Рішення № 139496464, 04.09.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2796/26

провадження № 2/208/3619/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А.,

за участю:

- секретаря судового засідання Компанієць І.Р.,

- представника позивача адвоката Повалій О.В.,

- представника відповідача адвоката Рабко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду міста Кам`янського в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим через представника адвоката Повалій Олену Василівну, до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»» про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 26 липня 2022 року по 06 березня 2024 року він працював на різних посадах у різних структурних підрозділах ПАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ».

За час роботи на підприємстві Позивач набув хронічних професійних захворювань: хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН ІІ ст., хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст.).

Причиною виникнення професійного захворювання є робота протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, параметри яких перевищували нормативні показники.

22.01.2026 року рішенням медико-соціальної експертної комісії позивачу встановлено первинно втрату працездатності на рівні 50 %, встановлено третю групу інвалідності.

Вказував, що внаслідок втрати здоров`я він зазнає фізичних та моральних страждань. Змушений постійно застосовувати медикаментозне лікування, дотримуватись обмеження фізичних навантажень. Зазначав, що в зв`язку із професійним захворюванням порушено його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, тривалий процес лікування позбавляє можливості вести повноцінний спосіб життя, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «ПОКРОВСЬКЕ» на його користь 245 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..

Ухвалою від 12.03.2026 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи.

24.03.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Рабко Т.О. надійшов відзив на позовну заяву з доказами його направлення іншим учасникам справи, в якому містилось клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на поставлені питання в порядку ст. 93 ЦПК України.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості. Зазначив, що позивач працював на підприємстві з 26.07.2022 року по 06.03.2024 рік (1 рік 7 місяців 28 днів), до зазначеного періоду протягом тривалого часу працював на інших підприємствах зі шкідливими умовами праці, позивач не скаржився на погіршення стану свого здоров`я, приховував інформацію про свій стан здоров`я, з метою уникнення встановлення йому професійного захворювання. Встановлення позивачу втрати працездатності з причини встановлення професійного захворювання та надання групи інвалідності не перешкоджає останньому реалізовувати свої здібності. Заподіяння позивачу моральної шкоди не підтверджено належними та допустимими доказами.

Також наголошує, що під час вирішення цивільного спору щодо відшкодування моральної шкоди, суд не має вирішувати питання про розмір податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

06.04.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Повалій О.В. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву з доказами її направлення іншим учасникам справи, в якій містяться заперечення проти поставлених питань, представник позивача зазначив, що хронічне захворювання позивача виникло з вини роботодавця, який не забезпечив належні та безпечні умови праці, відповідачем як роботодавцем допущено перевищення встановлених норм дії шкідливих факторів на працівника, в результаті чого останньому встановлена втрата працездатності на рівні 50 % та встановлена третя група інвалідності. Факт заподіяння шкоди та її розмір підтверджується належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи. Моральна шкода, заподіяна здоров`ю та життю працівника, не підлягає оподаткуванню, а тому при ухваленні рішення суду, суд може зазначити у рішенні суду про стягнення моральної шкоди без урахування податків та обов`язкових платежів.

13.04.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Рабко Т.О. надійшли додаткові пояснення у справі та клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на поставлені питання, заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою від 20.04.2026 року суд заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнив.

21.04.2026 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Повалій О.В. надійшли заперечення щодо заявленого клопотання.

В підготовче засідання, призначене на 22.04.2026, позивач та представник позивача не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача адвокат Рабко Т.О. в підготовчому засіданні брала участь в режимі відеоконференції, заявила клопотання про визнання явки позивача обов`язковою.

Ухвалою від 22.04.2026 суд клопотання представника відповідача задовольнив, визнав явку позивача обов`язковою.

01.05.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Повалій В.О. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою від 04.05.2026 року суд заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнив.

В підготовче засідання, призначене на 06.05.2026, позивач та представник позивача не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача адвокат Рабко Т.О. заявила клопотання про відкладення розгляду справи через неявку позивача, явка якого була визнана обов`язковою.

19.05.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Повалій О.В. надійшла заява про визнання поважними причин неявки позивача в судове засідання.

В підготовче засідання, призначене на 20.05.2026, представник позивача та представник відповідача з`явились, позивач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило.

Ухвалою, внесенною до протоколу підготовчого засідання 20.05.2026, суд у задоволенні клопотання про надання позивачем відповідей на питання відмовив.

25.05.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Рабко Т.О. надійшло клопотання про призначення судово-медичної експертизи.

10.06.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Повалій В.О. надійшли заперечення проти задоволення клопотання про призначення судово-медичної експертизи.

В підготовче засідання, призначене на 23.07.2026, представник позивача та представник відповідача з`явились, позивач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило.

Ухвалою, внесеною до протоколу підготовчого засідання 23.07.2026, суд у задоволенні клопотання про призначення судово-медичної експертизи відмовив.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі. Учасники справи просили закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 23.07.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, встановив загальний порядок дослідження доказів.

В судове засідання, призначене на 31.08.2026, представник позивача та представник відповідача з`явились.

Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання 31.08.2026, суд оголосив перерву, надавши сторонам час підготуватись до судових дебатів.

В судове засідання, призначене на 04.09.2026, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали цивільної справи, долучені докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у трудових відносинах з ПАТ «Шахтоуправління «ПОКРОВСЬКЕ», а саме:

- 26.07.2022 року прийнятий прохідником 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

- 01.11.2022 року переведений прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

- 06.03.2024 року звільнений з посади в зв`язку із виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров`я, п. 2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується записами №№ 47-49 трудової книжки серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с. 10-13).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 14.08.2025, затвердженого 15.08.2025, комісія провела розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння): Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст.); Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН ІІ ст.

Дата надходження повідомлення про наявність хронічного професійного, захворювання 03.07.2025; дата встановлення остаточного діагнозу 26.06.2025.

Коміcія дійшла висновку про наявність шкідливих умов праці (п. 13 Акту), хронічне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів), органу слуху та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо-геологічні умови, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий (пункт 17 Акту).

Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), зазначена у пункту 18 Акту, а саме:

- пил переважно фіброгенної дії фактична величина 198,1 мг/м3, при нормативному значенні 2 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни 95,8 % зміни.

- Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) фактична величина 264,5 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) фактична величина 116,7 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується фактична величина 40 кг, при нормативному значенні 30 кг.

- Виробничий шум: фактична величина 90 дБА, при нормативному значенні 80 дБА.

- Робоча поза: в нахиленому положенні більше 30 градусів 35 % часу зміни, при нормативному значенні до 30 градусів 25 % часу зміни. Нахили корпусу фактичне значення 185 разів, при нормативному значенні 50-100 разів (а.с. 14-15).

Акт є дійсним, в судовому порядку недійсним не визнавався та не скасовувався.

Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 595 від 29.05.2024 ОСОБА_1 відмічає скарги на біль в поперековому відділі хребта, на оніміння в правій нозі; на зниження слуху, шум та дзвін у вухах; на задуху при незначному фізичному навантаженні; утруднене дихання; на кашель, переважно сухий, з важко відділяємим харкотинням, пітливість, швидка втомлюваність, загальна слабкість.

Об`єктивно: загальний стан середньої важкості.

Діагноз: Хронічна попереково-крижова радикулопатія в стадії субремісії; Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст.); Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз (підозра на пневмоконіоз t/s 1/1 pi), ЛН ІІ ст.

Рекомендації: спостереження та лікування, санаторно-курортне лікування (а.с. 20).

Відповідно до Медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 26.06.2025 року № 4/13 ОСОБА_1 встановлений діагноз: Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст.); Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН ІІ ст. - захворювання професійне, встановлене вперше. Протипоказана робота в умовах впливу пилу, токсичних і подразнюючих речовин, несприятливого мікроклімату, шуму, фізичного навантаження (а.с. 19).

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 1391/26/38/В від 22.01.2026 (№ рішення 1391/26/38/Р) ОСОБА_1 згідно огляду до наданих медичних документів прийнято рішення про встановлення третьої групи інвалідності та встановлено 50 % ступеню втрати професійної працездатності терміном на 1 рік, рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді не застосовується, дата, з якої встановлена інвалідність з 09.01.2026.

Основний діагноз простий хронічний бронхіт, супутні діагнози: ессенціальна (первинна) гіпертензія, радикулопатія, попереково-крижовий відділ, себорейний дерматит, неуточнений, амбліопія внаслідок анопсії, астигматизм, міопія, анізометропія та анізейканія, нейросенсорна втрата слуху, двостороння. Причина інвалідності професійне захворювання.

Причина втрати професійної працездатності професійне захворювання, 50 % встановлено з 26.06.2025, дата повторного оцінювання 01.02.2027 (а.с. 16-18).

Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи є дійсним, в судовому порядку недійсним не визнавалося та не скасовувалося.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами першою, другою статті 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У статті 173 КЗпП України закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Відтак, відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.с

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 65 % та третя група інвалідності з 06.10.2025 строком на 1 рік, встановлено професійний характер захворювань, викликаний умовами роботи позивача у ПАТ «Шахтоуправління «ПОКРОВСЬКЕ». Відтак, відповідач як роботодавець не забезпечив позивачу безпечні і нешкідливі умови праці.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що невиконання роботодавцем обов`язку стосовно забезпечення безпечних і здорових умов праці, що мало наслідком виникнення у працівника втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить із наступного.

Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

Таким чином розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Разом з тим, судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення однотипних правопорушень.

Схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 372/4399/15-ц.

Суд виходить з того, що матеріалами справи підтверджено, що в результаті умов праці та протягом роботи на підприємстві позивач здобув професійні захворювання: простий хронічний бронхіт, супутні діагнози: ессенціальна (первинна) гіпертензія, радикулопатія, попереково-крижовий відділ, себорейний дерматит, неуточнений, амбліопія внаслідок анопсії, астигматизм, міопія, анізометропія та анізейканія, нейросенсорна втрата слуху, двостороння. Причина інвалідності професійне захворювання.

Також, суд виходить з того, що третя група інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 50 % встановлені строком на 1 рік. Відтак, суд дійшов до висновку, що втрата працездатності та встановлення інвалідності має свої негативні наслідки для позивача, що потребує вжиття заходів додаткової допомоги, протипоказана важка фізична праця.

Отже, суд вважає доведеною належними та допустимими доказами ту обставину, що в результаті хронічного професійного захворювання порушені нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, отримані захворювання позбавляють його можливості вести повноцінний спосіб життя та здійснювати трудову діяльність відповідно до свого фаху та професійного досвіду, що, в свою чергу впливає на його душевний та психологічний стан, порушує душевну рівновагу, викликає почуття тривоги, розпачу та дратівливості.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, а саме стягненню з відповідача підлягає відшкодування моральної шкоди у сумі 110 000 гривень, що відповідає вимогам справедливості та розумності.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що у позивача відсутні душевні страждання, пов`язані із отриманими професійним захворюванням, а також що позивач приховував свій стан здоров`я. Так, суд виходить з того, що медичними документами позивача підтверджено і не спростовано відповідачем, що причиною втрати професійної працездатності та встановлення третьої групи інвалідності є саме професійні захворювання викликані умовами праці на підприємстві. Матеріали справи не містять доказів приховування позивачем інформації про стан свого здоров`я. Більше того, суд бере до уваги, що в судовому засіданні представник відповідача підтвердила проходження позивачем обов`язкових медичних оглядів, що виключає винну та свідому несумлінну поведінку позивача. Також суд відхиляє доводи відповідача, що на погіршення стану здоров`я позивача вплинула попередня робота на інших підприємствах з шкідливими умовами праці, оскільки матеріали справи не містять і відповідачем також не надані докази на підтвердження існування такого впливу. Зокрема, на підприємстві відповідача позивач працював останні 2 роки перед звільненням та встановленням йому інвалідності, жодних зауважень щодо стану його здоров`я відповідач при прийомі його на роботу не висував.

Щодо питання оподаткування моральної шкоди та зазначення в резолютивній частині рішення суду вказівки про стягнення моральної шкоди без урахування податків та зборів, суд виходить із наступного.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (стаття 1 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 235/3143/24, суд акцентує увагу на тому, що у ЦК України, як основному регуляторі цивільних відносин, визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди не пов`язується з вирішенням питання про розмір податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язані із визначенням розміру грошової компенсації моральної шкоди.

Цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів, правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

З урахуванням викладеного: необґрунтованим є вирішення судами у цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів». Це є підставою для відповідної зміни судових рішень. Тому Верховний Суд зауважує, що обов`язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги в частині зазначення в резолютивній частині рішення суду вказівки про стягнення моральної шкоди без урахуванням податків та зборів.

Згідно з частинами першою четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров`ю внаслідок нещасного випадку на виробництві, у сумі 110 000 гривень. У задоволенні вимоги про зазначення в резолютивній частині рішення суду вказівки про стягнення моральної шкоди без урахуванням податків та зборів слід відмовити.

Частинами першою, шостою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 331,2 гривень (110 000 грн х 1 %, але не менше 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, х 0,8).

Керуючись статтями 10, 12, 13, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві, у сумі 110 000,00 гривень (сто десять тисяч 00 коп.).

В частині позовних вимог щодо вказівки про стягнення моральної шкоди без урахуванням податків та зборів відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір у сумі 1 331,2 гривень (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/

Рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», адреса зареєстрованого місцезнаходження: 69106, Запорізька область, місто Запоріжжя, Північне шосе, вулиця Теплична, буд. 22Б/1, кабінет 6, код ЄДРПОУ - 13498562.

Суддя І.А. Подкопаєва