Ухвала суду № 139486948, 04.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 вересня 2026 року Справа №160/27135/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали за позовною заявою Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 02.09.2026 надійшла позовна заява Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова» (далі позивач, ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова») до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач) з вимогами про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2025 № Ю-554-46 на суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафу та пені у розмірі 250731142,96 грн.

За приписами пунктів 3, 5 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали позовної заяви, суд встановив таке.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та Кодексом України з процедур банкрутства.

Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень або юридичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн.

Відтак, позивач за подання даної позовної заяви мав сплатити судовий збір у розмірі 33280,00 грн (250731142,96 грн * 1,5 % = 3760967,14 грн, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Позивачем документ про сплату судового збору в сумі 33280,00 до позовної заяви не доданий.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про відстрочення сплати та зменшення судового збору у порядку, визначеному статтею 8 Закону № 3674-VI, обґрунтовану скрутним фінансовим становищем підприємства, що спричинене скороченням виробництва ракетно-космічної продукції, яка для підприємства є профілюючою. Позивач не має змоги сплатити зазначені суми судового збору, що підтверджується стрімким падінням фінансових результатів підприємства, дуже значним розміром заборгованості із виплати заробітної плати працівникам, яка відповідно до останньої фінансової звітності станом на 01.01.2025 року становить 231150000,00 грн. Зовнішній борг підприємства 8123387000,00 грн, що підтверджується даними Балансу (Звіт про фінансовий стан) на 1 квітня 2026 року.

Також вказано, що позивач є підприємством аерокосмічної галузі, включене до переліку 15 особливо важливих підприємств, які в будь-якому разі мають лишитися в державній власності, тобто, має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Крім того, наказом від 09.12.2024 № 605 «Про простій підприємства» на ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» встановлено простій з 16.12.2024 по 30.06.2026 без присутності працівників на робочих місцях, у зв`язку з прицільними ракетними обстрілами підприємства, внаслідок чого були пошкоджені виробничі потужності, адміністративні будівлі, трансформатори, енергосистеми. Наразі у зв`язку з глобальною світовою економічною кризою, яка зачепила всі галузі виробництва, майже припинилися замовлення на виробництво аеро-космічної продукції.

Вирішуючи заяву про відстрочення сплати судового збору та зменшення розміру судового збору, суд виходить з такого.

Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 990/263/23 викладено правовий висновок, що відповідно до частини першої статті 133 КАС України юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату.

Слід зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

Суд звертає увагу, що позивач не віднесений до жодної з пільгових категорій та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.

Крім того, з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Отже, частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).

З урахуванням наведених норм права, підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування судом майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання згідно зі статтею 133 КАС України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

При цьому, у розумінні приписів статті 8 Закону № 3674-VI відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Крім того, вказана норма не передбачає одночасно відстрочення та зменшення розміру судового збору, про що просить позивач. При цьому, позивач не зазначає, на яку саме суму він просить зменшити судовий збір.

Позивач в обґрунтування свого клопотання посилається на власний майновий стан, запровадження простою, соціально-економічне становище держави, збройну агресію проти України, заборгованості із виплати заробітної плати працівникам.

Згідно з частиною першою статті 77 кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Законодавець у вищевикладених нормативних положеннях передбачив застосування пільг щодо сплати судового збору за результатом врахування майнового стану особи. Такий спосіб правового врегулювання свідчить, що недостатнім є посилання на збитковість суб`єкта господарювання, оскільки законодавець передбачив пільгу не відносно показників прибутковості, натомість спрямував правозастосування на оцінку майнового стану в цілому.

Як наслідок, сам по собі факт збитковості позивача не є самодостатньою підставою для застосування пільг щодо сплати судового збору.

Відповідно, позивач в даній справі має обов`язок довести, що розмір судового збору 33280,00 грн дійсно не може бути ним сплачений, наприклад, обґрунтувавши здійснення поточних видатків виключно на витрати, які є визначальними для збереження підприємства, відсутність коштів на рахунках і тд. Наявні ж відомості вказаного не підтверджують, при цьому є неповними. Слід звернути увагу і на те, що позивач власними діями не забезпечив застосування до нього понижуючого коефіцієнту до ставки судового збору для звернення до суду через підсистему «Електронний Суд», тобто сам не вжив заходів, які повною мірою залежать від нього та самі по собі надали б результат, про який просить позивач (зменшення ставки судового збору). Адже як позивач, так і представник позивача мають зареєстровані Електронній кабінети.

Також позивач посилався на документи з грифом «таємно» як на підтвердження негативного впливу наслідків воєнних дій в Україні на його фінансове становище. Водночас, законодавством не передбачено «заочної» оцінки фінансового стану позивача для цілей звільнення від сплати судового збору. Ненадання позивачем доказів зумовлює виключно неврахування обставин, які мав би підтвердити такий доказ.

У свою чергу фінансові документи позивача свідчать про наявність коштів на рахунках у банках (згідно балансу на 01.01.2026 - 3789363,00 грн).

Доводи щодо соціально-економічного становища держави є нерелевантними, оскільки стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України прямо спрямовує суд на оцінку майнового стану позивача. Як наслідок, соціально-економічний стан держави для позивача як державного підприємства хоча і може мати вплив, однак в будь-якому разі буде втілений в майновому стані позивача, а тому самостійним фактором, який підлягає врахуванню, бути не може.

Отже, наявні матеріали справи не дають підстав вважати клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору та зменшення його розміру обґрунтованим через недоведення належним чином майнового стану позивача такого рівня, за якого сплата судового збору в даній справі у повному розмірі та під час подання позовної заяви являла б собою надмірне обтяження для позивача. Натомість обставини справи свідчать про невикористання позивачем правових механізмів, які є підставою для зменшення розміру судового збору, що відповідним чином характеризує дійсне становище позивача.

Крім того, посилання позивача на скорочення виробництва ракетно-космічної продукції, на світову економічну кризу та внутрішні економічні проблеми України, не є підставою для зменшення розміру судового збору чи відстрочення сплати судового збору.

Отже, зважаючи на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви позивача про відстрочення сплати та зменшення судового збору та вважає її такою, що не підлягає задоволенню.

Для усунення цього недоліку позовної заяви позивачу слід надати документ про сплату судового збору за подання до суду цього позову у розмірі 33280,00 грн, сплаченого в установленому порядку, або надати належні докази на підтвердження обставин неможливості сплати судового збору за подачу позову до суду.

Також згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною першою статті 122 КАС України установлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (абзац перший статті 122 КАС України).

Як слідує з позовної заяви, позивачем оскаржується вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2025 № Ю-554-46.

Приписами частини четвертої статті 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) визначено, що вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953; тут у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року № 790; далі - Інструкція № 449), датою вручення платнику єдиного внеску вимоги про сплату боргу (недоїмки) в електронній формі є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки вимоги платнику єдиного внеску. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

За приписами абзацу сьомого, одинадцятого частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

У постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 580/3469/19 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, що строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги фіскального органу про сплату єдиного внеску складає три місяці з дня отримання платником рішення контролюючого органу вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду відповідної скарги. Судова палата дійшла висновку, що Закон № 2464-VI не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для судового оскарження та/або послідовного застосування цього ж 10-денного строку двічі поспіль у разі незадоволення скарги, поданої в адміністративному порядку. Отже, платник єдиного внеску для захисту своїх законних прав, свобод і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС України.

Незважаючи на те, що у постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 580/3469/19 Верховним Судом сформульовано правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску за умови попереднього використання позивачем процедури адміністративного оскарження такої вимоги, це не змінює підхід до нормативного розуміння застосування строку звернення до суду у справах такої категорії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 140/813/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 460/5355/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 460/626/19.

Отже, за загальним правилом строк звернення до адміністративного суду за захистом прав у такій категорії справ становить шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо позивач скористався можливістю досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

З матеріалів позовної заяви слідує, що позивач використав процедуру адміністративного оскарження вимоги від 04.11.2025 № Ю-554-46 до ДПС України та за результатами розгляду скарги позивача прийнято рішення від 10.12.2025 № 35414/6/99-00-06-02-01-06, яке, як зазначає сам позивач, ним отримано 16.12.2025.

Таким чином, строк звернення до суду для оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) становить три місяці з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги, відтак позивач мав звернутися до суду у строк до 17.03.2026, водночас звернення до суду із цим позовом відбулось лише 02.09.2026 (згідно з відбитком поштового штемпеля), тобто з пропуском встановленого строку.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, обґрунтовану тим, що в межах установленого законодавством строку позивач звертався до адміністративного суду з відповідним позовом. Востаннє ухвалою від 26.08.2026 по справі № 160/23184/26 позов повернуто позивачу без розгляду, що не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Також зазначено, що у зв`язку з численними ракетними обстрілами наказом від 09.12.2024 № 605 «Про простій підприємства» з 16.12.2024 по 30.06.2026 на ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» встановлено простій без присутності працівників на робочих місцях.

Щодо наведених у заяві обставин суд зазначає таке.

Згідно з даними Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позовна заява, що перебувала на розгляді у справі № 160/23184/26, надійшла до суду 10.08.2026 (30.07.2026 дата подання документів на пошту).

Наведені обставини свідчать про хибність тверджень позивача щодо його попереднього звернення до суду за оскарженням вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2025 № Ю-554-46 в межах установленого законодавством строку.

Щодо перебування працівників ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» у простої, то суд зауважує, що дійсно наданими в матеріали справи копіями наказів підтверджено перебування підприємства у простої в період з 16.12.2024 по 30.06.2026.

Однак цими наказами також передбачена можливість залучення до роботи окремих працівників за наказами та з оплатою праці згідно із законодавством.

Ступінь впливу простою на можливість позивача своєчасно звернутися з позовом до суду підлягає окремому підтвердженню. Зокрема, сам позивач в період простою реалізував право на оскарження спірної вимоги в адміністративному порядку, що підтверджує його спроможність реалізовувати свої права у спірних правовідносинах.

Більш того дослідженням Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» періодично звертається до суду з позовними заявами, зокрема у справах № 160/5405/26, № 160/9002/26 та інших.

Наведені обставини свідчать, що перебування підприємства позивача у простої жодним чином не створювало перешкод для його звернення до суду із дотриманням установленого законодавством строку, тому така підстава також не вказує на існування об`єктивних причин, які суд може визнати поважними.

Будь-яких інших підстав для поновлення позивачу пропущеного строку на звернення до суду у заяві не вказано.

Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, для усунення цього недоліку позовної заяви позивачу слід подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення цього строку та доказами поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяв Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про відстрочення та зменшення судового збору, поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Позовну заяву залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом десяти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного підпису (уповноваженої особи):

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення цього строку та доказами поважності причин його пропуску;

- документу про сплату судового збору в розмірі 33280,00 грн, сплаченого за такими реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA 368999980313141206084004632

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа),

або банківських виписок по всіх рахунках із вихідними залишками станом на час звернення до суду з цією позовною заявою.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя К.О. Пляшкова