Рішення № 139495188, 27.08.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/713/26

Господарський суд Житомирської області

Суддя Нестерчук С. С.

секретар судового засідання: Бугайов І. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком"

до Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради

про стягнення 62 888,88 грн

за участю представників сторін у режимі відеоконференції:

від позивача: адвокат Чорноморець Я. А.

від відповідача: Шатило Н. Ю. (у порядку самопредставництва)

І. СУТЬ СПОРУ

1. Стислий виклад позиції позивача

Акціонерне товариство "Укртелеком" (далі - позивач, АТ "Укртелеком") звернулось з позовом до Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради (далі - відповідач, Управління) про стягнення 62 888,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 01.01.2025 до 31.12.2025 надавав окремим категоріям громадян електронні комунікаційні послуги на пільгових умовах, у зв`язку з чим поніс витрати у розмірі 56 457,17 грн. На думку позивача, обов`язок відповідача з відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям населення, виникає безпосередньо із закону та не залежить від укладення окремого договору чи фактичної наявності бюджетних призначень.

Позивач також посилається на те, що Новоград-Волинська міська рада Житомирської області (нині Звягельська міська рада) рішенням від 21.10.2021 №326 затвердила Комплексну програму "Соціальний захист" на 2022 2026 роки, якою, за твердженням позивача, визначено фінансування пільг з послуг зв`язку за рахунок коштів місцевого бюджету, а Управління соціального захисту населення головним розпорядником бюджетних коштів за відповідним заходом.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач нарахував 4 810,19 У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач нарахував 4 810,19 грн інфляційних втрат за період з березня 2025 по травень 2026 та 1 621,52 грн 3 % річних за період прострочення з 23.02.2025 по 11.06.2026.

Як правові підстави позову позивач зазначає положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закон України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", частини шостої статті 48 Бюджетного кодексу України, статей 11, 509, 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Управління заперечує проти позову в повному обсязі, посилаючись на відсутність між ним та АТ "Укртелеком" договірних зобов`язань щодо оплати послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян, та вважає, що боржником за такими зобов`язаннями є держава, а не відповідач.

Щодо Комплексної програми "Соціальний захист населення Звягельської міської територіальної громади" на 2022 2026 роки відповідач зазначає, що її положення не встановлюють безумовного обов`язку Управління відшкодовувати АТ "Укртелеком" витрати за надані пільгові послуги зв`язку. За твердженням відповідача, фінансування заходів Програми є прогнозним, залежить від наявного фінансового ресурсу та здійснюється з різних джерел, у тому числі з державного бюджету.

Водночас відповідач визнає, що відповідно до Програми Управління визначене відповідальним виконавцем та головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансування пільг окремим категоріям громадян на оплату послуг зв`язку, однак наголошує, що відповідні заходи підлягають фінансуванню лише в межах фактично передбачених бюджетних асигнувань. У зв`язку з цим відсутність у місцевому бюджеті на 2025 рік відповідного фінансування та субвенцій з державного бюджету, на думку відповідача, виключає виникнення у нього обов`язку здійснювати такі виплати за рахунок місцевого бюджету.

Крім того, відповідач посилається на непідписання ним актів звіряння розрахунків та заперечує наявність у нього обов`язку зі сплати як заявленої основної заборгованості, так і похідних від неї нарахувань у вигляді інфляційних втрат та 3 % річних.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

11.06.2026 через підсистему Електронний суд АТ "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) з позовною заявою.

Ухвалою від 16.06.2026 Суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 13.07.2026.

03.07.2026 через підсистему "Електронний суд" відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№8065).

08.07.2026 через підсистему "Електронний суд" представник позивача подала відповідь на відзив (вх.№8224).

У судове засідання 13.07.2026 представник від відповідача не прибув та не повідомив проУ судове засідання 13.07.2026 представник відповідача не прибув та не повідомив про причини неявки. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання шляхом надсилання ухвали в його електронний кабінет. Ухвала була отримана 16.06.2026 о 21:24, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Керуючись ст. 202 ГПК України Суд вирішив проводити розгляд справи за відсутності відповідача.

Суд заслухав пояснення представника позивача щодо суті позовних вимог та визнав явку відповідача обов`язковою. Протокольною ухвалою Суд оголосив перерву у судовому засіданні до 19.08.2026.

У період з 21.07.2026 по 07.08.2026 головуючий суддя перебувала у відпустці.

18.08.2026 через підсистему "Електронний суд" представник позивача подала додаткові пояснення у справі (вх.№9820).

19.08.2026 через підсистему "Електронний суд" відповідач подав:

- клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні та встановлення відповідачу строку для подання письмових заперечень щодо додаткових пояснень позивача (вх.№9833);

- заяву, до якої долучено повноваження представника відповідача (вх.№9852/26).

У судовому засіданні 19.08.2026 Суд з метою забезпечення учасникам справи можливості реалізувати надані їм процесуальні права задовольнив клопотання відповідача та оголосив перерву в судовому засіданні до 27.08.2026. При цьому встановив відповідачу строк для надання заперечень на додаткові пояснення позивача до 25.08.2026 включно.

24.08.2026 через підсистему "Електронний суд" відповідач подав заперечення (вх.№ 10012 від 25.08.2026) на додаткові пояснення позивача.

У судовому засіданні 27.08.2026 Суд заслухав доводи та заперечення представників сторін, дослідив наявні у матеріалах справи докази та

У судовому засіданні 27.08.2026 Суд заслухав доводи та заперечення представників сторін, дослідив докази, наявні в матеріалах справи та перейшов до стадії ухвалення рішення та проголосив скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

ІІ. Фактичні обставини справи

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, Суд установив такі обставини.

АТ "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, яке на виконання вимог законодавчих актів надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, які мають на це право.

Рішенням Новоград-Волинської міської ради Житомирської області від 21.10.2021 №326 (далі - Рішення) затверджено Комплексну Програму "Соціальний захист" на 2022-2026 роки (далі - Програма).

Пунктом 5 Рішення визначено, що фінансування Програми здійснюється в межах коштів, передбачених на відповідний бюджетний період.

Відповідно до розділу V Програми її основним завданням, зокрема є забезпечення управлінням соціального захисту населення міської ради за рахунок коштів, виділених з бюджету міської територіальної громади, виплати компенсації за надання окремим категоріям громадян згідно законодавства пільги, зокрема окремим категоріям з послуг зв`язку.

У розділі Х Програми зазначено, що фінансування заходів, передбачених Програмою, здійснюватиметься за рахунок коштів державного, обласного бюджетів, бюджету міської територіальної громади та інших джерел, не заборонених чинним законодавством. Обсяг фінансування заходів Програми є прогнозним і залежить від наявного фінансового ресурсу. Щорічно під час формування бюджету міської територіальної громади, виходячи із фінансових можливостей, планується передбачати кошти на забезпечення виконання заходів Програми.

Пунктом 21 розділу 13.2 Програми, яким передбачено захід "Пільги окремим категоріям громадян з послуг зв`язку", джерелом фінансування визначено бюджет міської територіальної громади, а обсяг фінансування на 2022 2026 роки визначено в межах фінансування.

У період з 01.01.2025 по 31.12.2025 позивач надавав послуги зв`язку на пільгових умовах особам, віднесеним до категорій громадян, які мають право на відповідні пільги згідно із Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".

За розрахунком позивача, вартість таких послуг за вказаний період становить 56 457,17 грн.

Позивач щомісячно надсилав відповідачу листи з поіменними та зведеними за категоріями пільг, розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг а також складені ним акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги зв`язку, щодо яких законодавством передбачені пільги, на загальну суму 56 457,17 грн, зокрема:

- за січень 2025 на суму 8 291,59 грн;

- за лютий 2025 на суму 7 704,64 грн;

- за березень 2025 на суму 7 625,32 грн;

- за квітень 2025 на суму 6 957,24 грн;

- за травень 2025 на суму 3 508,31 грн;

- за червень 2025 на суму 3 697,50 грн.;

- за липень 2025 на суму 3 376,69 грн;

- за серпень 2025 на суму 3 105,24 грн;

- за вересень 2025 на суму 3 060,00 грн;

- за жовтень 2025 на суму 3 060,00 грн;

- за листопад 2025 на суму 3 060,00 грн;

- за грудень 2025 на суму 3 010,64 грн.

Зазначені документи направлялися відповідачу засобами поштового зв`язку та на електронну адресу, що підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення у поштові відправлення, рекомендованими повідомленнями про вручення та матеріалами електронного листування.

Водночас матеріали справи не містять підписаних відповідачем актів звіряння розрахунків.

06.11.2024 позивач направив відповідачу засобами поштового зв`язку лист №80D482.04-392, до якого додав проєкт Договору про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян на 2025 рік. Доказів укладення сторонами зазначеного договору матеріали справи не містять.

Листом №80С914.012-430 від 06.12.2024 позивач повідомив відповідачу про зміну з 01.01.2025 тарифу на послуги фіксованої телефонії, а саме абонентної плати до 255 грн з ПДВ.

Листом № 80С30/СЦ/ВИХ/384 від 18.05.2026 позивач направив відповідачу в електронному вигляді підписану кваліфікованим електронним підписом (КЕП) лист-вимогу № 10 про сплату заборгованості в сумі 56 457,17 грн за надані у період з 01.01.2025 по 31.12.2025 послуги зв`язку пільговим категоріям населення та запропонував сплатити вказану суму до 25.05.2026.

У зв`язку з несплатою зазначеної суми 26.05.2026 та 29.05.2026 позивач направив відповідачу електронною поштою листи-нагадування.

Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення 4 810,19 грн інфляційних втрат та 1 621,52 грн 3 % річних. Відповідно до поданого позивачем розрахунку інфляційні втрати нараховані за період з березня 2025 року по травень 2026 року, а 3 % річних - за період з 23.02.2025 по 11.06.2026.

V. МОТИВИ СУДУ

З огляду на встановлені фактичні обставини справи Суд переходить до правової кваліфікації спірних правовідносин та визначення норм права, які підлягають застосуванню.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем у зв`язку з наданням у 2025 році послуг зв`язку на пільгових умовах окремим категоріям громадян, а також похідних вимог про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних.

Спірні правовідносини мають майновий зобов`язальний характер та виникли у зв`язку з реалізацією встановлених законом соціальних пільг.

Ключовим для вирішення спору є встановлення того, чи виник у відповідача на підставі закону та актів органу місцевого самоврядування, зокрема Програми, обов`язок відшкодувати АТ "Укртелеком" вартість послуг зв`язку, наданих у 2025 році пільговим категоріям громадян, а також чи залежить виникнення та виконання такого обов`язку від наявності відповідних бюджетних призначень та асигнувань.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 3, 4 ст. 13 ГПК України).

Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 76-79, 86 ГПК України на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи спір, Суд виходить з такого.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вже зазначалося, АТ "Укртелеком" є оператором електронних комунікацій, який надає електронні комунікаційні (телекомунікаційні) послуги споживачам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Законами України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", від 23.03.2000 №1584-III "Про жертви нацистських переслідувань", від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", від 24.03.1998 №203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", від 26.04.2001 №2402-III "Про охорону дитинства" для визначених цими законами категорій осіб установлено пільги з оплати послуг зв`язку.

Отже, надання таких пільг має нормативне, а не договірне походження: право пільговика на отримання послуги на пільгових умовах виникає безпосередньо із закону та не залежить від укладення постачальником послуг договору з органом, який здійснює фінансування відповідних витрат.

Засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

У статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.

Відповідно до частин другої, третьої статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Частиною першою статті 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Відповідно до частини третьої статті 143 Конституції України органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об`єкти державної власності.

Зазначеному положенню кореспондує стаття 67 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої держава фінансово забезпечує здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади у повному обсязі за рахунок закріплення за відповідними місцевими бюджетами джерел доходів бюджету, надання трансфертів з державного бюджету, а також передання органам місцевого самоврядування відповідних об`єктів державної власності. Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов`язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів. Вказані рішення виконуються органами місцевого самоврядування в межах переданих їм фінансових ресурсів. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими ресурсами, компенсуються державою.

Наведені положення розмежовують фінансування соціальних гарантій залежно від джерела їх установлення: здійснення переданих державою повноважень має фінансово забезпечуватися державою, тоді як орган місцевого самоврядування вправі за рахунок власних коштів установлювати додаткові до передбачених законодавством гарантії соціального захисту.

За положеннями пункту "а" частини першої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення.

Тобто, встановлення органами місцевого самоврядування додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення є власними повноваженнями, які мають фінансуватися виключно з місцевого бюджету.

Зазначене відповідає положенням частини третьої статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" щодо права органів місцевого самоврядування встановлювати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Відповідно до частини першої статті 7 Бюджетного Кодексу України (далі - БК України) бюджетна система України ґрунтується на таких принципах, зокрема:

принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов`язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов`язання одне одного, а також за бюджетні зобов`язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети;

принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Відповідно до частини першої статті 85 БК України держава може передати органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів, зокрема трансфертів з Державного бюджету України.

Згідно з підпунктом "є" пункту 9 частини першої статті 87 БК України до видатків Державного бюджету України належать видатки на інші програми у сфері соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Наразі такий перелік не затверджений, що, однак, не змінює фактичного існування програм в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, та не звільняє державу від здійснення видатків для забезпечення реалізації таких програм.

Пунктом 20-4 частини першої статті 91 БК України визначено, що до видатків місцевих бюджетів,що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку.

Отже, зазначена норма передбачає можливість віднесення відповідних видатків до місцевих бюджетів, а не встановлює обов`язок органу місцевого самоврядування закладати видатки на відшкодування на пільги за послуги зв`язку.

Аналогічні висновки наведені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 10.10.2025 у справі №910/6201/24.

Відповідно до сформованої практики Верховного Суду положення пункту 6 статті 92 Конституції України та наведених вище статей Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" у сукупності свідчать про те, що покладання обов`язків із відшкодування спірних витрат на послуги зв`язку пільговим категоріям громадян на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 07.08.2023 у справі № 922/1418/22 виснував, що належним представником держави у спірних правовідносинах є той суб`єкт, який визначений головним розпорядником бюджетних коштів у законі про державний бюджет, прийнятому законодавцем у році, що відповідає спірному періоду, за який понесені позивачем витрати за надання послуг зв`язку пільговим категоріям громадян підлягають компенсації. Якщо держава не визначила законом такого головного розпорядника видатків, у такому випадку саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем, адже відповідно до пункту 6 статті 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України розробляє проєкт закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Верховний Суд у постанові від 10.10.2025 у справі №910/6201/24 не вбачав правових підстав для відступу від зазначених висновків.

Крім того, правова позиція з питань встановлення соціальних пільг і гарантій та суб`єктів, які зобов`язані фінансувати такі пільги, наведена в постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 904/138/21, від 01.02.2022 у справі № 904/141/20, від 27.07.2022 у справі № 904/7875/21, від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21 та зводиться до того, що пільги, введені законами України, мають компенсуватися з державного бюджету з огляду на їх введення органом державної влади, і саме держава як замовник послуг є боржником у цих правовідносинах.

Водночас наведені висновки Верховного Суду не виключають можливості фінансування відповідних витрат з місцевого бюджету у випадку, коли орган місцевого самоврядування в межах власних повноважень прийняв рішення про встановлення додаткових соціальних гарантій або коли для реалізації державних соціальних гарантій місцевому бюджету надано відповідну субвенцію.

Отже, передбачення законодавством або місцевою програмою можливості здійснення певних видатків з місцевого бюджету ще не означає виникнення у відповідного розпорядника бюджетних коштів грошового зобов`язання перед оператором електронних комунікацій. Для виникнення такого зобов`язання має існувати окрема матеріально-правова підстава, яка покладає відповідний обов`язок саме на цього суб`єкта.

Позивач обґрунтовує виникнення у відповідача обов`язку рішенням Новоград-Волинської міської ради від 21.10.2021 №326, яким затверджено Комплексну програму "Соціальний захист" на 2022 2026 роки.

Тому Суд має встановити, чи свідчить зміст цього рішення та затвердженої ним Програми про прийняття територіальною громадою на себе фінансування за рахунок власних коштів місцевого бюджету встановлених державою пільг з послуг зв`язку та про виникнення у зв`язку з цим у відповідача грошового зобов`язання перед АТ "Укртелеком" з відшкодування витрат, понесених у зв`язку з наданням послуг зв`язку на пільгових умовах.

Суд ураховує, що Програма не визначає нових категорій пільговиків, не розширює встановлений законами обсяг пільг та не встановлює інших умов їх надання. Навпаки, розділ V Програми прямо стосується компенсації пільг, що надаються окремим категоріям громадян "згідно законодавства". Отже, відповідний захід Програми спрямований на реалізацію соціальних гарантій, первинною правовою підставою яких є закони України, а не на запровадження територіальною громадою додаткової місцевої соціальної гарантії.

Водночас Програма передбачає можливість їх фінансування з бюджету міської територіальної громади. Однак обсяг такого фінансування не визначено як безумовний, оскільки пунктом 5 рішення №326 встановлено, що фінансування Програми здійснюється в межах коштів, передбачених на відповідний бюджетний період, а в пункті 21 розділу XIII щодо пільг з послуг зв`язку обсяг фінансування визначений формулюванням "в межах фінансування".

Отже, рішення №326 не містить волевиявлення міської ради про безумовне покриття протягом 2022 2026 років усіх витрат операторів зв`язку на надання встановлених законами України пільг за рахунок місцевого бюджету. Навпаки, міська рада пов`язала фінансову реалізацію цього заходу з наявністю бюджетного призначення у конкретному бюджетному періоді.

Разом з цим сам по собі статус Управління як головного розпорядника коштів місцевого бюджету у сфері соціального захисту також не означає виникнення в нього обов`язку щодо здійснення будь-яких видатків, які не передбачені йому відповідною бюджетною програмою на конкретний бюджетний період.

Рішенням Звягельської міської ради від 19.12.2024 №1391 "Про бюджет Новоград-Волинської міської територіальної громади на 2025 рік" затверджено бюджетні призначення головним розпорядникам коштів бюджету на 2025 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами згідно з Додатком 3.

Як установлено Судом, рішенням про бюджет територіальної громади на 2025 рік Управлінню передбачено 80 000 грн за КПКВК 0813031 "Надання інших пільг окремим категоріям громадян відповідно до законодавства", тоді як бюджетне призначення за КПКВК 0813032 "Надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку" відсутнє.

Суд ураховує, що типовою програмною класифікацією видатків та кредитування місцевого бюджету зазначені напрями розмежовані: код 3031 передбачений для "інших пільг окремим категоріям громадян відповідно до законодавства", тоді як для пільг з оплати послуг зв`язку встановлений окремий код 3032.

Тому наявність бюджетного призначення за КПКВК 0813031 не свідчить про передбачення у бюджеті на 2025 рік коштів для компенсації пільг з оплати послуг зв`язку, для яких бюджетною класифікацією визначено окрему програму.

Отже, рішення про місцевий бюджет на 2025 рік не підтверджує передбачення у цьому бюджетному періоді окремого бюджетного призначення на реалізацію передбаченого пунктом 21 Програми заходу щодо пільг з послуг зв`язку.

Ця обставина оцінюється Судом у взаємозв`язку з пунктом 5 рішення №326, за яким фінансування Програми здійснюється в межах коштів, передбачених на відповідний бюджетний період, та положенням пункту 21 Програми про здійснення відповідних видатків "в межах фінансування".

Таким чином, Програма передбачила напрям можливого фінансування відповідних витрат з місцевого бюджету, однак не встановила самостійного грошового зобов`язання територіальної громади перед оператором електронних комунікацій протягом усього строку її дії незалежно від бюджетних рішень на конкретний рік.

При цьому положення частини шостої статті 48 БК України, за якими бюджетні зобов`язання щодо пільг з оплати послуг зв`язку в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном обліковуються Казначейством незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень, не визначають суб`єкта, на якого покладається відповідне матеріально-правове зобов`язання, та не встановлюють джерела його фінансування. Зазначена норма регулює порядок обліку бюджетних зобов`язань і не змінює правил розмежування видатків між державним та місцевими бюджетами.

Щодо посилання позивача на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.09.2025 у справі №906/756/25, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026, яким задоволено позов АТ "Укртелеком" до Управління про компенсацію витрат за період з 01.12.2023 по 31.12.2024.

Суд зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Крім того, предметом справи №906/756/25 були витрати за інший період. Відтак обставини формування та змісту бюджету територіальної громади на 2025 рік, у тому числі наявності чи відсутності бюджетного призначення за КПКВК 0813032, не входили до предмета доказування у зазначеній справі.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України суд при виборі і застосуванні норми права враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду.

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 28.07.2026 у справі №910/6201/24 повторно підтвердив правовий висновок, за яким боржником за пільгами, установленими законами України, є держава, а віднесення таких витрат до місцевого бюджету пов`язується із встановленням органом місцевого самоврядування додаткових соціальних гарантій або отриманням субвенцій із державного бюджету на здійснення державних програм соціального захисту.

Отже, досліджені Судом докази у їх сукупності не підтверджують установлення Звягельською міською радою додаткової місцевої соціальної гарантії з оплати послуг зв`язку чи наявності іншої правової підстави, внаслідок якої встановлений державою обов`язок щодо фінансування відповідних пільг був покладений у спірному періоді на місцевий бюджет.

Зміст Програми свідчить, що вона стосується пільг, установлених законами України, та пов`язує можливість їх фінансування з місцевого бюджету з коштами, передбаченими на відповідний бюджетний період. Водночас у бюджеті на 2025 рік окремого бюджетного призначення за КПКВК 0813032 не встановлено, а доказів отримання місцевим бюджетом відповідної субвенції з державного бюджету матеріали справи не містять.

За таких обставин Суд дійшов висновку, що Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради не є боржником у зобов`язанні з компенсації АТ "Укртелеком" спірних витрат, а отже є неналежним відповідачем за заявленими вимогами.

Суд звертає увагу, що визначення відповідача, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги АТ "Укртелеком" про стягнення з Управління 56 457,17 грн витрат, понесених внаслідок надання електронних комунікаційних послуг на пільгових умовах.

Оскільки вимоги про стягнення 4 810,19 грн інфляційних втрат та 1 621,52 грн 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є похідними від основного грошового зобов`язання, а Суд не встановив існування такого грошового зобов`язання саме у відповідача, правові підстави для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, також відсутні.

V. Висновки Суду

Враховуючи усталену практику ЄСПЛ, зокрема рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", Суд зазначає, що обов`язок суду мотивувати рішення не означає необхідності надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони. Водночас суд має надати оцінку вирішальним доводам, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

У цьому рішенні Суд надав оцінку доказам та ключовим аргументам сторін, що мали визначальне значення для правильного вирішення спору.

Розглянувши справу, дослідивши наявні у ній докази та застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову АТ "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради про стягнення 62 888,88 грн у повному обсязі.

VІ. Судові витрати

Судові витрати позивача на сплату судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради про стягнення 62 888,88 грн відмовити повністю.

Позивач: Акціонерне товариство "Укртелеком" (код ЄДРПОУ 21560766; бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, м. Київ, Київська обл., 01601)

Відповідач: Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради (код ЄДРПОУ 03192773; вул. Шевченка, буд. 20, м. Звягель, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11700)

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити це рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.09.2026

Суддя Світлана НЕСТЕРЧУК