грн 00 коп (вісім тисяч грн 00 коп) та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 20 800 грн 00 коп (двадцять тисяч вісімсот грн 00 коп), всього 28 800 грн (двадцять вісім тисяч вісімсот грн 00 коп).

В іншій частині у задоволенні позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору 2 301 грн 28 коп (дві тисячі триста одна грн 28 коп) та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн 00 коп (три тисячі грн 00 коп), всього 5 301 грн 28 коп (п`ять тисяч триста одна грн 28 коп).

Рішення може бути оскаржене позивачем до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», юридична адреса: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

відповідач: ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя Ярмак О. М.