Рішення № 139491476, 03.09.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/5231/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 30.09.2025 №204750013350 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням абз. 3 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключивши з розрахунку заробітної плати невигідні місяці за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року додатковою оптимізацією з 04.05.2025;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.10.2025 № 204750013350 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.07.1984 по 31.08.1986 починаючи з 04.05.2025;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.10.2025 №70121/03-16 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто за 2019-2021 роки (10846,37 грн) послідовно збільшеного на коефіцієнти у розмірах: 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», 1,046 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» з 04.05.2025 року.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваними рішеннями відповідачі відмовили у перерахунку та виплаті позивачу пенсії у належному розмірі. Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 30 вересня 2025 року №204750013350 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії із здійсненням додаткової оптимізації заробітної плати відповідно до абзацу 3 частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 03 жовтня 2025 року №204750013350 позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи в колгоспі з 01 липня 1984 року по 31 серпня 1986 року у зв`язку з ненаданням довідки про встановлені та відпрацьовані людинодні в колгоспі, а рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07 жовтня 2025 року №70121/03-16 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто за 2019-2021 роки (10846,37 грн), послідовно збільшеного на коефіцієнти 1,197, 1,0796, 1,046. Позивач не погоджується з указаними рішеннями та вважає їх протиправними, оскільки, на його думку, він має право на виключення з розрахунку заробітної плати додатковою (а не основною) оптимізацією періоду з 01 липня 2000 року по 01 січня 2005 року. Також позивач вказав, що період роботи в колгоспі з 01 липня 1984 року по 31 серпня 1986 року підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки такий підтверджується записами трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Обґрунтовуючи ж право на перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто за 2019-2021 роки (10846,37 грн) послідовно збільшеного на коефіцієнти 1,197, 1,0796, 1,046, позивач зазначив, що пенсійний орган повинен був здійснити перерахунок пенсії, застосувавши до показника середньої заробітної плати у розмірі 10846,37 грн, послідовно збільшуючи його на всі коефіцієнти у розмірі 1,197, 1,0796, 1,046. Проте фактично індексація пенсії здійснюється неналежним чином, оскільки починаючи з 01 березня 2025 року показник середньої заробітної плати, який враховується при обчисленні пенсії, збільшується лише на коефіцієнт 1,046. Наведені обставини у сукупності, на думку позивача, свідчать про те, що пенсія виплачується позивачу у меншому розмірі, чим порушено його право на належне соціальне забезпечення.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено строк для подання відзивів на позовну заяву; витребувано докази у відповідачів.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано, що пенсію позивача було обчислено з урахуванням заробітної плати за періоди з 01 липня 2000 року по 28 лютого 2025 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, відповідно до фактично сплачених страхових внесків. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата в межах 10% виключено 43 місяці (за період з 01 липня 2000 року по 31 січня 2004 року), та понад 10% - 53 місяці. При цьому відповідач звертав увагу на те, що період оптимізації заробітку визначається автоматично. Оскільки розмір пенсії обчислено виходячи з тривалості стажу 446 місяці, підстави для оптимізації більшої кількості місяців ніж 43 місяці відсутні. Просив суд відмовити в задоволенні позову.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області також не погодилось із заявленим позовом, зазначивши у поданому до суду відзиві про правильність обчисленої позивачу суми пенсії. Так, індексація пенсії позивача проводилась з 01 березня 2023 року з урахуванням коефіцієнту підвищення 1,197, з 01 березня 2024 року з урахуванням коефіцієнту підвищення 1,0796, а з 01 березня 2025 року з урахуванням коефіцієнту підвищення 1,46. Середній заробіток для обчислення пенсії складає 18341,27 грн. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області не скористалось правом подання відзиву на позовну заяву.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається зі змісту трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 01 липня 1984 року, позивач у період з 01 липня 1984 року по 31 серпня 1986 року працював у колгоспі «Комуніст» Красногвардійського району Білгородської області (російська федерація).

23 вересня 2025 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням положень абзацу 3 частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка за принципом екстериторіальності була передана на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 30 вересня 2025 року №204750013350 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки пенсію було обчислено з урахуванням заробітної плати за періоди з 01 липня 2000 року по 28 лютого 2025 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, відповідно до фактично сплачених страхових внесків. Крім цього вказано, що з періоду, за який враховується заробітна плата в межах 10%, виключено 43 місяці (період з 01 липня 2000 року по 31 січня 2004 року), та понад 10% - 53 місяці. Період оптимізації заробітку визначається автоматично. Оскільки розмір пенсії обчислено виходячи з тривалості стажу 446 місяці, підстави для оптимізації більшої кількості місяців ніж 43 місяці відсутні.

26 вересня 2025 року позивач звертався до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи в колгоспі з 01 липня 1984 року по 31 серпня 1986 року, яка за принципом екстериторіальності була передана на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03 жовтня 2025 року №204750013350 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням зазначеного стажу роботи у зв`язку з відсутністю довідки про встановлені та відпрацьовані людинодні в колгоспі.

29 вересня 2025 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується при обчисленні пенсії, тобто за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн, послідовно збільшеного на коефіцієнти 1,197, 1,0796, 1,046. Вказана заява за принципом екстериторіальності була передана на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07 жовтня 2025 року №70121/03-16 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю підстав.

Так, у рішенні вказано, що з 01 березня 2023 року індексацію пенсійних виплат проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році». Після перерахунку пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески змінено з урахуванням коефіцієнту підвищення 1,197 (6186,32 х 1,197 = 7405,03 грн).

З 01 березня 2024 індексацію пенсійних виплат проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році». Після перерахунку пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески змінено з урахуванням коефіцієнту підвищення 1,0796 (7405,03 х 1,0796 =7994,47 грн).

З 01 березня 2025 року ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році». Після перерахунку пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески змінено з урахуванням коефіцієнту підвищення 1,46 (10846,37 х 1,46 = 11345.30 грн). Середній заробіток для обчислення пенсії складає 18341,27 грн.

З урахуванням викладеного Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області в рішенні від 07 жовтня 2025 року №70121/03-16 вказало, що право на перерахунок пенсії згідно поданої заяви у ОСОБА_1 , відсутнє, оскільки пенсію призначено застосувавши показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено внески за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн.

За таких обставин, не погоджуючись з указаними рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку рішенню Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 30 вересня 2025 року №204750013350, яким позивачу відмовлено в перерахунку пенсії за віком з проведенням додаткової оптимізації заробітків, виключивши із розрахунку заробітної плати період з 01 липня 2000 року по 01 січня 2005 року, суд зазначає таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається пенсія за віком.

Відповідно до абзаців 1-3 частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно зі статтею 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп x Кс, де: П розмір пенсії, у гривнях; Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 Закону.

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії врегульовано статтею 40 Закону № 1058-IV.

Так, відповідно до частини першої вказаної статті для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Верховний Суд у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 461/4328/16-а та від 19 березня 2021 року у справі №345/3150/16-а зазначав, що порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії в солідарній системі законодавець урегулював у статті 40 Закону №1058-ІV, а абзацом 1 частини першої цієї статті передбачив врахування для обчислення пенсії заробітної плати (доходу) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. Тобто, законодавець імперативно встановив, що для обчислення пенсії має враховуватися заробітна плата (дохід), отримана після 01 липня 2000 року протягом усього періоду страхового стажу особи без будь-яких виключень.

Єдиний виняток із цього правила встановлювався в абзаці 3 частини першої статті 40 Закону №1058-ІV, яким передбачено допустимість за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, виключення з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, періодів до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом 3 частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках після проведення оптимізації період, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.

Суд наголошує, що за правилами частини першої статті 40 Закону України №1058-ІV для обчислення пенсії має враховуватися заробітна плата (дохід), отримана після 01 липня 2000 року протягом усього періоду страхового стажу особи без будь-яких виключень, а заробітна плата (дохід), отримана до 01 липня 2000 року, може враховуватись для обчислення пенсії за бажанням пенсіонера.

Вказана норма Закону №1058-ІV по-різному регулює правовідносини щодо врахування заробітної плати (доходу) особи для обчислення пенсії, а саме: до 30 червня 2000 року - диспозитивно за бажанням особи; з 01 липня 2000 року - імперативно, право на виключення періоду стажу особа має тільки під час призначення пенсії, а не її перерахунку.

Згідно з наявними у справі матеріалами і що не заперечувалось сторонами в ході судового розгляду цієї справи, позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV з 15 вересня 2022 року.

Водночас при обчисленні призначеної позивачу пенсії було враховано заробітну плату за періоди з 01 липня 2000 року по 28 лютого 2025 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, відповідно до фактично сплачених страхових внесків. Так, з періоду, за який враховується заробітна плата в межах 10%, виключено 43 місяці (період з 01 липня 2000 року по 31 січня 2004 року), та понад 10% - 53 місяці. Розмір пенсії обчислено виходячи з тривалості стажу 446 місяці

При цьому, як наголошено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в оскаржуваному рішенні від 30 вересня 2025 року №204750013350, період оптимізації заробітку визначається автоматично.

За таких обставин, враховуючи, що первинне призначення позивачу пенсії відбулось у вересні 2022 року, то, зважаючи на зміст положень частини першої статті 40 Закону №1058-ІV, згідно з якими оптимізація заробітку стосується призначених пенсій і не може бути застосована при перерахунку вже призначеної пенсії, суд приходить до висновку про правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням абзацу 3 частини першої статті 40 Закону №1058-ІV, виключивши з розрахунку заробітної плати невигідні місяці за період з 01 липня 2000 року по 01 січня 2005 року додатковою оптимізацією з 04 травня 2025 року.

Тому підстави для задоволення вимог позову в цій частині відсутні.

Стосовно ухваленого відносно позивача рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 03 жовтня 2025 року №204750013350, яким ОСОБА_1 відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи в колгоспі з 01 липня 1984 року по 31 серпня 1986 року у зв`язку з ненаданням довідки про встановлені та відпрацьовані людинодні в колгоспі, суд зазначає таке.

Дослідженням змісту трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 01 липня 1984 року судом установлено, що у період з 01 липня 1984 року по 31 серпня 1986 року позивач працював у колгоспі «Комуніст» Красногвардійського району Білгородської області (російська федерація).

Як вбачається зі змісту трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 01 липня 1984 року, позивач у період з 01 липня 1984 року по 31 серпня 1986 року працював у колгоспі «Комуніст» Красногвардійського району Білгородської області (російська федерація).

До цього суд зауважує, що частинами другою-четвертою статті 48 Кодексу законів про працю України встановлено, що на вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов`язковому порядку не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

На час роботи позивача у період до 29 липня 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162).

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції №162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Пунктом 2.5 Інструкції №162 було передбачено, що у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові в цьому необхідну допомогу.

Згідно з пунктом 2.8 Інструкції №162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження чи невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу провадиться на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Свідчення не можуть бути підставою для виправлення внесених раніше записів.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» (далі Постанова №656) та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 Постанови №656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 Постанови №656 передбачено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому відповідно до пункту 18 Постанови №656 відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

29 липня 1993 року спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за №110, було затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58), у пункті 2.2 якої вказано, зокрема, що заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Абзацом 1 пункту 4.1 Інструкції №58 встановлено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Крім цього, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (пункт 4 Постанови).

Враховуючи викладене, суд зауважує, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб. Обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Вказана позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду в аналогічних спірних відносинах, що викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 справа №275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак, не повинно впливати на її особисті права.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Такий висновок суду узгоджується з правою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Більше того, у постанові від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17 Верховний Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Поряд з цим, у постанові від 21 лютого 2018 року у справ №687/975/17 (адміністративне провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 травня 2022 року у справі №120/1089/19-а та від 17 вересня 2024 року у справі №440/4164/23.

Таким чином, позивач як особа, на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження його належного соціального захисту.

Враховуючи наведені норми та висновки Верховного Суду у справах з подібних відносин, суд зауважує, що в записах трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 01 липня 1984 року чітко вказано відомості про початок і закінчення періоду роботи ОСОБА_1 у колгоспі «Комуніст» Красногвардійського району Білгородської області (російська федерація).

Дані записи містять також і відомості про підстави їх внесення у трудову книжку колгоспника НОМЕР_1 (відповідні накази про прийняття на роботу та звільнення з роботи).

При цьому в матеріалах даної справи відсутні докази визнання недостовірними записів належної позивачу трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 про період його роботи з 01 липня 1984 року по 31 серпня 1986 року у колгоспі «Комуніст» Красногвардійського району Білгородської області (російська федерація).

Суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що спірний період роботи позивача у колгоспі «Комуніст» Красногвардійського району Білгородської області (російська федерація) з 01 липня 1984 року по 31 серпня 1986 року підлягає зарахуванню до її страхового стажу.

Крім цього, суд критично оцінює твердження Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в оскаржуваному рішенні про те, що позивачем не було надано довідку про встановлені та відпрацьовані людинодні.

Так, відповідно до пункту 4.2 Розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (далі Порядок №22-1), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення пенсії пенсійний орган зобов`язаний діяти згідно вказаного Порядку №22-1, зокрема, розглянути подані документи та прийняти рішення за результатами розгляду такої заяви.

При цьому, як вбачається зі змісту наведених вище положень пункту 4.2 Розділу IV Порядку №22-1, жоден з територіальних органів Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення/перерахунок особі пенсії не позбавлений права вживати визначених пунктом 4.2 Розділу IV Порядку №22-1 заходів стосовно повідомлення особи про необхідність дооформлення поданих документів або ж про надання інших додаткових документів, необхідних для призначення пенсії.

Однак, приймаючи рішення від 03 жовтня 2025 року №204750013350, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не вказало про виконання установлених пунктом 4.2 Розділу IV Порядку №22-1 обов`язків (зокрема, надсилання запитів про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних).

Не повідомило Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про вжиття вказаних заходів і в ході судового розгляду цієї справи по суті, відзив на позовну заяву у цій справі вказаним пенсійним органом до суду не подано.

Наведене додатково свідчить про те, що при з`ясуванні обставин щодо наявності/відсутності у позивача права на перерахунок пенсії за віком з урахуванням стажу роботи в колгоспі з 01 липня 1984 року по 31 серпня 1986 року пенсійним органом не здійснено всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих позивачем документів для перерахунку такої пенсії, а у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів не вчинено дій, передбачених пунктом 4.2 Розділу IV Порядку №22-1.

Також суд звертає увагу на таке.

При визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону №1058-IV вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація.

Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Статтею 7 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Згідно приписів пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Отже, зі змісту наведеного необхідно враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання, пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в рф. Тобто, існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.

Окрім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі Постанова №1328) передбачено вихід України з цієї Угоди, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України з 19.06.2023 року.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

З огляду на викладене, суд зауважує, що, оскільки під час роботи позивача в російській федерації (Білгородська область) вказана Угода була обов`язкова для України як держави-учасниці, то вихід російської федерації з даної Угоди жодним чином не впливає на зобов`язання України як держави-учасниці даної Угоди дотримуватися її норм та зарахувати стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди до трудового стажу, який враховується при встановленні права на пенсію.

Вказане, на переконання суду, також додатково свідчить про те, що надана трудова книжка колгоспника НОМЕР_1 від 01 липня 1984 року із здійсненими записами про період роботи з 01 липня 1984 року по 31 серпня 1986 року є достатньою підставою для зарахування такого періоду роботи до страхового стажу позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03 жовтня 2025 року №204750013350.

Виходячи з повноважень, визначених статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача у цій ситуації є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати період роботи позивача з 01 липня 1984 року по 31 серпня 1986 року до його страхового стажу і провести ОСОБА_1 перерахунок й виплату пенсії за віком.

Поряд з цим суд звертає увагу на безпідставність та необґрунтованість вимоги позову здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії із рахуванням указаного періоду роботи позивача саме з 04 травня 2025 року.

Водночас суд зазначає, що згідно частини четвертої статті 45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Оскільки, як вбачається з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03 жовтня 2025 року №204750013350, із заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся до пенсійного органу 26 вересня 2025 року, то, враховуючи приписи частини четвертої статті 45 Закону №1058-IV, перерахунок призначеної пенсії позивачу має бути проведений з 01 жовтня 2025 року.

Отже, позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Стосовно вимог позову про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 07 жовтня 2025 року №70121/03-16 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, тобто за 2019-2021 роки (10846,37 грн), з урахуванням коефіцієнтів збільшення суд зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі Закон №1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно приписів статті 2 Закону 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Частиною п`ятою статті 2 Закону 1282-XII (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» від 15 лютого 2022 року №2040-ІХ) визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Отже, індексація пенсії згідно з цією нормою відбувається щороку 1 березня шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Цей показник у відповідності до абзацу 2 частини другої статті 42 Закону №1058-IV збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначений Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 (далі Порядок №124).

Разом з цим, хоча вказаний Порядок і затверджений у 2019 році, але враховуючи пункт 1 Порядку №124, його дія поширюється не лише на проведення індексації пенсій у 2019 році, а й на її проведення в наступні роки.

Так, у пункті 1 Порядку №124 зазначено, що він визначає механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що перерахунку підлягають пенсії, обчислені відповідно Закону №1058-IV; відповідно до статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 28.02.1991 №796-XII у розмірі відшкодування фактичних збитків; з урахуванням заробітку (грошового забезпечення), який визначено відповідно до частини першої статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ).

З огляду на те, що позивачу призначена пенсія, розмір якої визначений відповідно до положень Закону №1058-IV, то відповідно до вказаного Порядку пенсія позивача підлягає перерахунку при проведенні щорічної індексації пенсій.

Згідно з пунктом 3 Порядку №124 перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок, крім тих, які на дату проведення перерахунку переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах, визначених абзацом третім частини третьої статті 45 Закону (за зверненнями, які надійшли з 1 січня року, в якому проводиться перерахунок).

Пунктом 4 Порядку №124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:

К= ((ЗСЦ + ЗСЗ) х 50% / 100%) + 1, де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);

ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:

ЗСЗ = Псзп (1) : Псзп (2) х 100% - 100%,

де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;

Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.

Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Згідно із пунктом 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 на коефіцієнт, визначений згідно із абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.

Пунктом 6 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік установлено, що у 2024 році, зокрема, частина друга статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації пункту 6 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік Кабінет Міністрів України 23 лютого 2024 прийняв постанову №185 (далі Постанова №185), пунктом 1 якої установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.

Підпунктом 6 пункту 2 Постанови №185 установлено, що з 1 березня 2024 р. до пенсій, призначених відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 р. включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 р. згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 р. № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі Постанова №209) установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., №19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.

За пунктом 3 Постанови №209 у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 і підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень; пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови, виплачуються з урахуванням положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Отже, індексація пенсій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №185, №209 проводиться згідно з Порядком №124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року на відповідні коефіцієнти.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, яка має систематичний характер, а тому індексація є невід`ємною складовою сум при розрахунку пенсії.

Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.

Водночас положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону); показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Так, принцип законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб`єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов`язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України. Це забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. При цьому, цей принцип також передбачає рівність прав і гарантій, адже законодавство повинно гарантувати однакові умови участі в системі для всіх осіб, незалежно від їхнього соціального чи економічного статусу. Крім того, зазначений принцип загальнообов`язкового державного пенсійного страхування полягає у прозорості умов нарахування пенсій, обчислення страхового стажу, розмір внесків і виплат, що дає змогу громадянам чітко розуміти свої права та обов`язки. Цей принцип правового регулювання також втілює принцип соціальної справедливості, адже законодавчо врегульовані умови покликані забезпечити справедливий розподіл пенсійних коштів між усіма учасниками системи, враховуючи сплачені внески та тривалість страхового стажу.

Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування. Оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу - чим довший стаж, тим вищий розмір пенсії. Це стимулює громадян працювати довше та сплачувати страхові внески протягом більшого періоду. Крім того, пенсійні виплати обчислюються з урахуванням заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Більший розмір заробітної плати означає більший внесок до Пенсійного фонду, що впливає на кінцевий розмір пенсії. Отже, вказаний принцип стимулює громадян працювати офіційно, отримуючи легальну заробітну плату, з якої сплачуються страхові внески, адже це безпосередньо впливає на майбутні пенсійні виплати. Отже, принцип диференціації розмірів пенсії залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати спрямований на створення прозорої, справедливої та економічно обґрунтованої пенсійної системи. Він забезпечує зв`язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.

Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов`язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Отже, з огляду на правила, визначені в частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, під час перерахунку пенсії, який здійснюється з метою забезпечення її індексації, положення Порядку №124 підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-IV, у зв`язку з чим під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.

У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, індексація пенсій повинна проводитись відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №168, №185, №209, Порядку №124 та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховується для обчислення пенсії, із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796, 1,115 відповідно.

Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України №1058-ІV.

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, застосування при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-ІV положень пункту 5 Порядку №124, є протиправним.

З урахуванням викладеного, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України №1058-ІV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії особи.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 28.01.2025 у справі № 400/4663/24, від 12.03.2025 у справі №340/4007/24, від 08.04.2025 у справі №440/10346/24, від 17.04.2025 у справі №420/18974/24, від 30.04.2025 у справі №280/5126/24, від 12.05.2025 у справі №160/19743/24, від 26.05.2025 у справі №440/10247/24 та інших. Судова палата Верховного Суду з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 не знайшла підстав для відступлення від наведеного правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, при перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV і Порядку № 124 органи Пенсійного фонду України, і в тому числі відповідач, використовують такі показники середньої заробітної плати:

- з 1 березня 2019 року 4404,35 грн (3764,40 грн х 1,17 = 4405,35 грн);

- з 1 березня 2020 року 4888,83 грн (3764,40 грн х 1,17 Х 1,11 = 4888,83 грн);

- з 1 березня 2021 року 5426,60 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 Х 1,11 = 5426,60 грн);

- з 1 березня 2022 року 6186,32 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 = 6186,32 грн);

- з 1 березня 2023 року 7405,03 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 = 7405,03 грн).

- з 1 березня 2024 року 7994,47 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 = 7994,47 грн).

- з 1 березня 2025 року 8913,83 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 = 8913,83 грн).

З огляду на викладене, протиправним є рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07 жовтня 2025 року №70121/03-16 щодо відмови у проведенні перерахунку (індексації) пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197, 1,0796 та у розмірі 1,115.

Враховуючи вимоги положень статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірних відносинах буде зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області провести позивачу перерахунок (індексацію) та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивача, в розмірі 10846,37 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», у розмірі 1,115 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії з урахуванням виплачених сум.

Оскільки, як вбачається з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07 жовтня 2025 року №70121/03-16, із заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся до пенсійного органу 29 вересня 2025 року, то, враховуючи приписи частини четвертої статті 45 Закону №1058-IV, перерахунок призначеної пенсії позивачу має бути проведений з 01 жовтня 2025 року.

Отже, позов у цій частині підлягає також частковому задоволенню.

На переконання суду, саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Крім цього обраний судом спосіб захисту порушених прав позивача також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладено у постановах від 13 січня 2025 року по справі №160/28752/23, від 27 січня 2025 року по справі №620/7211/24, від 28 січня 2025 року по справі №400/4663/24.

Аналогічної позиції при вирішенні подібних спірних відносин також дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд, зокрема, у справах №560/6693/25 (постанова від 26 серпня 2025 року), №560/1334/25 (постанова від 27 серпня 2025 року) та ін.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої-третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За приписами частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову, який містить три вимоги немайнового характеру та пред`явлений до трьох відповідачів, сплачено судовий збір у сумі 2096,88 грн (968,96 грн х 3).

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає солідарному стягненню в сумі 968,96 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області як суб`єктів владних повноважень, якими були прийняті незаконні оскаржувані рішення про відмову у перерахунку позивачу пенсії.

Крім цього, позивач у прохальній частині позову просить суд зобов`язати відповідачів подати звіт про виконання рішення суду у даній справі протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Так, частиною п`ятою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням судового рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд першої інстанції може під час ухвалення рішення у справі. Тобто, зазначене на вказаній процесуальній стадії є правом суду, а не його обов`язком.

Варто зауважити, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи. Встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.

Водночас суд звертає увагу на те, що позивачем не наведено обґрунтованих сумнівів щодо невиконання відповідачами даного судового рішення, після набрання його законної сили.

Враховуючи викладене, суд не вважає за необхідним наразі зобов`язувати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області подати до суду звіт про виконання рішення суду у цій справі.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03 жовтня 2025 року №204750013350 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням стажу роботи з 01 липня 1984 року по 31 серпня 1986 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 01 липня 1984 року по 31 серпня 1986 року до його страхового стажу і провести ОСОБА_1 перерахунок й виплату пенсії за віком з 01 жовтня 2025 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07 жовтня 2025 року №70121/03-16 щодо відмови у проведенні перерахунку (індексації) пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197, 1,0796 та у розмірі 1,115.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести з 01 жовтня 2025 року ОСОБА_1 перерахунок (індексацію) пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивача, в розмірі 10846,37 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», у розмірі 1,115 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», та у зв`язку з цим провести ОСОБА_1 виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01 жовтня 2025 року, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968, 96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.

Повне найменування учасників процесу: позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ); відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Площа Центральна, 3, м. Чернівці, ЄДРПОУ 40329345); Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, код ЄДРПОУ 14099344); Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, код ЄДРПОУ 22933548).

Суддя О.П. Лелюк