Ухвала суду № 139493701, 03.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2362/26

Провадження №1-кп/201/310/2026

УХВАЛА

03 вересня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра кримінальне провадження № 42025042010000042 від 26.03.2025 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Гродівка Красноармійського району Донецької області, громадянина України, маючого вищу освіту, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Гродівка Красноармійського району Донецької області, громадянина України, маючого середньо-технічну освіту, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитини, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,

В підготовчому судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_5 ,

обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра знаходиться кримінальне провадження № 42025042010000042 від 26.03.2025 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.

Враховуючи те, що в ході підготовчого судового засідання не було встановлено підстав для закриття провадження, повернення обвинувального акту прокурору чи направлення його до відповідного суду для визначення підсудності, суд вважає необхідним призначити судовий розгляд на підставі зазначеного обвинувального акту.

Також, з огляду на заявлені обвинуваченими клопотання про одноособовий розгляд кримінального провадження, суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд обвинувального акта одноособово, у відкритому судовому засіданні, з викликом учасників кримінального провадження.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, з визначенням застави у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та покладенням, у разі внесення застави, обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Прокурор обґрунтовував, що на теперішній час є необхідним вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 , оскільки існують ризики передбачені, (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), а саме, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, (п.2 ч.1 ст.177 КПК України), а саме, що ОСОБА_3 може, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), ризик незаконного впливу на свідків чи інших осіб у кримінальному провадженні, (п.5 ч.1 ст.177 КПК України), ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення у яких обвинувачується.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили застосувати більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

На обґрунтування своєї позиції сторона захисту зазначила, що під час перебування під цілодобовим домашнім арештом ОСОБА_8 належним чином виконував покладені на нього процесуальні обов`язки. На думку сторони захисту, прокурором не наведено нових обставин, які б свідчили про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Крім того, захист послався на стан здоров`я ОСОБА_8 , який на момент затримання перебував на стаціонарному лікуванні з гострим панкреатитом та потребує відповідного лікування і дієтичного харчування.

Також, зазначено про наявність у ОСОБА_8 складних сімейних та життєвих обставин, зокрема статусу внутрішньо переміщеної особи, відсутності житла та майна внаслідок його знищення, тяжкого стану здоров`я батька, який потребує догляду, а також наявності на утриманні неповнолітньої дитини. У разі застосування домашнього арешту обвинувачений має намір проживати разом із батьками та здійснювати догляд за батьком.

Щодо розміру застави захист просив у разі її визначення суттєво зменшити запропонований прокурором розмір у 300 прожиткових мінімумів, посилаючись на його неспівмірність із майновим станом обвинуваченого та його родини, а також відсутність у останніх реальної фінансової можливості внести зазначену суму. Зазначено також, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою, а визначений розмір застави протягом цього періоду не переглядався.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні підтримали позицію сторони захисту.

Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 197, 198 КПК України строк тримання під вартою особи не може перевищувати шістдесяти діб і в разі закінчення цього строку прокурор має право звернутись до суду з клопотанням про продовження строків тримання особи під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, однак так як кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, то обґрунтованість підозри не перевіряється з огляду на те, що суд до вирішення справи не має право давати оцінку доказам і приходити до будь-якого висновку щодо обґрунтованості висунутого обвинувачення.

Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Суд, вважає встановленим ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_3 кримінальні правопорушення відповідно до ст. 12 КК України за ступенем тяжкості віднесені до тяжких та особливо тяжких, а за вчинення найбільш тяжкого з них законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. З огляду на тяжкість пред`явленого обвинувачення та можливу міру покарання суд вважає, що зазначені обставини можуть спонукати обвинуваченого до переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, суд вважає встановленим ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, перебуваючи на свободі, обвинувачений може знищити, приховати або спотворити документи, наркотичні засоби чи психотропні речовини, які мають істотне значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, місцезнаходження яких на цей час не встановлено, або надати відповідні вказівки іншим особам.

Також, існує наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказаний ризик підтверджується відомостями, отриманими під час проведення слідчих (розшукових) дій, відповідно до яких ОСОБА_3 здійснював організаційні, контрольні та координаційні функції щодо інших учасників кримінальних правопорушень з метою досягнення спільного злочинного результату, у зв`язку з цим суд вважає, що, перебуваючи на свободі, обвинувачений може незаконно впливати на інших обвинувачених, свідків та інших осіб, які мають значення для даного кримінального провадження.

Не виключається, також, наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, за встановленими у кримінальному провадженні обставинами, інкримінована ОСОБА_3 протиправна діяльність мала систематичний та умисний характер. Наведені обставини у своїй сукупності дають суду підстави вважати, що у разі перебування на свободі обвинувачений може продовжити кримінально протиправну діяльність або вчинити інше умисне кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про доцільність продовження найсуворішого запобіжного заходу суд врахує вищевказані ризики, те що метою запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також враховує вік та стан здоров`я обвинуваченого, обставини кримінальних правопорушень описані в обвинувальному акті, що свідчить про те, що обвинувачений в даний час несе в собі певну небезпеку для суспільства та з урахуванням вищеописаних обставин це свідчить про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо доцільності зменшення розміру застави відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , суд виходить із наступного.

Згідно положень ч. 3 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, за винятком випадків, визначених ч. 4 зазначеної статті.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Разом із тим, у виключних випадках, якщо суд дійде висновку, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, її розмір може перевищувати триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, під час підготовчого судового засідання сторона захисту просила у разі визначення ОСОБА_3 застави зменшити її розмір, запропонований прокурором у межах 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, посилаючись на неспівмірність такого розміру з майновим станом обвинуваченого та його родини, а також відсутність реальної фінансової можливості внести зазначену суму.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, у тому числі особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Зазначене, з урахуванням встановлених судом ризиків та обставин кримінального провадження, свідчить про необхідність визначення такого розміру застави, який був би достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним покладених процесуальних обов`язків.

Водночас, суд бере до уваги наведені стороною захисту обставини щодо майнового стану ОСОБА_3 та його родини, відсутності достатніх коштів для внесення застави у визначеному прокурором розмірі, а також тривалість перебування обвинуваченого під вартою.

Разом із тим, зазначені обставини самі по собі не свідчать про відсутність необхідності у застосуванні застави як альтернативи триманню під вартою та не є достатніми для визначення її у мінімальному розмірі, з огляду на тяжкість пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення, встановлені судом ризики та необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення визначеного розміру застави та, з урахуванням положень ч. 3 ст. 183, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , встановлених ризиків та його майнового стану, вважає за можливе визначити розмір застави у сумі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 832 000,00 гривень, який є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. . 177, 178, 198 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту відносно обвинувачених ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.

Судовий розгляд проводити суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра.

В судове засідання викликати прокурора, обвинувачених та їх захисників.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 до 01 листопада 2026 року.

Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_3 або іншою фізичною чи юридичною особою застави у розмірі 832 000,00 гривень ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 з-під варти зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до суду, а також покласти на останнього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: - не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; - повідомляти суд про зміну місця проживання та місця роботи (за наявності); - утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що у разі не з`явлення його за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена в п`ятиденний строк з дня її проголошення шляхом подання скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а обвинуваченим в п`ятиденний строк з дня отримання ухвали суду.

Повний текст ухвали буде оголошено 04 вересня 2026 року о 10 годині 30 хвилин.

Головуючий суддя: ОСОБА_1