Рішення № 139489655, 04.09.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року Справа № 480/10968/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10968/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05 липня 2024 року за № 183850003628 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи:

- з 20.09.1997 по 26.12.1998, з 25.03.1999 по 31.05.2001 в ТОВ "Механізатор-М" слюсарем по ремонту дорожньо-будівельних машин згідно з даними трудової книжки НОМЕР_1 від 11.01.1983, архівної довідки від 12.01.2022 № 2;

- з 01.06.2001 по 25.04.2003, з 12.05.2003 по 30.04.2004, з 11.05.2004 по 11.04.2005, з 12.04.2005 по 10.04.2006, з 11.04.2006 по 10.04.2007, з 11.04.2007 по 10.03.2008 у ВАТ "Управління Механізації № 3" слюсарем по ремонту дорожньо-будівельних машин 6 розряду згідно з даними трудової книжки НОМЕР_1 від 11.01.1983;

- з 19.03.2008 по 10.03.2009, з 11.03.2009 по 10.03.2010, з 11.03.2010 по 28.02.2011, з 01.03.2011 по 10.01.2012, з 15.02.2012 по 17.01.2013, з 15.02.2013 по 06.12.2013, з 14.04.2014 по 26.12.2014 у ВАТ "Управління Механізації № 3" слюсарем по ремонту дорожньо-будівельних машин 6 розряду згідно з вкладишем до трудової книжки НОМЕР_2 від 19.03.2008;

- з 29.12.2014 по 06.11.2015 у ВАТ "Управління Механізації № 3" слюсарем по ремонту дорожньо-будівельних машин 6 розряду згідно з вкладишем до трудової книжки НОМЕР_3 від 29.12.2014,

з урахуванням заробітної плати при обчисленні пенсії згідно з довідкою про заробітну плату від 22.09.2021 № 128, виданою ТОВ "Механізатор № 1", та довідкою про заробітну плату від 22.09.2021 № 54, виданою ВАТ "Управління механізації № 3", з дати звернення за призначенням пенсії - 27 червня 2024 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.06.2024 позивач звернувся до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком. Разом із заявою було подано необхідні для призначення пенсії документи. За результатами розгляду його заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Вказує, що відповідач протиправно не зарахував період роботи позивача на російському підприємстві згідно з даними трудової книжки НОМЕР_1 від 11.01.1983 а також відомостей вкладишу до трудової книжки НОМЕР_2 від 19.03.2008 та вкладишу до трудової книжки НОМЕР_3 від 29.12.2014 з підстав того, що 01.01.2023 року Російська Федерація вийшла з угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежності держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, відтак будь-яка трудова діяльність на її території з 01.01.1992 не береться до уваги при визначенні загального трудового стажу. На переконання представника, відповідач не врахував, що припинення міжнародного договору, крім випадків, прямо передбачених цим договором чи чинним національним законодавством, не має зворотної дії в часі, а пенсійні права позивача, що виникли у нього в період до вказаної угоди до моменту її припинення, не втратили свою силу.

З урахування наведеного, вважає, що загальний страховий стаж та пільговий стаж роботи позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії є достатнім, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 26.12.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що відповідно до статті 26 Закону України № 1058-IV право на призначення пенсії за віком у 60 років у 2022 році виникало за наявності не менше 29 років страхового стажу. За результатами розгляду документів позивача до страхового стажу не зараховано періоди його роботи на території Російської Федерації з 20.09.1997 по 10.03.2008, підтверджені трудовою книжкою НОМЕР_1 від 11.01.1983 та довідками від 12.01.2022 № 2, від 22.09.2021 № 128 та № 54.

Підставою для незарахування зазначених періодів відповідач визначив припинення з 19.06.2023 участі України в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328. На думку відповідача, у зв`язку з припиненням дії Угоди періоди роботи на території Російської Федерації після 01.01.1992 не підлягають зарахуванню до страхового стажу.

Відповідач також послався на положення статті 1 зазначеної Угоди, відповідно до яких пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць Угоди здійснювалося за законодавством держави, на території якої вони проживають, однак зазначив, що після припинення участі України в Угоді відповідні положення не можуть застосовуватися.

Крім того, відповідач зазначив, що з 23.12.2022 у правовідносинах з Російською Федерацією не застосовуються положення Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 01.12.2022 № 2783-IX. Відтак, документи, видані установами Російської Федерації, на думку відповідача, не можуть бути прийняті без належного засвідчення.

Крім того, представник вказав, що не підлягають зарахуванню до страхового стажу періоди роботи позивача з 19.03.2008 по 10.03.2009, з 11.03.2009 по 10.03.2010, з 11.03.2010 по 28.02.2011, з 01.03.2011 по 10.01.2012, з 15.02.2012 по 17.01.2013, з 15.02.2013 по 06.12.2013, з 14.04.2014 по 26.12.2014 та з 29.12.2014 по 06.11.2015, підтверджені вкладишами до трудової книжки НОМЕР_2 від 19.03.2008 та НОМЕР_3 від 29.12.2014, а також довідками від 12.01.2022 № 2, від 22.09.2021 № 128 та № 54, виданими установами Російської Федерації. Підставою для їх незарахування є відсутність на відповідних документах апостиля, проставленого компетентним органом держави, в якій їх видано.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області правомірно прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 27.06.2024 про призначення пенсії за віком.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви позивача 05.07.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення 183850003628 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю на час звернення необхідного стажу роботи (а.с. 6).

При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що вік заявника становить 62 роки 00 місяців 27 днів, страховий стаж становить 20 років 02 місяців 25 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період навчання з 02,01.1689 по 05.06.1989 рік згідно свідоцтва НОМЕР_4 від 27.07.1989 року та з 01.12.1986 по 29.01.1987 згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 11.01.1983, оскільки відсутнє підтвердження про присвоєння кваліфікації:

- періоди роботи з 20.07.1997 по 26.12.1998, з 35.03.1999 по 31,05.2001, з 01.06.2001 по 25.04.2003, з 12.05.2003 по 30.04,2004, з 12.05.2004 по 11.04.2005, з 12.04.2005 по 10.04.2006, з 11.04.2006 по 10.04.2007 та з 11.04.2007 по 10.03.2008 згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 01.11.1983 та довідок № 2 від 12.01.2022, № 128 від 22.09.2021, № 54 від 22.09.2021, оскільки з 19 червня 2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1092, у зв`язку з чим стаж роботи зараховується по 31.12.1991.

Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058- IV).

Відповідно до частин 1, 2статті 26 Закону № 1058-ІVособи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Суд встановив, що позивач досяг 60-річного віку 30.05.2022. Таким чином, для призначення позивачу пенсії за віком після набуття ним встановленого законом 60-річного віку, його загальний страхований стаж повинен був становити не менше 29 років.

За приписами статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Обсяг страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.

За змістом частини першої ст. 1 Закону № 1058-IV термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях (ч.ч. 2, 3ст. 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4ст. 24 Закону № 1058-IV).

Згідно зі статтею 62 Закону «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Дослідженням трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с.7-13) в межах спірних періодів роботи, що розглядаються, встановлено, що ОСОБА_2 :

- 20.09.1997 прийнятий слюсарем по ремонту дорожньо-будівельних машин в ТОВ "Механізатор-М" (наказ від 20.09.1997 № 81);

- 26.12.1998 - звільнений за п. 2 ст. 29 КЗпП РФ у зв`язку з закінченням строку реєстрації (наказ від 26.12.1998 № 101);

- 25.03.1999 прийнятий слюсарем по ремонту дорожньо-будівельних машин в ТОВ "Механізатор-М" (наказ від 25.03.1999 № 22);

- 31.05.2001 - звільнений за п. 1 ст. 29 КЗпП РФ за згодою сторін;

- 01.06.2001 - прийнятий слюсарем по ремонту дорожньо-будівельних машину в Акціонерне товариство відкритого типу "Управління Механізації № 3" (наказ від 01.06.2001 № 30);

- Акціонерне товариство відкритого типу "Управління Механізації № 3" перейменоване у ВАТ "Управління Механізації № 3";

- 25.04.2003 - звільнений у зв`язку з закінченням строку трудового договору п.2 ст. 77 ТК РФ (наказ від 25.04.2003 № 64);

- 12.05.2003 - прийнятий слюсарем по ремонту дорожньо-будівельних машин 6 розряду у ВАТ "Управління Механізації № 3" (наказ від 12.05.2003 № 90-к);

- 30.04.2004 - звільнений у зв`язку з закінченням строку трудового договору п.2 ст. 77 ТК РФ (наказ від 30.04.2004 № 68);

- 11.05.2004 - прийнятий слюсарем по ремонту дорожньо-будівельних машин 6 розряду у ВАТ "Управління Механізації № 3" на час реєстрації у м. Москва (наказ від 11.05.2004 № 73к) ;

- 11.04.2005 - звільнений у зв`язку з закінченням строку трудового договору п.2 ст. 77 ТК РФ (наказ від 11.04.2005 № 44к);

- 12.04.2005 - прийнятий слюсарем по ремонту дорожньо-будівельних машин 6 розряду у ВАТ "Управління Механізації № 3" на час реєстрації у м. Москва (наказ від 12.04.2005 № 47к) ;

-10.04.2006 - звільнений звільнений у зв`язку з закінченням строку трудового договору п.2 ст. 77 ТК РФ (наказ від 10.04.2006 № 27к);

- 11.04.2006 - прийнятий слюсарем по ремонту дорожньо-будівельних машин 6 розряду у ВАТ "Управління Механізації № 3" на час реєстрації у м. Москва (наказ від 11.04.2006 № т31к);

- 10.04.2007 - звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору п. 2 ст. 77 ТК РФ (наказ від 10.04.2007 №35 к);

- 11.04.2007 - прийнятий слюсарем по ремонту дорожньо-будівельних машин 6 розряду у ВАТ "Управління Механізації № 3" на час реєстрації у м. Москва (наказ від 11.04.2007 №36к);

- 10.03.2008 - звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору п. 2 ст. 77 ТК РФ (наказ від 11.03.2008 № 15к).

Також, згідно з довідкою ТОВ «Архів МІС» від 1201.2022 № 2 (а.с.21) встановлено, що згідно з документами архівного фонду ТОВ "Механізатор - М" ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 працював слюсарем з ремонту дсм з 25 березня 1999 р. (наказ № 22 від 25 березня 1999 р. про зарахування) по 31 травня 2001 р. (наказ про звільнення в порядку переведення в АТВТ «Управління механізації № 3» № 66 від 31 травня).

Крім того, довідкою ТОВ "Механізатор № 1" від 22.09.2021 № 128 (а.с.20) підтверджується отримання ОСОБА_3 заробітної плати за період роботи з березня 1999 по травень 2001 року у ТОВ "Механізатор - М" (ліквідовано в результаті приєднання до ТОВ "Механізатор №1").

Також довідкою ВАТ "Управління Механізації № 3" від 22.09.2021 № 54 (а.с.22) підтверджується отримання ОСОБА_3 заробітної плати за період роботи з червня 2001 по листопад 2015 року у ВАТ "Управління Механізації № 3".

Втім, періоди роботи з 20.07.1997 по 26.12.1998, з 35.03.1999 по 31,05.2001, з 01.06.2001 по 25.04.2003, з 12.05.2003 по 30.04,2004, з 12.05.2004 по 11.04.2005, з 12.04.2005 по 10.04.2006, з 11.04.2006 по 10.04.2007 та з 11.04.2007 по 10.03.2008 згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 01.11.1983 та довідок № 2 від 12.01.2022, № 128 від 22.09.2021, № 54 від 22.09.2021, не було зараховано до страхового стажу, оскільки з 19 червня 2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1092, у зв`язку з чим стаж роботи зараховується по 31.12.1991.

Суд не погоджується з такими висновками Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

За приписами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.

В силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Трудовою книжкою позивача, копія якої наявна в матеріалах справи та дійсність якої не ставиться під сумнів відповідачем, підтверджується факт роботи позивача на території Російської Федерації.

При цьому дійсно, постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.

Законом України від 01.12.2022 № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким зупинено у відносинах з Російською Федерацією та республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, що набрала чинності для України 14 липня 1995 року, зокрема, стаття 13 якої допускала прийняття на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення документів, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою.

Втім згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 Україна, як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення Російською Федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023.

Незарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Варто зауважити, що відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

Таким чином, доводи відповідача зазначені в оскаржуваному рішенні та відзиві щодо прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 та Закону України № 2783-IX, який набрав чинності 23.12.2022, не є підставами для відмови в зарахуванні до страхового стажу роботи позивача спірного періоду роботи на території РФ, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень, а позивач працював у Російській Федерації в той час, коли Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу, а тому суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості зарахування до страхового стажу періоду роботи в Російській Федерації з огляду на припинення Російською Федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та на прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 та Закону України № 2783-IX.

Таким чином, враховуючи досліджені докази у справі, періоди роботи з 20.07.1997 по 26.12.1998, з 35.03.1999 по 31,05.2001, з 01.06.2001 по 25.04.2003, з 12.05.2003 по 30.04,2004, з 12.05.2004 по 11.04.2005, з 12.04.2005 по 10.04.2006, з 11.04.2006 по 10.04.2007 та з 11.04.2007 по 10.03.2008 згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 01.11.1983 мають бути зараховані до страхового стажу позивача.

Крім того, відповідно до змісту вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_2 (а.с.14-18) ОСОБА_1 :

-19.03.2008 - прийнятий слюсарем по ремонту дорожньо-будівельних машин 6 розряду у ВАТ "Управління Механізації № 3" на час реєстрації у м. Москва (наказ від 19.03.2008 №23к);

- 10.03.2009 - звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору п. 2 ст. 77 ТК РФ (наказ від 10.03.2009 № 24к);

- 11.03.2009 - прийнятий слюсарем по ремонту дорожньо-будівельних машин 6 розряду у ВАТ "Управління Механізації № 3" на час реєстрації у м. Москва (наказ від 11.03.2009 № 25к);

- 10.03.2010 - звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору п. 2 ч.1 ст. 77 ТК РФ (наказ від 10.03.2010 №36 к);

- 11.03.2010 - прийнятий слюсарем по ремонту дорожньо-будівельних машин 6 розряду у ВАТ "Управління Механізації № 3" на час реєстрації у м. Москва (наказ від 11.03.2010 №29 к);

- 28.02.2011 - звільнений за ініціативою працівника п. 3 ч. 1 ст. 77 ТК РФ (наказ від 28.02.2011 №7 к);

- 01.03.2011 - прийнятий слюсарем по ремонту дорожньо-будівельних машин 6 розряду у ВАТ "Управління Механізації № 3" (наказ від 01.03.2011 № 8к);

-10.01.2012 - звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору п. 2 ст. 77 ТК РФ (наказ від 10.01.2012 № 2к);

- 15.02.2012 - прийнятий слюсарем по ремонту дорожньо-будівельних машин 6 розряду у ВАТ "Управління Механізації № 3" на час реєстрації у м. Москва (наказ від 15.02.2012 №19к);

- 17.01.2013 - звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору п. 2 ч. 1 ст. 77 ТК РФ (наказ від 17.01.2013 №3к);

- 15.02.2013 - прийнятий слюсарем по ремонту дорожньо-будівельних машин 6 розряду у ВАТ "Управління Механізації № 3" на час дії дозволу на роботу іноземному громадянину (наказ від 16.02.2013 №16к);

- 06.12.2013 - звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору п. 2 ч. 1 ст. 77 ТК РФ (наказ від 06.12.2013 №117к);

- 14.04.2014 - прийнятий слюсарем по ремонту дорожньо-будівельних машин 6 розряду у ВАТ "Управління Механізації № 3" на час дії дозволу на роботу іноземному громадянину (наказ від 14.04.2014 № 37к);

- 26.12.2014 - звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору п. 2 ч.1 ст. 77 ТК РФ (наказ від 26.12.2014 №127-к).

Відповідно до змісту вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_3 (а.с.19) ОСОБА_1 :

- 29.12.2014 - прийнятий слюсарем по ремонту дорожньо-будівельних машин 6 розряду у ВАТ "Управління Механізації № 3" на час дії дозволу на роботу іноземному громадянину (наказ від 29.12.2014 №128к);

- 06.11.2015 - звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору п. 2 ч.1 ст. 77 ТК РФ (наказ від 06.11.2015 №113к).

Оскаржуване рішення не містить відомостей про неврахування зазначених періодів, однак у відзиві відповідач зазначає, що правових підстав для зарахування періодів роботи з 19.03.2008 по 10.03.2009, з 11.03.2009 по 10.03.2010, з 11.03.2010 по 28.02.2011, з 01.03.2011 по 10.01.2012, з 15.02.2012 по 17.01.2013, з 15.02.2013 по 06.12.2013, з 14.04.2014 по 26.12.2014 згідно з вкладишем до трудової книжки НОМЕР_2 від 19.03.2008; з 29.12.2014 по 06.11.2015 згідно з вкладишем до трудової книжки НОМЕР_3 від 29.12.2014 немає , оскільки з 19.06.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Враховуючи викладені вище висновки суду щодо необхідності зарахування до страхового стажу періодів роботи, набутих на території держав-учасниць СНД, суд вважає, що аналогічному правовому регулюванню підлягають і періоди роботи позивача в російській федерації, зазначені у вкладишах до його трудових книжок.

При цьому судом встановлено, що факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними записами у вкладишах до трудової книжки, які містять відомості про дати прийняття на роботу, звільнення, посаду, найменування роботодавця та реквізити відповідних наказів. Доказів недостовірності зазначених записів, їх виправлення чи визнання недійсними відповідачем суду не надано.

Таким чином, враховуючи висновок суду про необхідність зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи, набутих на території держав-учасниць СНД, та беручи до уваги, що спірні періоди роботи в Російській Федерації підтверджені записами у вкладишах до його трудових книжок серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 , суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 19.03.2008 по 10.03.2009, з 11.03.2009 по 10.03.2010, з 11.03.2010 по 28.02.2011, з 01.03.2011 по 10.01.2012, з 15.02.2012 по 17.01.2013, з 15.02.2013 по 06.12.2013, з 14.04.2014 по 26.12.2014 та з 29.12.2014 по 06.11.2015 також підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Суд також враховує, що спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечувати його реальне поновлення. З огляду на те, що у відзиві відповідач чітко висловив правову позицію про відсутність підстав для зарахування спірних періодів роботи з посиланням на припинення участі України в зазначеній Угоді, зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу відповідає вимогам ефективності судового захисту, оскільки забезпечує остаточне вирішення спору між сторонами та гарантує реальне поновлення порушеного права позивача.

Щодо посилань відповідача у відзиві на неврахування відомостей, зазначених у довідці ТОВ «Механізатор № 1» від 22.09.2021 № 128 (а.с. 20) про заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи з березня 1999 року по травень 2001 року у ТОВ «Механізатор-М» (ліквідовано в результаті приєднання до ТОВ «Механізатор № 1»), та у довідці ВАТ «Управління Механізації № 3» від 22.09.2021 № 54 (а.с. 22) про заробітну плату за період роботи з червня 2001 року по листопад 2015 року у ВАТ «Управління Механізації № 3», а також періодів роботи позивача в Російській Федерації, що зазначені у вкладишах до його трудових книжок серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 з огляду на відсутність на зазначених документах апостиля, проставленого компетентним органом держави, в якій такі документи були складені, суд зазначає наступне.

До 24.02.2022 документи, виготовлені або засвідчені на території Російської Федерації установою або спеціально уповноваженою на те особою в межах їх компетенції, за встановленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймалися в Україні без проставлення апостиля, оскільки вимогу щодо апостилювання усувала Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинена від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року та ратифікована Законом України від 10 липня 1994 року № 240/94-ВР, з урахуванням подальших протоколів до неї.

Законом України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01 грудня 2022 року № 2783-IX дію вказаної конвенції зупинено у відносинах з Російською Федерацією та республікою Білорусь, та Україна вийшла з конвенції. Відповідно до розділу II Закон № 2783-IX набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 23 грудня 2022 року. Про зворотну дію в часі в тексті Закону № 2783-IX не зазначено.

Разом з цим, Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 04 лютого 2023 року № 107, якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостилю тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Таким чином, під час дії воєнного стану, виготовлені на території РФ, установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою документи, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Виходячи з вищевикладеного, беручи до уваги, що документи, видані на території РФ до 24.02.2022, приймалися без проставлення апостиля, суд вважає безпідставним висновок відповідача про необхідність їх апостилювання, у зв`язку з чим відомості про заробітну плату, зазначені у довідках від 22.09.2021 № 128 та від 22.09.2021 № 54, а також відомості про роботу, зазначені у вкладишах до трудової книжки ОСОБА_1 підлягають врахуванню при призначенні пенсії позивачу.

Таким чином, з огляду на досліджені докази у справі, оскільки спірні періоди трудової діяльності позивача підтверджені насамперед записами трудової книжки, що в силу вимог законодавства є основним документом, що підтверджує страховий стаж, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовляючи зарахувати періоди роботи позивача на території Російської Федерації до загального страхового стажу діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Отже, оскаржуване рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.07.2024 № 183850003628 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, не зарахувавши спірні періоди роботи до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком, не дотримався вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", такі дії не можуть відповідати приписам частини другої статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період позивача на території Російської Федерації та призначити пенсію за віком є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб`єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією про сплату від 19.12.2024 (а.с.5).

Враховуючи зазначене, судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як суб`єкта, що прийняв оскаржуване рішення.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.07.2024 № 183850003628 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення за призначенням пенсії 27 червня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу періоди його трудової діяльності з 20.09.1997 по 26.12.1998 та з 25.03.1999 по 31.05.2001 у ТОВ "Механізатор-М" на посаді слюсаря по ремонту дорожньо-будівельних машин; з 01.06.2001 по 25.04.2003, з 12.05.2003 по 30.04.2004, з 11.05.2004 по 11.04.2005, з 12.04.2005 по 10.04.2006, з 11.04.2006 по 10.04.2007, з 11.04.2007 по 10.03.2008, з 19.03.2008 по 10.03.2009, з 11.03.2009 по 10.03.2010, з 11.03.2010 по 28.02.2011, з 01.03.2011 по 10.01.2012, з 15.02.2012 по 17.01.2013, з 15.02.2013 по 06.12.2013, з 14.04.2014 по 26.12.2014 та з 29.12.2014 по 06.11.2015 у ВАТ "Управління Механізації № 3" на посаді слюсаря по ремонту дорожньо-будівельних машин 6 розряду, а також з урахуванням заробітної плати при обчисленні пенсії згідно з довідкою про заробітну плату від 22.09.2021 № 128, виданою ТОВ "Механізатор № 1", та довідкою про заробітну плату від 22.09.2021 № 54, виданою ВАТ "Управління Механізації № 3".

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах