Постанова № 139496981, 31.08.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 387/923/26

Номер провадження по справі 2-а/387/16/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Перепелицею В.Д.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, поліцейського СРПП №2 (селище Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області Приступи Дмитра Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

В С Т А Н О В И В :

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області надійшов адміністративний позов представника Позивача адвоката Оніщука В.І. в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області та поліцейського СРПП №2 (селище Добровеличківка) Приступи Д.С. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7332110 від 07.06.2026, винесену поліцейським сектору реагування патрульної поліції №2 (селище Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області капралом поліції Приступою Д.С., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача зазначив, що 07.06.2026 року о 18 год. 30 хв. в с. Піщаний Брід Новоукраїнського району Кіровоградської області по вул. Миру, 20, поліцейським сектору реагування патрульної поліції №2 (селище Добровеличківка) Новоукраїнського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області капралом поліції Приступою Дмитром Сергійовичем (далі Відповідач 2) була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №7332110. Згідно даної постанови, за версією поліції - « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.06.2026 о 18 год. 27 хв. в с. Піщаний Брід по вул. Миру, 20, керував транспортним засобом марки SUZUKI GRAND VITARA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який йому належить на праві власності, з закритим номерним знаком стороннім предметом таким як рішітка, чим порушив правила дорожнього руху України (далі ПДР) п.2.9 в керування водієм ТЗ з номерним знаком, закритим ін. предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП. Згідно з прийнятим рішенням по справі до Позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 гривень.

Позивач вважає, що описаного у оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення не вчиняв, оскільки обидва номерні знаки його автомобіля були у вигляді визначеному ПДР, що не перешкоджало чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію зображену на них з відстані 20 метрів. Однак на вказані зауваження Відповідач 2 належним чином не відреагував, зокрема, не провів заміру відстані оглядовості номерних знаків, яка визначена п.2.9 в Правил дорожнього руху України.

Крім того, на думку Позивача, Відповідачем 2 не було чітко зазначено передбаченої Законом причини зупинки транспортного засобу та не надано належних доказів вчинення правопорушення.

Позивач вважає, що такими діями Відповідач порушив вимоги ч.3 ст.35 Закону України «Про національну поліцію», яка покладає обов`язок на поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

За вказаних обставин Позивач вважав подальші дії Відповідача 2 такими, що не відповідають вимогам законодавства, а тому не зобов`язаний був виконувати незаконні вказівки останнього. Також Позивач вважає, що Відповідач 2 не повідомив його належним чином про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

За наведених обставин, Позивач вважає постанову необґрунтованою, протиправною, винесеною всупереч вимогам законодавства та такою, яка підлягає скасуванню, що спонукало його звернутися до суду з відповідним адміністративним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026 справу ЄУН 387/923/26 за вказаним позовом передано на розгляд судді Солоненко Т.В..

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 16.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі ЄУН 387/923/26, постановлено розгляд справи здійснювати у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області в термін до 08.07.2026 подати до суду належним чином завірену копію матеріалів про адміністративне правопорушення складених відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП .

29.06.2026, через систему ЄСІТС "Електронний суд", до суду надійшов відзив на позовну представника Відповідача 1 - Дейкун І.О., в якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що вирішуючи питання про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, поліцейський оцінив всі обставини справи установлюючи під час розгляду справи, докази вчинення Позивачем адміністративного правопорушення. Стягнення застосоване без порушення в межах санкції частини 1 статті 121-3 КУпАП, за якою Позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності, постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства. Так, 07.06.2026 о 18.27 Позивач керував транспортним засобом Suzuki Grand Vitara, номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Миру, 20, в с. Піщаний Брід Новоукраїнського району Кіровоградської області, із закритим номерним знаком стороннім предметом, таким як решітка, чим порушив п.п. 2.9.в ПДР керування водієм транспортним засобом з номерним знаком закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м. Таким чином, ОСОБА_1 порушив п.п. 2.9.в ПДР, і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Ухвалою суду від 08.07.2026 розгляд справи відкладено на 31.08.2026 з підстав відсутності доказів належного повідомлення Відповідача 2 про розгляд справи.

20.07.2026 від ВП №2 (с-ще Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області до суду надійшов лист №93600-2026 від 16.07.2026 до якого долучено диск з відеозаписом та копію постанови ЕНА №7332110 від 07.06.2025 складеної відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП з поясненнями поважності причин пропуску строків надання зазначених доказів, у строки, визначені судом.

З урахуванням вимог ст.ст.257-263 КАС України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Враховуючи положення ст.9 КАС України якими в адміністративному судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 1 ст. 7 КАС України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За приписами пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством (пункт 1.9).

Відповідно до п. 30.2 ПДР на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.

Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими.

Згідно з п. 2.9 «в» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Частина 1 статті 121-3 КУпАП передбачає відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Отже, вказаною нормою права передбачена відповідальність за декілька правопорушень, об`єктивні сторони яких, зокрема, полягають: у керуванні водієм транспортним засобом з номерним знаком, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію; у керуванні водієм транспортним засобом з забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів.

Таким чином, керування водієм транспортним засобом з номерним знаком закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, створює окремий склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовину відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121,статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 2, ч. 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За приписами статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно з ч. 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

Згідно статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Положення зазначеного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Судом встановлено, що 07.06.2026 поліцейським сектору реагування патрульної поліції №2 (селище Добровеличківка) Новоукраїнського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області капралом поліції Приступою Дмитром Сергійовичем відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Відповідно до вказаної постанови 07.06.2026 о 18 год. 27 хв. в с. Піщаний Брід по вул. Миру, 20 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки SUZUKI GRAND VITARA, реєстраційний номер НОМЕР_1 з закритим номерним знаком стороннім предметом таким як решітка, чим порушив п.2.9 в Правил дорожнього руху України керування водієм ТЗ з номерним знаком, закритим ін. предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП. За наслідками розгляду справи інспектором на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 гривень.

У пункті 7 постанови зазначено, що до постанови додаються: відео з нагрудної бодікамери поліцейського №968241.

На підтвердження правомірності притягнення Позивача до адміністративної відповідальності відповідачем надано DVD-R диск, на якому містяться відеоматеріали адміністративного правопорушення.

Так, з вказаного відеозапису слідує, що працівником поліції Позивачу були роз`ясненні підстави зупинки, його права, а також суть адміністративного правопорушення, що спростовує доводи Позивача в цій частині.

Разом з тим, з відеозапису з бодікамери поліцейського вбачається наявність декоративної решітки на номерних знаках транспортного засобу Позивача.

Доводи Позивача про те, що поліцейським не було проведено замірів відстані оглядовості номерних знаків, а наявність решітки не перешкоджає ідентифікації номерних знаків транспортного засобу, судом відхиляються, оскільки наявність будь-якого стороннього предмета, встановленого поверх номерного знака є порушенням вимог пп. «в» п. 2.9 ПДР.

Крім того, п. 30.2 ПДР забороняється будь-яке закриття номерного знаку.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу з номерним знаком, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими) - тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.03.2021 № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.03.2021 за № 353/35975 «Про деякі питання державних номерних знаків транспортних засобів» затверджено Вимоги до державних номерних знаків транспортних засобів та Єдині зразки державних номерних знаків транспортних засобів, які не передбачають встановлення будь-яких захисних металевих решіток на державні номерні знаки транспортного засобу.

Відповідно до правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений частиною другою статті 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналіз наведеної норми свідчить, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачеві необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Відсутність порушеного права або неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у свої рішеннях від 01.02.2018 у адміністративній справі № 800/502/17 та від 08.02.2018 адміністративній справі № 800/191/17.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушення прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненні дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, у розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди має похідний характер від встановлення судом самого факту їх порушення, адже відсутність порушеного права, свободи чи інтересу виключає необхідність їх захисту або відновлення.

Саме по собі порушення вимог закону діями (бездіяльністю) або рішеннями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх незаконними є доведеність позивачем порушення цими діями або рішенням безпосередньо його прав та охоронюваних законом інтересів.

З огляду на зазначене, під час вирішення спору суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення) а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Враховуючи викладене, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача внаслідок прийняття рішення.

Окрім того, суд звертає увагу на рішення Верховного Суду від 28.02.2019 у адміністративній справі № 522/3665/17, в якому зазначено, що в контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Відповідно до положень ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зокрема, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, суд приходить до висновку, що Відповідачем 1 правомірно було винесено оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ЕНА №7332110 від 07.06.2026 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.51ст.121-3 КУпАП, що виключає правові підстави для задоволення позову.

Також суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 17.09.2020 у справі № 300/1006/16-а, за якими: «…при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 65 КУпАП посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положенням статті 241 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 65.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

При цьому, зміст статті 288 КУпАП щодо можливості оскаржити постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення не спростовує висновків суду касаційної інстанції про те, що відповідачем у таких справах є саме орган, а не посадова особа.».

Таким чином, поліцейський СРПП №2 (селище Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області Приступа Дмитро Сергійович є неналежним відповідачем у цій справі, що є самостійною підставою відмови в задоволенні позовних вимог до такого відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, беручи до уваги положення ст.139 КАС України, та з огляду на те, що позов до задоволення не підлягає, відсутні підстави для стягнення з Відповідача 1 понесених Позивачем судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5-7, 9, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, поліцейського СРПП №2 (селище Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області Приступи Дмитра Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7332110 від 07.06.2026 залишити без задоволення.

Витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору у справі ЄУН 387/923/26 залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2026.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО