Рішення № 139495902, 04.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року Київ справа № 640/17742/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання незаконним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної фіскальної служби України (ДФС України).

Просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 30.06.2020 №20-о/с, в частині накладення на начальника слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області полковника податкової міліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади;

- поновити ОСОБА_1 на раніше займаній посаді начальника слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області, а у випадку неможливості, зобов`язати Державну фіскальну службу України призначити на рівнозначну посаду;

- стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення (середній заробіток) за час вимушеного прогулу з 30.06.2020 року по день винесення рішення по цій справі;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України внести виправлення до трудової книжки ОСОБА_1 щодо звільнення та поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності за відсутності фактів допущення порушення позивачем службової дисциплін. Дисциплінарне покарання позивача здійснено відповідачем за наслідками службового розслідування, проведеного без встановлення всіх обставин, без з`ясування порушення відповідного функціонального обов`язку, що мали значення при прийнятті оскаржуваного рішення, та з порушенням права позивача на ознайомлення з матеріалами такого службового розслідування. Вважає безпідставним застосування дисциплінарного стягнення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не звільнений зі служби та проходить її в підрозділах податкової міліції ГУ ДФС у Київській області, а тому є безпідставними позовні вимоги щонайменше в частині поновлення на посаді і стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо позовних вимог про скасування наказу від 30.06.2020 №20-о/с, в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, то на переконання відповідача, у позові не наведено жодного обґрунтування на підтвердження його неправомірності й невідповідності вимогам закону.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якому вказав, що не був повідомлений відповідачем про призначення та проведення службового розслідування, підстави відсторонення від посади та про прийняття і виконання наказу про дисциплінарне стягнення, як і не роз`яснювалися його права та обов`язки та не надавалася копія висновку службового розслідування. При цьому, позивач зазначає, що був позбавлений відповідачем права на участь у службовому розслідуванні, у тому числі наданні усних чи письмових пояснень, заяв, документів, які мають значення для проведення службового розслідування. Звертає увагу, що спірний наказ не містить відомостей про те, що саме характеризує його проступок, саме з найтяжчої сторони, враховуючи те, що звільнення з посади, як вид стягнення, є одним з найтяжчих заходів дисциплінарного впливу, хоча такі обставини є істотними при вирішенні питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а їх неврахування вказує на порушення встановленої процедури та порядку накладення стягнення.

У подальшому позивачем подано до суду заяву про залишення без розгляду позовних вимог в частині поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання відповідача внести виправлення до трудової книжки щодо звільнення та поновлення на посаді

Ухвалою суду від 06.10.2020 клопотання ОСОБА_1 задоволено - адміністративний позов у зазначеній частині позовних вимог залишено без розгляду.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Скрипці І.М.

Ухвалою суду від 13.05.2024 (суддя Скрипка І.М.) адміністративну справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Замінено відповідача - Державну фіскальну службу України на процесуального правонаступника - Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ: 43005393; місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8).

Ухвалою суду від 05.06.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державну фіскальну службу України.

Не погоджуючись з ухвалою від 13.05.2024, Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2024 апеляційну скаргу Державної податкової служби України задоволено: ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі № 640/17742/20 в частині заміни відповідача Державної фіскальної служби України на процесуального правонаступника Державну податкову службу України - скасовано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом Державної фіскальної служби України від 20.12.2017 №3024-0 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби (ГУ ФР ДФС) у Київській області у спеціальному званні полковник податкової міліції.

Відповідно до доповідної записки начальника Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України С. Кононенка від 08.04.2020 за №245/99-99-22-12-18, наказом ДФС України від 09.04.2020 №48 (зі змінами, внесеними наказом ДФС від 08.05.2020 №61), з метою з`ясування обставин, викладених у доповідній записці щодо можливих неправомірних дій співробітників податкової міліції ГУ ДФС у Київській області та ГУ ДФС у Житомирській області, призначено службове розслідування, в тому числі щодо ОСОБА_1 .

На час проведення службового розслідування позивача відсторонено від виконання службових обов`язків за посадою начальника СУ ФР ГУ ДФС у Київській області.

Із висновків службового розслідування від 01.06.2020 слідує, що 07.04.2020 Головним підрозділом детективів НАБУ, спільно з відділом внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Київській області, в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №520200000000000186 від 12.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України (КК України), в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України), у своєму службовому кабінеті затримано начальника слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області Чепеля О.В., за фактом одержання неправомірної вигоди від суб`єкта господарської діяльності у розмірі 50 000 доларів США, через посередника ОСОБА_2 , за закриття кримінального провадження від 27.11.2019 №32019110000000138 за частиною третьою статті 212 КК України та нестворення в майбутньому перешкод у здійсненні господарської діяльності.

За результатами проведених 07.04.2020 обшуків у службовому кабінеті ОСОБА_1 вилучено мобільний телефон та ноутбук, у посередника ОСОБА_2 вилучено грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США, які передав представник, мобільний телефон, комп`ютер та два жорстких диски.

08.04.2020 начальнику СУФР ГУ ДФС у Київській області Чепелю О.В. вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України.

09.04.2020 судом обрано запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у вигляді застави на суму 252 240 грн.

23.04.2020 судом змінено запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді збільшення суми застави до 1051000 грн, яку було внесено адвокатом підозрюваного. На цей час триває досудове розслідування.

На підставі вказаних висновків службового розслідування за неналежне виконання службових обов`язків, що призвело до порушення Присяги працівника податкової міліції, вимог пункту 4.26 розділу 4 Положення про слідче управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області, затвердженого наказом ГУ ДФС у Київській області від 19.03.2019 №585, вимог пунктів 1, 6 частини першої статті 7, частини першої статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, в.о. Голови Державної фіскальної служби України начальника слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області полковника податкової міліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано винятковий вид дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби та зараховано у розпорядження ГУ ДФС у Київській області.

Не погоджуючись із цим наказом, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пункту 348.1 статті 348 Податкового кодексу України податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Згідно з пунктом 349.1 статті 349 Податкового кодексу України до складу податкової міліції належать:

головні управління (управління, відділи, відділення, сектори) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

управління (відділи, відділення, сектори) податкової міліції відповідних контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, областях, округах (на два і більше регіони), містах Києві та Севастополі;

управління, головні відділи (відділи, відділення, сектори) податкової міліції відповідних державних податкових інспекцій у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонних, об`єднаних та контролюючих органах, що здійснюють супроводження великих платників податків.

У складі податкової міліції діє спеціальний підрозділ, який проводить роботу по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (пункт 353.1 статті 353 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 353.4.2 пункту 353.4 статті 353 ПК України особам, яких прийнято на службу до податкової міліції на посади начальницького і рядового складу, присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання старшого начальницького складу: полковник податкової міліції; підполковник податкової міліції; майор податкової міліції.

Положення пункту 354.1 статті 354 Податкового кодексу України визначають, що посадова чи службова особа податкової міліції у межах повноважень, наданих цим Кодексом та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу передбачену законом відповідальність.

У відповідності до пункту 354.4 статті 354 Податкового кодексу України посадова чи службова особа податкової міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов`язки, несе відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно із пунктом 353.1 статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Ураховуючи викладене та те, що позивач проходить службу в органах податкової міліції, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню вказаний Дисциплінарний статут.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114 (Положення № 114).

За положеннями пункту 10 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України № 3460 від 22.02.2006 (Дисциплінарний статут).

Частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту встановлює, що службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно із частиною першою статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

При цьому суд наголошує, що такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Частина перша статті 5 Дисциплінарного статуту передбачає, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Приписами статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Отже, зміст положень Дисциплінарного статуту свідчить про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни.

Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

З метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, установлення ступеня вини особи, яка його вчинила, проводиться службове розслідування.

Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об`єктивно та всебічно встановити обставини і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні; наявність причинного зв`язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки особи та її ставлення до вчиненого.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами проведеного стосовно позивача службового розслідування, встановлено факти неналежного виконання останнім службових обов`язків, що призвело до порушення Присяги працівника податкової міліції, вимог пункту 4.26 розділу 4 Положення про слідче управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області, затвердженого наказом ГУ ДФС у Київській області від 19.03.2019 №585, вимог пункту 1, 6 частини першої статті 7, частини першої статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Підставою для таких висновків службового розслідування слугувала та обставина, що 07.04.2020 Головним підрозділом детективів НАБУ, спільно з відділом внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Київській області, в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №520200000000000186 від 12.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України, в порядку статті 208 КПК України, у своєму службовому кабінеті затримано начальника слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області Чепеля О.В., за фактом одержання неправомірної вигоди від суб`єкта господарської діяльності у розмірі 50 000 доларів США, через посередника ОСОБА_2 , за закриття кримінального провадження від 27.11.2019 №32019110000000138 за частиною третьою статті 212 КК України та нестворення в майбутньому перешкод у здійсненні господарської діяльності.

За результатами проведених 07.04.2020 обшуків у службовому кабінеті ОСОБА_1 вилучено мобільний телефон та ноутбук, у посередника ОСОБА_2 вилучено грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США, які передав представник СГД, мобільний телефон, комп`ютер та два жорстких диски.

08.04.2020 начальнику СУФР ГУ ДФС у Київській області Чепелю О.В. вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 КК України.

Висновки службового розслідування ґрунтуються на поясненнях посадових осіб ГУ ДФС у Київській області та фактах встановлених в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №520200000000000186 від 12.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України.

У той же час, суд наголошує, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності став висновок службового розслідування не за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України, а за вчинення дій, які виразились у порушенні пунктів 1, 6 частини першої статті 7 та частини першої статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Комісією лише враховано факти, встановлені під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №520200000000000186.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі № 804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення є окремими підставами для звільнення зі служби та припинення служби, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності.

Отже, такі підстави для звільнення зі служби, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у правозастосовній практиці у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, від 26.02.2020 у справі №580/1415/19 та інших.

Так, види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначені у статті 12 Дисциплінарного статуту.

Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме - невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні такої складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18 та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19.

Висновком службового розслідування встановлено, що позивач вчинив поступок, який проявився у порушенні пунктів 1, 6 частини першої статті 7 та частини першої статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Так, пунктами 1, 6 частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, як вже зазначалося, визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб

Частиною першою статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України закріплено, що начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов`язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов`язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Суд погоджується з висновками відповідача, що вчинене позивачем діяння несумісне з його посадою та вважає, що такий вчинок дискредитує його не тільки як працівника, а й як начальника слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області, який зобов`язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни та бездоганному виконанні вимог.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного особу рядового і начальницького складу дотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати зв`язків і не вчиняти дій, які ганьблять звання працівника ДФС України або підривають її авторитет чи носять корисливий або протиправний характер.

З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд погоджується, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що у нього не відібрано пояснення з приводу вчиненого, суд звертає увагу, що останній мав можливість спростувати факти, викладені у висновках службового розслідування під час судового розгляду справи, однак жодного доказу, який би вказував на те, що обставини, які слугували підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, не відповідають дійсності, суду не надано.

Поряд з цим, суд зазначає, що саме по собі порушення процедури прийняття суб`єктом владних повноважень індивідуального акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акта призводить до його неправомірності.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.

Таким чином, враховуючи тяжкість проступку та його наслідки, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до контролюючих органів, суд вважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби.

Отже, в межах спірних правовідносин суб`єктом владних повноважень доведено встановлені факти порушення позивачем вимог пунктів 1, 6 частини першої статті 7 та частини першої статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

За нормами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із вимогами статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки адміністративний позов задоволенню не підлягає, то підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Скрипка І.М.