Рішення № 139496936, 07.09.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4335/26

Провадження № 2/345/2982/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

07.09.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Миговича О.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В

Представник ТзОВ «Українські фінансові операції» Дідух Є.О. звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 4730366 від 12.06.2024 в розмірі 55 147,63 грн та судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивує тим, що між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 12.06.2024 укладено кредитний договір № 4730366 (далі за текстом «Договір»). Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 10 000 грн. Під час ідентифікації позичальника останній пройшов однозначне встановлення особи. Договір укладено строком на 360 днів. Дата повернення кредиту 07.06.2025. Позивач у справі придбав за плату в первісного кредитора вимоги останнього до позичальника відповідно до укладеного між вказаними юридичними особами договору про відступлення прав вимоги з додатками. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання перед первісним кредитором, що є порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 55 147,63 грн., яка є документально підтвердженою. В добровільному порядку відповідач не погашає вказану суму заборгованості, тому позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.07.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подавав, будь яких інших клопотань та заяв від відповідача до суду подано не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов слід задоволити частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В свою чергу, положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач уклав електронний договір № 4730366 від 12.06.2024 із ТзОВ «ЛІНЕУРА Україна» шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора. Грошові кошти в сумі 10 000,00 грн. перераховані на банківську платіжну картку відповідача (маска картки № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою платіжного провайдера ТзОВ «Пейтек Україна», яка додана до матеріалів справи. Кредит надано строком на 360 днів (строк кредиту). Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Процентні ставки за умовами договору: Стандартна процента ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 1.5%. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього кредитного договору.

Відповідно до п.5.1 Основного договору, Товариство має право вимагати від споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших обов`язків, встановлених договором.

Відповідно до п.9.9 Основного договору, підписуючи цей договір, споживач підтверджує, зокрема, що перед укладенням цього договору йому в чіткій та зрозумілій формі надана інформація за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що розміщені на веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно з розрахунками первісного кредитора ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» проценти за користування кредитними коштами нараховані відповідачу за період з 12.06.2024 до 31.03.2025 за загальною сумою у розмірі 34 947,67 грн. Після відступлення 31.03.2025 за договором факторингу № 31-1/03/2025 строк дії кредитування не завершився, а тому позивачем з 01.04.2025 донараховано відсотки за 68 календарних днів, що становить 10 199,97 грн. та відображається у письмовому розрахунку, який додано до позовної заяви.

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» скерувало на адресу суду лист від 06.08.2026, в якому зазначило, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 та на вказану карту 12.06.2024 відбулося зарахування переказу коштів у розмірі 10 000,00 грн.

31.03.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 31-1/03/2025 за плату відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до відповідача. Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 4730366 від 12.06.2024 року заборгованість за кредитним договором становить 49 947,65 грн, яка складається з: 9999,98 грн - заборгованість за тілом кредиту, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором в розмірі 34947,67 грн. та 5000 грн заборгованість по нарахованих штрафах.

Більш детальної правової оцінки обставин відступлення первісним кредитором своїх вимог за кредитним договором до ОСОБА_1 потреби надавати немає, адже відомості з даного приводу доводяться належними і достатніми в своїй сукупності письмовими доказами.

При ухваленні цього рішення суд виходив із таких мотивів.

Як передбачено ст. 598-599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Досліджені судом докази підтверджують невиконання позичальником грошового зобов`язання з повернення основної суми кредиту та процентів.

Проте суд зазначає, що не може у повному обсязі погодитися із розрахованою первісним кредитором і Товариством сумою процентів відповідачу за кредитним договором від 12.06.2024.

Суд звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %. Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами чинного законодавства.

Договір між сторонами укладено 12.06.2024 року, із наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що розмір заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором становить 34 947,67 грн. період нарахувань з 12.06.2024 по 31.03.2025, що становить 293 дні із врахуванням здійснених відповідачем проплат 19.07.2024 на суму 5700,00 грн, та 10.08.2024 на суму 3299,78 грн. Такі суми зараховані на погашення процентів у розмірі 8999,78 грн та тіла кредиту у розмірі 0,02 грн.

Проценти за період з 12.06.2024 по 31.03.2025 року первісним кредитором нараховані відповідачу за процентною ставкою 1,50 %.

Після відступлення 31.03.2025 за договором факторингу № 31-1/03/2025 строк дії кредитування не завершився, а тому позивачем з 01.04.2025 донараховано відсотки за процентною ставкою 1,50 %. (68 календарних днів), що становить 10 199,97 грн.

Отже, враховуючи Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» з 12.06.2024 по 20.08.2024 проценти за користування кредитом нараховувалися у розмірі встановленому законом. Тому не підлягають до перерахування.

Сукупність процентів за ставкою 1,5% з 12.06.2024 по 20.08.2024 (70днів*1,5) становить 10 500 грн.- 8999,78 грн=1 500,22 грн.

Таким чином заборгованість за період з 12.06.2024 по 20.08.2024 становить 11 500,20 грн, яка складається з: 9999,98 грн - заборгованість за тілом кредиту, та 1 500,22 грн. суми заборгованості за процентами.

З 21.08.2024 по 07.06.2026 проценти за користування кредитом повинні були нараховуватися за ставкою 1 %, а їх розмір повинен був становити 28 999,94 грн (99,99 грн * 290 днів).

Таким чином, загальна заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором № 4730366 від 12.06.2024 становить 30 500,16 грн.

Процентна ставка за споживчим кредитом є істотною умовою договору. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними, тобто недійсним в силу закону «Про споживче кредитування».

З врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги, що відповідач істотно порушив умови укладеного ним кредитного договору № 4730366 від 12.06.2024, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашав кредит, та проценти за користування ним, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 9999,98 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 30 500,16 грн., в всього 40 500,14 грн. необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача, а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

Розподіл судових витрат:

Відповідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією №547 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1 955,25.

2662,40 грн х 40 500,14 грн. / 55 147,63 грн. = 1 955,25 грн (розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, акт приймання передачі наданих послуг № 4730366 до договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 11.12.2024, додаткову угоду №1 від 09.12.2025, Заявку № 4730366 на виконання доручення від 21.04.2025, детальний опис робіт (наданих послуг) № 4730366 від 12.01.2026.

Так,згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг № 4730366 до договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 вартість наданих послуг за підготовку та подачу позовної заяви про стягнення заборгованості зі ОСОБА_1 за договором № 4730366 складає 10 000 гривень.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

В інших судових рішеннях Верховний Суд також формував правову позицію щодо самостійного зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 02 липня 2020 року по справі № 362/3912/18 і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року, самостійно зменшивши судові витрати на професійну правничу допомогу, виходячи із критеріїв реальності та розумності вартості адвокатського гонорару. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

З врахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціни позову; незначного обсягу юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн. є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.

А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 3500,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.626,628,1048,1050,1054 ЦК України,ст.ст.81,137,141,263-265,280-282 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 на користь ТзОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд.40, приміщення 19 літери «Н», «П», код ЄДРПОУ 40966896, суму заборгованості в розмірі 40 500,14 грн за кредитним договором № 4730366 від 12.06.2024.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», 1 955,25 грн судового збору та 3 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя