Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
03.09.2026Справа № 910/15700/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ Груп» просп. Мартинова, 3, кв.61, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський р-н, Київська обл.,08137
до Незалежної юридичної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакрамент» вул. Антоновича, 3Б, поверх 4, м. Київ, 01024
про стягнення 43 317,03 грн.
Представники сторін: без виклику.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ Груп» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Незалежної юридичної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакрамент» про стягнення 43 317,03 грн., а саме 41 254,32 грн. основного боргу та 2062,71 грн. штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору постачання електричної енергії № 12/08/2022-Е00Е від 08.08.2022 в частині своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані штрафні санкції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Через систему "Електронний суд" 30.12.2025 від позивача на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2025 надійшла заява б/н від 30.12.2025 про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15700/25 та з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, за відсутності підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, суд дійшов висновку про розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей ГПК України.
Так, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Отже, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи №910/15700/25 та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 13.01.2026 була направлена судом в його електронний кабінет, факт отримання якої 14.01.2026 підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронного листа до електронного кабінету.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статями 165, 178, 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 13.01.2026, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Наразі, від відповідача до суду станом на час винесення рішення не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на вищевикладене, оскільки Незалежна юридична компанія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакрамент» не скористалась наданими їй процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзив на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Господарський кодекс України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до статті 92 Конституції України визначаються виключно законами України.
Так, згідно преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) останній визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Частинами 1 - 6 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
За визначенням Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання; постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії; розподіл електричної енергії (далі - розподіл) - транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії.
Відповідно до Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про ринок електричної енергії» Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» (позивач у справі) є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 61 від 25.01.2019.
Згідно частини 1 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Так, Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), згідно п.п. 1.1.1 яких учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункту 3.1.1 Правил постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії".
Відповідно до пункту 2 Правил зазначено, що укладання договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною в додатку до цієї постанови.
У відповідності до пункту 1.2.15. Правил для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов у цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з елетропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Згідно з пунктом 3.1.7 Правил договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі.
При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.
Відповідно до п. 3.1.8 Правил договір постачання електричної енергії споживачу укладається між елетропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним елетропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається (п.3.1.9 Правил).
Наведене узгоджується з умовами п. 3.2.6 Правил, за яким укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання. Електропостачальник може відмовити, якщо споживач не відповідає критеріям, встановленим для споживача універсальної послуги, та/або об`єкт споживача не відповідає критеріям, зазначеним в обраній комерційній пропозиції. Якщо сторони дійдуть згоди на інших умовах, які не передбачені публічними комерційними пропозиціями відповідного електропостачальника, вони мають укласти договір у паперовій формі, зазначивши умови комерційної пропозиції.
Договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об`єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується в передбаченому договором порядку (пункт 3.2.14 Правил).
Статтею 633 Цивільного кодексу України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець, взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Положення частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 08.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ Груп»(постачальник за договором, позивач у справі) та Незалежною юридичною компанією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакрамент» (споживач за договором, відповідач у справі) укладено Договір № 12/08/2022-ЕЕ постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір), згідно п. 1.1 якого Постачальник продає активну електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору відносини, що є предметом даного Договору, регулюються даним Договором, Законом України «Про ринок електричної енергії», ПРРЕЕ, Кодексом системи розподілу, Кодексом системи передачі, Кодексом комерційного обліку.
Розділами 2 - 14 Договору сторони узгодили загальні умови Договору, умови постачання, якість постачання електричної енергії, ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії, права та обов`язки Споживача та Постачальника, порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії, відповідальність сторін, порядок зміни постачальника електричної енергії, порядок розв`язання спорів та форс-мажорні обставини, строк дії договору тощо.
Як встановлено судом, відповідачем 10.08.2022 було підписано Заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є Додатком 1 до договору про постачання електричної енергії (далі - Заява-приєднання), та відповідно до якої визначено персоніфіковані дані Споживача, зокрема адресу об`єкта, ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку: вул. Антоновича/Горького, 3-Б, м. Київ, 01004, 62Z8903064918969, вул. Чорновола В`ячеслава, 10, м. Київ, 01135, 62Z1885086887186, найменування оператора, з яким споживач уклад договір розподілу електричної енергії - ПАТ «ДТЕК КИЇІВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», визначено, що оплата послуг розподілу здійснюється через постачальника, а також дату початку постачання - з 01 вересня 2022 року.
Крім цього, відповідачем було підписано Комерційну пропозицію, яка є Додатком 2 до Договору постачання електричної енергії споживачу № 12/08/2022-ЕЕ від 08.08.2022.
Також 01.11.2022 між сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до договору №12/08/2022-ЕЕ постачання електричної енергії споживачу від 08.08.2022 (далі - Додаткова угода № 1), та Комерційну пропозицію (нова редакція), яка є Додатком № 2 до Договору постачання електричної енергії споживачу № 12/08/2022-ЕЕ від 08.08.2022 (далі - Комерційна пропозиція), якою визначено, зокрема, ціну електричної енергії, спосіб і порядок сплати, порядок обміну даними та строк дії договору та умови пролонгації.
Копії вищенаведених документів наявні в матеріалах справи.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України, чинного на час спірних правовідносин, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Відповідно до п. 12.1 Договору останній укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яка є Додатком №2 до цього Договору, та набирає чинності з моменту підписання його сторонами та погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є Додатком № 1 до цього Договору, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.
Комерційною пропозицією (нова редакція) в редакції Додаткової угоди № 1 передбачено, що Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами. Договір діє 1 календарний рік з моменту підписання Сторонами. У випадку неповідомлення жодної із Сторін про припинення дії Договору, Договір автоматично пролонгується на той же самий строк та на тих же умовах.
Вказаний Договір, Заява-приєднання, Додаткова угода №1 та Комерційна пропозиція (в редакції Додаткової угоди № 1) підписані представниками Споживача та Постачальника, а також скріплені печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України, чинного на час спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, чинного на час спірних правовідносин за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Згідно із частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За приписами частини 1 статті 276 Господарського кодексу України, чинного на час спірних правовідносин, загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.
Відповідно до Комерційної пропозиції в редакції Додаткової угоди № 1 предметом комерційної пропозиції є постачання активної електричної енергії споживачу з 01.11.2022, як товарної продукції.
Постачальник продає електричну енергію на межі балансової належності електричних мереж Споживача на підставі показників розрахункових приладів обліку електричної енергії (п. 1.4 Договору).
За умовами п. 1.3 Договору мінімальним терміном, протягом якого має здійснюватись продаж електричної енергії Споживачу, є розрахунковий період.
Згідно з п.1.5 Договору підставою для належного постачання електричної енергії Споживачу в наступному розрахунковому періоді є попередньо оформлене Повідомлення на купівлю електричної енергії на ОРЕ для потреб Споживача, яке оформлюється Постачальником в обсягах, які покривають замовлені Споживачем обсяги електричної енергії на відповідний розрахунковий період.
Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного у встановленому порядку договору з ОСР (ОСП) про надання послуг з розподілу (передачі), на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу (передачі) електричної енергії (п. 1.6 Договору).
Також в матеріалах справи наявні копії відомостей про обсяги очікуваного споживання електричної енергії Споживачем на 2022 рік, підписані та скріплені печаткою відповідача, згідно яких обсяги очікуваного споживання електричної енергії споживача у вересні, жовтні 2022 становлять по 2000 кВт*год, в листопаді - грудні 2022 року - по 5500 кВт*год; у січні, лютому, листопаді, грудні 2023 року - по 5500 кВт*год, березні, жовтні 2023 року - по 2000 кВт*год.
У відповідності до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
За змістом пункту 4.8 Правил форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Згідно пп. 4.1.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору.
Відповідно до пп. 4.1.3. Договору ціна електричної енергії має зазначатись Постачальником в рахунках на оплату електричної енергії за цим Договором, в тому числі в разі зміни.
Згідно частини 7 статті 276 Господарського кодексу України, чинного на момент виникнення час спірних правовідносин оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
У відповідності до пункту 4.7. Правил оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
Відповідно до пункту 4.12 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується:
- протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем;
- протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем;
-в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Згідно з пунктом 4.21 Правил оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватися згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.
Так, відповідно до пп. 4.2.3. Договору строки оплати вартості використаної (купованої) електричної енергії визначаються з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору.
Комерційною пропозицією в редакції Додаткової угоди № 1 визначено порядок формування ціни електричної енергії, а також спосіб і порядок оплати та передбачено, що оплата заявлених обсягів споживання електричної енергії має бути здійснена споживачем виходячи з прогнозної ціни (для першого місяця постачання визначатиметься, як середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на енергоринку «на добу наперед» ОЕС України за перших 20 днів місяця, що передує місяцю постачання. Для наступних місяців постачання електричної енергії прогнозована ціна визначатиметься, як ціна реалізації за останній розрахунковий період), у наступному порядку: 40 % від заявленого обсягу споживання - до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання; 40 % від заявленого обсягу споживання - до 05 числа місяця постачання; 20 % від заявленого обсягу споживання - до 15 числа місяця за місяцем постачання.
Оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем через Постачальника окремим платежем до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання на весь заявлений обсяг.
Відповідно до п. 2.3. Договору постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що визначена в комерційній пропозиції, яка є Додатком 2 до цього Договору.
Підпунктом 4.2.1. Договору Сторони узгодили, що розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.
Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Поточний рахунок Постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі в разі його зміни (пп. 4.2.2. Договору).
Підпунктом 4.2.6. Договору визначено, що кінцевий розрахунок між Сторонами здійснюється на підставі акту приймання-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період у строки, визначені в обраній Споживачем комерційній пропозиції, яка є Додатком 32 до цього Договору.
Якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором в терміни, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу в порядку, визначеному ПРРЕЕ (п. 4.2.7. Договору).
Згідно п. 4.2.8. Договору Споживач здійснює плату за послуги з розподілу (передачі електричної енергії або через Постачальника або безпосередньо ОСР (ОСП). Вибір способу оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначаються в комерційній пропозиції, яка є Додатком №2 до даного Договору. Постачальник зобов`язаний, при виставлені рахунку за електричну енергію Споживачу, окремо вказувати плату за послугу з розподілу електричної енергії.
За умовами пп. 4.4.1.-4.4.3. Договору Сторони узгодили, що платіжна та інші документи (рахунки, акти приймання-передачі електричної енергії, акти звірки взаєморозрахунків тощо, окрім повідомлення про дострокове припинення (розірвання Договору) надаються Споживачу у відсканованому вигляді електронною поштою на e-mail, що зазначений в заяві-приєднанні, яка є Додатком №1 до цього Договору. Датою отримання Споживачем відповідних документів вважається дата направлення їх на зазначений e-mail.
Оригінали рахунків, актів приймання-передачі електричної енергії, актів звірки передаються Постачальником Споживачу до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Споживач протягом 2 робочих днів після отримання документів їх розглядає, підписує та повертає Постачальнику його екземпляри. У випадку не повернення Споживачем оригіналу акту приймання-передачі електроенергії, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 15 числа місяця, наступного за звітнім, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитої електроенергії встановлюється відповідно до даних ОСР (відповідні дані щодо спожитого обсягу електричної енергії ( з підписами ЕЦП) на підставі яких складені рахунки на оплату - надаємо в якості додатків).
Докази того, що сторони узгодили інший строк та/або порядок оплати електричної енергії за Договором в матеріалах справи відсутні.
Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, останнім, на виконання умов пп. 4.4.1 Договору, було направлено на електронну адресу відповідача рахунки на оплату за поставлену електричну енергію (включаючи вартість послуг з передачі та розподілу електроенергії та ПДВ), а саме: № 190 від 31.01.2025 на суму 13 414,66 грн.; № 551 від 28.02.2025 на суму 32 938,85 грн.; № 1116 від 31.03.2025 на суму 3 512,87 грн.; № 1537 від 30.04.2025 на суму 4 051,45 грн.; № 2309 від 30.06.2025 на суму 422,42 грн.; № 2752 від 31.07.2025 на суму 328,74 грн.
Крім цього, на електронну адресу відповідача також були направлені складені позивачем акти здачі-приймання електричної енергії, а саме: № 774 від 31.05.2024 за травень 2024 року на суму 9 333,95 грн.; № 1036 від 30.06.2024 за червень 2024 року на суму 12 844,55 грн.; № 1130 від 31.07.2024 за липень 2024 року на суму 12 731,20 грн.; № 1508 від 30.09.2024 за вересень 2024 року на суму 10 074,25 грн.; № 1636 від 31.10.2024 за жовтень 2024 року на суму 18 958,78 грн.; № 1890 від 30.11.2024 за листопад 2024 року на суму 10 127,64 грн.; № 2106 від 31.12.2024 за грудень 2024 року на суму 25 901,42 грн.; № 61 від 31.01.2025 за січень 2025 року на суму 13 414,66 грн.; № 311 від 28.02.2025 за лютий 2025 року на суму 32 398,85 грн.; № 745 від 31.03.2025 за березень 2025 року на суму 3 512, 87 грн.; № 2340 від 30.04.2025 за квітень 2025 року на суму 4 051,45 грн.; № 2839 від 30.06.2025 за червень 2025 року на суму 422,42 грн.; № 3129 від 31.07.2025 за липень 2025 року на суму 328,74 грн. Всього на загальну суму 154 100,78 грн.
Наразі, на підтвердження обставин направлення вказаних рахунків на оплату за поставлену електричну енергію та актів здачі-приймання електричної енергії на електронну адресу відповідача oa.ak.sakrament@gmail.com, яка співпадає з електронною адресою відповідача, зазначеною в розділі 14 Договору «Адреси та реквізити сторін» позивачем долучено до матеріалів справи відповідні скріншоти сторінок вихідної кореспонденції з переліком надісланих документів та файлів.
Суд зазначає, що згідно частин 1, 3 статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах, тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Згідно ч. 5 ст. 96 ГПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п`ята статті 96 ГПК України).
Враховуючи наведені вимоги процесуального законодавства та здійснивши аналіз положень законодавства, зокрема, статей 73, 77, 91, 96 ГПК України, Верховний Суд у справі № 922/51/20 дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина 3 статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).
Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до увагу копію (паперову копію) електронного доказу у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідальність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
Наразі, доказів наявності заперечень відповідача щодо факту направлення вказаних рахунків, актів здачі-приймання електричної енергії на електронну адресу, а також їх змісту матеріали справи не містять.
Так, відповідно до пп. 5.1.6, 5.1.7 Договору Споживач має право, зокрема, вимагати від Постачальника пояснень щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахованою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим Договором та чинним законодавством порядку; проводити звіряння фактичних розрахунків в установленому ПРРЕЕ порядку з підписанням відповідного акту.
Водночас, заперечень щодо загального обсягу фактично поставленої позивачем електричної енергії за період з травня 2024 року по липень 2025 року, а також її вартості за вказаними актами здачі-приймання електричної енергії (включаючи вартість послуг з передачі та розподілу електроенергії та ПДВ), відмови від підписання таких актів здачі-приймання електричної енергії, а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору в частині, зазначеній у вказаних актах здачі-приймання електричної енергії, з боку відповідача як споживача не надано.
Також відповідачем не надано доказів наявності зауважень щодо змісту вищезазначених актів, як і обґрунтованої письмової відмови від їх підписання, будь-яких доказів відступу позивача від умов Договору, а також заперечень щодо повного та належного виконання його позивачем у вказаній частині з боку відповідача в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, за відсутності будь - яких претензій/зауважень відповідача щодо змісту актів здачі-приймання електричної енергії, а також ненадання сторонами жодних доказів наявності мотивованої відмови відповідача від їх підписання, суд вважає вказані акти погодженими обома сторонами без будь - яких зауважень, у зв`язку з чим доходить висновку, що позивачем виконано прийняті на себе за Договором зобов`язання з надання послуг - поставки електричної енергії, в обсягах, зазначених в актах здачі-приймання електричної енергії, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, за висновками суду, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов`язання з надання послуг відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов`язання з їх оплати, є акти здачі-приймання електричної енергії, які мають бути належним чином оформлені та підписані сторонами без будь-яких зауважень.
Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію про вартість наданих послуг (послуг з постачання електричної енергії).
Таким чином, отримання Споживачем (відповідачем) актів приймання - передачі послуг із передачі електричної енергії, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, виходячи з приписів чинного законодавства та домовленостей сторін є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за фактично надані позивачем послуги із постачання електричної енергії.
Згідно приписів пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» та пункту 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії позивач як електропостачальник має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за поставлену ним електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Відповідно до п. 5.2.6. Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої енергії згідно з умовами цього Договору та Додатків до нього.
Підпунктом 6.1.1. Договору сторони узгодили, що Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію. Ініціювати отримання від Споживача забезпечення виконання зобов`язань з оплати за постачання електричної енергії (п. 6.1.2. Договору).
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, відповідачем в 2025 році було здійснено лише часткову оплату за поставлену позивачем електричну енергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій, а саме: № @2PL491609 від 09.01.2025 на суму 10 127, 64 грн. (призначення платежу: сплата за рахунком № 3301 від 30.11.2024), №178703724.1:WEB від 14.02.2025 на суму 13 414, 66 грн. (призначення платежу: оплата за січень 2025 року); №178703161.1:WEB від 14.02.2025 на суму 25 901, 42 грн. (призначення платежу: оплата за грудень 2025 року).
На підтвердження обставин направлення вказаних актів звірки взаємних розрахунків на електронну адресу відповідача oa.ak.sakrament@gmail.com, яка співпадає з електронною адресою відповідача, зазначеною в розділі 14 Договору «Адреси та реквізити сторін» позивачем долучено до матеріалів справи відповідні скріншоти сторінок вихідної кореспонденції з переліком надісланих документів та файлів, за змістом яких неможливо встановити надсилання окрім рахунків та актів також актів звірки.
Також позивачем долучено до матеріалів справи копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, направлених на адресу відповідача та повернутих з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Як зазначено позивачем в позовній заяві, всупереч умовам Договору відповідач не здійснив повну та своєчасну оплату послуги з постачання електричної енергії, у зв`язку з чим заборгованість відповідача з оплати наданих позивачем послуг становить 41 254,32 грн.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, чинного на час спірних правовідносин, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, чинного на час спірних правовідносин, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, чинного на час спірних правовідносин, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Окремо суд звертає увагу на те, що в даному випадку досудове врегулювання спору не є обов`язковим виходячи зі змісту правовідносин, що склалися між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15,16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами ГПК України.
У зв`язку з нездійсненням відповідачем повної сплати за поставлену електричну енергію позивач направив на адресу відповідача Повідомлення від 23.06.2025 за вих. № 23/06/2025/02-ЕЕ щодо наявної заборгованості за Договором, а також попередження про ймовірне подальше відключення від постачання електричної енергії в разі не виконання умов Договору та проханням належно дотримуватись умов укладеного Договору.
На підтвердження обставин направлення вказаного Повідомлення від 23.06.2025 за вих. № 23/06/2025/02-ЕЕ на електронну адресу відповідача oa.ak.sakrament@gmail.com, позивачем долучено до матеріалів справи відповідні скріншоти сторінок вихідної кореспонденції з переліком надісланих документів та файлів.
Крім цього, позивачем на підтвердження вжиття заходів щодо подальшого відключення від постачання електричної енергії долучено до матеріалів справи копію Рахунку №95970977 від 08.07.2025 ПАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», замовник ТОВ «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ Груп» щодо оплати відключення в однофазному/трифазному електролічильнику/на комутаційному апараті (0,22 КВ/0, 38 КВ) за ініціативою замовника на суму 1 086,52 грн. та копію Реєстру споживачів, яким припинено електроживлення за заборгованість за спожиту електричну енергію відповідно до умов укладених договорів про постачання електричної енергії між споживачем та Постачальником за 07.07.2025.
Водночас, доказів оплати заборгованості за спірним Договором у сумі 41 254,32 грн., а також відповіді на вказане повідомлення матеріали справи не містять.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, відповідач - НЮК ТОВ «Сакрамент» свої зобов`язання щодо належного виконання обов`язку з оплати ТОВ «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ Груп» вартості наданих послуг з поставки електричної енергії у відповідності до виставлених позивачем рахунків на оплату та актів здачі-приймання електричної енергії у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умов Договору не виконав, в результаті чого у НЮК ТОВ «Сакрамент» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у розмірі 41 254,32 грн., яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 12/08/2022-ЕЕ постачання електричної енергії споживачу від 08.08.2022 та/або окремих його положень суду також не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.
В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначав розмір заборгованості за надані послуги за Договором на підставі наданих позивачем доказів.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повної оплати наданих позивачем послуг з поставки електричної енергії відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 41 254,32 грн. боргу за надані послуги з поставки електричної енергії за вказаним Договором підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, чинного на час спірних правовідносин, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1статті 548 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та законодавством України.
Відповідно до п. 8.6. Договору за порушення Споживачем умов оплати електричної енергії по Договору Постачальник в односторонньому порядку має право нарахувати господарські санкції, передбачені Договором за таке порушення та здійснити зарахування вже отриманих від Споживача коштів (часткової оплати) по Договору в рахунок погашення суми зазначених господарських санкцій (пені, штрафу тощо).
За будь-яке порушення даного Договору Споживачем, в тому числі неналежне повідомлення про розірвання Договору, останній сплачує Постачальнику штраф в розмірі 5 % від вартості електричної енергії, спожитої Споживачем за останній календарний місяць (п. 8.8. Договору).
Враховуючи наведене, оскільки відповідач за поставлену позивачем електричну енергію не розрахувався у повному обсязі, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 41 254,32 грн., позивач на підставі п. 8.8. Договору, також нарахував штраф у розмірі 2062,71 грн. (41 254,32 грн. сума основного боргу *5%).
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто, визначаючи розмір заборгованості за договорами, зокрема, в частині пені та штрафу, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.
В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.
Судом враховано, що згідно наданих позивачем доказів станом на останній місяць (липень 2025 року) у відповідача була наявна заборгованість з оплати електричної енергії у розмірі 41 254,32 грн. (включаючи 328,74 грн., нараховані за липень 2025 року).
Отже, враховуючи умови п. 8.8 Договору щодо нарахування штрафу виходячи з вартості електричної енергії, спожитої споживачем за останній календарний місяць, яким згідно наданих позивачем доказів є липень 2025 року, штраф у розмірі 5% має нараховуватись на вартість прийнятої в липні 2025 року електричної енергії - 328,74 грн., відтак, обґрунтованим є розмір штрафу в сумі 16,44 грн., що є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню у визначеному судом розмірі
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (частина 1статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Незалежної юридичної компанії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакрамент» (вул. Антоновича, 3Б, поверх 4, м. Київ, 01024; код ЄДРПОУ 22907746) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ Груп» (просп. Мартинова, 3, кв.61, с. Софіївська Борщагівка, Бучанський р-н, Київська обл.,08137; код ЄДРПОУ 44238503) 41 254 (сорок одна тисяча двісті п`ятдесят чотири) грн. 32 коп. основного боргу, 16 (шістнадцять) грн. 44 коп. штрафу та 2884 (дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн. 96 коп. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 03 вересня 2026 року.
Суддя А.М. Селівон
Судове рішення № 139495189, Господарський суд м. Києва було прийнято 03.09.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 910/15700/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: