Ухвала суду № 139488580, 04.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/11822/26

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

04 вересня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом Фермерського господарства «Торо» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасувати постанови,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства «Торо» до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 111142 відносно Фермерського господарства «ТОРО» за порушення передбачене абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою накладено на ФГ «ТОРО» стягнення у формі штрафу в розмірі 17000 гривень, що винесена 13 травня 2026 року, Начальником Управління державного нагляду (контролю) в Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, - Чиженко Дмитром Миколайовичем.

Ухвалою судді від 21.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

До суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, у якій просить:

- вжити заходи забезпечення позову у справі №380/11822/26 шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 111142 від 13.05.2026 року, що здійснюється у межах виконавчого провадження № АСВП 81771039, до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 380/11822/26.

Заява мотивована тим, що 18.08.2026 відкрито виконавче провадження №АСВП 81771039, у межах зазначеного виконавчого провадження вже накладено арешт на грошові кошти та рахунки ФГ «ТОРО». Таким чином, існує реальна, а не абстрактна загроза подальшого примусового стягнення коштів позивача. Враховуючи наведене, саме зупинення стягнення на підставі постанови № ОПШ 111142 від 13.05.2026 є належним, необхідним та ефективним способом забезпечення позову.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з такого.

Частиною 3 ст. 154 КАС України визначено, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

З огляду на зміст заяви про забезпечення позову суд не вбачає підстав для розгляду такої з викликом заінтересованих сторін та їх заслуховування в судовому засіданні.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до частини статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 ст. 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав та законних інтересів позивачів (фізичних та юридичних осіб) в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як уже зауважив суд вище за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у разі задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Із наведеного слідує, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Крім цього, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв`язку із чим, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Правова позиція щодо необхідності подання відповідних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 640/19275/18, від 01 червня 2022 року у справі № 380/4273/21.

Подану заяву представник позивача мотивує тим, що 18.08.2026 відкрито виконавче провадження №АСВП 81771039, у межах зазначеного виконавчого провадження вже накладено арешт на грошові кошти та рахунки ФГ «ТОРО». Таким чином, існує реальна, а не абстрактна загроза подальшого примусового стягнення коштів позивача.

З цього приводу, суд вважає за необхідне звернути увагу, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Чинне законодавство передбачає можливий захист порушеного права, в тому числі, шляхом відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення порушених прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

На підтвердження наведених в заяві обставин представник позивача долучає докази, а саме витяг з автоматизованої системи виконавчого провадження (який підтверджує факт відкриття 18.08.2026 виконавчого провадження №81771039), знімок екрану із сповіщенням про накладення арешту на рахунок на суму 19 250,00 грн.

Однак, проаналізувавши подані докази, суд вказує, що з таких не вдається встановити, що виконавче провадження №81771039 відкрито саме на примусове виконання оскаржуваного у межах цієї справи рішення - постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 111142.

Отже, існування загрози понесення негативних майнових наслідків при зверненні до суду із цією заявою представником позивача не доведено. З огляду на наведене, подана заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 150, 153, 154, 243, 248 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви представника про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України.

Суддя Сидор Н.Т.