Ухвала суду № 139497581, 02.09.2026, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/8787/26

Номер провадження 2-з/725/19/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючого судді - Нестеренко Є.В.

за участю:

секретаря судового засідання Чобан В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини. Разом із позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького районного суду міста Чернівців із заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування поданої заяви вказує, що між сторонами існує спір про визначення місця проживання спільної дитини, донька проживає із матір`ю, мати дитини ОСОБА_2 перешкоджає батьку ОСОБА_1 у вихованні дитини, враховуючи що факт розгляду позовної заяви про визначення місця проживання дитини із батьком триватиме певний час, та що існує можливість перетину кордони дитини з матір`ю без згоди батька, просить заборонити виїзд доньки ОСОБА_3 за межі території України до інших держав до набуття рішення суду законної сили у справі про визначення місця проживання дитини.

Дослідивши подану заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст. ст. 149,150 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути сумірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За змістом статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані піклуватися про життя та здоров`я дитини.

Згідно висновку Верховного Суду у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 711/4569/23 "ураховуючи ті обставини, що воєнні дії на території України тривають, колегія суддів не виключає можливості виникнення певних обставин, пов`язаних з небезпекою для життя та здоров`я дитини, та необхідністю у зв`язку з цим вивезення дитини за межі України. Отже доцільно у період дії на території України воєнного стану обмежити право виїзду малолітньої дитини за межі України саме без належної згоди батька, що залишає можливість у випадку настання загрозливої для життя і здоров`я дитини ситуації виїзду дитини за межі України у безпечне місце."

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

З урахуванням встановленого законом обов`язку обох батьків дбати про життя та здоров`я дитини, рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, думка батька, зокрема у питаннях, пов`язаних з безпекою життя та здоров`я дитини, має бути врахована.

Проте, з огляду на ту обставину, що відповідачка з малолітньою дитиною перебувають в Україні, де запроваджено воєнний стан, а міста, селища, села перебувають під періодичними ракетними обстрілами, оперативність прийняття рішення матір`ю щодо переміщення дитини у безпечний регіон України або за кордон є значущим фактором з огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини на безпеку життя та збереження її здоров`я.

Отримання дозволу батька або отримання рішення про скасування забезпечених заходів, беззаперечно є тривалим процесом і у випадках, що загрожуватимуть безпеці малолітньої дитини, може призвести до непоправних негативних наслідків.

Забезпечення позову є винятковою мірою, яка має застосовуватися лише за наявності обґрунтованих підстав та реальної загрози невиконання судового рішення. Суд не може діяти на основі припущень та гіпотетичних побоювань заявника. Відсутність конкретних доказів свідчить про недоведеність заявленої вимоги про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149-153 , 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з часу її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Нестеренко Є. В.