Ухвала суду № 139487503, 03.09.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ ТА ЗАЛУЧЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

03 вересня 2026 року Справа № 280/6961/26 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши клопотання представника Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про залишення позовної заяви без розгляду та залучення третьої особи в адміністративній справі за позовною заявою Дніпровської окружної прокуратури м.Запоріжжя (вул.Фанатська, буд.14, м.Запоріжжя, Запорізька область, 69006) в інтересах держави в особі Управління містобудування архітектури Запорізької обласної державної адміністрації (пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, ЄДРПОУ 35258283) до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72, ЄДРПОУ 00191230) про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Дніпровської окружної прокуратури м.Запоріжжя (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Управління містобудування архітектури Запорізької обласної державної адміністрації (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» укласти з Управлінням містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації охоронний договір на частину щойно виявленого об`єкта культурної спадщини - Житлового будинку, облицьованого туфом, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, просп. Металургів, буд. 11, що належить ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1768.

Ухвалою судді від 13 липня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін в порядку статті 262 КАС України. Крім того, вказаною ухвалою судді позивачу встановлено п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву з дня її отримання.

27 липня 2026 року на адресу суду надійшла заява представника Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву у зв`язку із відсутністю у нього доступу до документів по справі, які містяться в підсистемі «Електронний суд», що унеможливлюю своєчасну підготовку та подачу відзиву до суду.

Ухвалою суду від 28 липня 2026 року клопотання представника відповідача про продовження строку на подання відзиву по справі за позовом Дніпровської окружної прокуратури м.Запоріжжя в інтересах держави в особі Управління містобудування архітектури Запорізької обласної державної адміністрації до ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Вказаною ухвалою суду відповідачу продовжено встановлений судом строк для подання відзиву строком на 10 днів з дня отримання даної ухвали суду в підсистемі «Електронний суд».

06 серпня 2026 року представником ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до суду подано клопотання про залишення позову без розгляду через відсутність підстав для представництва прокурора у даній справі та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 січня 2025 року у справі № 520/16197/23, від 24 січня 2025 року у справі №400/9970/23, від 06 лютого 2025 року у справах № 160/18617/23 і № 320/11439/22, від 14 березня 2025 року у справі №160/9754/22 та інших.

Також, 06 серпня 2026 року представником ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до суду подано клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Запорізьку міську раду. В обґрунтування клопотання вказано, що предметом позову є зобов`язання відповідача укласти з позивачем охоронний договір на частину щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, просп. Металургів, буд. 11, що належить відповідачу на праві власності. В той же час, матеріали справи свідчать про наявність рішень органу місцевого самоврядування м. Запоріжжя про прийняття до комунальної власності міста частини приміщень вказаного об`єкту, що створює необхідність дослідження впливу результатів розгляду даної справи на права, обов`язки та інтереси місцевої громади міста. З боку позивача відповідний представницький орган місцевої громади не був залучений до участі у даній справі. Згідно частини 1 статті 10 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

10 серпня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якому вказано про відсутність правових підстав для залишення позову без розгляду та наявність у прокуратури повноважень на звернення до суду із даним позовом.

10 серпня 2026 року від представника Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя на адресу суду надійшли заперечення проти задоволення клопотання про залучення третьої особи по справі з огляду на наступне. У справі № 280/6961/26 вплив на права чи обов`язки Запорізької міської ради відсутній, тому підстави для залучення вказаної ради до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відсутні. Також, вказано, що предметом позову є виконання ПАТ «Запоріжсталь» установленого частиною 1 статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» обов`язку щодо укладення охоронного договору на ту частину Житлового будинку, яка належить відповідачу. Позовні вимоги не стосуються встановлення, визнання, зміни чи припинення права комунальної власності, визначення належності територіальній громаді окремих приміщень Житлового будинку, скасування рішень органів місцевого самоврядування або вирішення майнового спору між ПАТ «Запоріжсталь» та територіальною громадою міста Запоріжжя.

Оцінюючи клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

В абзаці 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях:

- у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

«Інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 826/2793/18 та від 06 лютого 2019 року в справі № 810/3046/17 сформульовано визнання «інтересу держави» («публічного інтересу») як важливої для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації. Тобто публічний інтерес є не чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів.

Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року в справі № 815/724/15, від 28 січня 2021 року в справі № 380/3398/20, від 05 жовтня 2021 року в справі № 380/2266/21, від 02 грудня 2021 року в справі № 320/10736/20 та від 23 грудня 2021 року в справі № 0440/6596/18.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 37- 39, 45 постанови від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 сформулювала загальні умови для звернення прокурора замість органу державної влади (орган місцевого самоврядування), який не здійснює свої відповідні повноваження для захисту інтересів держави:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, зазначав, що окружною прокуратурою листом від 20 січня 2025 року № 53-101-397ВИХ-25 направлено лист до Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації, зокрема з метою з`ясування факту укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини будинок № 11 по просп. Металургів у м. Запоріжжі.

Листом від 21 лютого 2025 року № 01329/08-46 Управління повідомило окружну прокуратуру про укладення охоронного договору на вищевказаний об`єкт з КП «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» на загальну площу 362,23 кв.м. Водночас під час опрацювання отриманої інформації встановлено, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на частину будівлі загальною площею 2522,6 кв. м, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, просп. Металургів, 11, зареєстровано за ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»» (код ЄДРПОУ 00191230).

У подальшому окружною прокуратурою листом від 30 грудня 2025 року № 53-101-9367ВИХ-25 повторно звернулась до Управління з метою отримання інформації щодо фактичного укладення охоронного договору на належну ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»» частину щойно виявленого об`єкта культурної спадщини житлового будинку, облицьованого туфом, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, просп. Металургів, 11, а також щодо повідомлення власника про статус об`єкта та вжиття Управлінням заходів претензійного або судового характеру у разі неукладення такого договору.

Листом Управління від 19 січня 2026 року № 00552/08-46 окружну прокуратуру повідомлено, що пропозиції від ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»» або уповноваженого ним органу щодо укладення охоронного договору на належну товариству частину щойно виявленого об`єкта культурної спадщини до Управління не надходили. Охоронний договір на зазначену частину об`єкта культурної спадщини з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»» не укладено. При цьому Управління зазначило, що повідомлення про набуття об`єктом нерухомого майна статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини неодноразово направлялися на адресу ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»».

Отже, Управління було обізнане як про наявність відповідного об`єкта культурної спадщини, так і про особу власника, факт його повідомлення та подальше невиконання ним обов`язку щодо укладення охоронного договору.

Крім того, Управління повідомило, що заходи претензійного або судового характеру щодо спонукання ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»» до укладення охоронного договору не вживалися у зв`язку з обмеженням коштів для сплати судового збору.

Направлення Управлінням повідомлень про набуття об`єктом нерухомого майна статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини свідчить про виконання ним окремого обов`язку, передбаченого частиною 2 статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини», щодо інформування власника про спеціальний правовий режим об`єкта. Однак, саме по собі направлення таких повідомлень не є достатнім заходом захисту інтересів держави у разі подальшого невиконання власником імперативного обов`язку щодо укладення охоронного договору. Управління, будучи відповідним органом охорони культурної спадщини та суб`єктом, уповноваженим на укладення охоронних договорів, після встановлення факту невиконання власником обов`язку щодо укладення охоронного договору мало вжити дієвих заходів, спрямованих на усунення порушення, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про укладення договору, здійснення претензійної роботи та/або звернення до суду з позовом про зобов`язання власника укласти охоронний договір.

Однак, незважаючи на тривалу обізнаність про неукладення ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»» охоронного договору на належну йому частину щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, Управління не забезпечило реального поновлення порушених інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, обмежившись лише повідомленням власника та констатацією факту відсутності укладеного договору.

Відтак, частина щойно виявленого об`єкта культурної спадщини - житлового будинку, облицьованого туфом, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, просп. Металургів, буд. 11 становить культурну цінність, маючи власника (користувача) ПАТ «Запоріжсталь», перебуває без належного захисту від пошкодження, руйнування або знищення, що беззаперечно свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів з метою укладення охоронного договору, який встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам`ятки культурної спадщини, що враховує її цінність, особливості та стан.

Представник відповідача наголосив на відсутності підстав представництва прокурора з посиланням на приписи частини 2 статті 19 Конституції України, частини 1 статті 19 КАС України, статті 46 КАС України, оскільки жодна норма Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Положення про Управляння містобудування архітектури Запорізької обласної державної адміністрації не містять повноважень органів охорони культурної спадщини на звернення до суду із позовами до власників об`єктів культурної спадщини із вимогою про зобов`язання укласти охоронний договір на об`єкт культурної спадщини.

З цього приводу суд зазначає, що охоронні договори укладаються на пам`ятки культурної спадщини національного, місцевого значення, а також на щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини з урахуванням особливостей, передбачених Порядком укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28 грудня 2001 року.

До охоронних договорів застосовуються насамперед спеціальні норми Закону України «Про охорону культурної спадщини» № 1805-III та підзаконних нормативно-правових актів у сфері охорони культурної спадщини.

Спір про виконання охоронного договору за своєю суттю передбачає можливість застосування заходів судового примусу до сторони такого договору щодо дотримання взятих на себе зобов`язань.

Отже, відсутність у Законі України «Про охорону культурної спадщини» № 1805-III окремої спеціальної норми не виключає права органу охорони культурної спадщини на звернення до суду з позовом про виконання охоронного договору, оскільки таке право безпосередньо випливає із загальних норм КАС України про юрисдикцію адміністративних судів щодо спорів, пов`язаних з виконанням адміністративних договорів.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 січня 2026 року по справі № 120/10793/22.

Підстави та порядок залишення позову без розгляду визначені статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Пунктом 1 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд зазначає, що звернення прокурора до суду з позовом до власника пам`ятки, який ухиляється від укладення охоронного договору, про зобов`язання укласти такий договір спрямовано на забезпечення охорони культурної спадщини України, тобто, відповідає інтересам держави, які прокурор має захищати у разі нездійснення або неналежним чином здійснення відповідним управлінням (або відділом) містобудування та архітектури виконкому міської ради або облдержадміністрації (її департамент) своїх повноважень (Постанова КАС ВС від 24 січня 2025 року у справі № 560/5184/24 (№ в ЄДРСР 124705717).

При цьому, під час розгляду даного клопотання суд враховує посилання представника відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 січня 2025 року у справі № 520/16197/23, від 24 січня 2025 року у справі №400/9970/23, від 06 лютого 2025 року у справах № 160/18617/23 і № 320/11439/22, від 14 березня 2025 року у справі №160/9754/22 та інші, з урахуванням яких прокурор у позові має належним чином обґрунтувати необхідність представництва в суді держави у зв`язку із невжиттям уповноваженим органом дієвих заходів, спрямованих на усунення порушення, зокрема в частині укладення охоронного договору, які перевірені судом при відкритті провадження по справі та розгляду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з наведенням вище відповідних висновків. .

З огляду на вказане, клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

З приводу клопотання представника відповідача про залучення третьої особи суд зазначає наступне.

Предметом позову у справі № 280/6961/26 є зобов`язання відповідача укласти з позивачем охоронний договір на частину щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, просп. Металургів, буд. 11, що належить відповідачу на праві власності.

Частиною 2 статті 49 КАС України встановлено, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Частиною 4 статті 49 КАС України передбачено, що у заявах про залучення третіх осіб зазначається, на яких підставах таких осіб належить залучити до участі у справі.

Згідно з частиною 5 статті 49 КАС України про залучення третіх осіб суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

З вищевикладеного вбачається, що для залучення особи до участі у справі недостатньо самого факту її певного зв`язку з об`єктом, якого стосується спір.

З урахуванням положень статті 49 КАС України, сторона яка заявляє клопотання про залучення третьої особи має вказати, яким чином судове рішення може безпосередньо вплинути на її права, інтереси або обов`язки третьої особи.

Такий підхід, зокрема, викладено Верховним Судом у постанові від 31 березня 2026 року у справі № 440/14639/24.

Суд зазначає, що в клопотанні представника відповідача не наведено, як рішення, ухвалене за наслідками розгляду адміністративної справи № 280/6961/26 може вплинути на права та обов`язки Запорізької міської ради.

Також, суд зазначає, що посилання відповідача на частину 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка визначає міську раду як орган місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, жодним чином не підтверджує необхідності залучення Запорізької міської ради у якості третьої особи.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні клопотання про залучення третьої особи слід відмовити.

Керуючись статтями 240, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про залишення позовної заяви без розгляду та залучення третьої особи у справі № 280/6961/26 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Д.В. Татаринов