Ухвала суду № 139488621, 04.09.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

04 вересня 2026 р. № 400/11080/26 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Величко А.В., ознайомившись з

адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач або ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якому просить суд:Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії, призначеної на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 у справі №400/11446/25 щомісяця у повному нарахованому розмірі із загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-ГУ.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159; місцезнаходження: вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008) виплачувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) нараховану пенсію, призначену відповідно до Закону №1058-ГУ на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 у справі №400/11446/25, щомісяця у повному нарахованому розмірі з загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-ГУ без віднесення таких виплат до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та без застосування будь-якого часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати (в межах окремих бюджетних асигнувань або з перенесенням невиплачених сум на наступні бюджетні періоди).

Відповідно до приписів ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про те, що дану позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Як встановлено судом, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 року у справі № 400/11446/25 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Донецькій області,та ГУ ПФУ в Миколаївській області, згідно якого : визнано протиправними та скасовано рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ГУ ПФУ у Донецькій області від 15.08.2025р. №143150022403; зобов`язано ГУ ПФУ у Донецькій області: зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу при призначені пенсії за віком період роботи згідно трудової книжки від 6.01.1987р. НОМЕР_2 та з 5.01.1987р. по 1.07.1992р. та з 2.07.1992р. по 6.11.1996р. згідно довідок від 9.07.2025р. №П-211/09.03/4-04 та від 9.07.2024р. №П-328/09.03/4-04; повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком; в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 року у справі № 400/11446/25 набрало законної сили 16.04.2026 року.

Як вбачається з листа від 14.07.2026 №44703-37264/П-02/8-0500/26 Головного управління ПФУ в Донецькій області в якому вказано, що з 03.09.2025 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області як отримувач пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ГУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням суду визнано протиправним та скасоване рішення Головного управління від 15.08.2025 року № 143150022403 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону Хе1058, зобов`язано повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону №1058; зарахувати до страхового стажу період роботи: з 05.01.1987 по 01.07.1992, з 02.07.1992 по 06.11.1996 згідно трудової книжки від 06.01.1987 НОМЕР_3 та згідно довідок від 09.07.2025 №П-211/09.03/4-04, від 09.07.2024 №П-328/09.03/4-04. На виконання рішення суду Головним управлінням повторно розглянуто заяву про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058, зараховано до страхового стажу періоди роботи: з 05.01.1987 но 01.07.1992, з 02.07.1992 по 06.11.1996 та з 03.09.2025 призначено пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 у розмірі 10233,31грн.

Позивачка вважає, що недоотримує пенсію та просить на виконання рішення виплачувати їй пенсію в повному обсязі без віднесення таких виплат до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та без застосування будь-якого часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати (в межах окремих бюджетних асигнувань або з перенесенням невиплачених сум на наступні бюджетні періоди) є ефективним способом захисту її порушених прав та належною гарантією остаточного вирішення спору.

Суд зауважує, що звертаючись з даним позовом, позивачка фактично просить суд зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області виконати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/11446/25 в частині виплати недоотриманої суми пенсії.

Положеннями ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 370 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 5 ст. 372 КАС України визначено що, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначається Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06. 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу зазначених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, є неможливим, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється у порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1 ст. 383 КАС України).

Отже, приписами статті 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ч. 3-8 ст. 382-3 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України); судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України).

Суд звертає увагу, що зазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Верховний Суд у постанові від 19.08.2019 року у справі № 295/13613/16-а дійшов наступного висновку: "... Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (стаття 267 до 15 грудня 2017 року, стаття 382 після 15 грудня 2017 року), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження."

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які вчинені або не вчинені на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачкою спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивачки стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у вищезазначеній постанові Верховного Суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, основні позовні вимоги про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії, призначеної на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 у справі №400/11446/25 щомісяця у повному нарахованому розмірі із загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-ГУ, не належить розглядати в окремому судовому провадженні, відтак маються підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Керуючись статтями 19, 170, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 400/11080/26.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

3. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя А.В. Величко