Ухвала суду № 139494661, 05.09.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кс/754/2015/26

Справа № 754/16439/26

У Х В А Л А

Іменем України

05 вересня 2026 року місто Київ

Слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в залі судових засідань, у режимі відеоконференції, клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12026100030001860 від 04.09.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодружений, солдат, оператор безпілотних літальних апаратів 9 відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 08.10.2025 Деснянським районним судом м. Києва за ст. 289 ч. 2 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком терміном на 3 роки,

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_5 , слідчий ОСОБА_3 ,

сторона захисту: підозрюваний ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в :

до слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва 05.09.2026 надійшло клопотання слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні №12026100030001860 від 04.09.2026 про застосування запобіжного заходу виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання слідчим подане в рамках кримінального провадження №12026100030001860 від 04.09.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України, де досудовим розслідуванням встановлено, що 03.09.2026 приблизно о 23:45 год., у ОСОБА_4 , який перебував на п`ятому поверсі десятого під`їзду житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де побачив вхідні двері до квартири АДРЕСА_3 , в якій як відомо останньому перебували ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Маючи неприязні відносини з останніми, утворені на побутовому підґрунті, у нього виник злочинний умисел направлений на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 знаходячись на п`ятому поверсі загального коридору житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , поряд з вхідними дверима до квартири АДРЕСА_3 , взявши до рук дерев`яну кришку від дивану, оздоблену м`якою поролоновою обшивкою та підпаливши її за допомогою стороннього джерела запалювання, здійснив підпал вхідних дверей до квартири АДРЕСА_3 , що мало наслідком пошкодження їх обшивки та деревини з якої вони виготовлені, тим самим спричинив потерпілій ОСОБА_11 майнову шкоду.

04.09.2026 о 07:39 год., ОСОБА_4 був фактично затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

04.09.2026, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України.

Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:

- даними протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 04.09.2026;

- даними протоколу огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2, від 04.09.2026;

- даними акту про пожежу від 04.09.2026;

- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 04.09.2026;

- даними протоколу пред`явлення для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_8 від 04.09.2026;

- даними протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 04.09.2026;

- даними протоколу пред`явлення для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_9 від 04.09.2026;

- даними протоколів допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 від 04.09.2026;

- даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_4 від 04.09.2026;

- речовими доказами у кримінальному провадженні;

- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

При цьому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 10 років.

В обґрунтування клопотання про необхідність застосування запобіжного заходу слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 5 КПК України, зокрема:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Ризик визначений ст. 177 ч. 1 п. 1 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду оскільки повідомлена підозра повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, а санкція статті кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 3 до 10 років. Тобто, перебуваючи на волі ОСОБА_4 може зникнути від органів слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєння вказаного кримінального правопорушення, усвідомивши невідворотність великого строку покарання за його вчинення, та не виконувати, покладені на нього обов`язки відповідно до ст. 42 КПК України;

2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Ризик визначений ст. 177 ч. 1 п. 3 КПК України обґрунтовується тим, що з матеріалів кримінального провадження підозрюваному ОСОБА_4 відомі анкетні дані потерпілого, свідків та у разі незастосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою існує ризик впливу підозрюваного на вказаних осіб, шляхом погроз, умовляння, залякування чи підкупу з метою зміни чи дачі неправдивих показів вищезазначеними особами під час досудового розслідування та судового розгляду. Крім того, перебуваючи на волі, обвинувачений матиме можливість безперешкодно спілкуватися зі свідками особисто, через третіх осіб або засоби зв`язку, що значно ускладнить забезпечення їх неупередженості та повноти надання показань. Враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та зацікавленість обвинуваченого у уникненні кримінальної відповідальності, існує реальний ризик того, що останній вдаватиметься до незаконного впливу на свідків з метою перешкоджання кримінальному провадженню;

3) вчинити інше кримінальне правопорушення. Ризик визначений ст. 177 ч. 1 п. 5 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 є особою яка раніше вчиняла кримінальні правопорушення та є раніше судимою особою, зазначене вказує на те, що останній продовжуватиме злочинну діяльність у сфері вчинення кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, з приводу можливості застосування інших альтернативних запобіжних заходів слід звернути увагу, що менш суворі запобіжні заходи у вигляді: особистого зобов`язання, особистої поруки чи домашнього арешту не є достатніми для запобігання вищевказаним ризикам, оскільки лише перебування ОСОБА_4 під вартою зможе забезпечити запобіганню можливості ухилення останнього від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на представника потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також не зможуть забезпечити виконанню підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Вказаним ризикам може запобігти тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Застосуванням більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних із обмеженням свободи, не виключає ризиків, викладених у даному клопотанні. Крім того, утримання підозрюваного у спеціальній установі забезпечить його безперешкодну доставку відповідними конвойними підрозділами до слідчого, прокурора та суду, що забезпечить дотримання розумних строків досудового розслідування, а в подальшому і судового розгляду.

Сторона обвинувачення: прокурор та слідчий, кожен окремо, в судовому засіданні, підтримали клопотання за викладених в ньому підстав. Просили клопотання задовольнити та застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, з утриманням в ДУ "Київський слідчий ізолятор".

Захисник, в судовому засіданні, заперечив щодо задоволення клопотання, з посиланням на необґрунтованість підозри. Зазначив, що оскільки підозра є необґрунтованою, а тому є недоцільним говорити про наявність ризиків. Просив застосувати підозрюваному більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, або визначити розмір застави у розмірі 20 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підозрюваний надав слідчому судді показання по суті підозри, зазначивши, що він непричетний до вчинення інкримінуємого йому кримінального правопорушення.

Щодо клопотання, підтримав позицію свого захисника.

Вислухавши сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали сторони обвинувачення, вирішивши клопотання сторони захисту, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Так, розгляд клопотання розпочатий за минуванням трьох годин з часу вручення підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи, загальні положення про які, передбачені ст. 176 КПК України.

Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 177 ч. 2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто, явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (№9627/81 від 14.03.1984) суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому й має тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (№14310/88 від 23.10.1994) «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 слідчий суддя вважає, що відомості та докази, що містяться в доданих до клопотання слідчого матеріалах, у їх сукупності, дають підстави вважати, що підозра про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України, за викладених у клопотанні обставин, є обґрунтованою.

Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 КПК України, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» (№ 33977/96 від 26.07.2001) ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Надаючи оцінку можливості підозрюваним переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідчий суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення - ст. 194 ч. 2 КК України, де санкція частини статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років, може вдатися до відповідних дій.

Вищенаведене дає підстави обґрунтовано припускати можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного на потерпілого чи свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності шляхом спонукання їх до відмови від раніше наданих показань.

Також, слідчий суддя вважає, що існує ризик того, що підозрюваний може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_4 , є особою яка раніше вчиняла кримінальні правопорушення, будучи раніше судимим, та засудженим, який перебуває на іспитовому строці, міцних соціальних зв`язків не має, доказів протилежного слідчому судді не надано, а тому може продовжити вчиняти ініші кримінальні правопорушення.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, а також данні щодо особи підозрюваного.

Достовірних даних про те, що стан здоров`я підозрюваного перешкоджає його утриманню в місцях попереднього ув`язнення у слідчого судді відсутні.

Згідно ст. 183 ч. 1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення у справі «Летельє проти Франції»).

Таким чином, слідчий суддя, за результатами розгляду клопотання прийшов до висновку про те, що стороною обвинувачення доведено, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

За таких обставин, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 ч.1 п.п. 1, 3, 5 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені ст. 177 ч. 1 КПК України.

Крім того, слідчий суддя, відповідно до ст. 183 КПК України, вважає за можливе визначити розмір застави, оскільки ОСОБА_4 виходячи з наступного.

Так, положенням ст. 176 ч.8 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 4-4-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

В даному випадку ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 194 ч.2 КК України, який не входять до «забороненого» переліку воєнного стану, а тому слідчий суддя вважає, що альтернативним запобіжним заходом для підозрюваного ОСОБА_4 може бути застава у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних.

Керуючись ст.ст.177-179,183,184,193,194,196,309,376 КПК України, слідчий суддя -

у х в а л и в :

клопотання слідчого - задовольнити частково.

Застосувати стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України, у кримінальному провадженні №12026100030001860 від 04.09.2026, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів.

Строк дії ухвали шістдесят днів, тобто до 03 листопада 2026 року, включно.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 04:30 години 04 вересня 2026 року.

Визначити розмір застави - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімдесят сорок) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, банк: Державна казначейська служба України в м. Києві, р/о UA128201720355259002001012089.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов`язки, передбачені ст. 194 ч. 5 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування з потерпілим, свідками в даному кримінальному провадженні, за винятком участі в процесуальних діях в присутності слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

- не залишати межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити до 03 листопада 2026 року, включно.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена, безпосередньо, до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1