Рішення № 139485622, 21.08.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.08.2026Справа №607/22820/25

21 серпня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-головуючої судді Черніцької І.М.

-за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.

- сторони в судове засідання не з`явились

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №26.04.2025-100001913 від 26 квітня 2025 року в розмірі 73 312,74 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 26 квітня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір №26.04.2025-100001913.

Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у сумі 28000 грн, строком на 140 днів, зі сплатою процентів.

У договорі сторони також погодили сплату комісії, пов`язаної з наданням Кредиту 15% від суми Кредиту, що становить 4200 грн та неустойка 280 грн, що нараховуються за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежного виконаного зобов`язання.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором №26.04.2025-100001913 від 26 квітня 2025 року, яка становить 73312,74 грн, з яких: 27977,70 грн заборгованість за тілом кредиту, 31335,04 грн заборгованість за відсотками та 14000 грн заборгованість за неустойкою.

Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

Представник відповідача адвокат Іщук К.В. подав відзив. Вказав, що позивач безпідставно нарахував проценти в розмірі 31 335,04 грн. Долучені позивачем оферта та акцепт є лише первинними етапами укладення правочину і за своєю правовою природою не створили повноцінного кредитного договору. Оскільки сторони не погодили всіх істотних умов договору у належній письмовій формі, правові підстави нарахування та стягнення процентів відсутні.

Крім того, відповідач сплатила за кредитом 12 062,30 грн, однак позивач зарахував ці кошти як комісію за обслуговування кредиту 4200 грн та 7 840 грн як проценти, спрямувавши на погашення тіла лише 22,30 грн. Нарахування комісії за надання кредиту суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи неведене та суму яку сплатив відповідач, дійсний залишок тіла кредиту, який повністю визнається відповідачем, становить 15 937,70 грн.

Безпідставними також є нарахування штрафу, оскільки відповідно до вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплачувати будь-яку неустойку за прострочення зобов`язань, а всі нараховані штрафні санкції підлягають обов`язковому списанню кредитором.

На підставі викладеного, представник відповідача, просив задовольнити позов частково на суму 15937,70 грн.

Представник позивача Ларіонов К.О. подав відповідь на відзив. Вказав, що кредитний договір укладений в електронній формі, що відповідно до вимог чинного законодавства прирівнюється до письмового. Кредитний договір підписаний відповідачем одноразовим SMS-ідентифікатором після успішної дистанційної ідентифікації відповідача через систему Bank ID. Факт перерахування кредитних коштів на картку відповідача підтверджується квитанцією.

Посилаючись на наведене, просить позов задовольнити повністю та здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча про час та місце був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце були повідомлені у встановленому законом порядку.

Суд не приймає до уваги заяву представника відповідача адвоката Іщука К.В. про відкладення розгляду справи, оскільки остання подана на електронну пошту тобто не у спосіб передбачений процесуальним законодавством. Адвокат зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет та подавати заяви, клопотання виключно у паперовій формі або через електронний кабінет. Крім того, адвокатом не подано будь яких доказів його участі в іншій справі в Бережанському районному суду Тернопільської області

Судом встановлено, що 26 квітня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за №26.04.2025-100001913, шляхом підписання договору ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е997.

Згідно умов п. п. 1, 2, 3, 4 Кредитного договору, дата надання/видачі кредиту 26 квітня 2025 року, сума кредиту 28000 грн, строк, на який надається кредит 140 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 12 вересня 2025 року.

Відповідно до умов п. 6 Кредитного договору, Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Згідно з умовами п. 7 Кредитного договору, Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 15% від суми Кредиту та дорівнює 4200 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Неустойка: 280 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (п.15).

Окрім того, заявка містить інформацію про платіжний засіб відповідача для перерахування коштів: 4441-11ХХ-ХХХ-5906.

Як слідує з відповіді ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №138-2210 від 22 жовтня 2025 року, 26 квітня 2025 року через платіжну систему було перераховано кошти в розмірі 28000 грн на картку НОМЕР_1 , призначення платежу: видача за договором кредиту №26.04.2025-100001913.

Як вбачається з наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №26.04.2025-100001913 від 26 квітня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 73312,74 грн, з яких: 27977,70 грн заборгованість за тілом кредиту, 31335,04 грн заборгованість за відсотками та 14000 грн заборгованість за неустойкою. Проценти по кредиту нараховані за період з 26 квітня 2025 року по 12 вересня 2025 року.

У позові позивач стверджує та визнав відповідач, що остання на погашення кредиту внесла два платежі 6031,15 грн та 6031,15 грн.

Як слідує із п.12 Кредитного договору «Графік платежів» вказані кошти були розподілені наступним чином: по 3920 грн на погашення процентів, 2088,85 грн та 2111,15 грн - на погашення комісії за надання кредиту, 22,30 грн на погашення тіла кредиту.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до вимог абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

У силу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Вищенаведене свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В силу вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи встановлено, що 26 квітня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №26.04.2025-100001913, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 28000 грн, шляхом перерахування кредитних коштів на її банківську картку, на строк 140 днів, зі сплатою 1% в день.

Представник відповідача у відзиві не заперечив сам факт укладення договору та отримання кредитних коштів.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що сторони не підписали кредитний договір, оскільки з матеріалів справи встановлено, що кредитний договір підписаний позивачем за допомогою електронного підпису, а відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатором для підписання кредитного договору Е997, який вона отримала в СМС повідомлення, що відповідає вимогами чинного законодавства.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача залишку тіла кредиту та заборгованості за процентами є обґрунтовані.

Щодо визначення суми заборгованості, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору про надання кредиту №26.04.2025-100001913 від 26 квітня 2025 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту, встановлена в п.7 Договору.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення кредитного договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за видачу кредиту суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 4200 грн.

А тому, суму коштів, яка була сплачена відповідачем та зарахована на погашення комісії за надання кредиту у розмірі 4200 (2111,15+2088,85) грн, слід зарахувати на погашення тіла кредиту

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за неустойкою, слід зазначити таке.

Відповідно до вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, враховуючи, що позивачем здійснено нарахування неустойки в період дії воєнного стану, вказана сума в силу вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України підлягає списанню позивачем, а тому відсутні підстави для стягнення неустойки з відповідача.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 року у справі № 6-2023цс15).

Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17 (п. 17), від 18.01.2022 року у справі № 910/17048/17 (п. 78), від 29.06.2022 року у справі № 477/874/19 (п. 69).

З аналізу положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень, ст. ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, враховуючи закріплений ч. 2 ст. 4 ЦК України пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, суд дійшов висновку про те, що на кредитний договір, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відтак, безпідставними є доводи позивача про те, що до відносин за договорами про надання споживчого кредиту мають застосовуватися спеціальні норми, визначені Законом України «Про споживче кредитування», які, з урахуванням внесених змін, дозволяють кредиторам за договорами, укладеними з 23.01.2024 року, здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит, за прострочення виконання зобов`язань.

Оскільки спірний договір від 26 квітня 2025 року укладено під час дії воєнного стану, вимога Позивача про стягнення неустойки є протиправною, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Отже, суд доходить до висновку, що заборгованість відповідача за кредитом, яка підлягає до задоволення та є обгрунтованою становить 55 112,74 грн (27977,70 + 31335,04 - 4200)

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором №26.04.2025-100001913 від 26 квітня 2025 року у розмірі 55 112,74 грн.

Окрім того, враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, та вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1821 грн (55 112,74 * 2422,40 / 73312,74), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №26.04.2025-100001913 від 26 квітня 2025 року у розмірі 55 112,74 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1821 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки податків НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 21 серпня 2026 року.

Головуюча суддя І.М. Черніцька