Рішення № 139496421, 14.08.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.08.2026 Справа №607/26423/25 Провадження №2-а/607/24/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Трембач С.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ленько Р.І.,

представника відповідача ДСУБТ Стрижак О.В.,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ленько Руслан Іванович, до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного

У С Т А Н О В И В:

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

17 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Ленько Р.І. звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також Укртрансбезпека), в якому просив: 1) поновити строк на оскарження постанови серії ПС № 005476 від 02 грудня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП); 2) скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПС № 005476 від 02 грудня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 132-1 КУпАП (далі Постанова), шляхом накладення штрафу у розмірі 51 000 грн; 3) закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача адвокат Ленько Р.І. зазначив, що 02 грудня 2025 року працівником УДН (контролю) у Тернопільській області Укртрансбезпеки винесено Постанову, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 132-1 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 51 000 грн.

Зі змісту Постанови вбачається, що 30 жовтня 2025 року у м. Тернополі на

вул. 15 Квітня, 37-Б було зупинено вантажний автомобіль «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . У ході перевірки виявлено візуальні ознаки перевищення вагових норм, однак водій відмовився від проходження габаритно-вагового контролю, у зв`язку з чим складено протокол серії ПП № 003037 та акт № 016465 від 30 жовтня 2025 року. Про винесення постанови позивачку повідомлено телефоном 08 грудня 2025 року, після чого цього ж дня вона отримала її копію.

Представник позивача вважає постанову протиправною, оскільки з її змісту неможливо встановити, у чому саме полягало правопорушення ОСОБА_1 та які вимоги нормативно-правових актів нею порушено. Викладені у постанові обставини стосуються дій інших осіб, тоді як дії ОСОБА_1 , які б утворювали склад адміністративного правопорушення, не зазначені.

Крім того, на позивачку накладено штраф у розмірі 51 000 грн, тоді як санкція

частини першої статті 132-1 КУпАП передбачає штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також позивачка не брала участі у складенні протоколу серії ПП № 003037, його копії не отримувала, а про існування протоколу дізналася лише зі змісту Постанови. На думку представника позивача, під час складення протоколу та розгляду справи відповідачем не дотримано вимог КУпАП і процесуальних прав особи, яку притягують до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене адвокат вважає, що Постанову ухвалено за відсутності в діях

ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та з порушенням установленого КУпАП порядку притягнення до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим просить її скасувати.

2. Стислий зміст відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, додаткових пояснень

2.1. 28 січня 2026 року до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від Укртрансбезпеки надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, вважаючи його безпідставним.

Відповідач зазначає, що предметом спору є правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 132-1 КУпАП, тоді як зазначення в Постанові частини першої цієї статті є технічною опискою.

Посилаючись на Закон України «Про автомобільні дороги» від 8 вересня 2005 року

№ 2862-IV (далі Закон № 2862), Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі Правила № 30), Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України

від 08 листопада 2006 року № 1567, та Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879, відповідач зазначає, що Укртрансбезпека уповноважена здійснювати державний контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема щодо дотримання встановлених габаритно-вагових параметрів транспортних засобів.

Під час рейдової перевірки 30 жовтня 2025 року водій транспортного засобу «MAN TGA 35.400», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 відмовився виконати вимогу посадової особи Укртрансбезпеки про проходження габаритно-вагового контролю, у зв`язку з чим щодо нього складено протокол серії ПП № 003037. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 січня 2026 року (справі № 607/23407/25) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-57 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу.

Водночас відповідальність за ухилення або відмову від проходження габаритно-вагового контролю, передбачену частиною третьою статті 132-1 КУпАП, відповідно до статті 14-3 КУпАП несе відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб. Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії

НОМЕР_2 власником автомобіля «MAN TGA 35.400», номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 . Саме тому 02 грудня 2025 року за результатами зазначеної перевірки ухвалено Постанову.

На думку відповідача, доводи позивачки щодо нескладення стосовно неї протоколу не свідчать про незаконність Постанови, оскільки протокол серії ПП № 003037 складено щодо водія ОСОБА_2 , а підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності як власника транспортного засобу стала зафіксована відмова водія від проходження габаритно-вагового контролю.

Стосовно зазначення в оскаржуваній постанові частини першої замість частини третьої статті 132-1 КУпАП відповідач наголошує, що це є технічною опискою. За змістом постанови наведені в ній фактичні обставини відповідають складу правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 132-1 КУпАП, а розмір накладеного штрафу санкції цієї норми. Тому, на переконання відповідача, помилкове зазначення частини статті не змінило суті правопорушення, його кваліфікації та обсягу відповідальності позивачки.

2.2. У додаткових поясненнях сторона позивача вчергове звернула увагу на неправомірність дій відповідача під час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та додано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду

від 14 квітня 2026 року у справі № 607/26425/25 щодо розв`язання спору в аналогічних правовідносинах (а.с. 99 103).

2.3. 14 травня 2026 року представник Укртрансбезпеки надала додаткові пояснення у справі, у яких висловила позицію щодо правомірності дій відповідача.

3. Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 грудня 2025 року визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Базана Л.Т.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 січня 2026 року відкрито провадження у цій адміністративній справі та постановлено справу розглядати в порядку, визначеному для розгляду окремої категорії термінових адміністративних справ, з урахуванням вимог параграфу 2 глави 11 КАС України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2026 року визначено головуючого суддю (суддю-доповідача): Якімця Т.І.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2026 року адміністративну справу № 607/26423/25 прийнято до свого провадження новим складом суду.

Представник позивача ОСОБА_1 адвоката Ленько Р.І. в судовому засіданні просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача Стрижак О.В. заперечила щодо вказаного позову та просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «MAN TGA 35.400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 та відповіддю Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях (філія ГСЦ МВС) Головного сервісного центру МВС від 13 лютого 2026 року № 31/34-1806-2026 (а.с. 48, 49, 76,77).

У період з 27 жовтня 2025 року до 02 листопада 2025 року уповноваженими особами управління державного нагляду (контролю) у Тернопільській області здійснювалася рейдова перевірка (перевірка на дорозі) згідно направлення № 002225 від 27 жовтня 2025 року (а.с. 40).

30 жовтня 2025 року о 12 год 15 хв було зупинено вантажний автомобіль марки «MAN TGA 35.400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 37б, під керуванням ОСОБА_2 , відповідно до товарно-транспортної накладної № 175 від 30 жовтня 2025 року автомобільним перевізником є ТОВ «Важковик Транс Буд» (а.с. 45, 46).

Під час перевірки та візуального огляду транспортного засобу встановлено ймовірне перевантаження транспортного засобу за візуальною ознакою, про що додано фотографії

(а.с. 41, 42).

У зв`язку з цим, водію запропоновано проїхати до пункту габаритно-вагового контролю, що розташований за адресою: селище Дружба Тернопільської області 345 км + 580 м А/Д М-19, що знаходиться на відстані 38 км. від місця зупинки.

Водій ОСОБА_2 надав попередню згоду на супроводження, відповідно до рішення РС 002503 від 30 жовтня 2025 року, 12 год 20 хв (а.с. 50), в подальшому водій припинив слідувати до місця зважування, повідомивши, що йому погано, болить голова та зупинився на узбіччі

в с. Острів, вул. Промислова, 1Г, Тернопільської області, про що вказано у доповідній записці (а.с. 54, 55).

Уповноваженою особою управління державного нагляду (контролю) у Тернопільській області складено акт АБ № 002960 про блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу від 30 жовтня 2025 року, протокол про адміністративне правопорушення серія ПП № 003037, від 30 жовтня 2025 року, відповідно до якого водій ОСОБА_2 не виконав законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади про забезпечення реалізації державної політики з питань безпеки на наземному транспорті щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт у вигляді створення перешкод у виконанні покладених на них обов`язків, оскільки відмовився проходити габаритно-ваговий контроль, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене статтею 188-57 КУпАП (а.с. 52, 53).

Також складено акт № 016465 про відмову водія ОСОБА_2 від проходження огляду габаритно-вагового контролю транспортного засобу від 30 жовтня 2025 року (а.с. 51).

27 листопада 2025 року УДНК у Тернопільській області Укртрансбезпеки надіслало ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи за № 100855/39.2/24-25 (а.с. 56, 57).

За наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення серія ПП № 003037 від 30 жовтня 2025 року в.о. заступника начальника управління державного нагляду (контролю начальник відділу ДК у Тернопільській області Дідовичем В.О. винесено Постанову, якою ОСОБА_1 як власника транспортного засобу притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 132-1 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 000 грн (а.с. 6, 60).

Постановою встановлено, що 30 жовтня 2025 року о 12 год 10 хв. за адресою:

вул. 15 Квітня, 37б, м. Тернопіль, було зупинено вантажний автомобіль «Man», д.н.з. НОМЕР_1 . Перевіркою встановлено наявність візуальних ознак перевищення вагових норм. Водій ОСОБА_2 відмовився від проходження ГВК, відтак було складено протокол серії ПП № 003037

від 30 жовтня 2025 року та акт № 016465 від 30 жовтня 2025 року.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 січня 2026 року (справа № 607/23407/25), яка залишена без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 13 лютого 2026 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-57 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 104 116).

2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

2.1. В аспекті вирішення питання про задоволення клопотання щодо поновлення строку на звернення до суду з цим позовом суд зазначає нижченаведене.

Відповідно до частини першої та абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилом частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що строки звернення у таких справах є скороченими з огляду на їх публічно-правовий характер та необхідність забезпечення юридичної визначеності. Суд повинен з`ясувати, чи дотримано встановлений законом строк і чи підтверджено поважність причин його пропуску. Вихід за межі процесуального строку без обґрунтованих причин позбавляє особу можливості на своєчасне здійснення процесуальних дій.

Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2021 року (справа № 580/2987/20) сформульовано правовий висновок, відповідно до якого, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які підтверджені належними доказами.

Постанова датована 02 грудня 2025 року. У позовній заяві представник позивача вказує на те, що про оскаржувану постанову остання дізналася у телефонній розмові з представником відповідача 08 грудня 2025 року, після чого одразу прибула до компетентного органу та отримала копію Постанови.

Позовна заява ОСОБА_1 про скасування Постанови подана до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 17 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд».

Беручи до уваги той факт, що ОСОБА_1 отримала оскаржувану постанову та ознайомилась із нею 08 грудня 2025 року, а до суду звернулася 17 грудня 2025 року, суд вважає клопотання про поновлення строку обґрунтованим.

2.2. У частині розв`язання спору щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та дотримання вимог КУпАП під час ухвалення Постанови суд зауважує таке.

2.2.1. Конституція України встановлює: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3); в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8).

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (частина п`ята статті 125 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Конституційний Суд України, у Рішенні від 24 червня 2020 року № 6-р(II)/2020, виснував, що складовим елементом конституційного принципу верховенства права в розумінні статті 8, частини другої статті 55 Конституції України є доступ особи до суду з метою здійснення судового контролю щодо законності та правомірності усіх рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, оскільки в результаті такої діяльності публічної влади можливе свавільне втручання у права, свободи будь-якої фізичної чи юридичної особи (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

У Рішенні від 01 березня 2023 року № 2-р(II)/2023 Конституційний Суд України наголосив, що здійснення публічної влади в добропорядний спосіб вимагає того, щоб особі було надано можливість у дієвий спосіб оскаржувати акти органів публічної влади, їх посадових і службових осіб, їхні дії або бездіяльність, завдяки чому забезпечується підзвітність цих органів та їх посадових і службових осіб за ухвалені ними рішення, учинені дії або бездіяльність. Тому адміністративне судочинство є стрижневим елементом демократичного врядування, а його дієвість засадничою для будь-якого суспільства, ґрунтованого на правовладді. У захисті людських прав та додержанні правовладдя ключовим елементом є право особи оскаржувати рішення, дії або бездіяльність органів публічної влади, їх посадових і службових осіб у спосіб використання справедливих процесуальних приписів права в кожному випадку, коли внаслідок ухвалення таких рішень, учинення дій або бездіяльності зазнають порушення права, свободи та інтереси особи. Призначення національної системи адміністративного судочинства полягає в тому, щоб забезпечити судовий контроль щодо рішень, дій або бездіяльності органів публічної влади, їх посадових і службових осіб відповідно до процедури, узгідненої з вимогами справедливого судового розгляду (абзаци третій п`ятий пункту 5 мотивувальної частини).

У цьому ж Рішенні орган конституційного контролю резюмував: «в юридичних відносинах між особою з одного боку, і державою (в особі органів державної влади) та іншими органами публічної влади із другого, особа завжди є слабшою стороною. Саме тому в державі, керованій правовладдям, мають діяти адміністративні суди, метою діяльності яких є захист особи супроти держави» (абзац другий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини).

Саме такій сутності адміністративного судочинства відповідає закріплена у частині другій статті 77 КАС України засада цього виду судочинства, за якою у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача. Це правило не є лише способом розподілу процесуального тягаря доказування між сторонами, а становить одну з гарантій ефективного судового контролю за діяльністю публічної влади, зумовлену нерівністю становища особи та суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах.

Отже, звернення особи до адміністративного суду з вимогою про перевірку законності рішення суб`єкта владних повноважень покладає саме на цей суб`єкт обов`язок обґрунтувати перед судом правомірність свого втручання у права особи та підтвердити належними доказами фактичні й юридичні підстави прийнятого ним рішення.

2.2.2. Правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг визначає Закон № 2862.

Державну політику і стратегію розвитку всіх видів автомобільних доріг на території України здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства (стаття 6 Закону № 2862).

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 2862 рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції за формою, наведеною в додатку до Правил № 30, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів (пункт 4 Правил № 30).

За статтею 49 Закону № 2862 власники доріг, органи, що здійснюють управління автомобільними дорогами, та користувачі автомобільних доріг, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

2.2.3. Відповідно до частини першої статті 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян суб`єктів господарської діяльності у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За частиною третьою статті 132-1 КУпАП настає відповідальність за ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю, що передбачає накладення стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як було зазначено, позивач звернулася до суду, оскільки вважає протиправними дії уповноважених осіб Укртрансбезпеки під час притягнення її до адміністративної відповідальності та постановлення Постанови. Так, з-поміж іншого, представник позивача стверджує, що

ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за частиною першою статті 132-1 КУпАП, проте відповідальність власників транспортних засобів за цією нормою статті КУпАП настати не може. Крім того, на позивачку накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 51 000 грн, що не передбачено санкцією частини статті, за якою її притягнуто до відповідальності.

Відповідач відхилив такі аргументи сторони позивача посилаючись на те, що за своєю суттю у Постанові відображено проступок, відповідальність за який передбачено частиною третьою статті 132-1 КУпАП, а вказівка на частину першу статті 132-1 КУпАП є технічною опискою.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що зазначення в оскаржуваній Постанові частини першої статті 132-1 КУпАП замість частини третьої цієї статті є лише технічною помилкою, яка не впливає на правомірність прийнятого рішення.

Частиною третьою статті 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за ухилення або відмову від проходження габаритно-вагового контролю.

У частині першій статті 14-3 КУпАП вказано, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Отже, частини перша та третя статті 132-1 КУпАП передбачають різні склади адміністративних правопорушень, які відрізняються за змістом протиправного діяння, правилами визначення особи, яка несе адміністративну відповідальність, та санкцією. Тому зазначення в Постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності однієї з цих норм замість іншої безпосередньо стосується правової кваліфікації діяння та не може розглядатися як суто технічна неточність.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «MAN TGA 35.400», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 та відповіддю Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях (філія ГСЦ МВС) Головного сервісного центру МВС від 13 лютого 2026 року № 31/34-1806-2026.

При цьому, як слідує із змісту Постанови правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовано 30 жовтня 2025 року за допомогою засобів фотозйомки.

Згідно з Постановою, 30 жовтня 2025 року о 12 год 10 хв. за адресою: вул. 15 Квітня, 37б, м. Тернопіль, було зупинено вантажний автомобіль «Man», д.н.з. НОМЕР_1 . Перевіркою встановлено наявність візуальних ознак перевищення вагових норм. Водій ОСОБА_2 відмовився від проходження ГВК. Було складено протокол серії ПП №003037 від 30 жовтня 2025 року та акт №016465 від 30 жовтня 2025 року.

Як наслідок, на час фіксування вчиненого правопорушення позивач не була водієм вказаного транспортного засобу, а відповідно як водій не вчиняла правопорушення, передбаченого частиною першою статті 132-1 КУпАП, а тому безпідставно визнана винною у вчиненні такого правопорушення.

При цьому у судовому засіданні представник відповідача не змогла чітко пояснити яким чином посадові особи встановлювали об`єктивні та суб`єктивні ознаки складу адміністративного проступку, інкримінованого ОСОБА_1 .

Суд ураховує, що наведений в Постанові опис фактичних обставин відмова водія від проходження габаритно-вагового контролю за своїм змістом відповідає діянню, передбаченому частиною третьою статті 132-1 КУпАП, а розмір накладеного на позивачку штрафу санкції цієї норми. Однак зазначене не змінює того, що у Постанові відповідач визначив правовою підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності саме частину першу статті 132-1 КУпАП. При цьому частини перша та третя статті 132-1 КУпАП передбачають самостійні склади адміністративних правопорушень. Частина перша встановлює відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, а також правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів, тоді як частина третя зокрема, за ухилення або відмову від проходження габаритно-вагового контролю. Відрізняються також передбачені цими нормами суб`єкти відповідальності та санкції.

Відтак, зазначення частини першої замість частини третьої статті 132-1 КУпАП стосується не другорядного реквізиту Постанови, а безпосередньо правової кваліфікації діяння, за яке особу притягнуто до адміністративної відповідальності.

При цьому відповідач не надав доказів прийняття у встановленому порядку рішення про внесення змін до Постанови чи виправлення в ній помилки щодо правової кваліфікації адміністративного правопорушення.

За таких обставин посилання відповідача під час розгляду цієї справи на те, що ОСОБА_1 фактично було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 132-1 КУпАП, за своїм змістом становить не пояснення технічної помилки, а інше правове обґрунтування застосованої до позивачки адміністративної відповідальності, ніж те, що закріплене в оскаржуваній Постанові.

Однак за змістом частини другої статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень повинен довести правомірність уже прийнятого ним рішення. Ця норма не передбачає можливості після оскарження такого рішення змінювати його юридичну підставу з метою підтвердження правомірності наслідків, які ним спричинені.

Крім того, зі змісту статей 245 та 280 КУпАП убачається, що саме на орган (посадову особу), уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення, покладено обов`язок з`ясувати фактичні обставини справи, встановити, чи вчинено адміністративне правопорушення, чи підлягає конкретна особа адміністративній відповідальності, та вирішити справу в точній відповідності із законом. Відтак належна правова кваліфікація встановленого діяння є складовою вирішення справи самим уповноваженим органом.

Завданням адміністративного суду в цій справі є перевірка правомірності реалізації відповідачем наданих йому владних повноважень та прийнятого за результатами їх реалізації індивідуального акта. Такий судовий контроль не може перетворюватися на виправлення судом недоліків правової кваліфікації, допущених суб`єктом владних повноважень, або на пошук замість нього іншої юридичної підстави, за якої застосована до особи відповідальність могла б вважатися правомірною.

Тому визнання судом того, що ОСОБА_1 фактично слід вважати притягнутою до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 132-1 КУпАП, означало б не перевірку правомірності оскаржуваної Постанови, а заміну судом визначеної відповідачем правової підстави адміністративної відповідальності іншою.

Суд окремо зазначає, що самостійна зміна судом правової кваліфікації правопорушення на статтю, яка передбачає більш сувору відповідальність (погіршує становище особи), не може вважатися сумісною з принципами притягнення осіб до юридичної відповідальності. Такі дії суду можуть трактуватися як порушення прав особи на судовий захист. Особа не може бути визнана винною у вчиненні правопорушення, яке їй не інкримінувалося під час складання адміністративних матеріалів, оскільки вона позбавлена можливості завчасно підготувати аргументи проти нового, більш тяжкого звинувачення.

За наведених обставин слід констатувати, що відповідач не довів правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 132-1 КУпАП, а підстав для усунення цього недоліку оскаржуваної Постанови шляхом самостійної зміни судом правової кваліфікації на частину третю цієї статті немає.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

3.1. З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини та наведені вище мотиви суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 132-1 КУпАП, а допущений при прийнятті оскаржуваної Постанови недолік правової кваліфікації не може бути усунутий судом шляхом її самостійної зміни на частину третю цієї статті.

За таких обставин постанова про накладення адміністративного стягнення серії ПС

№ 005476 від 02 грудня 2025 року не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України.

3.2. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В силу вимог частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 484,48 грн підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з Укртрансбезпеки за рахунок її бюджетних асигнувань.

На підставі статей 9, 14-3, 132-1, 245, 251, 280, 288, 289 КУпАП, керуючись

статтями 2, 5, 77, 122, 139, 241 246, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Ленько Руслана Івановича про поновлення строку на оскарження постанови серії ПС № 005476 від 02 грудня 2025 року задовольнити. Поновити строк на оскарження постанови серії ПС № 005476

від 02 грудня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

2. Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ленько Руслан Іванович, до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПС № 005476 від 02 грудня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення задовольнити.

3. Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПС № 005476 від 02 грудня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 (сорок вісім) копійок.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

8. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, код

ЄДРПОУ: 39816845, адреса місця знаходження: вул. Антоновича, 51, м. Київ.

Головуючий суддя Т. І. Якімець